Вступ


Процес трансформації українського суспільства в якісно новий стан підкріплюється реформуванням усіх соціальних інститутів. Удосконалення діяльності всіх органів самостійної Української держави, у тому числі системи органів внутрішніх справ, є основою його успішного функціонування.

Органам внутрішніх справ відводиться одна з головних ролей у внутрішній політиці нашої держави по боротьбі зі злочинністю, захисту особистої безпеки, прав і свобод його громадян, гарантованих Конституцією України. Особливу значимість реалізація цієї ролі одержує в даний час, коли рівень злочинності стає небезпечно високим.

У зв’язку з цим усе більш гострою стає проблема підвищення рівня професіоналізму кадрового складу органів внутрішніх справ. Причому останнє припускає не тільки урахування відповідності працівників деяким психофізіологічним параметрам, володіння певним набором знань і умінь, але й наявність у структурі особистості диспозиційних утворень, що відповідають специфіці роботи, наявність необхідних ділових та особистісних якостей.

Формування працівника відповідно до цих вимог здійснюється в процесі соціалізації людини в рамках оперативно-службової діяльності. Від успішного розвитку цього процесу залежить якість виконання службових обов’язків, кінцевий результат роботи.

Як показує аналіз роботи органів внутрішніх справ, соціалізація в цьому інституті здійснюється досить складно і суперечливо. Про це свідчать такі явища, як плинність кадрів, стан дисципліни і законності. Тому необхідна оптимізація й активізація вироблення всіх необхідних для служби якостей шляхом цілеспрямованого впливу на особистість працівника, здійснення постійного контролю за процесом соціалізації. А все це потребує систематичного вивчення функціонування одного з основних механізмів даного етапу соціалізації – професійної адаптації особистості.

Темпи і якість реформування ОВС як найважливішого елемента соціальної структури, насамперед, залежать від рівня професіоналізму людей, які займаються правоохоронною діяльністю. Той факт, що професіоналізм припускає наявність деякої сукупності знань, умінь і навичок, не викликає сумніву. Але не менше значення має наявність особистісних якостей, що відповідають специфіці трудової діяльності, й, головне, постійна зацікавленість людини у професійному удосконаленні.

Все це має місце у випадку професійної адаптації особистості до професії. Важливою особливістю даного процесу, при його оптимальному розвитку, є освоєння особистістю цілей діяльності, що ставляться суспільством та інститутом перед професіоналами.

Таким чином, адаптація особистості до інституту, професії і посади є необхідною, хоча і недостатньою умовою успішної діяльності як працівників, так і, в остаточному підсумку, спеціальної організації.

Аналіз професійної адаптації особистості в органах внутрішніх справ у даний час утруднений недостатньою розробленістю цієї теми в соціологічній та психологічній літературі. Що ж стосується професійної адаптації в органах внутрішніх справ, то в умовах командно-централізованої системи, коли трудова діяльність мала примусового характеру, обмежувалася свобода сфери зайнятості, місце роботи, суспільна потреба у вивченні цього питання не була настільки гострою. У зв’язку з цим професійна адаптація в органах внутрішніх справ дотепер не стала предметом самостійного вивчення.

Проте побічно дослідники так чи інакше торкались цієї теми, особливо при аналізі діяльності, ефективність якої залежить від високого рівня професіоналізму. У результаті до дійсного часу в психологічній та соціологічній науках накопичений деякий матеріал із питань, пов’язаних із даною проблемою, що дає можливість більш глибокого і всебічного її вирішення.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Професійна адаптація працівників органів внутрішніх справ (Соболєв В.О.)