Головна Головна -> Підручники -> Підручник Гроші та кредит. Навчальний посібник (Демківський А.В) скачати онлайн-> Грошово-кредитна політика в Україні

Грошово-кредитна політика в Україні



Орієнтація грошово-кредитної політики лише на регулювання кількості грошей в обороті обмежує її можливості впливу на економічні процеси. Тому варто сутність монетарної політики тлумачити як комплекс взаємопов´язаних визначень суспільних цілей і заходів з метою регулювання грошового обороту, які реалізує держава через вплив національного банку на механізм грошового ринку.

Об´єктами монетарної політики є регулювання пропозиції (маси) грошей, ставка відсотку, валютний курс, швидкість обороту грошей та ін. Головними суб´єктами грошово-кредитної політики в Україні виступає Національний банк, а також Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, які визначають основні макроекономічні показники (обсяг ВВП), розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торгівельний баланси, рівень зайнятості та ін. Але Національний банк розробляє основоположні засади грошово-кредитної політики і здійснює контроль за її реалізацією.

Стратегічні, проміжні й тактичні цілі монетарної політики, узгодження і координація їх дії реалізуються вибором методів та інструментів. Загалом, інструменти грошово-кредитного регулювання економічних процесів поділяють на два види:

а) інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок і економічні процеси (операції на відкритому ринку, регулювання норм обов´язкового резервування, відсоткова політика рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти);

б) інструменти прямого впливу (установлення обмежень або заборони на пряме кредитування Національним банком потреб державного бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що їх надають комерційні банки, між пріоритетними галузями і регіонами). При цьому застосування інструментів опосередкованої дії неухильно розширюється, а інструментів прямої дії скорочується.

Процес обмеження адміністративних важелів і вирішення завдань економічної політики в Україні на перших порах (1991-1994 pp.) здійснювався переважно кейнсіанськими методами і передбачав надмірне втручання органів державного управління в господарські процеси. Водночас недооцінка інфляції та перебільшення можливостей фіскально-бюджетного механізму вирішення соціально-економічних завдань привели до гіперінфляції, значного спаду рівня виробництва і зубожіння народу. Окремі заходи і в цей час носили монетарний характер, але з 1994 р. вони набули систематизованого характеру і знайшли відображення у проголошенні курсу макроекономічної стабілізації, прискоренні ринкових реформ і формуванні ринкового механізму саморегулювання. У фіскально-бюджетній сфері відбулося переорієнтування на подолання бюджетного дефіциту, зменшення податкового тиску і переведення суб´єктів господарювання на засади самофінансування. У грошово-кредитній політиці започатковано курс на подолання гіперінфляції і лібералізацію кредитного і валютного ринків.

Але переважне збереження в Україні кейнсіанського підходу у фіскально-бюджетній сфері та управління монетарною сферою на основі монетаристського підходу привели до розриву між реальною економікою та грошово-кредитним сектором і обмежили позитивні наслідки антиінфляційної політики переважно монетарною сферою.

Термінологічний словник

Вкладання капіталу – Продаж пакету власних акцій компанією певній групі юридичних і фізичних осіб. В сучасних умовах ринкового середовища успіх у розміщенні акцій на фондовому ринку досягається за допомогою брокерських компаній.

Грошова інфляція Теорія, згідно з якою знецінення грошей виникає внаслідок розширення грошової маси в обігу і переповнення каналів обігу надлишковою масою грошей.

Грошовий ринок – Частина короткотермінових кредитів у вигляді позичкових капіталів, а також ринок валют і коштовних металів. Цей ринок обслуговує рух оборотного капіталу підприємств, банків, установ і громадських організацій, держави та населення. Його інструментами слугують скарбницькі і комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти та ін.

«Дешеві» гроші Термін, що виражає грошово-фінансову політику утримання відсоткових ставок на низькому рівні. За таких умов гроші стають легко доступними економічним суб´єктам, тому “дешеві” гроші застосовуються для стимулювання економічної діяльності шляхом здешевлення кредитів та інвестицій.

Монетаризм – Сучасна школа економістів, яка виникла на основі еволюції кількісної теорії грошей про визначальний вплив кількості грошей на загальний рівень цін, обсяг видатків у економіці, перебіг циклічних кризових коливань та інші порушення процесу відтворення. Положення про важливість грошей для економічного розвитку монетаристи поклали в основу рекомендацій макроекономічної політики, ключовим принципом якої є застереження, що збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.

Монетизація – Продаж цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту державного бюджету.

Трансакція (nam.«transactio»звершення) – Операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.

Фінансовий інструмент – Засіб, важіль, який використовується урядом для досягнення своєї макроекономічної цілі. Приміром, державні видатки й оподаткування можна розглядати як фінансові інструменти, що спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Дефіцитне фінансуванняСукупність заходів держави з метою розширення сукупного попиту, як правило, шляхом перевищення державних видатків над доходами. Наслідком дії такого способу стимулювання попиту стає бюджетний дефіцит, нагромадження диспропорцій в економіці і провокування інфляційного процесу.

«Дорогі» гроші – Кредитно-фінансова політика, що спрямована на зменшення грошової маси в обігу і реалізується шляхом підвищення ставки дисконтного відсотка, норми обов´язкових резервів комерційних банків, скупки цінних паперів та надання кредитів під високі відсоткові ставки.

Інвестиції Сукупність затрат у вигляді довгострокових затрат капіталу на придбання засобів виробництва з метою отримання підприємницького доходу, прибутку і відсотків. Фінансовими інвестиціями є вкладання в акції, облігації та інші активи, придбання творів мистецтва, розміщення грошових коштів під депозитний відсоток у банках.

Капіталовкладення – Сукупність витрат на придбання об´єктів основного капіталу і приріст засобів. Динаміка загального рівня капіталовкладень є провідним індикатором економічної кон´юнктури.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Гроші та кредит. Навчальний посібник (Демківський А.В)