Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківські операції (А. М. Мороз, М. І. Савлук) скачати онлайн-> 4.7. Процес банківського кредитування

4.7. Процес банківського кредитування



Кредитування клієнтів здійснюється банками з урахуванням певних особливостей, що притаманні окремим видам позичок. Найсуттєвішими є особливості надання і погашення таких кредитів: під заставу цінних паперів, контокорентного, споживчого й іпотечного.
В умовах ринкової економіки суб’єкти господарської діяльності володіють значною кількістю державних і підприємницьких цінних паперів, які можуть використовуватися для забезпечення банківських кредитів. Позички під заставу цінних паперів — зручна форма кредитних відносин між кредитором і позичальником, бо вони грунтуються на відносно нескладній операції прийняття до застави і визначення вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні, оскільки цінні папери зберігаються в банку на окремому рахунку “депо”. Не є трудомісткою й оцінка їхньої заставної вартості. Вона визначається шляхом котирування цінних паперів на фондовому ринку. Одержувачем кредиту може бути будь-яке платоспроможне підприємство, якому на правах власності належать цінні папери зовнішніх емітентів, тобто інших банків, підприємств, органів державної влади.
Перш ніж надати клієнту кредит під заставу цінних паперів, банк повинен з’ясувати:
— якість цінних паперів (тобто справжність і платоспроможність їхніх емітентів);
— можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку (наприклад, не реалізуються на фондовій біржі цінні папери пайових товариств і акціонерних товариств закритого типу);
— котирування цінних паперів на фондовій біржі.
Для одержання позички клієнт надає банку заяву, до якої додає реєстр заставних цінних паперів. У разі позитивного вирішення питання про кредитування між банком і клієнтом укладається кредитна угода і угода про заставу.
Після надання кредиту банк стає власником цінних паперів на термін дії застави. Дивіденди, що надходять по акціях, зараховуються на рахунок клієнта.
Після закінчення строку застави і за відсутності претензій до позичальника банк переоформляє заставні документи і повертає йому цінні папери.
Якщо позичальник неспроможний погасити борг, банк-кредитор може продати цінні папери на фондовій біржі. Одержана сума від реалізації заставних цінних паперів спрямовується на погашення кредиту, а якщо виторг переважає суму заборгованості, різниця спрямовується на поточний рахунок клієнта.
При наданні позички її розмір установлюється в певному проценті від заставної вартості цінних паперів. Цей процент визначається ступенем ризику для банку за кожним цінним папером, що є забезпеченням кредиту. Зокрема, обсяг позики, що надається під заставу державних цінних паперів, установлюється в розмірі 90% від їхньої заставної вартості; під банківські акції, зареєстровані на фондовій біржі, він може коливатися на рівні 70—80% вартості акцій, а під котирувані цінні папери підприємницьких структур — на рівні 60—70% їх заставної ціни.
Надавши позику під цінні папери, банк періодично перевіряє клієнта з метою з’ясування його фінансового стану, а також спостерігає за фінансовим станом емітентів і ринковою вартістю застави.
Крім того, банк повинен впевнитися в тому, що одержані клієнтом кошти використані на виробничі потреби, а не для купівлі нових цінних паперів. Ця умова спрямована на обмеження біржової спекуляції позичальників і зниження ризику банкрутства клієнтів.
Комерційні банки використовують таку форму економічних відносин з клієнтами, як контокорентний кредит. Він надається в національній або іноземній валюті відповідно до потреб клієнта в обсязі, який не перевищує встановлений ліміт. Для цього клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом). На ньому щоденно відбиваються всі платежі клієнта і надходження на його адресу коштів.
Оскільки суми платежів і надходжень, як правило, не збігаються, на поточному рахунку виникає або дебетове, або кредитове сальдо (залишок). Дебетове сальдо (овердрафт) свідчить про нестачу у клієнта власних коштів для забезпечення поточних платежів, і він мусить домовлятися з банком про надання контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на поточному рахунку певну суму власних коштів.
Контокорентний рахунок відкривається клієнтам, з якими банк має тривалі й міцні відносини і які відчувають регулярну потребу в банківському кредиті. Цей рахунок насамперед застосовується для підприємств з високою кредитною репутацією.
Контокорентний кредит використовується тільки для фінансування поточного виробництва й обігу і не спрямовується на фінансування інвестицій. Процес кредитування оформляється кредитною угодою між банком і клієнтом. Наявність дебетового сальдо на контокорентному рахунку означає, що банк видав клієнту кредит.
За користування контокорентним кредитом банк стягує з клієнта плату, яка складається з процентів, нарахованих на дебетові залишки контокорентного рахунку, і комісійних платежів (оборотної комісії).
Плата за користування контокорентним кредитом є найбільшою у банківській практиці, оскільки цей кредит пов’язаний з підвищеним ризиком для банку і є дуже зручним для клієнта. Він забезпечує останньому можливості оперативно користуватися правом залучення банківських коштів для врівноваження зобов’язань і вимог.
Кожному клієнту банк встановлює ліміт кредитування за контокорентним рахунком, який обмежує розмір дебетового сальдо, що може виникнути на певну дату.
Можуть виникати ситуації, коли встановленого банком ліміту недостатньо для покриття від’ємного сальдо між вимогами і зобов’язаннями клієнта. У цьому разі банк без укладання додаткової кредитної угоди може дозволити своїм найнадійнішим клієнтам невелике короткострокове збільшення ліміту кредитування. Якщо від’ємне сальдо (овердрафт) за контокорентним рахунком часто перевищує ліміт, то банк з’ясовує причини відхилень і за необхідності укладає з позичальником нову кредитну угоду.
