Головна Головна -> Підручники -> Підручник Теорія держави і права (Скакун О.Ф.) скачати онлайн-> § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності

§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності



Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталені закономірні зв’язки.

У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність передбачається лише за діяння, що є протиправними:

1)  за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);

2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.

Щодо винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана «відповідальність без вини» — обов’язок організацій і громадян, діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва то що), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потерпілого). Ці правила визначають цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення;

3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і літері закону;

4)  за власні діяння правопорушника.

Юридична відповідальність грунтується на принципах:

1)  законності –

полягає у тому, що юридична відповідальність:

•     настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій відповідності з визначеним законом порядком;

•     припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність протиправного, винного діяння);

•     настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;

•     припускає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності.

Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);

2)  обґрунтованості -виражається в:

•     установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини;

•     встановленні інших юридичне значущих фактів, пов’язаних з висновками про факт і суб’єкта правопорушення;

3)  доцільності –

полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права).

Цей принцип вимагає:

•     індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер»);

•     пом’якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншим шляхом;

4)  невідворотності -полягає в:

•     неминучості настання відповідальності правопорушника;

•     оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення;

•     професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів;

•     ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;

5)  своєчасності — означає

•     можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.

Для адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року до 10—15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності. Майнова відповідальність здійснюється в межах строку задавнення позову;

6)  справедливості — виявляється в такому:

•     кримінальне покарання не встановлюється за проступки;

•     при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність;

•     зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або посилює (але не пом’якшує) її;

•     за одне правопорушення встановлюється тільки одне покарання.

«Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції України).

Функції юридичної відповідальності:
правоохоронна виховна
U 8
правовідновлююча (компенсаційна) загальнопревентивна
– спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання невиконаних обов’язків, властивих цивільній, насамперед, майновій, відповідальності (відновлення майнового права). Правовідновлювючі санкції мають абсолютно визначений характер: розмір заподіяної шкоди може бути точно встановлений незалежно від обставин правопорушення – спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону
каральна (штрафна) спеціально-превентивна
– спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захисті суб’єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визначений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його призначення залежить від обставин правопорушення, ступеня вини, характеристики особи та інших обставин — спрямована на виховання правопорушника

Відповідно до правовідновлючої і каральної (штрафної) функцій виділяють правовідновлюючу і каральну (штрафну) відповідальність.

У разі застосування до особи примусових заходів охоронного (карального) характеру діє принцип презумпції невинності, тобто припущення, відповідно до якого обвинувачений вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Це важлива конституційна гарантія охорони прав особи, що виключає необгрунтоване обвинувачення і осуд (див. ст. 62 Конституції України).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Теорія держави і права (Скакун О.Ф.)