Головна Головна -> Підручники -> Підручник Державне регулювання економіки (Швайка Л. А) скачати онлайн-> 4.3. Методи планування

4.3. Методи планування


При розробці індикативних планів на різних рівнях планування використовуються методи: системного аналізу, балансовий, нормативний, економіко-математичний, програмно-цільовий, факторний.

Метод системного аналізу застосовується для вивчення економічної ситуації у народному господарстві в минулому та майбутньому з урахуванням різних варіантів розвитку.

Системний економічний аналіз передбачає: економічний аналіз організаційної структури об´єкта, який планується, ефективності діяльності структурних підрозділів; оперативне виявлення і вивчення відхилень від запланованих завдань у розвитку економіки; аналіз ефективності використання ресурсів у процесі реалізації індикативного плану.

Аналіз економічного і соціального розвитку національної економіки – це початковий етап формування державного плану. Його предметом на макрорівні є дослідження тенденцій, факторів, структурних змін, інтенсивності, ефективності суспільного виробництва, народногосподарської кон´юнктури. Аналіз найважливіших загальноекономічних пропорцій треба здійснювати з огляду на соціальну спрямованість. Кількісному та якісному аналізові підлягають: економічний і науковий потенціал держави (земельні ресурси, запаси мінеральної сировини, водні, лісові ресурси, структура населення, трудові ресурси, основні фонди й оборотні засоби); темпи економічного зростання (валового національного продукту, валового внутрішнього продукту, національного доходу); макроекономічні пропорції (частка фонду відшкодування продукції першого і другого підрозділу, кінцевого продукту у валовому національному продукті, фонди споживання і нагромадження в національному доході, грошові доходи і видатки населення, купівельна спроможність і ринкові фонди тощо); фінансові показники (доходи і видатки державного бюджету, показники фінансового балансу держави, статистика банків тощо); динаміка і структура матеріальних витрат (питомі витрати сировини, матеріалів, енергії, палива на одиницю суспільного продукту); основні характеристики міжгалузевих народногосподарських комплексів (паливно-енергетичного, машинобудівного, агропромислового, інвестиційного, транспортного тощо).

На рівні регіонів економічний і соціальний розвиток аналізується за двома групами показників. Показники першої групи характеризують регіон як виробника матеріальних благ, другої групи – як їх споживача.

Суть балансового методу планування полягає у застосуванні розрахунків, в яких потреби суспільства пов´язані з ресурсами.

Балансовий метод застосовується в плануванні для досягнення рівноваги в сферах виробничого і особистого споживання на основі порівняння матеріальних, трудових, фінансових ресурсів з потребою в них. Система балансів дає змогу забезпечити збалансованість окремих розділів плану і державного плану економічного і соціального розвитку в цілому. За допомогою цього методу розкриваються економічні зв´язки, пропорції, виявляються вузькі місця і Диспропорції, встановлюються величини дисбалансів у різних сферах економіки.

Баланс – це документ у вигляді таблиці, в якому одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині, яка характеризує розподіл ресурсів за всіма напрямами.

Баланси класифікуються за різними ознаками: видом виробничих ресурсів, охопленням кількості видів матеріальних ресурсів, формою виконання.

За видом виробничих ресурсів виділяються баланси матеріальних, трудових, фінансових, природних ресурсів і виробничих потужностей.

За охопленням кількості видів матеріальних ресурсів розрізняють одно- і багатопродуктові баланси. Однопродуктові баланси мають, як правило, такий вигляд (табл. 6):

Таблиця 6. Однопродуктовий матеріальний баланс

№ з/п Джерела ресурсів К-сть № з/п Розподіл ресурсів К-сть
1 Залишки на початок року 120 1 Виробничо-експлуатаційні потреби 66 010
2 Виробництво у плановому періоді 75 400 2 Капітальне будівництво 4 800
3 Мобілізація внутрішніх резервів 25. 3 Ринковий фонд 4 400
4 Імпорт 75 4 Експорт 250
5 Інші надходження 10 5 Інші витрати 40
6 Залишки на кінець року 13
Всього 75 630 Всього 75 630

