6.3. Державна реєстрація банків



Вступний контроль, що здійснюється на стадії реєстрації нових банків та їх філій, дає змогу ще до вирішення питання про відкриття банку впевнитися в його майбутній надійності.

Головна мета цього контролю — допустити на ринок фінансових послуг України лише ті банки, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов’язковим вимогам та діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Вступний контроль передбачає:

― перевірку обсягу капіталу, джерел внесків до статутного капіталу банків та складу їх учасників;

― перевірку кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої і середньої ланки управління банками;

― розгляд оптимального бізнес-плану діяльності банків на найближчі один-два роки;

― перевірку мережі установ банків;

― визначення політики та напрямів діяльності банків;

― розгляд питання щодо іноземних акціонерів (учасників) і кандидатів на керівні посади;

― розгляд відповідних технічних питань;

― визначення умов, за яких НБУ відмовляє у наданні ліцензій на проведення банківських операцій.

Вступний контроль здійснює Департамент
державної реєстрації та ліцензування
банків, до функцій якого належить:

― реєстрація банків, представництв банків нерезидентів, які створюються на території України;

― реєстрація змін та доповнень, внесених банками до установчих документів;

― ведення Державного реєстру;

― ліцензування банків, зареєстрованих НБУ, які діють на території України;

― підготовка пропозицій щодо надання, розширення або відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій;

― ведення Книги реєстрації наданих ліцензій.

Реєстрація банків здійснюється Національним банком відповід­но до Положення про порядок створення і державної реєстрації
банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 375, зі змінами шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Після цього банк набуває статусу юридичної особи. Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути:

― ощадними;

― інвестиційними;

― іпотечними;

― розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного
типу:

для інвестиційного банку — емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

для іпотечного банку — активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

для розрахункового (клірингового) банку — активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку про намір заснування державного банку. Статут державного банку затверджується відповідною постановою Кабінету Міністрів України і має відповідати вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон), інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку. Банк має право додавати до свого найменування слово «державний», використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

Місцевий кооперативний банк створюється юридичними і фізичними особами відповідно до вимог Закону та чинного законодавства України про кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Найменування банку має містити слово «банк», а також вказів­ку про організаційно-правову форму банку. Не дозволяється ви­користовувати для найменування банку назву, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Уживання в найменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути:

юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації;

юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади (депозити, у тому числі на поточні рахунки) тільки від своїх учасників.

Вимоги щодо статутного капіталу

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації банку має бути повністю сплачений та не може бути меншим:

― для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, — 1 млн євро;

― для банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області (далі — регіональні), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних банків, — 3 млн євро;

― для банків, що здійснюють свою діяльність на території всієї України (далі — міжрегіональні), у тому числі спеціалізованих інвестиційних, розрахункових (клірингових), ощадних та іпотечних, центрального кооперативного, — 5 млн євро.

Національний банк установлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку тільки на час створення і реєстрації банків для забезпечення стабільної діяльності банку та виконання ним банківських операцій. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти (юридичні особи, фізичні особи-іноземці) — в іноземній вільно конвертованій валюті або
в гривнях.

Статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів, джерела походження яких не підтверджені. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, а також банківські метали. Розподіл прибутку з метою збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом нарахування дивідендів учасникам банку та прийняття ними рішення про їх направлення до статутного капіталу. Банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один одного та зустрічні інвестиції в статутні капітали їх учасників.

Порядок подання документів
для державної реєстрації банку

Для державної реєстрації банку уповноважена його засновниками особа або голова спостережної ради подає до територіального управління Національного банку за місцем створення банку такі документи:

а) заяву про реєстрацію банку, засвідчену підписом уповноваженої особи або голови спостережної (наглядової) ради;

б) установчий договір, підписаний засновниками (учасниками) банку та засвідчений відбитком їх печатки. Підписи фізичних осіб — засновників (учасників) засвідчуються в нотаріальному порядку.

Для реєстрації державного та кооперативного банків установчий договір не подається.