Користування контокорентним кредитом не виключає можливості оформлення клієнтам у банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове збільшення потреби в позичкових коштах порівняно з установленим лімітом за контокорентним рахунком.
Контокорентний кредит надається, як правило, під забезпечення, але клієнтам, які мають бездоганну репутацію, він може надаватися і без забезпечення, тобто у вигляді бланкового. У цьому випадку банк може вимагати від позичальника виконання спеціальних умов. Зокрема, це може бути відмова клієнта від продажу певного виду майна, яке може слугувати заставою за кредитом.
В угоді на використання клієнтом контокорентного кредиту банк має право для захисту своїх інтересів передбачати право закриття контокорентного рахунку без попередження клієнта. Тому контокорентний кредит належить до позичок до запитання. Його погашення здійснюється шляхом спрямування на рахунок поточних надходжень коштів на користь клієнта.
Споживчі кредити є одним із видів банківських кредитів. Вони надаються виключно в національній валюті фізичним особам — громадянам України. Найбільшого поширення кредитування споживчих потреб населення набуло в установах Ощадного банку України. Установи цього банку надають населенню короткострокові й довгострокові споживчі кредити.
Короткострокові кредити надаються громадянам на строк до одного року на такі споживчі цілі:
— придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування і транспортних засобів;
— нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо).
Об’єктами довгострокового кредитування є:
а) будівництво:
— індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями;
— будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок;
— надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літніх кухонь, теплиць, майстерень, накриттів тощо;
— гаражів;
б) купівля;
— індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями;
— квартир у житлових будинках;
— будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;
— гаражів;
в) реконструкція та капітальний ремонт:
— індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку;
— квартир;
— будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;
г) поточні потреби (придбання товарів тривалого користування, меблів, транспортних засобів, побутової техніки та ін.).
Термін користування довгостроковим кредитом установлюється залежно від об’єкта кредитування, розміру позички та фінансового стану позичальника. При цьому термін користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10 років, а за іншими видами кредитів — 5 років.
Розміри споживчих кредитів обмежуються:
— граничними розмірами, встановленими Ощадним банком для конкретного виду кредиту;
— платоспроможністю (кредитоспроможністю) позичальника;
— вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником як забезпечення повернення боргу.
Кредити під заставу нових товарів не повинні перевищувати 60% їх оціночної вартості; старих товарів — 30; цінних паперів, емітованих Ощадним банком, — 90; житлових будинків та квартир — 60; виробничих приміщень — 40; товарів в обороті або переробленні та легкових автомобілів — 50%.
Особливістю кредитування громадян на вищеозначені цілі є встановлення установою банку граничних строків освоєння кредитів. Так, на будівництво індивідуальних будинків строк освоєння позички має бути не більшим двох років з дня її отримання; на будівництво садово-дачних будиночків і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, — не більшим одного року; на реконструкцію і капітальний ремонт будівель — не більшим шести місяців; на купівлю житла і гаражів — не більшим двох місяців.
Обов’язковою умовою надання довгострокового споживчого кредиту є страхування об’єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування позикою.
Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом:
— оплати розрахункових документів за матеріали, конструкції, обладнання, надані послуги, виконані роботи;
— зарахування коштів на поточний рахунок позичальника (при будівництві власними силами) на підставі розрахунку готовності об’єкта кредитування;
— перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири, житлового будинку чи гаража.
В окремих випадках позичка може надаватися готівкою з правом контролю за цільовим використанням коштів.
Для отримання кредиту позичальник подає до установи банку такі документи:
— заяву;
— паспорт;
— довідку про присвоєння ідентифікаційноПроцес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких окремо забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета позичкових операцій — їх надійність і прибутковість для банку.
Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки клієнта на кредит. Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з обгрунтованим клопотанням, до якого додаються певні документи. У сукупності це має назву “кредитна заявка”.
У клопотанні, як правило, йдеться про: суму кредиту, строк користування ним, сутність та економічний ефект від заходу, що буде прокредитований, та ін. До клопотання додаються інші матеріали, перелік яких залежить від конкретних обставин./
Зокрема, якщо клієнт уперше звернувся за кредитом, він до клопотання додає копію установчого договору, Статуту, або інші документи, які засвідчують його як юридичну особу чи його правоздатність на отримання позички.
Клієнт, як правило, подає банку бізнес-план; техніко-економічне обгрунтування проекту, що кредитуватиметься; копії контрактів, угод та інших документів стосовно об’єкта кредитування; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір-застава, гарантійний лист тощо); балансову і фінансову звітність. Банк може вимагати іншу документацію і матеріали для оцінки обгрунтованості потреби в позичці, фінансового стану і кредитоспроможності потенційного позичальника.
