Головна Головна -> Підручники -> Підручник Адміністративний процес (Перепелюк В.Г.) скачати онлайн-> РОЗДІЛ 4. АДМШІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ. 4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення

РОЗДІЛ 4. АДМШІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ. 4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення



1.  Адміністративно-процесуальні правовідносини складають органічну частину системи правових відносин і володіють такими основними рисами.

Адміністративно-процесуальне відношення є юридичним зв’язком між конкретними суб’єктами, що володіють певними процесуальними правами й обов’язками. Воно може виникнути мінімум між двома суб’єктами, виявляючись у даному випадку як передбачений правовою нормою юридичний взаємозв’язок між ними. Адміністративно-процесуальне правовідношення не може існувати у вигляді загальнорегулятивного.

2.   Адміністративно-процесуальне   правовідношення   передбачає визначеність взаємної поведінки його суб’єктів, що приписується  відповідними  правовими  нормами.  При  цьому ступінь визначеності взаємної поведінки суб’єктів залежить від змісту того чи іншого виду адміністративно-процесуальних правовідносин,   зумовленого  характером  тієї  сфери  державного життя, у межах якої воно виникає. Більшою визначеністю характеризується  процесуальний  статус  суб’єктів  юрисдикційних проваджень, що складаються з приводу вирішення спорів.

3.  Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Процесуальні публічні відносини можуть існувати тільки як правові відносини.

4.  Реалізація будь-якого адміністративно-процесуального правовідношення, як і всякого правового відношення взагалі, забезпечується заходами державного впливу.

Однак ці ознаки ще не розкривають специфіки адміністративно-процесуальних правовідносин. Розкривають їх особливості такі властивості.

Перша властивість полягає в тому, що адміністративно-процесуальні правовідносини виникають у сфері управління, регульованої нормами адміністративного права та суміжних публічних галузей права. Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини відносяться до управлінських правовідносин.

Друга властивість відрізняє названі відносини як процесуальні і дає можливість провести грань між матеріальними і процесуальними адміністративно-правовими відносинами. Вона полягає в тому, що вони відносяться до процесуальних відносин, тобто до таких, котрі виникають при вирішенні індивідуально-конкретних справ у сфері державного, комунального та непублічного управління.

Адміністративно-процесуальні правовідносини, маючи загальний з матеріальними адміністративно-правовими відносинами управлінський характер, відрізняються від них рядом ознак, зокрема: 1) особливостями виникнення, 2) способом регулювання, 3) призначенням, 4) колом суб’єктів.

По-перше, роль юридичного факту при виникненні адміністративно-процесуального правовідношення виконує складений фактичний склад: юридичні факти, на основі яких може виникнути матеріальне основне правовідношення, та переконаність заявника (скаржника) про правомірність своїх вимог.

По-друге, адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин особливостями регулювання, що зумовлені специфікою юридичних норм, які регулюють відповідні групи адміністративно-правових відносин. Якщо матеріальні норми адміністративного права регулюють «статичні» відносини, то процесуальні адміністративно-правові норми регулюють відносини «динамічні», для яких особливе значення мають дії їхніх суб’єктів.

Дії суб’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, здійснювані в передбаченої законом послідовності, зумовлюють стадійність розвитку правовідносин. Існування стадій адміністративно-процесуального правовідношення також є обставиною, яка відрізняє цей вид правовідносин від матеріальних.

Адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин своїм призначенням. Завдання адміністративно-процесуальних правовідносин, так само як і взагалі будь-яких процесуальних правовідносин, полягає в забезпеченні реалізації розпоряджень насамперед матеріальної правової норми. Звідси випливає, що адміністративно-процесуальне правовідношення в повній відповідності з диспозицією адміністративно-процесуальної норми виступає як засіб здійснення відповідного матеріального правовідносини.

Було б помилково обмежувати «реалізуючі» можливості і межі адміністративно-процесуальних правовідносин тільки потребами здійснення матеріальних адміністративно-правових відносин. Ці межі трохи ширше і торкаються інтересів ряду інших галузей права. Подібно до того, як адміністративно-процесуальні норми забезпечують реалізацію матеріальних норм адміністративного, фінансового, трудового, земельного та ряду інших галузей права, так і адміністративно-процесуальні правовідносини зв’язані з реалізацією матеріальних правовідносин галузей права.

В адміністративно-процесуальних правовідносинах складність структури також виражається в наявності декількох суб’єктів, роль яких у даному правовідношенні неоднакова. У зв’язку з цим можна виділити основне процесуальне відношення і відносини, що виникають у зв’язку з основним і є, так би мовити, побіжними. Наприклад, при здійсненні громадянином адміністративного правопорушення виникає процесуальне відношення між ним і адміністративною комісією. Це відношення, проходячи ряд стадій і виступаючи у якості основного, магістрального, породжує попутно ряд інших процесуальних зв’язків. Вони складаються при реалізації адміністративною комісією повноваження про виклик на своє засідання свідків, а також представників державних органів і громадських організацій. Правовідносини між комісією і названими суб’єктами можуть бути віднесені до категорії «побіжних», допоміжні, сприяючі реалізації основного правовідношення між адміністративною комісією І правопорушником.

Адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративних правовідносин і колом суб’єктів. Учасниками цього виду відносин є всі суб’єкти матеріальних адміністративно-правових відносин і, крім того, деякі суб’єкти, що у матеріальних адміністративно-правових відносинах за загальним правилом не беруть участь,-— наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада юстиції, прокурор.

Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини варто розглядати як такі регульовані правом суспільні відносини, що складаються з приводу вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері функціонування ланок адміністративного устрою.

.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Адміністративний процес (Перепелюк В.Г.)