В установчому договорі зазначаються:

― організаційно-правова форма;

― напрями діяльності та спеціалізація (у разі її наявності);

― мета діяльності;

― склад засновників (учасників), їх найменування та місцезнаходження (телефон, платіжні реквізити, паспортні дані фізичних осіб);

― склад і компетенція органів управління банку та порядок прийняття ними рішень, порядок унесення змін до установчих документів;

― особа, уповноважена укладати договори та діяти від імені засновників (учасників);

― розмір, порядок і строки формування статутного капіталу банку;

― відповідальність сторін за невиконання взятих на себе зобов’язань;

― порядок розподілу прибутків і покриття збитків банку;

― порядок реорганізації та ліквідації банку;

― кількість та розмір часток кожного з учасників і порядок унесення ними вкладів (для товариств з обмеженою відповідальністю);

в) статут банку, затверджений установчими зборами (зборами учасників) і підписаний головою правління банку. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України і має відповідати вимогам Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства» та інших законодавчих актів. У ньому зазначаються:

― повна і скорочена назва банку та його місцезнаходження;

― організаційно-правова форма;

― перелік основних законів, на підставі яких створюється і діє банк;

― положення про те, що банк набуває статусу юридичної особи з часу реєстрації його Національним банком у Державному реєстрі банків;

― положення про те, що банк виконує вимоги нормативно-правових актів Національного банку, користується єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації й комп’ютеризації, подає Національному
банку звітність та інформацію в установлених ним обсягах і
формах;

― напрями діяльності та спеціалізація (у разі її наявності);

― перелік видів діяльності, банківських та інших операцій, які має намір здійснювати банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку;

― порядок і строки формування статутного капіталу банку;

― кількість часток, паїв у статутному капіталі, розмір часток кожного з учасників (якщо банк створено як товариство з обмеженою відповідальністю, кооперативний банк). Статут банку, заснованого як акціонерне товариство, має містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна чи бездокументарна), кількість акцій, що купуються засновниками й акціонерами, строк і порядок виплати частки прибутку (дивідендів), яка проводиться один раз на рік за підсумками року. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного капіталу акціонерного товариства;

― розмір і порядок формування резервів та загальних фондів банку;

― порядок розподілу прибутків і покриття збитків;

― положення про аудиторську перевірку банку;

― положення про органи внутрішнього аудиту банку;

― положення про структуру управління банку, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, щодо яких потрібна одностайність або кваліфікована більшість голосів (загальні збори акціонерів, збори учасників банку, спостережна рада банку, правління (рада директорів) банку);

― положення про органи контролю за діяльністю банку, порядок їх діяльності (ревізійна комісія);

― порядок реорганізації або ліквідації банку відповідно до Закону;

― порядок унесення змін до статуту банку;

― інші положення, що не суперечать чинному законодавству України;

г) протокол установчих зборів (зборів учасників), підписаний головою та секретарем зборів, у якому зазначаються місце та дата проведення зборів, їх правочинність, порядок денний, порядок голосування. Протокол має містити: рішення про створення банку, прийняття статуту, обрання спостережної ради банку і ревізійної комісії, призначення голови правління (ради директорів), головного бухгалтера та членів правління банку (ради банку) та уповноваженої особи, відповідальної за реєстрацію банку в Націо­нальному банку, інші положення відповідно до чинного законодавства України. У разі створення державного банку подається постанова Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

ґ) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати, на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки (на кожен рік окремо), що засвідчений підписами засновників банку та/або головою спостережної ради й має містити:

― мету створення банку;

― перелік і докладний опис видів діяльності, що планує здійснювати банк (які саме операції відповідно до статті 47 Закону), їх економічну доцільність;

― коло клієнтів, яких банк має намір залучити з метою обслуговування;

― розрахунок прибутковості всієї діяльності банку та кожного виду діяльності окремо на кінець перших трьох фінансових років;

― прогнозні розрахунковий баланс (за формою № 11-КБ) і розрахунок звіту про фінансові результати банку (за формою № 2-КБ) на кінець кожного фінансового року;

― економічне обґрунтування прогнозних показників розрахун­кового балансу і розрахунку звіту про фінансові результати (опис джерел залучення та спрямування коштів, фінансових результатів діяльності, формування фондів і резервів у розмірах, потрібних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних нормативів, заходи, що сприяють успішній конкуренції та враховують потенційний вплив конкуренції на проведення банківських операцій);

― опис і відомості про управлінську та організаційну структури банку (підрозділи, їх підпорядкованість, порядок прийняття рішень, положення про правління (раду директорів) банку).

