Головна Головна -> Підручники -> Підручник Національний банк і грошово-кредитна політика (А.М. Мороза М.Ф. Пуховкіної) скачати онлайн-> РОЗДІЛ 3 ЕМІСІЯ ГРОШЕЙ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ3.1. Центральний банк — емісійний центр держави

РОЗДІЛ 3 ЕМІСІЯ ГРОШЕЙ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ3.1. Центральний банк — емісійний центр держави



Емісія грошей в історичному плані — це найдавніша функція центральних емісійних банків. У ХХ ст. емісійна діяльність центральних банків зазнала істотних змін.

По-перше, як уже зазначалося, усі країни світу поступово перейшли до застосування в обороті виключно неповноцінних грошей. У сучасних умовах центральні банки емітують в оборот грошові знаки, відмовившись від зобов’язання обмінювати їх на золото за офіційною ціною. Таким чином, емісія грошей має фідуціарний характер, тобто вона основана на довірі до емітента. Забезпеченням грошових знаків виступає, на відміну від епохи золотого стандарту, не золотий запас емісійного банку, а переважно цінні папери (державні боргові зобов’язання) в портфелі центрального банку. Так, у пасивах консолідованого балансу федеральних резервних банків США стаття «Банкноти ФРС» становить близько 90 %, приблизно таку саму частку в активах балансу становить стаття «Цінні папери Казначейства».

По-друге, у ХХ ст. настала ера депозитних грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках, і які використовуються для платежів у безготівковій формі.

Діяльність центрального банку, пов’язана з емісією грошових знаків — готівки (готівкова емісія), суттєво відрізняється від його діяльності, пов’язаної з емісією депозитних грошей (кредитна емісія, або безготівкова емісія).

Емісію грошових знаків — готівки — центральний банк здійснює на монопольних засадах. Він емітує готівку в обіг через комерційні банки. Центральний банк забезпечує ці банки готівкою в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках банків у центральному банку. У свою чергу, комерційні банки випускають готівку в обіг, забезпечуючи готівкою своїх клієнтів в обмін на їх депозити, що зберігаються на рахунках у банках. Цей процес відбувається і в зворотному напрямі, тобто таким самим шляхом центральний банк вилучає готівку з обігу через комерційні банки. Перевищення випуску готівки в обіг над її вилученням з обігу означає емісію готівки, на суму якої зростає маса готівки в обороті. При цьому зміна маси готівки в обороті, яка не супроводжується безготівковою емісією центрального банку, не впливає на величину грошової бази, змінюється тільки її структура, тобто співвідношення маси готівки в обороті й суми банківських резервів.

Держава зазвичай надає центральному банку повноваження не тільки стосовно емісії готівки в обіг, а й щодо організації та регулювання готівкового обігу на території країни. Готівка, що емітується центральним банком, як правило, є єдиним законним платіжним засобом на території країни. У країнах з розвинутою ринковою економікою її частка в загальній грошовій масі становить 5—10 %. Незважаючи на таку невеличку частку, готівка відіграє особливу роль у грошовій системі. Банки пропонують своїм клієнтам замінники готівки у формі депозитів (депозитних грошей), якими можна розпоряджатися з допомогою платіжних доручень, чеків, платіжних карток, переказів тощо, але в кінцевому підсумку комерційні банки залежать від центрального банку. Вкладники банків у будь-який момент можуть зажадати перетворення своїх депозитів на готівку, і в цьому разі комерційні банки змушені будуть звернутися до центрального банку з тим, щоб обміняти свої резерви, які зберігаються на рахунках у центральному банку, на готівку і в такий спосіб підкріпити готівкою свої операційні каси й задовольнити вимоги своїх клієнтів.

Як приклад зі світової практики можна навести випадок, пов’язаний з підвищенням попиту на готівку з боку суб’єктів економіки наприкінці 1999 р. Причиною підвищеного попиту було занепокоєння світової спільноти так званою «проблемою 2000 року», а саме можливістю виникнення збоїв, відмов і некоректної роботи комп’ютерів унаслідок помилок у програмно-апаратному забезпеченні, пов’язаних з обробкою дат починаючи з січня 2000 р. Комерційні банки змушені були наприкінці 1999 р. значно розширити свої резерви у вигляді готівки в касах з метою задоволення вимог своїх клієнтів.

Готівкова емісія центрального банку є вторинною відносно його безготівкової емісії. Комерційні банки, як уже зазначалося, отримують готівку в обмін на свої резерви, що зберігаються на рахунках у центральному банку, тому первинною є безготівкова емісія, у процесі якої центральні банки створюють банківські резерви.

Емісію депозитних грошей центральний банк здійснює разом з комерційними банками. Перший імпульс емісійному процесу надає центральний банк, забезпечуючи комерційні банки додатковими резервами. Ця стадія емісійного процесу дістала назву безготівкової емісії центрального банку. Комерційні банки, використовуючи резерви, отримані від центрального банку, створюють додаткову масу депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки. Ця стадія емісійного процесу називається депозитною емісією комерційних банків, вона ґрунтовно висвітлена в підручнику «Гроші та кредит»[1]. Приріст маси депозитних грошей, одержаних комерційними банками, перевищує суму додаткових резервів, отриманих від центрального банку, оскільки в процесі кредитно-депозитної діяльності комерційних банків відбувається мультиплікативне розширення банківських резервів. Показник, що характеризує, в якому співвідношенні банківські резерви перетворюються у депозитні гроші, називається грошово-кредит­ним мультиплікатором і визначається за формулою:

де mm — грошово-кредитний мультиплікатор;

cr — коефіцієнт депонування готівки. Він визначається як співвідношення готівки в обігу і маси депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки в комерційних банках;

rr — коефіцієнт резервування. Він визначається як співвідношення обов’язкових та надлишкових резервів банків і маси депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки в комерційних банках.

На величину грошово-кредитного мультиплікатора впливають різні фактори, які визначаються поведінкою центрального банку, комерційних банків, банківських вкладників і позичальників. Так, центральний банк установлює для комерційних банків норму обов’язкового резервування частини залучених коштів. Збільшення норми резервування змінює співвідношення між обов’язковими та надлишковими резервами і відповідно зменшує можливості банків щодо надання позичок, а отже, і можливості щодо депозитної емісії, і навпаки. Розмір надлишкових резервів і характер їх використання комерційні банки визначають самостійно, але на їх рішення впливають різні чинники:

― невизначеність коливання залишків за депозитами, що залежить від поведінки вкладників. Чим мінливіший приплив і відплив депозитів, тим більше надлишкових резервів банки залишають у своєму розпорядженні;

― вартість кредиту, в якому виникає потреба у комерційних банків для задоволення обов’язкових резервних вимог, якщо резервів не вистачає. Вона визначається рівнем облікової ставки центрального банку. Зростання облікової ставки збільшує співвідношення між надлишковими та обов’язковими резервами, бо позички для поповнення резервів стають дорожчими, і навпаки;

― процентний дохід, який комерційні банки, як правило, втрачають, тримаючи резерви в центральному банку. Сума втраченого доходу визначається рівнем ринкової процентної ставки. Зростання останнього зменшує співвідношення між надлишковими та обов’язковими резервами, і навпаки;

― поведінка суб’єктів економіки — банківських позичальників і вкладників, котрі визначають попит на банківський кредит, вирішують, в якій пропорції вони триматимуть гроші готівкою та на депозитних рахунках у банках.

