Головна Головна -> Підручники -> Підручник Національний банк і грошово-кредитна політика (А.М. Мороза М.Ф. Пуховкіної) скачати онлайн-> 3.3. Регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері

3.3. Регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері



У розвинутій ринковій економіці сфера застосування готівки як засобу обігу, платежу і нагромадження вартості дуже обмежена. Переважна частина розрахунків і платежів здійснюється без участі готівки, шляхом переказування грошових коштів у формі депозитних грошей з рахунка платника (покупця) в установі банку на рахунок одержувача (продавця). Грошові нагромадження і заощадження також зберігаються головним чином у формі депозитних грошей на рахунках у банках. Про використання переважно депозитних грошей свідчить і структура грошової маси, в якій частка готівки становить 5—10 %.

Співвідношення готівки і депозитних грошей формується під впливом багатьох чинників, а саме:

― рівень довіри до банківської системи, тобто рівень ризику, пов’язаного з розміщенням коштів на рахунках у банках. Банкрутство банку може призвести до повної або часткової втрати вкладниками своїх коштів (депозитних грошей);

― рівень очікуваних доходів від розміщення грошей на рахунках у банках, який визначається рівнем депозитної процентної ставки. Підвищення ставки стимулює приплив готівки в банки, а отже, впливає і на структуру грошової маси;

― масштаби незаконного (злочинного) і тіньового (незареєстрованого) секторів економіки, підґрунтям яких є спроба уникнути контролю з боку держави за законністю бізнесу і платіжних операцій, а також спроба ухилитися від сплати податків. Незаконний і тіньовий бізнес віддають перевагу готівковим розрахункам, адже рух готівки простежити набагато складніше, ніж оборот депозитних грошей, який здійснюється на
банківських рахунках, не виходячи за межі банківської сис-
теми;

― рівень доходів суб’єктів економіки. Готівка широко використовується суб’єктами економіки з низькими доходами. Зростання доходів (багатства) веде до активнішого використання безготівкових розрахунків, зокрема з допомогою платіжних карток;

― рівень розвитку банківських технологій. Сучасні висококомп’ютеризовані банківські технології дають можливість здійснювати розрахунки переважно у безготівковій формі, що, звичайно, обмежує обслуговування грошового обороту го-
тівкою.

В Україні готівковий обіг продовжує відігравати в грошовій і платіжній системах значну роль, пов’язану здебільшого з обслуговуванням населення в процесі формування і реалізації його грошових доходів. Тенденції розвитку готівкового обігу відбивають економічні процеси, що мають місце в Україні. Ситуація на готівковому ринку грошей розвивається нерівномірно і характеризується нестабільністю (табл. 3.5).

ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА

Показники Роки
1993 1994 1995
Готівка М0, млн грн 128 793 2623
Темп зростання до попереднього періоду, % 25,6 разів 6,2 разів 331
Грошова маса М3, млн грн 482* 3216* 6990
Темп зростання до попереднього періоду, % 19,2 р. 6,7 р. 215
Питома вага готівки у грошовій масі, % 27 25 38
Індекс споживчих цін, % 12,6 р. 5,0 р. 2,8 р.

Джерело: Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 151, 156—159; у 1993 і 1994 рр. показник

У період зростання інфляційних процесів готівкова маса зростала високими темпами. Так, тільки за 1993 р. вона зросла у 26 раз. З початком стабілізаційних процесів і зниженням темпів інфляції намітилася позитивна тенденція скорочення темпів зростання загальної грошової маси, у тому числі готівки поза банківською сферою. Питома вага готівки у загальній грошовій масі збільшувалася до 1998 р., а потім почала поступово зменшуватися, проте все ще залишається високою. На початок 2004 р. вона становила 35 %, що значно перевищує цей показник у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Сфера використання готівки в Україні в період трансформації економіки на ринкових засадах значно розширилася. Це пояснюється збільшенням кількості суб’єктів господарювання, зокрема приватних підприємців, особливо у сфері торгівлі і надання послуг, і відповідно зростанням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов’язане також з надмірним рівнем оподаткування (до 2004 р.), який провокував розвиток тіньової економіки, з певною недовірою населення до банківських установ, породженою як знецінененням заощаджень громадян в Ощадбанку на початку 90-х років, так і нестабільністю банківської системи (непоодинокі випадки банківських банкрутств), а також неефективною системою гарантування вкладів населення (украй низький розмір відшкодування втрат вкладників — 3 тис. грн).

