Головна Головна -> Підручники -> Підручник Безпека банківської діяльності (М. І. Зубок) скачати онлайн-> 6.2.6. Боротьба з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих грошей

6.2.6. Боротьба з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих грошей



Одним із найважливіших завдань економічної безпеки банків є боротьба з так званим відмиванням грошей. Сьогодні цій проблемі приділяється досить велика увага як у нашій країні, так і на міжнародному банківському ринку. У контексті цього питання, з метою єдиного розуміння і вжиття необхідних заходів щодо протидії відмиванню грошей міжнародними та вітчизняними організаціями й установами прийнято ряд рішень і документів (Конвенція ООН “Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин” (995—096), Конвенція Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” (995—029), Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних речовин і прекурсів та зловживанню ними”, Закон України “Про банки та банківську діяльність”, Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням брудних грошей” (FATE)) № 1124 від 28 вересня 2001 р., Постанова Національного банку України “Про затвердження Методичних рекомендацій з питань розробки банками України програм з метою протидії легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом” від 30.04.2002 р. № 164. Так, згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” (ст. 63) під легалізацією (відмиванням) грошей слід розуміти внесення до банку грошей чи іншого майна, набутих з порушенням вимог законодавства, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності. Закон зобов’язує банки запобігати використанню банківської системи з метою незаконної легалізації грошей. Згідно з цим Законом та іншими нормативними документами, банки не повинні вести анонімні рахунки або рахунки, відкриті на явно фіктивні прізвища. У випадках здійснення фізичними або юридичними особами значних або сумнівних операцій банки повинні ідентифікувати таких осіб. Ідентифікування проводиться:
а) юридичних осіб — через перевірку та отримання підтвердження юридичного факту і юридичної форми існування особи, адреси, прізвища керівників та їхніх повноважень;
б) фізичних осіб — через установлення на підставі документа, що посвідчує особу власника, та фіксацію у письмовій формі прізвища та імені, дати народження, адреси особи, яка здійснює угоду, а також найменування, номера і дати видачі документа, найменування установи, що його видала;
в) третіх осіб — через перевірку відповідних повноважень діяти від імені клієнта з індентифікацією як юридичної чи фізичної особи.
Згідно зі ст. 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” значними є операції, якщо безготівкові розрахунки за угодами перевищують суми, еквівалентні 50 000 євро, або за угодами з готівкою на суми, що перевищують еквівалент 10 000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим НБУ.
Сумнівними є операції, що мають такі ознаки:
– операції здійснюються за незвичних або невиправдано заплутаних умов;
– операції не є економічно виправданими або суперечать законодавству України.
Крім того, банки зобов’язані індентифікувати осіб, які здійснюють розрахунки за угодою на суму, нижчу, ніж зазначено вище, але угода явно пов’язана з іншою угодою і загальна сума оплати за цими угодами перевищує встановлену межу, або у разі обґрунтованої підозри в тому, що кошти набуті злочинним шляхом.
До сумнівних можуть належати фінансові операції підприємств, які не здійснюють фактичного виробництва. Крім того, банки повинні звертати особливу увагу на будь-які складні, незвичайні, великі операції, будь-які незвичайні схеми виконання операцій, де не можна простежити очевидну законну кінцеву мету, відстежувати зміст і мету таких операцій. При цьому, з метою попередження злочинів, інформація щодо індентифікації осіб повідомляється банками відповідним органам згідно з законодавством України, яке регулює питання боротьби з організованою злочинністю.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України та НБУ № 1124 від 28 вересня 2001 р. банки повинні розробляти програми протидії легалізації незаконно отриманих грошей. Такі програми мають включати:
– розроблення внутрішньої політики, процедур та важелів контролю, включаючи надання функцій забезпечення такого контролю особам на рівні керівництва, а також адекватних процедур перевірки для того, щоб упевнюватись у повній відповідності існуючим вимогам осіб, які приймаються на роботу до установи банку;
– постійну організацію підготовки працівників установ банків з питань протидії відмиванню грошей;
– заходи аудиторського характеру з метою перевірки системи роботи установи банку.
Важливу роль у схемах “відмивання” грошей відіграють компанії, розміщені в так званих офшорних зонах. Тому банки повинні звертати особливу увагу на діяльність таких компаній, і насамперед на їх фінансові операції. Характерними особливостями існування компаній, заснованих в офшорних зонах, є:
– засновниками компаній можуть бути особи — не громадяни даної країни, більше того, таким засновникам не обов’язково проживати в цій країні, крім того, такі компанії можуть мати анонімних засновників;
– компанії мають право без обмежень відкривати і вести рахунки не тільки в країні, де вони зареєстровані, а й в інших країнах;
– компанії офшорних зон не платять податків за місцем реєстрації, сплачується тільки щорічний збір, необхідний для підтримки юридичного статусу компаній;
– за місцем реєстрації компанії подають фінансову звітність у спрощеній формі, що значною мірою скорочує обсяг публічної інформації про них;
– компанії можуть мати номінальних директорів, які виконують тільки функції підтримки взаємовідносин компанії з державними органами країни. Керівництво господарською діяльністю компаній вони можуть не здійснювати зовсім.
Такі умови досить привабливі і є практично ідеальними для здійснення різного роду шахрайських операцій, у тому числі таких, що стосуються відмивання грошей. Перелік офшорних зон періодично подається в Постановах Кабінету Міністрів України. Такі зони розташовані у Британських острівних регіонах, на Близькому сході, в Центральній та Південній Америці, Європі, Карибському регіоні, Африці та Тихоокеанському регіоні.
Таким чином, економічній безпеці банків належить провідна роль у забезпеченні захисту інтересів банку на ринку банківських послуг. Саме економічна безпека покладена в основу всіх заходів системи безпеки банків як така, що характеризує загалом стан безпеки банків у цілому.