Для здійснення безготівкової емісії, розмір якої визначається як різниця між сумою випущених в обіг платіжних засобів і сумою вилучених з обігу платіжних засобів, центральні банки використовують різні інструменти грошово-кредитної і валютної політики. Для випуску в обіг платіжних засобів центральні банки використовують такі методи:

― купівля цінних паперів на відкритому ринку;

― рефінансування (кредитування) комерційних банків;

― купівля іноземної валюти, золота на внутрішньому ринку для поповнення золотовалютних резервів.

За допомогою цих же методів (інструментів), але протилежної спрямованості банки вилучають з обігу платіжні засоби:

― продаж цінних паперів на відкритому ринку;

― стягнення заборгованості з банків за раніше наданими кредитами;

― продаж іноземної валюти, золота із золотовалютних резервів на внутрішньому ринку.

В Україні, як видно з наведених в табл. 3.1 даних, основним
методом (інструментом) безготівкової емісії протягом 2001—
2002 рр. років виступали операції Національного банку на
валютному ринку, а в 2003 р. — рефінансування комерційних
банків.

Центральний банк як емісійний центр країни прогнозує обсяг грошової маси, виходячи з таких макроекономічних показників, як реальний обсяг валового внутрішнього продукту, рівень цін, швидкість обігу грошей. У межах загального обсягу грошової маси центральний банк прогнозує готівкову грошову масу. Націо­нальний банк України з метою прогнозування готівкової грошової маси складає прогнозні розрахунки касових оборотів банків.

Таблиця 3.1

СТРУКТУРА ВИПУСКУ В ОБІГ ТА ВИЛУЧЕННЯ З ОБІГУ
ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ, %

Інструменти
(методи, канали)
Випуск в обіг платіжних засобів Вилучення з обігу
платіжних засобів
2001 р. 2002 р. 2003 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р.
Операції з цінними паперами на відкритому ринку 19,4 17,4 46,1 34,2 3,5
Операції з іноземною валютою на внутрішньому ринку 66,5 73,2 36,7 28,1 54,2 15,3
Рефінансування комерційних банків або погашення раніше отриманих кредитів у центральному банку 14,1 9,4 63,3 25,8 11,6 81,2

Джерело: Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 50; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 42—43; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 45.

Згідно з чинним законодавством гривня (банкноти і монети) є єдиним платіжним засобом на території України. Усі фізичні та юридичні особи зобов’язані приймати гривню на території України без будь-яких обмежень за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Національний банк України має виключне право емісії грошових знаків (гривні та розмінної монети) та вилучення з обороту неплатіжних і не придатних для обігу грошових знаків. Крім того, як емісійний центр держави Національний банк має широкі повноваження щодо організації та регулювання готівкового обігу.

Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків. Сьогодні Україна має замкнутий цикл з виробництва грошей, а саме: Банкнотно-монетний двір і Фабрику банкнотного паперу. Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 р. Це одне з найсучасніших підприємств у світі. Потужності Банкнотної фабрики — 1,5 млрд банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Фабрика має змогу забезпечувати як внутрішні потреби України, так і виконувати замовлення інших держав. Продукція банкнотної фабрики:

― банкноти;

― високозахищені цінні папери;

― акцизні марки;

― поштові марки.

Фабрику банкнотного паперу введено в експлуатацію у 1997 р. На фабриці виготовляється банкнотний та захищений папір з фізико-механічними показниками, які відповідають світовим стандартам.

Монетний двір Національного банку України введено в дію у 1998 р. Він має членство у впливовій міжнародній організації «Конференція директорів монетних дворів». Виробнича потужність Монетного двору дає змогу випустити за рік 1 млрд розмінних (обігових) та близько 1 млн ювілейних і пам’ятних монет, 100 тис. знаків та державних нагород. Продукція Монетного двору:

― монети масового обігу (обігові та розмінні монети)[2];

― пам’ятні та ювілейні монети з дорогоцінних металів (інвестиційні монети), зокрема найвищої колекційної якості «пруф»[3];

― пам’ятні та ювілейні монети з недорогоцінних металів;

― монети типу «біколор»;

― пам’ятні медалі;

― жетони, нагрудні значки;

― державні та відомчі нагороди.

Банкноти всіх номіналів виготовляються на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, з водяними знаками. Розмінні монети номінальною вартістю 1, 2 та 5 коп. виготовляються з металу білого кольору, вартістю 10, 25 та 50 коп., а також обігова монета 1 гривня — з металу жовтого кольору[4].

Національний банк України визначає номінали банкнот і монет. Завданням НБУ є формування оптимального номінального ряду грошових знаків. В Україні номінальний ряд налічує вісім банкнот (в єврозоні сім банкнот). Згідно зі світовою тенденцією заміщення банкнот найменшого номіналу монетами відповідного номіналу[5] НБУ у 2002 р. уперше випустив масовим тиражем монету номіналом 1 гривня, яка перебуватиме в обороті паралельно з банкнотами відповідного номіналу. У 2001 р. Національний банк України ввів в оборот банкноту з найбільшим номіналом — 200 грн, що пов’язано головним чином із підвищенням рівня заробітної плати. Номінальний ряд розмінних (обігових) монет налічує сім номіналів монет копійок і один номінал — гривня (в єврозоні шість номіналів монет — євроценти і два номінали 1 і 2 євро). Розмінні монети усіх країн мають нижчий номінал порівняно з номіналами банкнот. Це зумовлено тим, що з об’єктивних причин — технології карбування і матеріалу, що застосовується для виготовлення, — монета поступається грошовим білетам рівнем захищеності від підробки. Установлення найнижчого номіналу монет визначається системою ціноутворення, що склалася в країні, а точніше — порядком округлення цін.

Національний банк України регулює купюрну структуру банкнот і структуру розмінних монет, які перебувають в обороті, з метою забезпечення безперебійних розрахунків, розміну банкнот високих номіналів низькими, а останніх — розмінними монетами. У вартісній структурі банкнот найбільшою є питома вага банкнот високих номіналів — 50, 100, 200 грн. Поступове зростання цього показника відбувається в міру підвищення заробітної плати та інших доходів населення і дає змогу скоротити витрати на обслуговування обороту готівки. Найбільшою в загальній кількості монет, що перебувають в обороті в Україні, є частка монет номіналом 10 коп. Взагалі монети, що перебувають в обороті, становлять 1,1 % від загальної суми готівкової грошової маси.