Кредитний працівник банку проводить попередню бесіду з потенційним позичальником, ураховуючи інформацію, що є в кредитній заявці. Ця бесіда має суттєве значення для принципового рішення про кредитування. Вона дає можливість спеціалісту банку з’ясувати багато важливих деталей, пов’язаних з майбутнім кредитом. Зокрема, сформувати думку щодо клієнта, оцінити професійну підготовленість керівництва позичальника, визначити перспективу його розвитку.
Якщо попередня бесіда спеціаліста банку з клієнтом пройшла успішно, починається наступний (другий) етап процесу кредитування. Він полягає у вивченні кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінці ризику за позичкою.
Банк здійснює глибоке і ретельне вивчення фінансового стану позичальника й оцінює його можливість і здатність повернути позичку.
Враховуючи велику значущість оцінки кредитоспроможності позичальника і ступеня ризику кредитної операції, в установах банків створені спеціальні підрозділи.
Під час експертизи кредитної заявки клієнта використовуються різні джерела інформації:
— матеріали, одержані безпосередньо від позичальника;
— відомості про клієнта, що містяться в архіві банку;
— інформація про клієнта, одержана за межами даного банку.
При вивченні кредитної заявки банк може здійснювати перевірки позичальника на місці. Відвідуючи клієнта, можна з’ясувати ті питання, які не обговорювалися під час попередньої бесіди, оцінити рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову і маркетингову служби, адміністративний апарат, скласти уявлення щодо стану майна клієнта.
Методика оцінки кредитоспроможності позичальника викладена в розділі 4.3.
Третій етап процесу кредитування полягає у підготовці до складання кредитної угоди. Він можливий за умови позитивного для клієнта завершення попереднього етапу, тобто оцінки кредитоспроможності і ризику. Цей етап ще називають структуруванням позички.
У процесі структурування банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі і погашення, ціну позички тощо.
Правильне визначення виду кредиту є важливим для встановлення реальних джерел погашення банківських позичок. Якщо кредит надається на формування оборотного капіталу клієнта і належить до короткострокового, то джерелом його повернення будуть поточні грошові надходження, які виникнуть після реалізації проекту, що прокредитований.
Кредит, наданий на відтворення основного капіталу позичальника, є, як правило, довгостроковим і має повертатися за рахунок прибутку від експлуатації прокредитованого об’єкта.
Важливе значення у структуруванні позички має правильне визначення суми позички. Заниження її може призвести до порушення строків її повернення, оскільки об’єкт, що кредитується, не буде завершений у строк, а завищення — до нецільового використання надлишково отриманих у банку коштів.
Успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильного визначення строку позички. Якщо будуть встановлені занадто напружені строки повернення позички, то у позичальника може виявитися брак капіталу, що спричинить спад виробництва. Якщо ж ці строки будуть занадто ліберальними, тобто набагато більшими від періоду, протягом якого буде отримана віддача від позички, то позичальник певний час користуватиметься неконтрольованими з боку банку коштами.
Більшість банківських позичок видається під відповідне забезпечення. Визначаючи цей елемент структури позички, банкір повинен керуватися традицією, що склалася в банківській практиці. Про традиційні форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком ідеться в розділі 4.4.
Видача і повернення кредиту може здійснюватися різними способами: одноразово, різними частками протягом періоду дії кредитної угоди, шляхом проведення поточних грошових операцій
позичальника через позичковий рахунок. Тому одним з елементів структурування майбутньої позички є чітке визначення порядку її надання і повернення.
У разі погашення кредиту рівними внесками необхідно розробити графік платежів за позичкою відповідно до строків обороту капіталу, на формування якого видана позичка.
Значна увага при структуруванні позички приділяється розрахунку вартості кредиту, що буде наданий. Вона складається з процентної ставки і комісії за його надання й оформлення. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати різні фактори, притаманні конкретній кредитній угоді, її місцю і часу. Про це йдеться в розділі 4.6.
Після закінчення роботи щодо структурування позички банк приступає до переговорів з клієнтом про укладання кредитної угоди. При цьому потенційному позичальнику пропонуються умови майбутньої кредитної угоди, які можуть істотно відрізнятися від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта. Зближення позицій банку і клієнта й досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. Щоб зменшити вірогідність помилки і забезпечити об’єктивність при ухваленні рішення, банк, як правило, обмежує повноваження окремих посадових осіб при вирішенні питань щодо кредитування. Ці обмеження стосуються, зокрема, суми кредиту, строку, ризику тощо.
Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна ознайомити його з обов’язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс.
Обов’язковою умовою, наприклад, може бути наявність майнового забезпечення або гарантії третьої особи, якщо їх відсутність може призвести до неповернення кредиту.
Умовою, щодо якої може бути досягнуто компроміс, як правило, є процентна ставка, розмір комісії тощо.
Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної угоди складається відповідний висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету (комісії). У разі позитивного рішення цього органу відбувається підписання кредитної угоди представником керівництва банківської установи і клієнтом.
У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і строк позички, умови і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов’язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх подання банку й інші умови процесу кредитування.
Нижче наведено зразок кредитної угоди.

