Головна Головна -> Підручники -> Підручник Кредитування (Лагутін) скачати онлайн-> Регулювання НБУ валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу

Регулювання НБУ валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу


В Україні досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення резидентами капітальних операцій за кордоном (на відміну від здійснення нерезидентами інвестицій в Україну, що регулюється Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 25 березня 1996 р. ). Також у законодавчих актах України не дається визначення самого поняття «операції, пов’язані з рухом капіталу».
За відсутності законодавчих актів прямої дії, Національний банк України своїми нормативними документами встановив, що до валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу, належать:
а) здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей нерезидентами в Україну або резидентами за кордон, включаючи участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми довгострокового (на строк понад один рік) та короткострокового (на строк не більше від одного року) вкладення капіталу, пов’язані з набуттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбанням права власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше нерухоме майно;
б) здійснення портфельних інвестицій нерезидентами в Україну або резидентами за кордон;
в) розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України;
г) одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів.
Оскільки в Україні існує режим валютного контролю, окремі операції, зазначені у цьому переліку, можуть відбутися за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Не потребують одержання ліцензій НБУ інвестиції нерезидентів в Україну, що здійснюються відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування». Операції резидентів, зазначені у пункті г), потребують не одержання індивідуальної ліцензії, а реєстрації у Національному банку України кредитів, отриманих від іноземних кредиторів з видачею відповідного реєстраційного свідоцтва.
Операції резидентів, зазначені у пунктах а), б), в), потребують попереднього одержання разових індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Для з’ясування політики Національного банку України під час регулювання капітальних операцій розглянемо зміст цих операцій.
Інвестиції нерезидентів в Україну. Одним із пріоритетних напрямів загальнодержавної політики є сприяння залученню в Україну іноземних інвестицій. За даними експертів ООН, потреба України в іноземних капіталовкладеннях становить близько 40 млрд дол. США за річної потреби 7-8 млрд дол. США. За обсягами залучення інвестицій у розрахунку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць серед країн з перехідною економікою — 28 дол. США, водночас в Угорщині цей показник дорівнює 1107 дол., в Чеській Республіці — 575 дол., в Естонії — 420 дол., Латвії — 227 дол., в Словенії— 132 дол.
Для поліпшення ситуації в Україні здійснюється комплекс заходів, спрямованих на створення іноземним інвесторам сприятливого інвестиційного клімату. Зокрема, створення при Президентові України Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій, до складу якої входять керівники української держави та представники всесвітньовідомих міжнародних банків та корпорацій.
З метою запобігання спорам між іноземними інвесторами та органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, сприяння їх оперативному позасудовому врегулюванню при Президентові України також створена Палата незалежних експертів з іноземних інвестицій.
Національний банк України відповідно до своїх функцій регулює приплив іноземних інвестицій у банківську систему України. Основним нормативним документом з цього питання є «Положення про порядок видачі ліцензій на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб», затверджене постановою Правління НБУ від 7 лютого 1994 р. (відповідні зміни та доповнення внесені постановами Правління НБУ від 17 червня 1995 р. та від 20 червня 1997 р. ). Цими документами передбачено, що в Україні можуть створюватися комерційні банки як із 100-відсотковою участю іноземного капіталу, так і з частковою участю іноземних юридичних та фізичних осіб.
Засновниками банків за участю іноземного капіталу можуть бути суб’єкти підприємництва (за винятком офшорних компаній і банків). Іноземні засновники новостворених банків мусять сплатити свою частку статутного фонду у вільно конвертованій валюті.
Під час розгляду установчих документів засновників (учасників) комерційного банку за участю іноземного капіталу Національний банк України керується «Принципами нагляду за іноземними філіями банків», розробленими у 1992 р. Базельським комітетом з банківського нагляду, серед яких обов’язковими є:
— наявність попередньої згоди центрального банку країни, де зареєстрований іноземний учасник або звідки залучається іноземний капітал, на відкриття банків з українським капіталом;
— повна «прозорість» усіх засновників іноземних банків чи банків за участю іноземного капіталу з погляду їхньої фінансової на-дійності, ділової репутації та запобігання можливим спробам відмивання «брудних грошей»;
— наявність повідомлення керівництва центрального банку іноземної держави або його уповноваженого органу про належний контроль за діяльністю своїх комерційних банків—засновників (акціонерів) українського банку за участю іноземного капіталу.