Національний банк України визначає дизайн грошових знаків. Значного поширення набула думка про те, що грошові знаки є візитною карткою держави. Тому Україна, як і інші країни, намагається відобразити на своїх банкнотах і монетах предмети національної гордості, ознайомити зі своєю історією, культурою, природою, традиціями. На лицьовому боці банкнот розміщено портрети видатних діячів України, написи «Україна» або «Україна Національний банк України», вказано номінал банкнот словами та цифрами. На банкнотах номіналом 1 грн (1994), 50, 100 та 200 грн є серійний номер і підпис Голови Правління НБУ, а на банкноті номіналом 1 грн (1992) — і рік затвердження її зразка. На зворотному боці банкнот розміщено зображення історико-архітектурних пам’яток України, вгорі над ними напис «Національний банк України». Внизу словами, а по чотирьох кутках цифрами зазначено номінал банкнот. На банкнотах друку 1992 р. номіналом 1, 2, 5, 10, 20 грн подано рік затвердження друку банкноти, серійний номер і підпис Голови правління НБУ. Дизайн банкнот як із лицьового, так і зі зворотного боку доповнюють декоративні елементи й орнаменти, розетки, стрічки, сітки, виконані багатоколірним друком із поступовим переходом одного кольору в інший.

Дизайн усіх монет (крім монет номіналом 1 грн) ідентичний. На лицьовому боці (на аверсі) монет зображено малий Державний герб України, обрамлений з обох боків фрагментом із дубових листків і двох колосків — кожний із трьома остюками. Над гербом напис «Україна», а під ним — рік карбування монети і праворуч від року карбування — логотип Монетного двору НБУ (на монетах 2001 р. виготовлення і пізніше). На зворотному боці (на реверсі) монет розміщено цифрове позначення номіналу, а під ним відповідний напис: «копійка», «копійки», «копійок», «гривня». Верхній рівень літер назви номіналу горизонтальний, а нижній — має форму опуклої донизу дуги. На монетах номіналом 1 грн і верхній і нижній рівень літер назви номіналу горизонтальний. Номінал обрамлено стилізованим вінком із листя та ягід. На монеті номіналом 1 грн з обох боків від номіналу симетрично розміщено орнамент зі стилізованого зображення гілок. По периметру лицьовий та зворотний боки монет обрамлені спеціальним випуклим написом. Зображення та написи на обох боках монет — рельєфні. Бічна поверхня монет (гурт) номіналом 1 та 2 коп. гладенька, а номіналом 5, 10, 25, 50 коп. — рельєфна. По гурту монети номіналом 1 грн вдавлені написи «одна гривня» і рік карбування, відокремлені один від одного вдавленими крапками.

Національний банк України затверджує графічний знак гривні. Він складається з двох елементів. Перший і основний елемент базується на рукописному варіанті зображення літери г (кирилиця) як першої літери у назві «гривня». Другий елемент — це дві горизонтальні паралельні прямі, які втілюють ідею стабільності гривні. Графічний знак може розміщуватися як перед номіналом, так і після нього.

Національний банк України розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення (фальсифікації). Основні елементи захисту грошових знаків від підроблення поділяються на дві групи:

― елементи захисту, які технологічно реалізуються в процесі виготовлення паперу і розміщуються в товщі чи на поверхні паперу (водяні знаки, захисні стрічки, видимі та невидимі захисні волокна тощо);

― елементи захисту, які використовуються безпосередньо під час друкування банкнот (рельєфні елементи, плоский друк, безперервний друк, райдужний друк, орловський друк, мікротекст, суміщені малюнки, флюоресцентні захисні елементи, антисканерна сітка, латентне (приховане) зображення, знак для людей з послабленим зором та інші елементи захисту).

Характеристика основних захисних елементів банкнот номіналом 200 грн (для прикладу)[6]:

  • Водяний знак — помітне проти світла зображення на білій площині банкноти в різних тонах портрета Лесі Українки, яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.
  • Захисна стрічка — вертикальна темна смужка шириною близько 1 мм, видима проти світла, має мікротекст УКРАЇНА, який повторюється і який можна прочитати лише за допомогою збільшувального скла.
  • Суміщене зображення — кільце з орнаментом розміщене в одному місці на лицьовому і зворотному боках банкноти, всі елементи якого збігаються та доповнюють один одного при розгляданні банкноти проти світла.
  • Райдужний друк — спеціальний друк, що забезпечує поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної спеціальними лініями без розривів, в інший (захисні сітки з обох боків банкноти).
  • Орловський інтагліо — спеціальний друк, який забезпечує точне суміщення фарб на межі двох різних кольорів без розривів та зміщення елементів дизайну (стилізована стрічка, розміщена внизу на лицьовому боці банкноти).
  • Безперервний друк — спеціальний друк, що забезпечує збігання елементів малюнка верхнього та нижнього країв банкноти при їх суміщенні шляхом згинання банкноти в трубку (вертикальний орнамент на зворотному боці).
  • Мікротекст — написи слова УКРАЇНА, абревіатури НБУ та цифри 200, які повторюються і яких не можна розрізнити неозброєним оком і можна прочитати за допомогою збільшувального скла.
  • Рельєфні елементи — елементи, виконані металографським друком і утворені фарбою, що виступає над поверхнею паперу, шершавість яких відчувається кінчиками пальців (лицьовий бік — портрет, написи — цифри номіналу, кодоване зображення, знак для сліпих).
  • Приховане (латентне) зображення — цифрове зображення номіналу 200, яке стає видимим при розгляданні банкноти під гострим кутом до джерела світла (розетка сріблястого кольору у правому нижньому куті лицьового боку банкноти).
  • Знак для сліпих — рельєфний елемент (дві вертикальні паралельні лінії), розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкноти, який відчувається кінчиками пальців і за яким можна визначити номінал банкноти.
  • Друк металізованою сріблястою фарбою — кільце навколо та круг у середині суміщеного зображення — тонка лінія з внутрішнього краю антисканерної сітки, надруковані зліва на лицьовому боці банкнот.
  • У 2003 р. НБУ започаткував введення в обіг більш захищених, надійних та зручних у використанні банкнот нового поко-
    ління.

Національний банк України встановлює правила визначення платіжності банкнот і монет. Він визначає ознаки платіжності грошових знаків і відповідно до них, а також з урахуванням зовнішнього вигляду, ступеня зношеності та пошкодження поділяє грошові знаки на платіжні і неплатіжні.

Платіжні грошові знаки поділяються таким чином:

― придатні до обігу банкноти і монети (повністю відповідають зразкам, установленим НБУ)[7];

― не придатні до обігу банкноти і монети, а саме:

― зношені банкноти і монети (з певними ознаками зношення та пошкодження);

― значно зношені та пошкоджені банкноти і монети (наприклад, банкноти розірвані на кілька частин, банкноти з утраченими частинами, якщо збереглося не менше 55 % початкової площі банкноти, деформовані монети). Такі грошові знаки підприємства не повинні приймати як платіж;

― банкноти і монети з дефектами виробника (наприклад, зміщення графічних зображень, нечіткість чеканки).