ДОГОВІР ПОЗИЧКИ
м. Київ Дата
Юридична особа за законодавством України — акціонерно-комерційний банк “_______” (далі — Банк), від імені якого на підставі прав за посадою діє Голова Правління ______________, з одного боку , і Юридична особа за законодавством України _________ (далі — Позичальник) в особі __________________, з іншого боку, що далі разом іменуються Сторони, уклали цей Договір про таке.

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Банк зобов’язується видати Позичальнику, а останній зобов’язується прийняти, належним чином використати і повернути Банку грошову суму в розмірі ________________ у порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі.
Кредит надається в розмірі _______________________ у вигляді кредитної лінії строком погашення (дата).
1.2. Цільове використання кредиту: Позичальник зобов’язаний використати кредит, щоб придбати сировину для підтримання виробничого циклу; оплатити енергоресурси.
1.3. У момент виникнення зобов’язання Банку видати кредит Позичальнику.
Обов’язок Банку видати Позичальнику кредит (або ту чи іншу його частину) виникає з моменту виконання останнім таких умов:
1.3.1. Усі рахунки Позичальника, у тому числі поточні, розрахункові, валютні, мають бути відкриті Позичальником виключно в Банку.
1.3.2. Надання Позичальником Банку нотаріально засвідчених списків установчих документів Позичальника, у тому числі всіх доповнень і змін до них, а також будь-яких інших документів, які потрібно оформити, зареєструвати або видати згідно з чинним законодавством України для підтвердження належного правового статусу Позичальника.
1.3.3. Надання Позичальником Банку належним чином засвідчених списків усіх документів, що підтверджують будь-які дії, які необхідно здійснити Сторонам цього Договору для отримання необхідних узгоджень, дозволів, ліцензій тощо.
1.3.4. Надання Позичальником Банку всіх Документів забезпечення, оформлених належним чином.
1.3.5. Надання договорів страхування на майно, що надається в заставу.
1.3.6. Отримання Банком дозволу Кредитного комітету на надання кредиту Позичальнику в порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі.
1.3.7. Сплата Позичальником у повному обсязі комісій та інших платежів, які мають бути сплачені перед видачею кредиту згідно з цим Договором і/або іншими угодами.
1.4. Плата за кредит: за користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплатити Банку відповідну суму в порядку і на умовах, наведених далі.
1.4.1. Проценти за користування кредитом установлюються у фіксованому (базовому) розмірі 24 (двадцяти чотирьох) процентів річних за припущення, що рік становить 360 (триста шістдесят) днів, і нараховуються за фактичну суму і час користування кредитом.
1.4.2. Порядок нарахування процентів:
1.4.2.1. Проценти нараховуються за основною сумою кредиту, що визначається щоденним залишком заборгованості на позичковому рахунку протягом кожного періоду нарахування процентів за встановленою фіксованою процентною ставкою і методикою Банку.
1.4.2.2. Проценти нараховуються з першого дня видачі кредиту (враховуючи цей день) до дня (без його врахування) сплати з поновленням нарахування з цього — першого — дня нового періоду нарахування процентів.
1.4.2.3. Проценти обчислюються на підставі фактичної кількості минулих днів і бази розрахунку процентної ставки 24 (двадцять чотири) проценти річних.
1.4.2.4. Проценти підлягають пріоритетній сплаті Позичальником щодо основного боргу і виплачуються на день сплати процентів, який є останнім днем періоду нарахування процентів.
1.4.2.5. Банк зобов’язаний визначати суму нарахованих процентів (процентну ставку) на відповідний період сплати процентів і вчасно повідомляти про це Позичальника. Кожна така сума є остаточною і безповоротною для Позичальника, доки останній не доведе Банку, що будь-яке з таких визначень є технічною помилкою.
1.4.3. Комісія за обслуговування кредиту.
Позичальник сплачує Банку комісію за обслуговування позичкового рахунку в розмірі 1% (один процент) від суми платежів.
1.4.4. Комісія за незаповнений ліміт.
Позичальник сплачує Банку щоденну комісію за зобов’язання в розмірі 5% (п’ять процентів) річних від суми незаповненого ліміту. Дана комісія виплачується в день сплати процентів.
1.5. Строк повернення кредиту і плати за кредит: Позичальник зобов’язаний повернути кредит у повній сумі, так само як і сплатити процент  за кредит у порядку і на умовах, визначених Сторонами, до 20 числа  ____ року.
1.6. Видача кредиту.