Таблиця 3.5

ГРОШОВОЇ МАСИ В УКРАЇНІ

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
4041 6132 7156 9583 12 799 19 465 26 434 33 119
154 152 117 134 134 152 136 125
9364 12 541 15 705 22 070 32 087 45 555 64 870 95 043
135 134 125 141 145 142 142 147
43 49 46 43 40 43 41 35
139,7 110,1 120,0 119,2 125,8 106,1 99,4 108,2

М3 не розраховувався, у таблиці наведено показник М2.

Перспективи оптимізації готівкової грошової сфери в Україні пов’язані зі:

― стабілізацією економіки і підвищенням рівня доходів населення;

― скороченням незаконного і тіньового секторів економіки;

― підвищенням рівня надійності банків і зростанням довіри до них. Банківські депозити повинні перетворитись у вигідний, надійний та легітимний засіб збереження грошей;

― запровадженням високоефективних банківських технологій, які дають змогу звільнити підприємства й організації від проведення касових розрахунків, пов’язаних із виплатою працівникам заробітної плати та інших соціальних платежів, і передати цю функцію банківській системі з одночасним активним розширенням системи масових електронних платежів за товари і послуги.

Оптимізація сфери готівкового обігу, вдосконалення його організації та управління мають важливе значення для досягнення фінансової та макроекономічної стабільності національної економіки в Україні, тому регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері займає істотне місце в діяльності Національного банку.

Оборот готівки у позабанківській сфері, який проходить через каси підприємств і організацій усіх форм власності і видів діяльності (далі — підприємств), регламентується нормативними актами НБУ, які визначають основні принципи організації обороту готівки суб’єктами господарювання, установлюють єдині підходи до ведення касових операцій, передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням правил проведення касових операцій і принципів організації обороту готівки, визначають відповідальність підприємств за порушення установлених правил.

Згідно з чинним законодавством підприємства, які мають поточні рахунки в банках, повинні здавати одержану готівку, не витрачену у той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. Зберігання коштів на рахунках у банках створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, що, у свою чергу, забезпечує ефективніше їх використання та схоронність за умови надійного функціонування банківської системи.

З метою максимального скорочення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх з цих кас) підприємствам дозволено залишати у своїх касах на кінець робочого дня готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати її на поточні потреби.

Ліміт каси встановлюється для кожного підприємства установою банку під час укладання договору на розрахунково-касове обслуговування на основі поданої клієнтом заявки-розрахунку установленої форми. Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку, згідно з даними касової книги та бухгалтерського обліку, несе підприємство. Проте установа банку має право вимагати від підприємства подання документів, що обґрунтовують розміри касових оборотів, наведених у заявці-розрахунку. Установлений ліміт каси може переглядатися в окремих випадках з ініціативи банку або підприємства, на підставі нової заявки-розрахунку.

За своїм економічним змістом ліміт каси — це граничний перехідний залишок грошей у касі, який має відповідати потребам і конкретним умовам фінансово-господарської діяльності підприємства, тому розмір касового ліміту визначається з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів підприємства, установлених строків і порядку здавання готівкової виручки тощо.

Підприємствам, які мають постійну готівкову виручку (а це головним чином торговельні організації і підприємства, що надають платні послуги населенню), ліміт каси встановлюється залежно від термінів здавання ними виручки. При цьому підприємствам із щоденним здаванням готівкової виручки в банк на­прикінці робочого дня ліміт установлюється у розмірах, що забезпечують нормальну роботу наступного дня (наприклад, давати здачу покупцям). Підприємствам, що здають виручку наступного дня (наприклад, у зв’язку з пізнім часом закінчення роботи), ліміти встановлюються у межах середньоденного надходження виручки. Для підприємств, які не мають постійної готівкової виручки, ліміти кас установлюються у межах середньоденних витрат готівки. При цьому не враховуються суми, що необхідні для виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів.

Деякі підприємства та організації самостійно визначають ліміт каси і повідомляють його установам банків, які здійснюють їх касове обслуговування, наприклад, підприємства поштового зв’яз­ку, фінансові установи (кредитні спілки, ломбарди, страхові компанії тощо), селянські (фермерські) господарства.