Бізнес-план має бути підготовлений банком з урахуванням сценаріїв сприятливого та несприятливого розвитку ринку операцій, які банк планує здійснювати; стану ринків, що обслуговуватимуться банком; обґрунтування припущень, на підставі яких його побудовано;

д) відомості про склад спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

е) документи, що дають змогу зробити висновок про бездоганну ділову репутацію голови, його заступників та членів спостережної (наглядової) ради банку, у тому числі:

― довідки банків, у яких отримано кредити, про стан виконання зобов’язань щодо їх повернення;

― анкету.

Для реєстрації державного банку подаються документи, що дають змогу зробити висновок про професійну придатність голови, його заступників та членів наглядової ради, кандидатури яких відповідають установленим вимогам.

Державна реєстрація банку

Акціонери та учасники банку повинні до дня скликання установчих зборів та державної реєстрації банку сплатити кошти в розмірі не менше 30 % (для закритих акціонерних товариств — 50 %) номінальної вартості акцій/часток, але не менше розміру, передбаченого статтею 31 Закону та нормативно-правовими актами Національного банку, й оплатити повну вартість акцій/часток у строки, передбачені установчими документами, але не пізніше 12 місяців з часу державної реєстрації банку.

Територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку в місячний термін з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:

― загальну оцінку фінансового стану, платоспроможність учасників банку і ділову репутацію учасників банку, які матимуть істотну участь у банку, наявність власних коштів для внесення до статутного капіталу банку і підтвердження внесення на накопичувальний рахунок банку коштів до статутного капіталу кожним учасником у передбачених Законом розмірах;

― наявність приміщення, придатного для розміщення банку та будівництва касового вузла (перевіряється на місці);

― ділову репутацію голови, його заступників та членів спостережної ради банку; голови, його заступників та членів правління (ради директорів) банку і головного бухгалтера та його заступників;

― професійну придатність голови, його заступників та членів правління (ради директорів) банку і головного бухгалтера та його заступників;

― відповідність установчих документів банку вимогам чинного законодавства України.

Документи для реєстрації банку розглядаються Генеральним департаментом банківського нагляду та у разі потреби іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Національний банк приймає рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку не пізніше ніж за три місяці з часу подання повного пакета документів. Рішення про державну реєстрацію банку приймає Правління Національного банку України.

Комісія Національного банку приймає рішення про професійну придатність і ділову репутацію кандидатів на посади голови, його заступників та членів правління (ради директорів), головного бухгалтера та його заступників з урахуванням загальної оцінки всіх поданих документів та ділових якостей рекомендованого
кандидата.

Протягом трьох робочих днів після прийняття Національним банком відповідного рішення банку видається свідоцтво про державну реєстрацію банку. Реєстрація банку здійснюється шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Рішення про реєстрацію банку надсилається листом уповноваженій особі банку та територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку.

Після реєстрації банку в територіальному управлінні Національного банку за його місцезнаходженням відкривається кореспондентський рахунок, на який не пізніше наступного дня після його відкриття із накопичувального рахунка перераховуються зібрані кошти, що утворюють статутний капітал банку.

Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку в разі:

― порушення порядку створення банку;

― невідповідності установчих документів, потрібних для реєстрації банку, чинному законодавству України;

― подання неповного пакета документів або невідповідності поданого пакета вимогам чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правовим актам Національного банку;

― незадовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, які мають істотну участь у банку;

― відсутності бездоганної ділової репутації принаймні одного із власників істотної участі в банку;

― професійної непридатності чи відсутності бездоганної ділової репутації голови та/або членів правління (ради директорів), головного бухгалтера банку.

У разі відмови в державній реєстрації банку Національний банк приймає мотивоване рішення. Засвідчена Національним банком копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі рекомендованим листом або вручається під розписку. При цьому кошти з накопичувального рахунка повертаються учасникам банку за їх заявою протягом трьох робочих днів.

Надання попереднього дозволу
на створення банку з іноземним капіталом

Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов’язані отримати попередній дозвіл Національного банку. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом за попереднім дозволом до Національного банку звертається правління банку (рада директорів). Попередній дозвіл для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом надається правлінню (раді директорів) за умови надання необхідної інформації щодо юридичної особи (нерезидента України) або фізичної особи (іноземця), яка має намір придбати акції (паї, частки) банку як при первинному розміщенні, так і на вторинному ринку, незалежно від того, за угодами з банком, торговцем цінними паперами чи попереднім власником акцій вони придбаватимуться.