Установи банків повинні не придатні до обігу банкноти і монети обмінювати в установах НБУ (безкоштовно) на придатні. Вони не мають права не придатні до обігу грошові знаки видавати своїм клієнтам. Національний банк здійснює знищення та утилізацію не придатних до обігу грошових знаків. Дані про вилучені з обігу банкноти за період 2000—2003 рр. наведені в табл. 3.2.

Неплатіжні грошові знаки поділяються таким чином:

― дуже пошкоджені банкноти і монети (наприклад, від первісної площі банкноти залишилося менше 55 % первісної площі. Для визначення залишкової площі дуже пошкоджених банкнот застосовується спеціальна сітка). Такі грошові знаки не приймаються до платежів підприємствами й організаціями, а банками — до обміну на придатні до обігу банкноти і монети;

― фальшиві (підроблені) банкноти і монети;

― перероблені банкноти. Перероблення — це зміна первісного виду справжньої банкноти з метою отримання незаконного прибутку. Переробленням вважається наклеювання, малювання, друкування тексту або цифр, що змінюють номінал банкноти.

Фальшиві та перероблені грошові знаки вилучаються банками з обігу і передаються для дослідження та офіційного висновку установам Національного банку. Про виявлення підроблених грошових знаків інформують правоохоронні органи. Дані про виявлені фальшиві банкноти за період 1999—2003 рр. наведені в табл. 3.2.

Переважна кількість фальшивих банкнот — це банкноти з номіналом 10 і 20 грн. Справжність (автентичність) банкнот з високим номіналом перебуває зазвичай під більш пильною увагою населення і торговельних організацій при здійсненні розрахунків, тому переважно підробляють грошові знаки серед­нього номіналу.

Таблиця 3.2

ВИЛУЧЕНІ З ОБОРОТУ ЗНОШЕНІ БАНКНОТИ І ВИЯВЛЕНІ
ФАЛЬШИВІ БАНКНОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ

Рік Вилучені з обороту
зношені банкноти
Виявлені фальшиві банкноти
Кількість,
млрд шт.
Загальна сума млрд грн Кількість,
тис. шт.
Загальна сума тис. грн
1999 0,9 5,2 5,9 95,5
2000 0,8 5,6 7,8 133,2
2001 0,7 4,5 9,4 136,7
2002 0,4 2,4 7,7 98,8
2003 0,4 3,3 7,2 102,8

Джерело: Річний звіт НБУ за 1999 рік. — С. 51; Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 54—55; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 54—55; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 46—47; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 49—50.

Національний банк України забезпечує підтримання готівкової грошової маси в належному стані. З метою створення умов для управління готівковим обігом Національний банк запроваджує сучасні банківські технології, зокрема швидкісні автоматизовані системи обробки готівки. Ці системи дають змогу своєчасно обробити величезні обсяги готівки, а саме: здійснювати перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролювання, пакування, облік, вилучення з обігу зношеної готівки, її утилізацію. Незважаючи на величезну швидкість обробки готівки, системи точно її рахують, здійснюють контроль справжності банкнот за багатьма ознаками, із застосуванням ряду спеціалізованих датчиків. Придатні для подальшого обігу банкноти відсортовуються, автоматично формуються в пачки та пакуються у термоусадкову плівку. Не придатні до обігу банкноти в автоматичному режимі знищує спеціальний пристрій, подріблена маса формується у пресовані брикети. Національний банк працює над створенням комплексної системи автоматизації і механізації обробки готівки в установах Національного банку з аналітичним центром управління та контролю в Департаменті готівково-грошового обігу.

Національний банк проводить дослідження щодо справжності грошових знаків. Комерційні банки повинні відправляти для дослідження вилучені ними з обігу сумнівні грошові знаки, а також грошові знаки, передані їм для дослідження підприємствами і громадянами, не рідше одного разу в три дні. Установи НБУ (територіальні управління, Центральне сховище, Департамент готівково-грошового обігу) проводять дослідження безкоштовно протягом п’яти робочих днів з дня надходження грошових знаків. За результатами дослідження складається акт, про що інформують банки.

Національний банк України виготовляє і реалізаує пам’ятні і ювілейні монети. Це монети різних номіналів, виготовлені з різних металів (золото, срібло, мельхіор, нейзильбер). Тематика пам’ятних і ювілейних монет необмежена. Це може бути історія, пам’ятки, видатні особистості, знаменні дати, культура, література, спорт, легенди, природа, релігія тощо. Слід ураховувати, що тема монети становить інтерес не лише для вітчизняних, а й для іноземних колекціонерів. Особливою популярністю користуються монети з так званими універсальними образами, близькими і прийнятними для представників багатьох націй.

Першу ювілейну монету (карбувалася за кордоном) присвячену 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр., Національний банк випустив у 1995 р. Починаючи з 1998 р. всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Першою на Монетному дворі НБУ відкарбовано золоту ювілейну монету «Київський псалтир», присвячену 600-й річниці з часу створення цього унікального твору писемності і мистецтва.

У 2001 р. ювілейна срібна монета «Різдво Христове» виготовлена у 1999 р. Монетним двором НБУ у конкурсі за міжнародною програмою «Монета року» здобула перемогу у номінації «Найбільш надихаюча монета».

План випуску ювілейних і пам’ятних монет (на наступний рік і на перспективу) розробляє Департамент готівково-грошового обігу НБУ. При плануванні випуску монет Департамент розглядає пропозиції міністерств, інших органів виконавчої влади, на­укових, культурно-освітніх установ і закладів, громадських об’єднань та організацій, а також окремих громадян. План випуску монет на наступний рік із визначенням металів, розмірів, номіналів, тиражів і строків випуску в оборот затверджується Правлінням НБУ. Кількісний склад і тиражі монет у плані випуску визначаються з урахуванням можливостей їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Уведення в оборот пам’ятних і ювілейних монет також здійснюється на підставі постанови правління НБУ. Цією ж постановою затверджується відпускна ціна на монети. За три дні до випуску монети в оборот Департамент готівково-грошового обігу подає прес-службі НБУ офіційне повідомлення про випуск монети та її фотознімки для оприлюднення засобами масової інформації. Одночасно текст повідомлення про випуск монети в оборот надсилається територіальним управлінням НБУ, комерційним банкам України та редакції журналу «Вісник Національного банку України».

Департамент готівково-грошового обігу розподіляє пам’ятні та ювілейні монети по територіальних управліннях і установах НБУ, які здійснюють реалізацію монет комерційним банкам, товариствам нумізматів, ювелірним магазинам, іншим торговельним організаціям. На зовнішньому ринку НБУ реалізує монети через нумізматичні фірми (дистриб’ютори), з якими укладаються відповідні договори (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

РЕАЛІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТНИХ І ЮВІЛЕЙНИХ МОНЕТ НБУ

Рік Обсяг реалізації Обсяг реалізації пам’ятних
і ювілейних монет іноземними
дистриб’юторами НБУ, млн грн
тис. шт. млн грн
2000 206,9 6,6 Немає даних
2001 135,5 8,5 0,6
2002 93,2 8,7 0,8
2003 117,3 15,5 0,1

Джерело: Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 54; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 55; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 47; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 50.