Національний банк України видає ліцензію на створення банку за участю іноземного капіталу, враховуючи:
— фінансове становище засновників та результати їхньої фінансово-економічної діяльності протягом останніх п’яти років;
— наявність в іноземних засновників гарантій відносно їхньої платоспроможності;
— наявність угод між Національним банком України та центральними банками інших держав щодо можливості здійснення банківського нагляду;
— участь громадян України в керівних органах банку та його підрозділів.
Станом на 1 серпня 1998 р. в Україні функціонували 27 комерційних банків з участю іноземного капіталу.
Нормативними документами Національного банку України регулюються також і питання придбання нерезидентами цінних паперів, що емітовані в Україні (зокрема, облігацій внутрішньої державної позики — ОВДП). Операції з ОВДП на договірній основі з нерезидентами проводять тільки уповноважені банки-резиденти, які уклали відповідні договори з Національним банком України. Уповноважені банки за дорученням нерезидентів можуть здійснювати:
— придбання облігацій на аукціонах, що проводяться Національним банком України, і грошові розрахунки за їхніми результатами;
— операції з купівлі та продажу облігацій на вторинному ринку;
— депозитарний облік облігацій, що перебувають у власності нерезидентів;
— платежі за облігаціями під час їх погашення та виплати доходу.
Ведення реєстрів нерезидентів, які проводять операції на ринку
облігацій, здійснюється Національним банком України.
Інвестиції резидентів за кордоном. Слід наголосити, що такі операції потребують підвищеного контролю з боку НБУ, нагляду за ефективним використанням коштів.
Традиційно метою інвестицій резидентів за кордоном є створення спільних підприємств чи підприємств, що повністю належать українським резидентам, участь у розробленні та експлуатації за кордоном сировинних родовищ для одержання необхідної Україні сировини, придбання високоліквідних цінних паперів, майна, прав інтелектуальної власності тощо.
Джерелами коштів, за рахунок яких резиденти можуть здійснювати інвестиції за кордон, можуть бути обліковані у балансі їхні
власні кошти. При цьому необхідно пам’ятати, що здійснення інвестицій за кордон за рахунок бюджетних коштів дозволяється лише на підставі відповідної постанови Верховної Ради України. Забороняється здійснення інвестицій за рахунок кредитів, одержаних від уповноважених та іноземних банків, інших резидентів і нерезидентів.
На здійснення інвестиції за кордон, а також на реінвестування отриманих доходів та дивідендів НБУ видає резидентам України — юридичним особам, а також фізичним особам, які зареєстровані як підприємці згідно із Законом України «Про підприємництво», разові індивідуальні ліцензії.
Усі види інвестицій у грошовій формі за кордон мають здійснюватися резидентами у безготівковій формі лише через кореспондентські рахунки уповноважених банків у банках країни інвестицій.
Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті, одержані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, зараховуються на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, передбачених законодавством іноземної держави. Резиденти повинні подати до уповноваженого банку та податкової адміністрації офіційне підтвердження відповідного органу країни інвестицій про суми сплачених податків та інших зборів.
Одержання резидентами за кордоном дивідендів (прибутків) у будь-якій майновій формі, а також прав інтелектуальної власності, потребує їх обов’язкового декларування згідно з установленим порядком.
Як зазначалося вище, на здійснення інвестиції за кордон резиденти мусять отримати в Національному банку України разову індивідуальну ліцензію. Однак під час розгляду у Національному банку України клопотань резидентів можуть виникнути обставини, коли НБУ має право відмовити заявнику у виданні згаданої ліцензії. Такими обставинами можуть бути:
— незадовільний фінансовий стан резидента-заявника;
— наявність висновку державних органів (міністерств закордонних справ, економіки, зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі тощо) про неможливість або економічну чи геополітичну недоцільність здійснення інвестицій резидентами у конкретну країну;
— відсутність у законодавстві країни інвестицій правових гарантій щодо недоторканності іноземних інвестицій, безперешкодної їх репатріації тощо.