1.6.1. Кредит надається шляхом оплати з позичкового рахунку грошових документів Позичальника, оформлених у прийнятному для Банку вигляді, згідно з вимогами міжнародних розрахунків і/або норм, чинних в Україні, та обов’язково за цільовими напрямами, обумовленими цим Договором і такими, що відповідають графіку зміни кредитної лінії.
1.6.2. У разі неможливості цільового визначення витрат банк має право припинити виконання документа і зажадати від Позичальника доказових пояснень, а в разі їх неотримання протягом трьох банківських днів повернути платіжні документи без виконання.
1.6.3. Банк може відмовити в оплаті платіжного документа в разі, коли його сума перевищує розмір вільного залишку кредитних коштів, на отримання яких у нього не втрачене право згідно з положеннями цього Договору.
1.7. Припинення і скасування видачі кредиту.
Банк має право, повідомивши про це Позичальника, припинити або відмінити видачу кредиту, якщо:
1.7.1. Настане і/або триватиме невиконання умов видачі кредиту і/або порушення положень цього Договору.
1.7.2. Зміняться обставини, які, на обгрунтовану думку Банку, призведуть до того, що Позичальник навряд чи виконає своє зобов’язання за цим Договором.
1.7.3. Позичальник зазнає будь-яких матеріальних втрат або переживатиме несприятливі в матеріальному плані зміни, що ставлять під сумнів можливість належного виконання узятих ним на себе зобов’язань за цим Договором.
1.7.4. Протягом 30 (тридцяти) банківських днів був відсутній рух на позичковому рахунку кредитної лінії, що поновлюється.
1.7.5. Протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання Договору кредитна лінія без права поновлення не буде заповнена в повному обсязі.
1.8. Дострокове погашення кредиту.
1.8.1. Позичальник має право в будь-який час після письмового повідомлення Банку не менш ніж за 10 (десять) банківських днів і після сплати комісії за дострокове погашення здійснювати дострокове погашення в будь-який день сплати процентів всієї суми або частини основної суми виданого кредиту за умови, що в будь-якому разі всі нараховані проценти за основною сумою кредиту, що підлягає достроковому погашенню, та всі інші суми, які мають бути сплачені, сплачені одночасно.
1.8.2. Напередодні дня дострокового погашення Позичальник зобов’язується заплатити Банку адміністративну комісію в розмірі 0,15% (нуль цілих п’ятнадцять сотих процента) від основної суми кредиту, що підлягає достроковому погашенню.
1.8.3. Після подання письмового повідомлення Позичальник проводить дострокове погашення, подаючи доручення (розпорядження, заявки) у формі, яка задовольняє Банк, та згідно із зазначеними умовами.
1.9. Відкликання Банком кредиту.
Якщо матимуть місце окремі або всі можливі випадки невиконання Позичальником узятих на себе зобов’язань за цим Договором, банк має право зажадати (незважаючи на те, що в цьому Договорі можуть бути інші умови) негайної сплати кредиту і всієї нарахованої плати за кредит (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами до сплати за цим Договором). Такими випадками можуть бути:
1.9.1. Позичальник не зможе заплатити основної суми боргу, її частину або проценти за кредитом чи будь-які інші суми до сплати за цим Договором.
1.9.2. Ліквідність забезпечення (застави) втрачена.
1.9.3. Судом прийняте рішення, яке визначає Позичальника банкротом або підтверджує його неспроможність.
1.9.4. Будь-яка ліцензія, дозвіл, згода або підтвердження, істотне для бізнесу Позичальника, будуть анульовані, відмінені або змінені в матеріальному плані.
1.10. Зауваження стосовно валюти платежів.
1.10.1. Платежі за основною сумою, процентами, комісії, проценти за простроченим боргом, пеня і будь-які інші платежі, які мають бути сплачені Банку за цим Договором, мають здійснюватися у валюті кредиту на день валютування платежу.
1.10.2. За відсутності або недостатності коштів для здійснення платежів у відповідній валюті Банк може здійснити конверсійну операцію згідно з чинним законодавством України за затвердженими тарифами Банку.
1.11. Зауваження за бухгалтерськими книгами.
Для визначення суми і підстави повернення кредиту або будь-якої несплаченої Позичальником Банку частини кредиту остаточною підставою є бухгалтерські книги і рахунки Банку, з тим щоб повернення запитуваної Банком суми не припинялося і не відкликалися Позичальником на основі виникнення суперечки щодо суми повернення, яка існує зі збереженням зобов’язань Банку щодо повернення надмірно перерахованих сум.
1.12. Цей Договір являє собою пряме і безумовне зобов’язання Позичальника і має пріоритет перед усіма теперішніми та майбутніми заборгованостями Позичальника, крім заборгованості пріоритетної згідно із Законом.

2. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

2.1. Обов’язки Банку.
2.1.1. Надати Позичальнику кредит у порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі.
2.2. Права Банку.
2.2.1. Вимагати від Позичальника належного виконання ним узятих на себе зобов’язань.
2.2.2. Припинити надання кредиту, як це передбачено в п. 1.7 цього Договору.
2.2.3. Направляти до Позичальника уповноважених на те своїх представників для перевірки стану справ.
2.3. Обов’язки Позичальника.
2.3.1. Належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання за цим Договором.
2.3.2. Позичальник зобов’язується не відкривати поточних, депозитних, позичкових та інших рахунків, у тому числі рахунків овердрафту, факторингу, лізингу тощо в інших банківських установах, крім Банку, без письмової на те згоди останнього.
2.3.3. Позичальник зобов’язується не вдаватися до дій і не вступати в договірні зобов’язання, які можуть призвести до невиконання Позичальником плану реалізації (зниження кеш-флоу), включаючи проведення будь-яких бартерних операцій і будь-яких видів товарного (комерційного) кредитування.
2.3.4. Позичальник за погодженням з Банком протягом п’яти банківських днів зобов’язується закрити всі відкриті до і після підписання цього Договору згадані в п.1.3.1 рахунки і дати відповідні розпорядження про перерахування коштів, які надходять, на рахунки в Банку, а в нових контрактах зазначати реквізити Банку.
2.3.5. Сплатити в повному обсязі комісії та інші платежі, які передують видачі кредиту, згідно з цим Договором і/або іншими угодами.
2.3.6. Точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит і своєчасно сплачувати плату за користування кредитом.
2.3.7. У разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачається Договором.
2.3.8. Регулярно і не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця подавати Банку фінансовий звіт в обсязі, установленому Мінстатом України, а також на першу вимогу іншу інформацію, необхідну Банку для супроводу і/або оцінювання-переоцінювання предмета застави, у тому числі і забезпечення безперешкодної перевірки на території Позичальника отриманої інформації, ефективності використання кредитних коштів і стану бухгалтерського обліку.
2.3.9. Позичальник зобов’язується за наявності претензій до поточного рахунку здійснювати погашення боргових зобов’язань у першочерговому порядку в межах установлених розмірів “невідкладної потреби”.
2.4. Права Позичальника.
2.4.1. Вимагати від Банку належного виконання взятих на себе зобов’язань.
2.4.2. Достроково погасити кредит у порядку, передбаченому цим Договором.

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

3.1. За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у порядку і на умовах, передбачених цим Договором, а саме:
3.1.1. У разі порушення взятих на себе зобов’язань щодо повернення кредиту в строк Позичальник зобов’язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) процента за кожний день прострочення.
3.1.2. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також за невикористану частину кредиту і комісії за обслуговування кредиту Позичальник зобов’язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,3 (нуль цілих 3 десятих) процента за кожний день прострочення виконання відповідного зобов’язання.
3.1.3. За кожне порушення однієї або всіх умов, зазначених у п. 1.3, 2.2, 2.3, 4.1, 4.2, 4.3, Позичальник зобов’язується сплатити на першу вимогу Банку штраф у розмірі 5-ти (п’яти) процентів від загальної суми кредитних коштів, указаної у п. 1.1 цього Договору.
3.2. У разі невиконання або неналежного виконання Банком узятих на себе зобов’язань за цим Договором він зобов’язаний сплатити на користь Позичальника штраф у розмірі 0,5% (нуль цілих п’ять десятих процента) від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання.