Національний банк України організовує інкасацію[8] і перевезення банкнот і монет та інших цінностей. Він розробляє нормативну базу, що регламентує порядок інкасації та перевезення цінностей, видає письмові дозволи банкам на право здійснення цієї діяльності. У структурі Національного банку є підрозділи, які здійснюють перевезення готівки від центрального сховища до територіальних управлінь НБУ, вивезення надлишків та зношених грошових знаків у зворотному напрямку, доставку готівки за заявками комерційних банків, координують та контролюють діяльність підрозділів інкасації в комерційних банках та Державної служби охорони при МВС України.

Національний банк України регулює і прогнозує готівковий обіг у країні.

Система регулювання складається з двох основних організаційних рівнів.

По-перше, це регламентація обороту готівки на підприємствах, в організаціях та установах, тобто у позабанківській сфері (підрозд. 3.3).

По-друге, це регламентація обороту готівки в установах банків (підрозд. 3.4; 3.5).

Національний банк України здійснює аналіз стану, структури та динаміки готівкового обігу і розробляє заходи щодо його вдосконалення. Основні об’єкти аналізу:

― показники готівкового обігу в ув’язці з показниками, що характеризують економічний стан країни та тенденції її економічного розвитку;

― джерела надходження готівки у каси банків і цільова спрямованість їх видач з кас банків;

― швидкість повернення готівки у каси банків (рівень осідання готівки в обороті);

― чинники, що визначають зміну обсягів готівки у позабанківській сфері;

― територіальне розміщення готівки та її вилучення з обо­роту;

― рівень інкасації готівкової виручки;

― стан і розвиток безготівкових розрахунків між підприємствами і громадянами тощо.

Як видно з даних, наведених у табл. 3.4, у 2003 р. й у сфері готівкового обігу намітилися позитивні тенденції. Уповільнилися темпи збільшення готівки в обороті. Позитивні зміни сталися і в структурі грошової маси. Питома вага готівки у загальному обсязі грошової маси порівняно з початком 2003 р. знизилася на
6 процентних пунктів. Темпи зростання надходження готівки в каси банків перевищили темпи збільшення її видачі на 2,4 процент­ного пункту.

Результати аналізу готівкового грошового обігу Національний банк використовує для прогнозування потреби в готівці на перспективу, для планування її виробництва, а також для розроблення і здійснення спільно з установами банків заходів щодо удосконалення готівкового обігу.

Згідно з чинним законодавством гривня (банкноти і монети) є єдиним платіжним засобом на території України. Усі фізичні та юридичні особи зобов’язані приймати гривню на території України без будь-яких обмежень за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Національний банк України має виключне право емісії грошових знаків (гривні та розмінної монети) та вилучення з обороту неплатіжних і не придатних для обігу грошових знаків. Крім того, як емісійний центр держави Національний банк має широкі повноваження щодо організації та регулювання готівкового обігу.

Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків. Сьогодні Україна має замкнутий цикл з виробництва грошей, а саме: Банкнотно-монетний двір і Фабрику банкнотного паперу. Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 р. Це одне з найсучасніших підприємств у світі. Потужності Банкнотної фабрики — 1,5 млрд банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Фабрика має змогу забезпечувати як внутрішні потреби України, так і виконувати замовлення інших держав. Продукція банкнотної фабрики:

― банкноти;

― високозахищені цінні папери;

― акцизні марки;

― поштові марки.

Фабрику банкнотного паперу введено в експлуатацію у 1997 р. На фабриці виготовляється банкнотний та захищений папір з фізико-механічними показниками, які відповідають світовим стандартам.

Монетний двір Національного банку України введено в дію у 1998 р. Він має членство у впливовій міжнародній організації «Конференція директорів монетних дворів». Виробнича потужність Монетного двору дає змогу випустити за рік 1 млрд розмінних (обігових) та близько 1 млн ювілейних і пам’ятних монет, 100 тис. знаків та державних нагород. Продукція Монетного двору:

― монети масового обігу (обігові та розмінні монети)[9];

― пам’ятні та ювілейні монети з дорогоцінних металів (інвестиційні монети), зокрема найвищої колекційної якості «пруф»[10];

― пам’ятні та ювілейні монети з недорогоцінних металів;

― монети типу «біколор»;

― пам’ятні медалі;

― жетони, нагрудні значки;

― державні та відомчі нагороди.

Банкноти всіх номіналів виготовляються на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, з водяними знаками. Розмінні монети номінальною вартістю 1, 2 та 5 коп. виготовляються з металу білого кольору, вартістю 10, 25 та 50 коп., а також обігова монета 1 гривня — з металу жовтого кольору[11].

Національний банк України визначає номінали банкнот і монет. Завданням НБУ є формування оптимального номінального ряду грошових знаків. В Україні номінальний ряд налічує вісім банкнот (в єврозоні сім банкнот). Згідно зі світовою тенденцією заміщення банкнот найменшого номіналу монетами відповідного номіналу[12] НБУ у 2002 р. уперше випустив масовим тиражем монету номіналом 1 гривня, яка перебуватиме в обороті паралельно з банкнотами відповідного номіналу. У 2001 р. Національний банк України ввів в оборот банкноту з найбільшим номіналом — 200 грн, що пов’язано головним чином із підвищенням рівня заробітної плати. Номінальний ряд розмінних (обігових) монет налічує сім номіналів монет копійок і один номінал — гривня (в єврозоні шість номіналів монет — євроценти і два номінали 1 і 2 євро). Розмінні монети усіх країн мають нижчий номінал порівняно з номіналами банкнот. Це зумовлено тим, що з об’єктивних причин — технології карбування і матеріалу, що застосовується для виготовлення, — монета поступається грошовим білетам рівнем захищеності від підробки. Установлення найнижчого номіналу монет визначається системою ціноутворення, що склалася в країні, а точніше — порядком округлення цін.

Національний банк України регулює купюрну структуру банкнот і структуру розмінних монет, які перебувають в обороті, з метою забезпечення безперебійних розрахунків, розміну банкнот високих номіналів низькими, а останніх — розмінними монетами. У вартісній структурі банкнот найбільшою є питома вага банкнот високих номіналів — 50, 100, 200 грн. Поступове зростання цього показника відбувається в міру підвищення заробітної плати та інших доходів населення і дає змогу скоротити витрати на обслуговування обороту готівки. Найбільшою в загальній кількості монет, що перебувають в обороті в Україні, є частка монет номіналом 10 коп. Взагалі монети, що перебувають в обороті, становлять 1,1 % від загальної суми готівкової грошової маси.