Література
1. Закони України:
– “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. зі змінами і доповненнями.
– “Про цінні папери і фондову біржу” від 12.06.1991 р. зі змінами і доповненнями;
– “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. зі змінами і доповненнями;
– “Про страхування” від 07.03.1996 р. зі змінами і доповненнями;
– “Про заставу” від 02.10.1997 р. зі змінами і доповненнями;
– “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні від 10.12.1997 р. зі змінами і доповненнями;
– “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 р.;
– “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.
2. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р.
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2000 р. № 106-Р “Про перелік офшорних зон”.
4. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” від 21.06.1995 р. № 444.
5. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FAME)” від 28.08.2001 р.
6. Положення Національного банку України “Про кредитування” від 28.09.1995 р.
7. Постанова Національного банку України “Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки” від 24.02.1997 р. № 37.
8. Постанова Національного банку України “Про посилення контролю за операціями з готівкою” від 24.05.1999 р. № 249.
9. Положення Національного банку України “Про операції банків з векселями” від 28.05.1999 р.
10. Роз’яснення президії ВАСУ від 29.04.1994 р. № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”.
11. Роз’яснення ДКЦПФР від 11.05.2000 р. № 7. “Про перехід права власності на цінні папери”.
12. Інструкція Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (№ 1) від 07.07.1994 р.
13. Лист НБУ від 22.03.1999 р. № 11-111/411-2392 “Про контроль за використанням в розрахунках великих сум готівки”.
14. Лист НБУ від 22.05.1999 р. № 11-111/789-4755 “Рекомендації щодо здійснення установами банків аналізу та контролю за видачами готівки суб’єктам господарювання в значних сумах”.
15. Кредитний ризик комерційного банку. — К.: Знання, 2000.
16. Деятельность службы безопасности по обеспечению кредитной политики банков. — М.: Московская правда, 1995.
17. Белошапка В. Вернут ли вам деньги? // Бизнес и безопасность. — 1997. — № 1.
18. Возврат кредита // Частный сыск, охрана, безопасность. — 1994. — № 8.
19. Дебиторская и кредиторская задолженность: порядок погашения. — Харьков: Фактор, 1999.
20. Защита банкнот и ценных бумаг // Бизнес и безопасность. — 1997. — № 3—4.
21. Зубок Н., Статникова Р. Банки Израиля и их безопасность. — К.: ИБ, 1996.
22. Клеков А., Мартыненко С., Денис А. Безопасность операций с пластиковыми карточками // Служба безопасности. — 1999. — № 11—12.
23. Котовенко И. Безопасность кредитной деятельности банка. — К.: Демократична Україна, 1997.
24. Курилин Б. Безопасность банковских операций. Оценка и минимизация рисков. — К.: ИБ, 1995.
25. Мантулин В. Комплексная экономическая безопасность // Бизнес и безопасность. — 1999. — № 3.
26. От доллара до иены. Путеводитель по валютам мира. Вып. 1. — М.: Артель-пресс, 1995.
27. Попович В. Банк — фірма, проблеми економічної злочинності. — К.: Правові джерела, 1995.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Безпека банківської діяльності (М. І. Зубок)