Одночасно з наданням попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуттям діючим банком статусу банку з іноземним капіталом Національний банк надає попередній дозвіл на придбання істотної участі в банку юридичній особі (нерезиденту України) або фізичній особі (іноземцю). Для отримання дозволу на придбання істотної участі в банку юридична особа — нерезидент та фізична особа — іноземець подають відповідні документи.

Для отримання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом за рахунок коштів юридичних осіб — нерезидентів України до Національного банку подаються такі документи:

а) клопотання про надання попереднього дозволу за підписом уповноваженої особи або клопотання правління банку (ради директорів) для діючого банку. Клопотання від імені юридичної особи — нерезидента України або правління банку (ради директорів) має бути оформлене на фірмовому бланку;

б) інформація про склад засновників, їх ділову репутацію;

в) анкета, засвідчена підписом уповноваженої особи та відбит­ком печатки юридичної особи;

г) нотаріально засвідчена за місцем видачі легалізована копія висновку аудиторської фірми про можливість здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку за рахунок власних коштів (власного капіталу). Якщо висновок про наявність потріб­них коштів іноземного інвестора надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком, то такий висновок має бути підтверджений українською аудиторською організацією (з обов’язковим розрахунком власних коштів (власного капіталу);

ґ) письмова згода (дозвіл) контрольного органу країни, резидентом якої є іноземний учасник, що видана державним або іншим уповноваженим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного учасника, на створення або перетворення банку України в банк з іноземним капіталом, якщо це передбачено законодавством країни іноземного учасника, або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отримання такого дозволу;

д) повідомлення центрального банку іноземної держави або уповноваженого органу про здійснення достатнього контролю за діяльністю банку (якщо особа, яка має придбати або збільшити істотну участь у банку, — іноземний банк), і згоду на придбання або збільшення істотної участі в банку на території України, якщо законодавство країни його походження вимагає отримання зазначеної згоди.

Для отримання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом за рахунок коштів фізичних осіб — іноземців до Національного банку подаються такі документи:

а) клопотання про надання попереднього дозволу за підписом уповноваженої особи, засвідчене в нотаріальному порядку. Клопотання від імені правління банку (ради директорів) має бути оформлене на фірмовому бланку для діючого банку;

б) анкета. Підпис особи, яка підписала анкету, засвідчується нотаріально;

в) письмова згода на участь іноземного інвестора в банку в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контрольним органом країни його перебування, якщо законодавство цієї країни вимагає отримання зазначеного дозволу або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

г) інші документи.

Документи, що подаються до Національного банку для створення банку з іноземним капіталом або для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом, розглядають Генеральний департамент банківського нагляду та Юридичний департа­мент. Рішення про надання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом приймає Правління Національного банку України у місячний строк із дня отримання всіх доку-
ментів.

Попередній дозвіл на створення банку з іноземним капіталом або для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом є дійсним протягом трьох місяців із дня його видачі.

Особливості державної реєстрації банків
з іноземним капіталом та внесення
змін до статуту банку

Для реєстрації банку з іноземним капіталом засновники банку, які отримали попередній дозвіл Національного банку на створення банку з іноземним капіталом, не пізніше ніж за три місяці з дня його отримання подають до територіального управління Національного банку за місцем створення банку документи, що зазначені в Положенні, а також:

а) нотаріально засвідчену за місцем видачі копію легалізованого рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні (для юридичних осіб);

б) нотаріально засвідчений за місцем видачі легалізований витяг з торговельного (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного учасника в країні, у якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора (для юридичних осіб);

в) нотаріально засвідчену за місцем видачі легалізовану копію висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року (для юридичних осіб). Якщо зазначений висновок надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком, то такий висновок має бути підтверджений українською аудиторською організацією;

г) копію платіжного документа про внесення плати за державну реєстрацію банку.

Реєстрація банку з іноземним капіталом здійснюється не пізніше ніж за три місяці з часу подання повного пакета документів.

Рішення про реєстрацію змін до статуту банку з іноземним капіталом у зв’язку зі збільшенням статутного капіталу за рахунок коштів нерезидентів, а також у зв’язку зі збільшенням частки юридичних осіб — нерезидентів України та фізичних осіб — іноземців у статутному капіталі банку приймається Комісією Національного банку.