Державне казначейство самостійно визначає порядок установлення ліміту кас для територіальних органів казначейства та бюджетних установ і організацій, що обслуговуються цими орга-
нами.

Банкам та індивідуальним підприємцям ліміт каси не встановлюється.

Готівкову виручку понад установлений ліміт каси підприємства зобов’язані здавати в установи банків для зарахування на їхні поточні рахунки.

Одночасно з установленням ліміту каси установи банків з метою прискорення обіговості готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків визначають підприємствам порядок і строки здавання готівки в банк за погодженням з їхніми керівниками (на підставі тієї ж заявки-розрахунку, за якою встановлюється ліміт каси).

Порядок здавання готівкової виручки, тобто спосіб інкасації, підприємства визначають самостійно, за власним вибором. Вони можуть вносити гроші у каси установ банків, здавати їх через інкасаторів Національного банку або комерційних банків, через Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, переказувати через підприємства поштового зв’язку. Найбільш розвинутим і перспективним способом інкасації є збирання грошової виручки банками за допомогою апарату інкасаторів, які щоденно за чітким графіком об’їжджають підприємства і приймають від них гроші на місці. Проте цей спосіб застосовується зараз переважно у містах. У сільській місцевості найбільш раціональним способом інкасації є переказування готівки через підприємства поштового зв’язку.

Внесення готівкової виручки до установи банку або переказування її через підприємства поштового зв’язку проводять звичайно у той самий день, коли вона надійшла до каси підприємства. Якщо у населеному пункті немає установ банків та підприємств поштового зв’язку, підприємствам дозволяється здавати виручку один раз на п’ять днів.

Національний банк визначає для підприємств порядок використання готівки, одержаної з кас банку і з виручки, а також порядок здійснення готівкових розрахунків. Установи банків видають підприємствам готівку в межах наявних на рахунках коштів на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки.

З метою регулювання касових ресурсів установи банків одержують від підприємств календар видачі заробітної платні. На підставі отриманої інформації вони розробляють зведений календар видачі готівки на заробітну плату по днях місяця і по окремих клієнтах, що ними обслуговуються.

Готівку, яка одержана з кас банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів, підприємства мають право зберігати у своїх касах протягом трьох робочих днів (включаючи день одержання готівки в установі банку) понад установлений ліміт.

Кредити надаються підприємствам установами банків, як правило, у безготівковій формі за деяким винятком. Наприклад, готівкою може надаватися підприємствам кредит для розрахунків із здавальниками сільськогосподарської продукції.

Розрахунки і платежі підприємств між собою та з громадянами можуть здійснюватись як у безготівковій формі, так і готівкою, але на готівкові розрахунки встановлені певні обмеження. Сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим (за товари, послуги, виконані роботи) не повинна, як правило, перевищувати 10 тис. грн протягом дня за одним або кількома платіжними дорученнями. Кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки протягом дня, не обмежується. На деякі розрахунки установлене обмеження не поширюється, наприклад на розрахунки підприємств між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції.

Підприємствам надано право здійснювати розрахунки готівкою, одержаною з кас банків та з виручки. Зокрема, готівку з виручки підприємства мають можливість використовувати як для оплати поточних потреб, так і для проведення розрахунків з бюджетами за податками і зборами. Проте якщо вони мають заборгованість перед бюджетом, то готівкові виплати, пов’язані з оплатою праці, здійснюються лише за рахунок коштів, одержаних з кас банків, тобто знятих із своїх рахунків.

При здійсненні готівкових розрахунків підприємств між собою та з громадянами продавці зобов’язані надавати покупцям облікові розрахункові документи (товарний або касовий чек, розрахункову квитанцію, рахунок-фактуру, акт закупівлі товарів), які підтверджували б розрахунок готівкою за придбані товари (роботи, послуги).

У сфері торгівлі та обслуговування населення всі розрахунки з громадянами здійснюються із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) з видачею покупцеві касового чека.
У деяких випадках дозволяється проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, з використанням розрахункових книжок та книг обліку доходів і витрат[1].

Приймання, зберігання і витрачання готівки здійснюється підприємствами через їх каси. Національний банк установив для всіх підприємств незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності єдиний порядок приймання і видачі готівки з каси із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій. Крім того, колишнім Міністерством статистики затверджені єдині типові форми касових документів і порядок їх заповнення.