Національний банк України визначає дизайн грошових знаків. Значного поширення набула думка про те, що грошові знаки є візитною карткою держави. Тому Україна, як і інші країни, намагається відобразити на своїх банкнотах і монетах предмети національної гордості, ознайомити зі своєю історією, культурою, природою, традиціями. На лицьовому боці банкнот розміщено портрети видатних діячів України, написи «Україна» або «Україна Національний банк України», вказано номінал банкнот словами та цифрами. На банкнотах номіналом 1 грн (1994), 50, 100 та 200 грн є серійний номер і підпис Голови Правління НБУ, а на банкноті номіналом 1 грн (1992) — і рік затвердження її зразка. На зворотному боці банкнот розміщено зображення історико-архітектурних пам’яток України, вгорі над ними напис «Національний банк України». Внизу словами, а по чотирьох кутках цифрами зазначено номінал банкнот. На банкнотах друку 1992 р. номіналом 1, 2, 5, 10, 20 грн подано рік затвердження друку банкноти, серійний номер і підпис Голови правління НБУ. Дизайн банкнот як із лицьового, так і зі зворотного боку доповнюють декоративні елементи й орнаменти, розетки, стрічки, сітки, виконані багатоколірним друком із поступовим переходом одного кольору в інший.

Дизайн усіх монет (крім монет номіналом 1 грн) ідентичний. На лицьовому боці (на аверсі) монет зображено малий Державний герб України, обрамлений з обох боків фрагментом із дубових листків і двох колосків — кожний із трьома остюками. Над гербом напис «Україна», а під ним — рік карбування монети і праворуч від року карбування — логотип Монетного двору НБУ (на монетах 2001 р. виготовлення і пізніше). На зворотному боці (на реверсі) монет розміщено цифрове позначення номіналу, а під ним відповідний напис: «копійка», «копійки», «копійок», «гривня». Верхній рівень літер назви номіналу горизонтальний, а нижній — має форму опуклої донизу дуги. На монетах номіналом 1 грн і верхній і нижній рівень літер назви номіналу горизонтальний. Номінал обрамлено стилізованим вінком із листя та ягід. На монеті номіналом 1 грн з обох боків від номіналу симетрично розміщено орнамент зі стилізованого зображення гілок. По периметру лицьовий та зворотний боки монет обрамлені спеціальним випуклим написом. Зображення та написи на обох боках монет — рельєфні. Бічна поверхня монет (гурт) номіналом 1 та 2 коп. гладенька, а номіналом 5, 10, 25, 50 коп. — рельєфна. По гурту монети номіналом 1 грн вдавлені написи «одна гривня» і рік карбування, відокремлені один від одного вдавленими крапками.

Національний банк України затверджує графічний знак гривні. Він складається з двох елементів. Перший і основний елемент базується на рукописному варіанті зображення літери г (кирилиця) як першої літери у назві «гривня». Другий елемент — це дві горизонтальні паралельні прямі, які втілюють ідею стабільності гривні. Графічний знак може розміщуватися як перед номіналом, так і після нього.

Національний банк України розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення (фальсифікації). Основні елементи захисту грошових знаків від підроблення поділяються на дві групи:

― елементи захисту, які технологічно реалізуються в процесі виготовлення паперу і розміщуються в товщі чи на поверхні паперу (водяні знаки, захисні стрічки, видимі та невидимі захисні волокна тощо);

― елементи захисту, які використовуються безпосередньо під час друкування банкнот (рельєфні елементи, плоский друк, безперервний друк, райдужний друк, орловський друк, мікротекст, суміщені малюнки, флюоресцентні захисні елементи, антисканерна сітка, латентне (приховане) зображення, знак для людей з послабленим зором та інші елементи захисту).

Характеристика основних захисних елементів банкнот номіналом 200 грн (для прикладу)[13]:

  • Водяний знак — помітне проти світла зображення на білій площині банкноти в різних тонах портрета Лесі Українки, яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.
  • Захисна стрічка — вертикальна темна смужка шириною близько 1 мм, видима проти світла, має мікротекст УКРАЇНА, який повторюється і який можна прочитати лише за допомогою збільшувального скла.
  • Суміщене зображення — кільце з орнаментом розміщене в одному місці на лицьовому і зворотному боках банкноти, всі елементи якого збігаються та доповнюють один одного при розгляданні банкноти проти світла.
  • Райдужний друк — спеціальний друк, що забезпечує поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної спеціальними лініями без розривів, в інший (захисні сітки з обох боків банкноти).
  • Орловський інтагліо — спеціальний друк, який забезпечує точне суміщення фарб на межі двох різних кольорів без розривів та зміщення елементів дизайну (стилізована стрічка, розміщена внизу на лицьовому боці банкноти).
  • Безперервний друк — спеціальний друк, що забезпечує збігання елементів малюнка верхнього та нижнього країв банкноти при їх суміщенні шляхом згинання банкноти в трубку (вертикальний орнамент на зворотному боці).
  • Мікротекст — написи слова УКРАЇНА, абревіатури НБУ та цифри 200, які повторюються і яких не можна розрізнити неозброєним оком і можна прочитати за допомогою збільшувального скла.
  • Рельєфні елементи — елементи, виконані металографським друком і утворені фарбою, що виступає над поверхнею паперу, шершавість яких відчувається кінчиками пальців (лицьовий бік — портрет, написи — цифри номіналу, кодоване зображення, знак для сліпих).
  • Приховане (латентне) зображення — цифрове зображення номіналу 200, яке стає видимим при розгляданні банкноти під гострим кутом до джерела світла (розетка сріблястого кольору у правому нижньому куті лицьового боку банкноти).
  • Знак для сліпих — рельєфний елемент (дві вертикальні паралельні лінії), розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкноти, який відчувається кінчиками пальців і за яким можна визначити номінал банкноти.
  • Друк металізованою сріблястою фарбою — кільце навколо та круг у середині суміщеного зображення — тонка лінія з внутрішнього краю антисканерної сітки, надруковані зліва на лицьовому боці банкнот.
  • У 2003 р. НБУ започаткував введення в обіг більш захищених, надійних та зручних у використанні банкнот нового поко-
    ління.

Національний банк України встановлює правила визначення платіжності банкнот і монет. Він визначає ознаки платіжності грошових знаків і відповідно до них, а також з урахуванням зовнішнього вигляду, ступеня зношеності та пошкодження поділяє грошові знаки на платіжні і неплатіжні.

Платіжні грошові знаки поділяються таким чином:

― придатні до обігу банкноти і монети (повністю відповідають зразкам, установленим НБУ)[14];

― не придатні до обігу банкноти і монети, а саме:

― зношені банкноти і монети (з певними ознаками зношення та пошкодження);

― значно зношені та пошкоджені банкноти і монети (наприклад, банкноти розірвані на кілька частин, банкноти з утраченими частинами, якщо збереглося не менше 55 % початкової площі банкноти, деформовані монети). Такі грошові знаки підприємства не повинні приймати як платіж;

― банкноти і монети з дефектами виробника (наприклад, зміщення графічних зображень, нечіткість чеканки).