Реєстрація змін, що вносяться до статуту банку

Зміни, що вносяться до статуту банку, набирають чинності після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Банк зобов’язаний у місячний термін після прийняття загальними зборами акціонерів, зборами учасників або пайовиків рішення про внесення змін до статуту подати до Національного банку пакет документів, потрібних для їх реєстрації.

Територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку подаються:

а) клопотання про реєстрацію змін до статуту банку за підписом голови правління (ради директорів) банку;

б) рішення зборів банку про збільшення статутного капіталу банку, а також про внесення змін до статуту. Банк, створений як відкрите акціонерне товариство, додатково подає рішення зборів банку про затвердження результатів відкритої підписки на акції банку;

в) зміни до статуту банку, засвідчені підписом голови правління (ради директорів) банку або уповноваженої особи та відбитком печатки банку, у чотирьох примірниках;

г) висновки аудиторських фірм (аудиторів) щодо учасників банку — юридичних осіб, що ввійшли до складу 20 найбільших акціонерів (учасників) банку, у разі здійснення ними додаткових внесків до статутного капіталу банку або придбання акцій (паїв, часток) на вторинному ринку за рахунок власних коштів (власного капіталу);

ґ) довідки Державної податкової адміністрації України про наявність доходів у фізичних осіб — учасників, які увійшли до складу 20 найбільших акціонерів (учасників) банку та внесли кошти до статутного капіталу банку в розмірі, що перевищує
200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на день сплати коштів, та здійснили додаткові внески в рахунок сплати оголошеної кількості акцій (паїв, часток) до статутного капіталу банку або придбали акції (паї, частки) на вторинному ринку;

д) фінансова звітність юридичних осіб — учасників, які матимуть істотну участь у банку та здійснили внески в рахунок сплати оголошеної кількості акцій (паїв, часток) до статутного капіталу банку або придбали акції (паї, частки) на вторинному ринку, за останні чотири звітні періоди (квартали) та за станом на перше число місяця, у якому здійснюється внесок до статутного капіталу банку. У разі порушення банком строків подання вищезазначених документів для реєстрації змін до статуту додатково подається фінансова звітність юридичних осіб — учасників банку за станом на перше число місяця, в якому подано документи до територіального управління Національного банку за його місцезнаходженням;

е) копії платіжних документів про здійснення кожним учасником банку, який увійшов до складу 20 найбільших акціонерів (учасників), сплати за акції (паї, частки) банку у розмірі, визначеному чинним законодавством України;

є) копія свідоцтва про реєстрацію попереднього випуску акцій, що видана Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку та засвідчена в нотаріальному порядку;

ж) копія звіту про наслідки підписки на акції (для банку, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства), зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з доданням переліку акціонерів банку, які увійшли до складу 20 найбільших акціонерів (учасників) банку. У переліку зазначаються повне найменування акціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка у статутному капіталі банку;

з) установчі документи нових учасників банку, які увійшли до складу 20 найбільших акціонерів (учасників), а також тих учасників, в установчі документи яких унесено зміни (нотаріально засвідчену копію);

и) нотаріально засвідчені копії установчих документів власників (акціонерів, учасників) істотної участі в нового учасника, який матиме істотну участь у банку, а також їх фінансову звітність за останні чотири звітні періоди (квартали) та висновки ауди­торських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за
останній звітний період (квартал). Якщо в учасника, який на час унесення змін до статуту банку вже мав істотну участь у банку, змінилися власники (акціонери, учасники), то подаються нотаріально засвідчені копії установчих документів нових власників (акціонерів, учасників) істотної участі в цьому банку, а також їх фінансова звітність за останні чотири звітні періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за останній звітний період (квартал);

і) копії свідоцтв про державну реєстрацію нових учасників банку;

ї) копія ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами (якщо вони здійснюють таку діяльність), засвідчена в нотаріальному порядку;

й) копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію змін до статуту банку.

Якщо банк збільшує свій статутний капітал за рахунок нарахованих учасникам банку дивідендів у вигляді акцій (паїв, часток) банку, то ним подається виписка з протоколу зборів учасників про прийняте рішення, копії платіжних документів про нарахування дивідендів і направлення відповідних сум до статут­ного капіталу банку, реєстр нарахованих дивідендів за підписами керівника і головного бухгалтера учасникам, які увійшли до складу 20 найбільших акціонерів (учасників) банку.