Порядок оформлення надходження готівки до кас підприємств та її витрачання має на меті забезпечити суворий облік, збереження і правильне використання готівкових коштів, запобігти зловживанням і порушенням при проведенні касових операцій.

Касові операції на підприємстві проводить касир, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей і за можливі втрати у зв’язку з неправильним їх збереженням. При прийманні на роботу керівник підприємства укладає з касиром договір про індивідуальну матеріальну відповідальність. Касир не має права передовіряти виконання своєї роботи іншим особам.

Готівка, яку підприємства одержують із своїх рахунків в установах банків та з інших джерел, має своєчасно і в повній сумі вкладатися в касу та оприбутковуватися в ній.

Приймання готівки касою підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Приймання грошей має підтверджуватися квитанцією з цими самими підписами, а також підписом касира, і, крім того, вона має бути засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

Видача готівки з каси підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами або за іншими належним чином оформленими документами. Документи на видачу коштів підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими. Касир повинен видавати гроші тільки особі, вказаній у видатковому ордері, за умови пред’явлення одер­жувачем паспорта (посвідчення, перепустки). В окремих випадках можлива видача грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку. Виплати, що пов’язані з оплатою праці, стипендій, здійснюються підприємствами, як правило, за платіж­ними відомостями без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача.

Невитрачена готівка, видана під звіт, має бути повернена до каси підприємства. Особи, які одержали готівку під звіт, зобов’язані своєчасно (в установлені терміни) подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми. Наприклад, готівка, видана на витрати, пов’язані з відрядженням, має бути повернена в касу підприємства протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження, у цей же термін необхідно до бухгалтерії подати авансовий звіт.

Касові ордери до передання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Реєстрація касових документів може здійснюватися за допомогою комп’ютерних засобів, які забезпечують формування і роздруковування потрібних касових документів. Виправлення в касових документах забороняється.

Приймання і видача грошей за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Витрата грошей, яка не підтверджена відповідним документом, є незаконною. Готівка, що надійшла до каси, але не оформлена грошовим документом (прибутковим ордером), вважається надлишком каси.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі. Касова книга — це книга встановленої форми, в якій відображаються операції з готівкою і здійснюється облік готівки в касі підприємства. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою підприємства.

Записи в касовій книзі ведуться в двох примірниках, другі примірники аркушів мають бути відривними і слугують звітом касира. Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступний день. Другі відривні аркуші (копію записів у касовій книзі за день), що є звітом касира, передають до бухгалтерії разом з прибутковим і видатковим касовими документами під розписку у касовій книзі. За умови забезпечення належного зберігання касових документів касову книгу на підприємстві можна вести також в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства або уповноважену керівником особу.

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівник підприємства зобов’язаний обладнати касу і забезпечити схоронність грошей під час їх зберігання у приміщенні каси, а також під час доставки їх з установи банку та здачі в установу банку і несе за це відповідальність у встановленому відповідним законодавством порядку.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється.

З метою поліпшення схоронності готівки на кожному підприємстві у термін, установлений керівником, проводиться інвентаризація каси з поаркушним перерахунком усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що містяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з залишком за касовою книгою. У разі виявлення нестачі готівки сума її стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується в дохід підприємства. Дотримання порядку ведення касових операцій на підприємствах перевіряють їх вищестоящі організації під час проведення документальних ревізій, аудиторські фірми, ревізійні комісії (у господарських товариствах).

На державному рівні контроль за дотриманням підприємствами принципів організації готівкового обігу та порядку ведення касових операцій здійснюють органи Державної податкової служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, фінансові органи.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховування доходів Указом Президента від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм із регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) передбачено застосування до суб’єктів господарювання штрафних санкцій за не­дотримання принципів організації готівкового обігу.

Штрафні санкції, передбачені Указом, застосовуються державними податковими органами на підставі матеріалів проведених ними перевірок, а також подань інших контрольних органів


[1] Розрахункова книжка містить номерні квитанції, які видаються покупцям, коли в розрахунках не застосовуються РРО. Вона повинна бути належним чином зброшурована, пронумерована та зареєстрована в органах Державної податкової служби. Книга обліку доходів і витрат застосовується для відображення руху готівки підприємця у процесі здійснення ним підприємницької діяльності, форма та порядок заповнення книги встановлені Державною податковою адміністрацією України.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Національний банк і грошово-кредитна політика (А.М. Мороза М.Ф. Пуховкіної)