Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківське право (Костютенко О.А.) скачати онлайн-> § 3. Права та обов’язки банків як суб’єктів первинного моніторингу

§ 3. Права та обов’язки банків як суб’єктів первинного моніторингу



Основні завдання банків як суб’єктів первинного фінансового моніторингу
Отже, як ми з’ясували, банки є суб’єктами первинного моніторингу, їх повноваження у зазначеній сфері визначені, зокрема, у Законі, а також у нормативно-правових актах Національного банку України.
Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання Закону зобов’язаний:
– проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;
– забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу;
– надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;
– сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;
– надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;
– сприяти суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;
– вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації);
– зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п’яти років після проведення такої фінансової операції.
Суб’єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Уповноваженого органу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення.
Відповідальний працівник має бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівнику суб’єкта первинного фінансового моніторингу та зобов’язаний не рідше одного разу на місяць інформувати керівника про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті, у тому числі щодо: розробки та постійного поновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення з урахуванням вимог чинного законодавства та нормативних актів Уповноваженого органу; підготовки персоналу щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до Закону, шляхом проведення освітніх та практичних заходів; забезпечення проведення внутрішнього фінансового моніторингу.
Звертаємо увагу, що з метою забезпечення реалізації норм вищезазначеного Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі — Положення).
Згідно з Положенням відповідальним за організацію виконання вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є керівник банку.
Відповідно до статті 63 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банки зобов’язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначені документи є документами з обмеженим доступом. Порядок та режим доступу до них працівників банку визначається відповідальним працівником банку (філії) залежно від їх функціональних обов’язків за погодженням з керівником банку (філії).
Правила внутрішнього фінансового моніторингу розробляються банком з урахуванням вимог законів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, цього Положення, нормативно-правових актів Національного банку України, актів Уповноваженого органу, прийнятих на виконання та відповідно до цих законів, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, Базельського комітету банківського нагляду.
Програми здійснення фінансового моніторингу розробляються та реалізуються банком для забезпечення функціонування внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Програми здійснення фінансового моніторингу розробляються банком відповідно до окремих напрямів його діяльності з обслуговування клієнтів і потребують постійного оновлення в процесі проведення фінансового моніторингу.
Програми здійснення фінансового моніторингу мають містити визначені законодавством України ознаки фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, інші ознаки таких операцій, які відповідно до специфіки та напрямів діяльності самостійно визначаються та поновлюються банком на постійній основі, а також з урахуванням відповідного довідника, формування та внесення змін до якого здійснюється Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.
Положенням Національного банку України визначені обов’язкові реквізити правил та програм фінансового моніторингу.
Порядок ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції
Обов’язок банків проводити ідентифікацію осіб, які здійснюють фінансові операції, закріплений у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та у Законі України “Про банки і банківську діяльність”.
Згідно із Законом “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суб’єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції, що згідно з цим Законом підлягають фінансовому моніторингу.
З метою ідентифікації резидентів визначаються:
– для фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
– для юридичних осіб — найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх
повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.
З метою ідентифікації нерезидентів визначаються:
– для фізичних осіб — прізвище, ім’я, по батькові (у разі його наявності), дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування;
– для юридичних осіб — повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. Суб’єкту первинного фінансового моніторингу надається також копія легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідчене нотаріально реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.
Ідентифікація особи не є обов’язковою у разі здійснення фінансової операції особами, що раніше були ідентифіковані, або укладення угод між банками, зареєстрованими в Україні.
У разі, якщо особа діє як представник іншої особи, або у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені або вигодоо-держувачем є інша особа, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний за правилами цієї статті та положень інших законів, які регулюють цю процедуру, ідентифікувати також особу, від імені якої здійснюється фінансова операція або яка є вигодоодержувачем.
Перед або після здійснення фінансової операції суб’єкт первинного фінансового моніторингу з’ясовує можливість віднесення її до фінансової операції, що відповідно до Закону підлягає фінансовому моніторингу. У разі виявлення такої фінансової операції вона підлягає реєстрації відповідним суб’єктом первинного фінансового моніторингу. Для цього в реєстрі фіксується особа, що здійснює фінансову операцію, вид фінансової операції та підстави для її здійснення, дата та сума. Порядок реєстрації фінансової операції, що відповідно до Закону підлягає фінансовому моніторингу, встановлюється для банків — Національним банком України, а для інших суб’єктів фінансового моніторингу — Кабінетом Міністрів України.
Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов’язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.
Згідно зі статтею 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами — юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
Банк зобов’язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України:
– клієнтів, що відкривають рахунки в банку;
– клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
– клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку, на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень;
– осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.
Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Банк має право витребувати, а клієнт зобов’язаний надати документи і відомості, необхідні для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.
Для ідентифікації клієнта — юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта — юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.
Для ідентифікації клієнта — фізичної особи та вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження його особи, банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.
Ідентифікація клієнта банку не є обов’язковою при здійсненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою банк закриває рахунок такої особи і невідкладно надає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо такого рахунку та не перераховує чи іншим шляхом не розпоряджається коштами на цьому рахунку до отримання розпоряджень зазначеного органу. У випадку ненадходження протягом семи робочих днів зазначених розпоряджень або рішення суду стосовно вжиття чи невжиття заходів щодо цих коштів банк вирішує пов’язані з ними питання відповідно до законодавства України.
Згідно з вищезазначеним Положенням Національного банку України для забезпечення належної реалізації функцій суб’єкта первинного фінансового моніторингу банк створює Програму ідентифікації і вивчення клієнтів банку, яка насамперед має включати:
а) порядок здійснення ідентифікації клієнта під час встановлення відносин з ним;
б) заходи щодо уточнення інформації про клієнта та порядок їх проведення;
в) порядок забезпечення документального фіксування інфор мації про клієнта;
г) порядок та критерії класифікації клієнтів відповідно до оці
нки ризику здійснення ними операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;
ґ) порядок проведення заходів щодо перевірки інформації про клієнта або особу, яка діє від його імені, у разі виникнення сумніву щодо її достовірності, з урахуванням ризику проведення таким клієнтом операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;
д) заходи щодо додаткового вивчення клієнта та порядок їх проведення.
Підстави та порядок надання інформації Державному комітету з фінансового моніторингу
Порядок надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, встановлюється відповідно Національним банком України — для банків.
Надання інформації суб’єктами первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.
Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, якщо вони діяли в межах Закону, навіть якщо такими діями заподіяно шкоду юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов’язані з виконанням Закону.
Працівникам суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які надіслали Уповноваженому органу повідомлення про фінансову операцію, що підлягає згідно з Законом фінансовому моніторингу, забороняється повідомляти про це осіб, які здійснюють фінансову операцію, та будь-яких третіх осіб.
Внаслідок порушення цієї вимоги працівниками суб’єктів первинного фінансового моніторингу наступає відповідальність, передбачена законами України.
У випадку, коли у працівників суб’єкта первинного фінансового моніторингу, який здійснює фінансову операцію, виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний надавати Уповноваженому органу інформацію про таку фінансову операцію.
У випадку, коли суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були б підозрювати, що такі фінансові операції пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій, вони зобов’язані негайно повідомити про такі фінансові операції Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством.
Інформація, що передається згідно з вимогами цього Закону, є такою, що має обмежений доступ. Обмін зазначеною інформацією, її розкриття та захист Уповноваженим органом, суб’єктами первинного фінансового моніторингу, органами виконавчої влади та Національного банку України, які відповідно до законодавства забезпечують регулювання та нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу, здійснюється відповідно до законодавства.
Уповноваженому органу заборонено передавати будь-кому одержану від суб’єктів первинного фінансового моніторингу інформацію, яка містить комерційну чи банківську таємницю, за винятком випадків, передбачених статтею 13 Закону.
Фінансова операція, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, щодо якої отримана інформація, обліковується Уповноваженим органом. Порядок взяття на облік фінансової операції, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суб’єктом державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу), що відповідно до законодавства виконує функції регулювання та нагляду за банками як суб’єктами первинного фінансового моніторингу, відносяться Національний банк України, який зобов’язаний:
– вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов’язків, передбачених Законом;
– проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, вживати заходів, передбачених Законом;
– під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в установленому законодавством порядку заходів, передбачених Законом;
– інформувати Уповноважений орган про виявлені випадки порушення законодавства суб’єктами первинного фінансового моніторингу;
– забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;
– погоджувати з Уповноваженим органом будь-які нормативні документи, що стосуються питань, пов’язаних з виконанням вимог Закону;
– надавати Уповноваженому органу інформацію і документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації щодо особистого життя громадян), у порядку, визначеному законодавством.