Кошти, внесені учасниками в рахунок сплати акцій (паїв, часток) банку, перераховуються на кореспондентський рахунок банку, який відкрито в Національному банку (або відповідному територіальному управлінні Національного банку). Національний банк приймає рішення про реєстрацію змін до статутів банків, перелік яких визначає Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банку. Територіальні управління Національного банку приймають рішення про реєстрацію змін до статутів банків у межах своєї компетенції, яку визначає Комісія Національного банку.

У разі прийняття Національним банком рішення про реєстрацію змін до статуту банку територіальне управління Національного банку подає до Національного банку пакет документів та висновок про відповідність поданих змін вимогам чинних законодавчих актів України і нормативно-правових актів Національного банку. Висновок має бути підготовлений у двотижневий строк із часу отримання від банку повного пакета документів, разом із таблицею збільшення статутного капіталу банку.

Зміни до статуту банку набирають чинності після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Запис здійснюється згідно з датою прийняття територіальним управлінням Національного банку рішення про реєстрацію змін до статуту банку. Про здійснення запису щодо реєстрації змін до статуту банку Національний банк повідомляє банк і територіальне управління Національного банку листом за підписом директора Гене­рального департаменту банківського нагляду.

Відкриття філій і представництв банків

Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) згідно з вимогами Закону, цього Положення та внутрішньобанківських положень. Реєстрація філій і представництв банків здійснюється шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків. Для створення відокремлених структурних підрозділів банк зобов’язаний розробити внутрішньобанківську систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії, представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди. Про зміни в системі внутрішньобанківської реєстраційної кодифікації цих підрозділів або зміну внутрішньобанківського реєстраційного коду підрозділу банк повинен інформувати Національний банк і територіальні управління Національного банку за місцезнаходженням банку та відповідних його підрозділів за один місяць до часу введення змін. Операції філії банку мають відображатися на окремому балансі. Філія може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та мати окремий кореспондентський рахунок або працювати за консолідованим кореспондентським рахунком банку.

У разі відкриття філії банк зобов’язаний забезпечити:

  • щоденне формування операційної (формування документів операційного дня) та звітної інформації в розрізі філій (у тому числі за територіальною ознакою) і доступ до цієї інформації Національного банку, що підтверджується інформацією банку про відповідні технічні можливості його програмного забезпечення;
  • своєчасне, повне та достовірне відображення всіх операцій на балансі філії згідно з нормативно-правовими актами Національного банку;
  • своєчасне складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку;
  • дотримання вимог облікової політики банку, у тому числі процедури вивірення та контролю за звітністю, операціями філії;
  • порядок формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів відповідно до вимог чинного законодавства України (у тому числі щодо правил та інструкцій з архівної справи) тощо.

Філії банку діють від імені банку на підставі положення про філію. Вони мають право здійснювати банківські та інші операції, передбачені положенням про філію та на підставі дозволу, наданого банком, у межах отриманих ним банківської ліцензії та письмового дозволу, за винятком операцій, для проведення та обліку яких у філії немає належних умов (у тому числі відповідного програмного забезпечення і приміщення, спеціального банківського обладнання, комп’ютерної техніки, комунікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо) або яких філії не мають права здійснювати згідно з вимогами чинного законодавства України. Філії банків не мають права відкривати рахунки банкам та в банках, у тому числі укладати кореспондентські відносини. Керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої банком.

Якщо мінімальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше 3 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про відкриття філії), то цей банк може відкривати філії на території області місцезнаходження юридичної особи; якщо мінімальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше 5 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про відкриття філії), то цей банк може відкривати філії на території всієї України, але за умови дотримання банками таких вимог:

а) банк не має фінансових або правових проблем, у тому
числі:

― стан формування резервів банку відповідає вимогам чинних законодавчих актів України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, статуту банку та відповідних внутрішньобанківських положень;

― банк дотримується економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування протягом шести місяців, що передують його зверненню до Національного банку про відкриття філії;

― наявність прибутку за даними річного звіту про фінансові результати, а також беззбиткова діяльність банку не менше ніж протягом шести місяців, що передують його зверненню до Націо­нального банку;

― відсутність протягом шести місяців, що передують зверненню до Національного банку, фактів подання недостовірної звітності, неподання або несвоєчасного подання звітності та фактів застосування до банку заходів впливу відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» за порушення ним вимог чинного законодавства (а саме щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

б) наявність технічних та інших умов, потрібних для забезпечення функціонування філії, здійснення нею відповідних операцій та забезпечення їх належного обліку відповідно до вимог чинних законодавчих актів України і нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі відповідне приміщення і програмне забезпечення, технічні можливості якого забезпечують щоденне формування операційної та звітної інформації в розрізі філій та доступ до цієї інформації Національного банку, спеціальне банківське обладнання, комп’ютерна техніка, комунікаційні засоби тощо).