Установи банків повинні не придатні до обігу банкноти і монети обмінювати в установах НБУ (безкоштовно) на придатні. Вони не мають права не придатні до обігу грошові знаки видавати своїм клієнтам. Національний банк здійснює знищення та утилізацію не придатних до обігу грошових знаків. Дані про вилучені з обігу банкноти за період 2000—2003 рр. наведені в табл. 3.2.

Неплатіжні грошові знаки поділяються таким чином:

― дуже пошкоджені банкноти і монети (наприклад, від первісної площі банкноти залишилося менше 55 % первісної площі. Для визначення залишкової площі дуже пошкоджених банкнот застосовується спеціальна сітка). Такі грошові знаки не приймаються до платежів підприємствами й організаціями, а банками — до обміну на придатні до обігу банкноти і монети;

― фальшиві (підроблені) банкноти і монети;

― перероблені банкноти. Перероблення — це зміна первісного виду справжньої банкноти з метою отримання незаконного прибутку. Переробленням вважається наклеювання, малювання, друкування тексту або цифр, що змінюють номінал банкноти.

Фальшиві та перероблені грошові знаки вилучаються банками з обігу і передаються для дослідження та офіційного висновку установам Національного банку. Про виявлення підроблених грошових знаків інформують правоохоронні органи. Дані про виявлені фальшиві банкноти за період 1999—2003 рр. наведені в табл. 3.2.

Переважна кількість фальшивих банкнот — це банкноти з номіналом 10 і 20 грн. Справжність (автентичність) банкнот з високим номіналом перебуває зазвичай під більш пильною увагою населення і торговельних організацій при здійсненні розрахунків, тому переважно підробляють грошові знаки серед­нього номіналу.

Таблиця 3.2

ВИЛУЧЕНІ З ОБОРОТУ ЗНОШЕНІ БАНКНОТИ І ВИЯВЛЕНІ
ФАЛЬШИВІ БАНКНОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ

Рік Вилучені з обороту
зношені банкноти
Виявлені фальшиві банкноти
Кількість,
млрд шт.
Загальна сума млрд грн Кількість,
тис. шт.
Загальна сума тис. грн
1999 0,9 5,2 5,9 95,5
2000 0,8 5,6 7,8 133,2
2001 0,7 4,5 9,4 136,7
2002 0,4 2,4 7,7 98,8
2003 0,4 3,3 7,2 102,8

Джерело: Річний звіт НБУ за 1999 рік. — С. 51; Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 54—55; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 54—55; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 46—47; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 49—50.

Національний банк України забезпечує підтримання готівкової грошової маси в належному стані. З метою створення умов для управління готівковим обігом Національний банк запроваджує сучасні банківські технології, зокрема швидкісні автоматизовані системи обробки готівки. Ці системи дають змогу своєчасно обробити величезні обсяги готівки, а саме: здійснювати перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролювання, пакування, облік, вилучення з обігу зношеної готівки, її утилізацію. Незважаючи на величезну швидкість обробки готівки, системи точно її рахують, здійснюють контроль справжності банкнот за багатьма ознаками, із застосуванням ряду спеціалізованих датчиків. Придатні для подальшого обігу банкноти відсортовуються, автоматично формуються в пачки та пакуються у термоусадкову плівку. Не придатні до обігу банкноти в автоматичному режимі знищує спеціальний пристрій, подріблена маса формується у пресовані брикети. Національний банк працює над створенням комплексної системи автоматизації і механізації обробки готівки в установах Національного банку з аналітичним центром управління та контролю в Департаменті готівково-грошового обігу.

Національний банк проводить дослідження щодо справжності грошових знаків. Комерційні банки повинні відправляти для дослідження вилучені ними з обігу сумнівні грошові знаки, а також грошові знаки, передані їм для дослідження підприємствами і громадянами, не рідше одного разу в три дні. Установи НБУ (територіальні управління, Центральне сховище, Департамент готівково-грошового обігу) проводять дослідження безкоштовно протягом п’яти робочих днів з дня надходження грошових знаків. За результатами дослідження складається акт, про що інформують банки.

Національний банк України виготовляє і реалізаує пам’ятні і ювілейні монети. Це монети різних номіналів, виготовлені з різних металів (золото, срібло, мельхіор, нейзильбер). Тематика пам’ятних і ювілейних монет необмежена. Це може бути історія, пам’ятки, видатні особистості, знаменні дати, культура, література, спорт, легенди, природа, релігія тощо. Слід ураховувати, що тема монети становить інтерес не лише для вітчизняних, а й для іноземних колекціонерів. Особливою популярністю користуються монети з так званими універсальними образами, близькими і прийнятними для представників багатьох націй.

Першу ювілейну монету (карбувалася за кордоном) присвячену 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр., Національний банк випустив у 1995 р. Починаючи з 1998 р. всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Першою на Монетному дворі НБУ відкарбовано золоту ювілейну монету «Київський псалтир», присвячену 600-й річниці з часу створення цього унікального твору писемності і мистецтва.

У 2001 р. ювілейна срібна монета «Різдво Христове» виготовлена у 1999 р. Монетним двором НБУ у конкурсі за міжнародною програмою «Монета року» здобула перемогу у номінації «Найбільш надихаюча монета».

План випуску ювілейних і пам’ятних монет (на наступний рік і на перспективу) розробляє Департамент готівково-грошового обігу НБУ. При плануванні випуску монет Департамент розглядає пропозиції міністерств, інших органів виконавчої влади, на­укових, культурно-освітніх установ і закладів, громадських об’єднань та організацій, а також окремих громадян. План випуску монет на наступний рік із визначенням металів, розмірів, номіналів, тиражів і строків випуску в оборот затверджується Правлінням НБУ. Кількісний склад і тиражі монет у плані випуску визначаються з урахуванням можливостей їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Уведення в оборот пам’ятних і ювілейних монет також здійснюється на підставі постанови правління НБУ. Цією ж постановою затверджується відпускна ціна на монети. За три дні до випуску монети в оборот Департамент готівково-грошового обігу подає прес-службі НБУ офіційне повідомлення про випуск монети та її фотознімки для оприлюднення засобами масової інформації. Одночасно текст повідомлення про випуск монети в оборот надсилається територіальним управлінням НБУ, комерційним банкам України та редакції журналу «Вісник Національного банку України».