Положенням Національного банку України про здійснення банками фінансового моніторингу визначено порядок реєстрації фінансової операції та надання інформації Державному комітету з фінансового моніторингу. Передбачено, що аналіз фінансових операцій з метою виявлення таких, що відповідно до законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється працівниками банку перед їх проведенням, а також у подальшому в процесі обслуговування клієнта. Якщо працівник банку з’ясує, що фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, то він не пізніше 12 години наступного робочого дня відповідно до внутрішніх процедур банку повідомляє про це відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції), який приймає рішення про потребу реєстрації цієї операції. Внутрішніми процедурами банку, які регламентують порядок повідомлення працівником банку (філії) відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції) про виявлену операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, має забезпечуватися фіксування надходження такого повідомлення до відповідального працівника (отримання відповідальним працівником такого повідомлення) та прийнятого ним рішення щодо реєстрації цієї операції. Реєстрація фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється у відповідному реєстрі, який формується та ведеться банком (філією) і є електронним документом визначеної структури. Формат і структура реєстру та порядок реєстрації фінансових операцій у реєстрі визначаються відповідальним працівником банку (філії) з урахуванням вимог цього Положення.
За результатами вжиття заходів щодо з’ясування суті та мети проведення клієнтом операції, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, дані про цю операцію доповнюються інформацією про прийняте відповідальним працівником рішення стосовно проведення або відмови в її проведенні; надання або ненадання Уповноваженому органу інформації про цю операцію.
Рішення про надання або ненадання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймається відповідальним працівником банку або філії відповідно до внутрішніх процедур банку, встановлених у Правилах внутрішнього фінансового моніторингу банку, не пізніше 10 робочих днів з дня реєстрації такої операції.
Положення, що стосуються реалізації банками своїх обов’язків як суб’єктів первинного фінансового моніторингу, містяться також і у нормативно-правових актах, які визначають порядок здійснення конкретних операцій. Зокрема, відповідно до пункту 2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., якщо банк відмовляє клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то таке платіжне доручення клієнта банк повертає йому без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення в день надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та на цей пункт) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком штампа банку).
Згідно з пунктом 11.13 вказаної Інструкції якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов’язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та на цей пункт).Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 337 від 14.08.2003 р., у разі здійснення операцій з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, з метою ідентифікації осіб у касових документах мають зазначатися такі реквізити:
– для фізичних осіб-резидентів: прізвище, ім’я, по батькові особи, яка здійснює операцію з готівкою, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
– для фізичних осіб-нерезидентів: прізвище, ім’я, по батькові (у разі його наявності) особи, яка здійснює операцію з готівкою, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування;
– для юридичних осіб-резидентів: найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, у якому відкрито поточний рахунок (із зазначенням його номера), прізвище, ім’я, по батькові особи — представника цієї юридичної особи, яка безпосередньо одержує, вносить або переказує готівку, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав;
– для юридичних осіб-нерезидентів: найменування, місцезнаходження, реквізити банку, у якому відкрито поточний рахунок (із зазначенням його номера), прізвище, ім’я, по батькові (у разі його наявності) особи, представника цієї юридичної особи, яка безпосередньо одержує, вносить або переказує готівку, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав.
Реквізити для ідентифікації осіб обов’язково мають бути зазначені в касових документах за допомогою технічних засобів або від руки на підставі пред’явлених клієнтом відповідних документів.
Під час приймання від клієнтів банку касових документів за операціями з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, банк перевіряє належність пред’явленого паспорта або документа, що його замінює, клієнту та відповідність даних документа тим даним, що зазначені в касовому документі.
У разі ненадання клієнтом документів або відомостей, потрібних для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану або умисного надання неправдивих відомостей банк відмовляє клієнту в проведенні операції з готівкою та повертає йому касовий документ без виконання. На зворотному боці касового документа банк робить напис про причину його повернення (з обов’язковим посиланням на статтю 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” і зазначає дату його повернення (із засвідченням підписами виконавця та/або працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком печатки (штампа) банку).
Якщо операція з готівкою, яку здійснює клієнт, містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк має право відмовити клієнту в її проведенні та повернути касовий документ без виконання. На зворотному боці касового документа банк робить напис про причину його повернення (з обов’язковим посиланням на частину другу статті 7 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” і зазначає дату його повернення (це засвідчується підписами виконавця та відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, і відбитком печатки (штампа) банку).
Крім того, у пункті 5 частини 1 статті 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що інформація щодо фізичних та юридичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківське право (Костютенко О.А.)