Реєстрація філій банків здійснюється за рішенням територіального управління Національного банку за місцезнаходженням філії на підставі згоди територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку — юридичної особи або згоди Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку (щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку). Нагляд за діяльністю філії здійснює територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням цієї філії.

Банк для отримання згоди на відкриття філії подає територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку або Генеральному департаменту банківського нагляду (щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку) такі документи:

а) клопотання банку про надання згоди на відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження і письмовим підтвердженням банку щодо дотримання умов відкриття. У клопотанні мають зазначатись інформація про внутрішньобанківський реєстраційний код та перелік операцій, які може здійснювати філія;

б) рішення компетентного органу банку про відкриття філії (протокол або витяг з протоколу, засвідчений відбитком печатки банку). Не приймається до розгляду рішення компетентного органу, що ухвалено більш ніж за один рік до подання клопотання про відкриття філії;

в) затверджене компетентним органом та підписане головою правління (ради директорів) положення про філію в чотирьох примірниках;

г) відомості про кандидатів на посади керівника та головного бухгалтера (або виконуючих їхні обов’язки) філії разом з відповідними документами.

Після отримання всіх потрібних документів територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку (або Генеральний департамент банківського нагляду) перевіряє відповідність банку умовам, визначеним Положенням, а також відповідність положення про філію законодавчим актам України, нормативно-правовим актам Національного банку та внутрішнім документам банку, що регламентують його діяльність і діяльність філії.

У разі дотримання банком умов та відповідності положення про філію законодавчим актам України, нормативно-правовим актам Національного банку та внутрішнім документам банку, що регламентують його діяльність і діяльність філії, відповідності приміщення та обладнання філії встановленим вимогам, а також професійної придатності та ділової репутації кандидатів на посади керівника (виконуючого його обов’язки) і головного бухгалтера (виконуючого його обов’язки) філії, територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням філії протягом місяця з дня отримання повного пакета документів приймає рішення про реєстрацію філії і повідомляє про прийняте рішення банк, територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку та Генеральний департамент банківського нагляду спецзв’язком. У повідомленні про прийняте рішення про реєстрацію філії зазначаються: повна та скорочена назва філії, її внутрішньобанківський реєстраційний код, відомості про кореспондентський рахунок (у разі самостійної участі філії в системі міжбанківських електронних розрахунків), місцезнаходження філії, телефони, прізвища керівника та головного бухгалтера, а також інформація про їх освіту і стаж роботи в банківській системі.

Філія є зареєстрованою після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Представництва, що відкриваються банком, діють на підставі окремого положення та від імені банку і ним фінансуються, не мають права здійснювати банківську діяльність.

Банк відкриває представництвам поточні рахунки відповідно до законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку. Для внесення до Державного реєстру банків інформації про відкриття представництва банк подає до територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку такі документи:

  • клопотання банку про реєстрацію представництва із зазначенням його внутрішньобанківського реєстраційного коду;
  • копію протоколу (або витяг з протоколу) компетентного органу банку, засвідчений відбитком печатки банку, про відкриття представництва, що прийняте не раніше ніж за три місяці до часу подання клопотання;
  • положення про представництво, затверджене компетентним органом банку та підписане головою правління (ради директорів) у чотирьох примірниках;
  • копію довіреності керівникові представництва, засвідчену відбитком печатки банку, на здійснення представницьких функцій від імені банку.

Територіальне управління Національного банку відмовляє в реєстрації представництва, якщо банк значно недокапіталізований або критично недокапіталізований.

Реєстрація представництва здійснюється протягом десяти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку всіх потрібних документів. Представництво вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Про здійснення запису щодо реєстрації представництва Генеральний департамент банківського нагляду повідомляє листом територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням представництва, територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку і банк з доданням положення про представництво з реєстраційним номером, яке засвідчене підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків.

Про зміни повної і скороченої назви представництва, керівника, місцезнаходження, телефонів банк зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомляти територіальні управління Національного банку за своїм місцезнаходженням і за місцезнаходженням представництва та Генеральний департамент банківського нагляду.