Департамент готівково-грошового обігу розподіляє пам’ятні та ювілейні монети по територіальних управліннях і установах НБУ, які здійснюють реалізацію монет комерційним банкам, товариствам нумізматів, ювелірним магазинам, іншим торговельним організаціям. На зовнішньому ринку НБУ реалізує монети через нумізматичні фірми (дистриб’ютори), з якими укладаються відповідні договори (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

РЕАЛІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТНИХ І ЮВІЛЕЙНИХ МОНЕТ НБУ

Рік Обсяг реалізації Обсяг реалізації пам’ятних
і ювілейних монет іноземними
дистриб’юторами НБУ, млн грн
тис. шт. млн грн
2000 206,9 6,6 Немає даних
2001 135,5 8,5 0,6
2002 93,2 8,7 0,8
2003 117,3 15,5 0,1

Джерело: Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 54; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 55; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 47; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 50.

Національний банк України організовує інкасацію[15] і перевезення банкнот і монет та інших цінностей. Він розробляє нормативну базу, що регламентує порядок інкасації та перевезення цінностей, видає письмові дозволи банкам на право здійснення цієї діяльності. У структурі Національного банку є підрозділи, які здійснюють перевезення готівки від центрального сховища до територіальних управлінь НБУ, вивезення надлишків та зношених грошових знаків у зворотному напрямку, доставку готівки за заявками комерційних банків, координують та контролюють діяльність підрозділів інкасації в комерційних банках та Державної служби охорони при МВС України.

Національний банк України регулює і прогнозує готівковий обіг у країні.

Система регулювання складається з двох основних організаційних рівнів.

По-перше, це регламентація обороту готівки на підприємствах, в організаціях та установах, тобто у позабанківській сфері (підрозд. 3.3).

По-друге, це регламентація обороту готівки в установах банків (підрозд. 3.4; 3.5).

Національний банк України здійснює аналіз стану, структури та динаміки готівкового обігу і розробляє заходи щодо його вдосконалення. Основні об’єкти аналізу:

― показники готівкового обігу в ув’язці з показниками, що характеризують економічний стан країни та тенденції її економічного розвитку;

― джерела надходження готівки у каси банків і цільова спрямованість їх видач з кас банків;

― швидкість повернення готівки у каси банків (рівень осідання готівки в обороті);

― чинники, що визначають зміну обсягів готівки у позабанківській сфері;

― територіальне розміщення готівки та її вилучення з обо­роту;

― рівень інкасації готівкової виручки;

― стан і розвиток безготівкових розрахунків між підприємствами і громадянами тощо.

Як видно з даних, наведених у табл. 3.4, у 2003 р. й у сфері готівкового обігу намітилися позитивні тенденції. Уповільнилися темпи збільшення готівки в обороті. Позитивні зміни сталися і в структурі грошової маси. Питома вага готівки у загальному обсязі грошової маси порівняно з початком 2003 р. знизилася на
6 процентних пунктів. Темпи зростання надходження готівки в каси банків перевищили темпи збільшення її видачі на 2,4 процент­ного пункту.

Результати аналізу готівкового грошового обігу Національний банк використовує для прогнозування потреби в готівці на перспективу, для планування її виробництва, а також для розроблення і здійснення спільно з установами банків заходів щодо удосконалення готівкового обігу.

Таблиця 3.4

ПОКАЗНИКИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
СФЕРУ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ

Показник 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р.
Темпи зростання готівки, % до попереднього року 134 152 136 125
Питома вага готівки в загальній грошовій масі 40 43 41 35
Покриття видач готівки з кас банків за рахунок емісії готівки, % 3,7 6,1 5,2 3,5
Темпи збільшення видачі готівки з кас банків, % до попереднього року 136,6 126,5 123,2 141,3
Темп зростання надходжень готівки з каси банків, % до попереднього року 136,7 123,4 124,5 143,7

[1] Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — Підрозд. 2.7.

[2] Обігові монети — монети національної валюти номіналами 1 грн, 2 грн та 5 грн (у тому числі пам’ятні та ювілейні монети звичайної якості), що виконують функції законного платіжного засобу. Розмінні монети — монети національної валюти номіналом 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп., 25 коп. та 50 коп., які виконують функції розміну банкнот та обігових монет і законного платіжного засобу.

[3] Монети, якість карбування яких «пруф» — монети, що мають вищу категорію якості карбування, а також рівну дзеркальну поверхню без видимих неозброєним оком дефектів і, як правило, матовий малюнок з випуклим рельєфом.

[4] Монети номіналом 1, 2, 5 коп. виготовляються із нержавіючої сталі, а номіналом 10, 25, 50 коп. і 1 гривня — із алюмінієвої бронзи. Монети номіналом 2 коп. раніше виготовлялися з алюмінієвого сплаву.

[5] Зазначена тенденція зумовлена чинниками, що спрямовані на:

―   скорочення державних витрат на виготовлення грошей — банкноти мають обмежений термін життя (від кількох місяців до кількох років залежно від номіналу);

―   підвищення якості грошових знаків в обороті;

―   використання монет у розрахунках за товари з допомогою автоматів.

[6] Вісник Національного банку України. — 2001. — № 10. — С. 59—61.

[7] Зразок банкноти — це контрольний примірник банкноти, який має всі ознаки платіжності та всі захисні елементи, але на відміну від справжніх банкнот він має нульову нумерацію і на ньому написано слово (ЗРАЗОК).

[8] Інкасація — збирання та транспортування спеціалізованими структурами грошової готівки і цінностей, доставка їх від підприємств і організацій до банків, і навпаки.

[9] Обігові монети — монети національної валюти номіналами 1 грн, 2 грн та 5 грн (у тому числі пам’ятні та ювілейні монети звичайної якості), що виконують функції законного платіжного засобу. Розмінні монети — монети національної валюти номіналом 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп., 25 коп. та 50 коп., які виконують функції розміну банкнот та обігових монет і законного платіжного засобу.

[10] Монети, якість карбування яких «пруф» — монети, що мають вищу категорію якості карбування, а також рівну дзеркальну поверхню без видимих неозброєним оком дефектів і, як правило, матовий малюнок з випуклим рельєфом.

[11] Монети номіналом 1, 2, 5 коп. виготовляються із нержавіючої сталі, а номіналом 10, 25, 50 коп. і 1 гривня — із алюмінієвої бронзи. Монети номіналом 2 коп. раніше виготовлялися з алюмінієвого сплаву.

[12] Зазначена тенденція зумовлена чинниками, що спрямовані на:

―   скорочення державних витрат на виготовлення грошей — банкноти мають обмежений термін життя (від кількох місяців до кількох років залежно від номіналу);

―   підвищення якості грошових знаків в обороті;

―   використання монет у розрахунках за товари з допомогою автоматів.

[13] Вісник Національного банку України. — 2001. — № 10. — С. 59—61.

[14] Зразок банкноти — це контрольний примірник банкноти, який має всі ознаки платіжності та всі захисні елементи, але на відміну від справжніх банкнот він має нульову нумерацію і на ньому написано слово (ЗРАЗОК).

[15] Інкасація — збирання та транспортування спеціалізованими структурами грошової готівки і цінностей, доставка їх від підприємств і організацій до банків, і навпаки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Національний банк і грошово-кредитна політика (А.М. Мороза М.Ф. Пуховкіної)