Виробничо-експлуатаційні потреби відображають усі потреби в тому чи іншому виді продукції (ресурсі) у масштабах національної економіки. В цій статті з урахуванням норм витрат певного ресурсу на одиницю продукції та прогнозованого обсягу виробництва визначається загальна потреба в ресурсі. Наприклад, на виготовлення одного верстата з програмним управлінням витрачається 300 кг прокату чорних металів, випуск верстатів у плановому періоді за прогнозом досягне 200 тис, потреба в прокаті для цього виду продукції становитиме 60 тис. т (0,3 т • 200 тис). І так за всіма видами продукції, на виготовлення якої використовується прокат. Сумарна величина за всіма видами продукції буде відображати виробничо-експлуатаційні потреби.

У статті “Капітальне будівництво” визначається потреба в ресурсах, виходячи з норми витрат на одиницю капітальних робіт у будівництві та їх запланованого обсягу. Так, норма витрат прокату чорних металів на капітальне будівництво одиниці робіт становить 40 кг. У плановому періоді передбачається обсяг капітального будівництва 15 тис. м2. Витрати прокату на ці потреби становитимуть 600 т (40 кг • 15 000).

Ринковий фонд створюється на основі дослідно-статистичних норм або на основі звітних даних за попередній плановий період з їх коригуванням відповідно до ситуації на ринку певного ресурсу.

Величина експорту (імпорту) визначається на основі довготермінових договорів і угод, укладених з організаціями, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Крім того, в цій роботі беруть участь самі підприємства, які мають право безпосереднього виходу на міжнародний ринок.

Залишки на початок і кінець планового періоду визначаються на основі статистичних даних і ґрунтуються на одночасному обліку ресурсів.

У прибутковій частині балансу відображається основне джерело ресурсів – їх виробництво в плановому періоді. Плановий обсяг виробництва певного ресурсу визначається за формулою:

Впр.=ВПс.р..Кв.п .

де ВПC.P. середньорічна виробнича потужність галузі (або групи підприємств), що виготовляють той чи інший ресурс; Kв.n. коефіцієнт використання виробничих потужностей.

Мобілізація внутрішніх резервів передбачає економію певних видів ресурсів, яка досягається: зниженням норми витрат при зберіганні, перевезенні та використанні ресурсів; впровадженням ресурсозберігаючих технологій; використанням взаємозамінних матеріалів (при дефіциті одних та наявності інших).

У макроекономічному плануванні розробляються баланси грошових доходів і витрат населення в цілому по країні (зведені), за областями і великими містами (територіальні). Зведені баланси грошових доходів і витрат населення розробляються за стислою схемою і характеризують взаємовідносини державних підприємств, установ і організацій, з одного боку, і населення країни – з іншого. Завдання територіальних балансів грошових доходів і витрат населення полягає в забезпеченні збалансованого попиту і пропозиції в розрізі окремих районів і територій країни.

Відмінності між схемами зведених і територіальних балансів полягають у масштабах об´єкта планування та включенні в регіональні баланси сальдо міграції грошових коштів населення території (коштів, одержаних за переказами, акредитивами та ін.) (табл. 7).

