Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіка праці та соціально-трудові відносини (В. Я. Брич, О. П. Дяків) скачати онлайн-> ТЕМА 17. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН17.1. Поняття і основні риси глобалізації

ТЕМА 17. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН17.1. Поняття і основні риси глобалізації



Глобалізація – це така форма інтернаціоналізації, коли вона набуває рис транснаціоналізації. Глобалізація відрізняється поширенням тісних взаємовідносин і взаємозалежності між країнами практично на всю земну кулю. У сучасній науці глобалізацію розглядають як просунуту стадію розвитку процесу інтернаціоналізації різних аспектів суспільного життя: економічних, політичних, культурних. На цій стадії інтернаціоналізація поступово охоплює усе світове співтовариство, досягаючи планетарних масштабів. І це не просто територіальне поширення інтернаціоналізації. Глобалізація надає взаємозв’язкам різних країн нові властивості, нову силу. Деякі дослідники вважають глобалізацію якісним стрибком, переходом інтернаціоналізації суспільних відносин на більш високий ступінь свого розвитку [2].
Стимулом для появи й розвитку глобалізації стала науково-технічна революція. Початок процесу глобалізації пов’язується в часі з переходом індустріалізації розвинутих країн в постіндустріальну фазу розвитку. Особливе значення має бурхливий розвиток світової системи інформації, який сприяв транснаціоналізації виробництва капіталу. Інформаційно-комунікаційні системи дають можливість укладати економічні угоди в будь-який час незалежно від місцезнаходження агентів угод. Виключну роль в цьому процесі відіграє Інтернет. Світова інформаційна мережа забезпечує глобалізацію капіталу і децентралізовану концентрацію виробництва і праці. Утворюється світовий інформаційно-фінансовий простір.
Важливою стороною сутності глобалізації є утворення і швидкий розвиток наднаціональних структур у світовій економіці. Наявність транснаціонального капіталу утруднює, а то й робить неможливим автономне регулювання внутрішніх ринків. Це означає, що жодна країна сьогодні не може планувати свою економіку без огляду на світову економічну ситуацію і не може не зважати на стратегічну політику транснаціональних корпорацій. Якщо раніше господарство практично кожної країни становило систему, що самовідтворюється, то тепер такою системою є тільки світове господарство в цілому.
Глобалізація має свої характерні риси, що виокремлюють її серед інших світогосподарських процесів, а саме:
– посилення взаємозв’язку всіх дій країн в соціально-економічній сфері, політиці, культурі. В цьому відношенні значною є стимулююча роль міжнародних організацій, особливо системи ООН і регіональних інтеграційних об’єднань; територіальне поширення інтернаціоналізаційних процесів, які сьогодні охоплюють увесь світ;
– універсалізація міжнародних економічних відносин; вона має, зокрема, таке вираження:
– втілення єдиних міжнародних стандартів у всі сфери міжнародної економічної діяльності (у торгівлі, у кредитно-валютній діяльності тощо);
– використання однакових критеріїв в макроекономічній політиці;
– уніфікація вимог до податкової політики (зокрема, єдиний підхід до встановлення митного законодавства).
Глобалізація є об’єктивним і неухильним процесом. Загалом її слід оцінювати позитивно, оскільки вона об’єднує національні економіки в єдине організаційне ціле і тим самим підвищує ефективність світового господарства. Глобалізація сприяє зближенню не тільки економік, а й культур різних народів, полегшує встановлення порозуміння між ними. Проте цей процес супроводжується накопиченням серйозних проблем, які постають не тільки перед окремими країнами, але й перед усім людством.
До глобальних проблем належать наведені нижче:
– Проблеми миру і роззброєння
– Енергетична і сировинна проблема
– Екологічна проблема.
Глобальні проблеми, в разі їх не вирішення, загрожують всьому людству. Вони викликають занепокоєння не тільки вчених і керівників держав, але й широких суспільних верств населення планети.
Глобалізація супроводжується розвитком економічної інтеграції на регіональному рівні.
Регіональна інтеграція полягає в тісному, органічному сплетінні національних економік країн, що компактно розташовані в певному просторі (регіоні). На досить високому рівні розвитку інтеграції національні економіки становлять єдине ціле, що характеризується єдиною виробничою структурою, спільною структурою регулювання з боку державних і недержавних інституцій, вільним рухом факторів виробництва і навіть політичною єдністю. Регіональна інтеграція у своєму розвитку проходить п’ять стадій або рівнів: зону преференційної торгівлі; зону вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний і валютний союз.
Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу. Залучення до європейської спільноти відкрило б для України великі можливості щодо прискорення економічного розвитку і підвищення добробуту нашої країни. Бажання стати членом ЄС досі не реалізувалося через невідповідність економічного механізму України нормам і вимогам Європейського Союзу. Проте Україна крок за кроком просувається до Західної Європи, шукаючи можливості узгодження спільних інтересів. Відносини з ЄС ґрунтуються на конкретних угодах та програмах партнерів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіка праці та соціально-трудові відносини (В. Я. Брич, О. П. Дяків)