Відкриття резидентами рахунків за кордоном. Згідно з українським законодавством, розрахунки між суб’єктами господарської діяльності (резидентами та нерезидентами) здійснюються тільки через кореспондентські рахунки уповноважених банків.
Однак при цьому слід враховувати два важливі аспекти, які фактично є винятками із загального правила.
1. Законодавства окремих країн, валюта яких є «замкнутою»,тобто обмежено конвертованою, і які відчувають нестачу вільно конвертованої валюти (насамперед це Індія, Єгипет, В’єтнам та ін. ), передбачають особливі механізми розрахунків своїх резидентів з нерезидентами-експортерами (у тому числі українськими). Суть цього механізму полягає в тому, що під час поставок товарів (робіт, послуг) до цих країн експортери зобов’язані відкрити у їхніх банках так звані «ескроу-рахунки» лише у місцевій валюті, користуючись
якими вони можуть придбавати товари (переважно місцевого виробництва і за обмеженим переліком) та вивозити їх за межі цих країн.
При цьому конвертація цих коштів у вільно конвертовану валюту або заборонена, або здійснюється з суттєвими обмеженнями.
2. Другий аспект полягає в необхідності забезпечення українськими транспортними організаціями (пароплавствами, авіакомпаніями, автотранспортними підприємствами тощо) своєчасних розрахунків з іноземними постачальниками в іноземних портах, аеропортах, вантажних терміналах, куди постійно здійснюються рейси українськими перевізниками.
Це обумовлюється, по-перше, короткотерміновим перебуванням українських транспортних засобів за кордоном, по-друге, відсутністю, у деяких випадках, можливостей українських банків установити прямі кореспондентські відносини з банківськими установами тієї чи іншої країни. У зв’язку з цим і виникає необхідність відкриття транспортними організаціями власних рахунків в іноземних банках, з яких і забезпечується оплата послуг нерезидентів.
В обох випадках відкриття окремих рахунків за кордоном здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка надається згідно з «Порядком надання індивідуальних ліцензій на відкриття резидентами рахунків в іноземних банках», затвердженим постановою правління НБУ від 29 грудня 1995 р.
Регулювання залучення іноземних кредитів. З метою здійснення контролю за рухом коштів, що надходять в Україну у вигляді кредитів в іноземній валюті, Національний банк України здійснює реєстрацію одержання юридичними особами-резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів.
Кредити в іноземній валюті від нерезидентів отримуються резидентами в безготівковій формі для забезпечення діяльності, передбаченої їхніми статутними документами. Такі кредити залучаються резидентами як через уповноважені банки, так і через інші фінансово-кредитні установи. Одержання та погашення кредитних коштів має проводитися через систему відкритих уповноваженими банками кореспондентських рахунків у закордонних банках.
Погашення резидентами отриманих від нерезидентів кредитів здійснюється за рахунок валютних надходжень від усіх видів зовнішньоекономічної діяльності, резиденти для погашення кредитів можуть використовувати також іноземну валюту, придбану на міжбанківському валютному ринку.
Національний банк України здійснює реєстрацію усіх кредитів в іноземній валюті, що їх резиденти отримують від нерезидентів, і видає резидентам реєстраційні свідоцтва встановленої форми. При цьому резидент-позичальник має одержати реєстраційне свідоцтво після підписання кредитної угоди з банком-кредитором, але до фактичного отримання коштів за кредитом.
Уповноважений банк у межах отриманої ним ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями може залучати кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів на термін до одного року (з урахуванням можливої пролонгації кредиту) без одержання реєстраційного свідоцтва Національного банку України. Для залучення кредитних ресурсів на термін понад один рік уповноважений банк мусить одержати реєстраційне свідоцтво.
Національний банк України не здійснює реєстрацію таких операцій, як одержання резидентом від нерезидента (компанії, фірми) кредиту у формі відстрочення платежу за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги. Вказані операції регулюються чинним законодавством України та міжнародними угодами.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Кредитування (Лагутін)