Таблиця 7. Баланс грошових доходів і видатків населення регіону

№ з/п Доходи Сума, тис.грн. № з/п Витрати і заощадження Сума, тис.грн.
1 2 3 4 5 6
1 Заробітна платня 100 000 1 Купівля товарів: 90 000
2 Доходи робітників і службовців від підприємств та організацій, крім заробітної платні: 9 000 — у державній і кооперативній торгівлі; 7 200
— премії та інші види оплати праці, не включені в ФОП; 2 400 — в недержавних торговельних організаціях; 32 800
— постійні надбавки до заробітної платні за роз´їзний характер роботи; 1600 — споживчій кооперації; 4 100
— кошти, одержані на службові роз´їзди; 250 — кооперативах, селянських господарствах; 900
— дивіденди 4 750 — нерухомості в органах приватизації 45 000
3 Грошові доходи, одержані від колективних і селянських (фермерських) господарств: 38 000 2 Оплата послуг та інші витрати: 73 600
— доходи членів сільськогосподарських кооперативів; 22 000 — житлово-комунальні платежі; 34 000
— доходи від риболовних господарств; 1400 — оплата побутових послуг; 7 200
— заробітки працівників, залучених до сільськогосподарських робіт; 600 — оплата послуг дошкільних і освітніх закладів; 12 800
— доходи фермерів 1400 — витрати на путівки і лікування в платних закладах охорони здоров´я; 8 400
4 Надходження від продажу продуктів сільського господарства: 9 950 — витрати на кіно, театри та інші видовища; 1800
— в порядку державних контрактів; 8 000 — оплата послуг зв´язку; 3 800
— підприємствам і організаціям; 600 — оплата послуг транспорту; 4 500
— споживчій кооперації; 750 — інші витрати 1 100
— організаціям на селянському ринку; 450 3 Обов´язкові платежі та добровільні внески: 15 400
— кооперативам,селянським господарствам 150 — податки і збори; 12 200
5 Пенсії і допомоги 675 — платежі зі страхування; 1400
6 Стипендії 72 — внески в громадські організації; 320
7 Надходження з фінансової системи: 567 — повернення позик банків; 210
— повернення коштів страхування; 145 — придбання акцій та інших цінних паперів; 1200
1 2 3 4 5 6
— позики банку; 355 — проценти за товарний кредит 70
— погашення облігацій; 12 4 Приріст вкладів 15
— виплати за вкладами; 32 5 Гроші, що вислані за переказами і внесені на акредитиви 25
— виплати за лотереями; 8
— виплати компенсацій 15
8 Інші надходження: 75
— від продажу речей через комісійні магазини і пункти скупівлі; 22
— від продажу втор-сировини та металобрухту; 14
— кошти за переказами, акредитивами; 28
— інші витрати 11
Всього грошових доходів 149 339 Всього грошових витрат і збережень 179 040
Перевищення витрат над доходами (-) 29 701 Перевищення доходів над витратами (+)
Баланс 179 040 Баланс 179 040

Цифрові відомості у цій та інших таблицях умовні.

Для відображення грошового обігу між окремими групами населення розробляються баланси їхніх грошових доходів і видатків за розгорненою схемою: робітники, члени колективних селянських спілок, фермери, службовці (табл. 8).

Таблиця 8. Баланс грошових доходів і витрат за окремими групами населення

t8

Зміст кожної статті наведений у табл. 7.

Складання балансів доходів і видатків за суспільними групами населення дає змогу встановити питому вагу і темпи зміни доходів окремих груп населення, зміну купівельної спроможності в плановому періоді.

Суть нормативного методу полягає в тому, що за допомогою норм і нормативів визначають потребу в продукції (послугах) і обґрунтовують її ресурсами. Через систему норм і нормативів обґрунтовують низку індикативних показників, контролюють ефективність виробництва; екологічну ситуацію; регулюють взаємовідносини між товаровиробниками і державою, регіонами і державою.

В індикативному плануванні важливе місце посідають соціально-економічні норми і нормативи, а саме: споживання товарів (раціональні норми споживання в середньому на душу населення основних харчових продуктів, продукції легкої промисловості, забезпечення предметами культурно-побутового і господарського призначення тощо); споживання послуг (рівень споживання на душу населення окремих видів послуг – транспорту, хімчисток, перукарень тощо); розвиток матеріальної основи соціальної інфраструктури (нормативні параметри розвитку торгівлі, громадського харчування, освіти, охорони здоров´я, фізкультури і спорту, культури, житлово-комунального господарства тощо).


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Державне регулювання економіки (Швайка Л. А)