4. ЗАПЕВНЕННЯ І ГАРАНТІЇ

4.1. Позичальник запевняє Банк, що підписання цього Договору:
4.1.1. Не призведе до порушень установчих документів Позичальника або будь-якого положення чинного законодавства України, що стосується Позичальника.
4.1.2. Не вступить у конфлікт і не призведе до порушення будь-якого положення чи до накладення якогось арешту за будь-якою угодою, учасником якої є Позичальник або з якою він зв’язав свої активи.
4.2. Позичальник на підставі права Банку в разі невиконання або неналежного виконання ним узятих на себе зобов’язань за цим Договором звернути стягнення або на предмет застави, або на іншу власність, належну Позичальнику, за своїм вибором надає Банку такі гарантії:
4.2.1. На момент підписання цього Договору втрачають силу (якщо вони мали місце) документи, що підтверджують прямо чи непрямо права третіх осіб на майно Позичальника.
4.2.2. Ніколи і ні за будь-яких умов Позичальник не здійснюватиме й не намагатиметься здійснити або не заявлятиме про право утримання за борги або право на конфіскацію випущених ним акцій і немає жодних неоплачених вимог щодо сплати внеску за такі акції (частки у статутному фонді) з боку акціонерів;
4.2.3. На момент підписання цього Договору не існує довіреностей, виданих Позичальником третім особам, які є чинними й свідчать про право останніх відчужувати або здавати в оренду те чи інше майно Позичальника;
4.2.4. На момент підписання цього Договору майно Позичальника (або його частина) нікому не продане, не закладене, у суперечці і під арештом не перебуває.
4.2.5. Позичальник гарантує, що все майно, належне йому за правом власності згідно з фінансовим звітом (додається), а також будь-яке незавершене будівництво, замовником якого є Позичальник і яке не відбите в балансі, а також будь-яке інше майно, відбите або не відбите в балансі Позичальника чи інших документах і належне йому на тих або інших засадах, не буде продаватися, закладатися, здаватися в оренду тощо без належним чином оформленої на те згоди Банку.
4.3. Позичальник підтверджує, що всі заяви та гарантії, надані в цьому Договорі, є правильними і дійсними в усіх матеріальних аспектах на день укладення цього Договору. Позичальник розуміє, що будь-яка недійсність усіх гарантій і запевнень розцінюватиметься як надання Банку явно недостовірної інформації з метою отримання кредиту і тягне за собою відповідальність Позичальника і його посадових осіб згідно з чинним законодавством України.

5. АРБІТРАЖ

5.1. У разі виникнення між Сторонами суперечок і розбіжностей за цим Договором або у зв’язку з ним Сторони зроблять усе необхідне для урегулювання зазначених суперечок і розбіжностей шляхом переговорів.
5.2. Суперечки і розбіжності в межах цього Договору, урегулювання яких не досягнуте Сторонами шляхом переговорів, передаються на розгляд до арбітражного суду або (за згодою Сторін) третейського суду, рішення якого матимуть обов’язкову силу для обох Сторін.
5.3. При розгляді суперечок між Сторонами використовується матеріальне та процесуальне право України.

6. ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВОРУ

6.1. Цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін.
6.2. Усі зміни й доповнення до цього Договору мають бути зроблені в письмовій формі і підписані Сторонами. Такі зміни й доповнення додаються до цього Договору і є його невіддільною частиною.
6.3. Усі повідомлення, що надсилаються Сторонами одна одній згідно з цим Договором, вважатимуться поданими належним чином, якщо вони оформлені письмово, надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто за зазначеними юридичними адресами Сторін.
6.3.1. Повідомлення, доставлені телеграфом, телетайпом, телефаксом, мають попередній характер і повинні бути згодом належним чином підтверджені.

7. ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ

7.1. Припинення цього Договору без згоди на те іншої Сторони не допускається.
7.2. Сторони погодилися з тим, що припинення кредитування, як передбачено в п. 1.9 цього Договору, не є його припиненням або розірванням в односторонньому порядку з боку Банку. Позичальник погоджується з тим, що, оскільки порядок припинення кредитування передбачений самим Договором, відповідна дія Банку не являє собою зміну або розірвання цього Договору в односторонньому порядку з боку Банку.

8. ПІДСУМКОВІ ПОЛОЖЕННЯ

8.1. Відносини, що виникають під час виконання цього Договору і не врегульовані в ньому, регулюються чинним законодавством України.
8.2. Цей Договір складений українською мовою у 2-х примірниках (по одному для кожної Сторони) однакової юридичної сили.
8.3. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту остаточного виконання Сторонами взятих на себе зобов’язань.

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

З метою контролю за своєчасним поверненням позички і забезпеченням нарахування процентів по ній облік кредитних операцій здійснюється на окремих позичкових рахунках. Позичка може надаватися одноразово, або частками у строки, визначені в кредитній угоді.
Позичка може зараховуватися на поточний рахунок клієнта, або переказуватися на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватися в іншому порядку, передбаченому в кредитній угоді, наприклад, шляхом одержання готівки.
Видача позички оформляється розпорядженням кредитного відділу операційному відділу установи банку.
Якщо в процесі кредитування відбулися певні зміни в умовах здійснення проекту, що кредитується, з незалежних від позичальника причин і це призвело до додаткової потреби в кредиті, банк може задовольнити її на умовах укладення додаткової угоди.
Повернення позичок здійснюється за ініціативою клієнта на підставі його платіжного доручення. Якщо в день повернення кредиту клієнт цього не робить, банк своїм розпорядженням стягує борг, переводячи строкову заборгованість у прострочену.
— анкету позичальника;
— довідки з місця постійної роботи і про доходи;
— документи, що підтверджують право власності на майно позичальника;
— письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обгрунтування).
У разі отримання довгострокового кредиту, крім зазначених документів, позичальник додатково подає залежно від об’єкта кредитування такі довідки: про відведення земельної ділянки під будівництво; про власність на будинок; про балансову вартість квартири; про право власності на квартиру; про членство позичальника в садівницькому товаристві та ін.
Кредитування здійснюється на підставі укладання між установою банку і позичальником кредитної угоди й угоди про заставу.
Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кредитним договором щомісячно, рівними частинами, починаючи з наступного місяця після його одержання, але не пізніше 30 днів з дня підписання кредитної угоди.
Довгостроковий кредит починають погашати після закінчення встановленого терміну його освоєння.
Однією з форм споживчого кредитування є кредитна картка. Вона являє собою пластинку з ідентифікатором власника (володаря), виготовлену з матеріалу, який важко підробити. Картки емітуються банками і видаються клієнтам, як правило, безкоштовно, або за невелику щорічну плату. Умовою їх одержання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.
Власника кредитної картки обслуговує банк, який її видав, і торговельна організація. Для останньої кредитна картка слугує гарантією відкриття покупцеві кредиту в банку. Обслуговування клієнта за допомогою кредитної картки здійснюється за такою схемою. Торговельні організації передають у банк, який видав кредитну картку, рахунки за товари, продані власнику карток. Банк їх сплачує, тобто перераховує кошти на поточний рахунок торговельної організації. За цю послугу стягується плата у вигляді комісії від вартості сплачених рахунків. Паралельно торговельна організація щомісячно передає власнику картки рахунки за куплені протягом місяця товари. Протягом певного строку (звичайно 25 діб) рахунки можуть бути сплачені безпроцентно, а пізніше — конвертуються в позичку. Отже, виникають зобов’язання власника кредитної карточки перед банком. Позичка повинна періодично погашатися клієнтом, тому що при непогашенні боргу вичерпується ліміт кредитування. Цей ліміт може бути збільшеним або скороченим залежно від регулярності погашення клієнтом заборгованості банку.
Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з:
— комісії, яка стягується з торговельної організації при сплаті рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;
— щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона стягується);
— процентів за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування.
Іпотечний кредит — довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості — землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає застава, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого (здебільшого будівель і землі).
Іпотека може бути встановлена на нерухоме майно, яке заставодавець має право продавати або відчужувати в інший спосіб. До об’єктів іпотеки належать:
— підприємства, будівлі, споруди та інше нерухоме майно, що використовується у підприємницькій діяльності;
— житлові будинки і квартири;
— дачі, садові будинки, гаражі й інші споруди споживчого призначення;
— земельні ділянки.
Об’єкт (предмет) іпотеки має належати заставодавцю на правах власності або повного господарського розпорядження.
Застава нерухомого майна передбачає укладання угоди про іпотеку у вигляді заставної.
Угода про іпотеку підлягає державній реєстрації. Вона здійснюється на підставі заяви заставодержателя з додатком до неї заставної. Відомості про державну реєстрацію іпотеки вносяться в заставну. Реєстраційний запис про іпотеку погашається за заявою держателя заставної або за рішенням суду про припинення іпотеки.
Заставодержатель має право передати свої права стосовно заставної іншій особі. Відступлення прав за заставною здійснюється заставодержателем шляхом передаточного надпису на заставній на користь нового заставодержателя, який повинен бути нотаріально засвідченим.
Про відступлення прав за заставною заставодержатель повинен в письмовій формі повідомити боржника за кредитним договором, який забезпечений іпотекою, на підставі чого він стає зобов’язаним виконувати свій договір перед новим заставодержателем.
Заставодавець за згодою заставодержателя має право передати предмет (об’єкт) іпотеки іншій особі у власність або господарське користування (розпорядження). У цьому разі іпотека зберігає свою силу, тільки всі зобов’язання за договором іпотеки переходять до особи, яка придбала право на предмет іпотеки. Задоволення вимог заставодержателя з вартості заставного майна у разі невиконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобов’язання (кредитної угоди) здійснюється за рішенням суду. Особливо це стосується тих випадків, коли об’єктом іпотеки є підприємство в цілому, житловий будинок, квартира.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що проводяться спеціалізованими організаціями. Вибір організації, якій доручається продаж з публічних торгів предмета іпотеки, здійснюється судовим виконавцем. Він встановлює і строки проведення таких торгів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківські операції (А. М. Мороз, М. І. Савлук)