Особливості відкриття відділення банку

З метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати структурні одиниці (відділення, власні обмінні пункти). У разі відкриття структурних одиниць банк зобов’язаний присвоїти кожному відділенню та власному обмінному пункту внутрішньобанківські реєстраційні коди згідно з внутрішньобанківською системою реєстраційної кодифікації. Про зміну внутрішньобанківського реєстраційного коду відділення або власного обмінного пункту банк повинен інформувати територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням цих структурних одиниць за один місяць до часу введення змін.

Відділення має право виконувати операції після погодження його відкриття територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням відділення. Відкриття та функціонування власних обмінних пунктів банку здійснюється згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

Якщо мінімальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж 3 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про відкриття відділення), то цей банк може відкривати відділення лише на території області за місцезнаходженням юридичної особи. Якщо мінімальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж 5 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про відкриття відділення), то цей банк може відкривати відділення на території всієї України. Операції відділення залежно від його підпорядкованості відображаються на балансі банку або філії.

Банк може відкривати відділення (як на балансі банку, так і на балансі філії) у разі виконання таких умов:

а) банк не має фінансових або правових проблем, у тому числі:

  • стан формування банком резервів відповідає вимогам чинних законодавчих актів України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, статуту банку та відповідних внутрішньобанківських положень;
  • банк дотримується економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування протягом шести місяців, що передують його зверненню до Національного банку про відкриття відділення;
  • наявність прибутку за даними річного звіту про фінансові результати, а також беззбиткова діяльність банку не менше ніж протягом шести місяців, що передують його зверненню до Націо­нального банку;
  • відсутність протягом шести місяців, що передують зверненню до Національного банку, фактів подання недостовірної звітності, неподання або несвоєчасного подання звітності та фактів застосування до банку заходів впливу відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» за порушення ним вимог чинного законодавства (а саме щодо обмеження, зупинення або припинення здійснення окремих видів операцій);

б) наявність у банку та/або філії і новостворюваного відділення технічних та інших умов, потрібних для забезпечення функціонування відділення, здійснення ним відповідних операцій і забезпечення їх належного обліку відповідно до вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Націо­нального банку (у тому числі відповідне приміщення і програм-
не забезпечення, технічні можливості і характеристики якого забезпечують щоденне формування операційної та звітної інформа­ції в розрізі відділень та доступ до цієї інформації Національного банку, спеціальне банківське обладнання, у тому числі для виконання операцій з дорогоцінними металами, комп’ютерна техніка, комунікаційні засоби тощо).

У разі відкриття відділення банк (філія) зобов’язаний забезпечити:

а) щоденне формування операційної (формування документів операційного дня) та звітної інформації в розрізі відділень (у тому числі за територіальною ознакою) та доступ до цієї інформації Національного банку, що підтверджується інформацією банку (філії) про відповідні технічні можливості його програмного забезпечення;

б) своєчасне, повне та достовірне відображення всіх операцій відділення на балансі банку (філії) згідно з нормативно-правовими актами Національного банку;

в) своєчасне складання первинних документів та регістрів бух­галтерського обліку;

г) дотримання вимог облікової політики банку, у тому числі про­цедури вивірення та контролю за звітністю, операціями відділення;

ґ) порядок формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів відповідно до вимог чинного законодавства України (у тому числі правил та інструкцій з архівної справи) тощо.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та відображення всіх операцій відділення на балансі банку (філії), збереження протягом установленого строку оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності несуть керівники банку та філії, які здійснюють керівництво банком (філією) відповідно до чинного законодавства України та установчих документів банку.

Відділення банків виконують функції та операції, передбачені положенням про відділення та на підставі дозволу, наданого компетентним органом банку на право проведення відділенням окремих операцій, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу (у тому числі в межах отриманого філією, якій підпорядковується відділення, дозволу банку, погодженого Національним банком), за винятком операцій, для проведення та обліку яких у відділення немає належних умов (у тому числі відповідного програмного забезпечення і приміщення, спеціального обладнання, комп’ютерної техніки, комунікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо) або відділення не мають права здійснювати їх згідно з вимогами законодавства України.

Погодження відкриття відділення здійснюється за рішенням Комісії Національного банку при територіальному управлінні за місцезнаходженням відділення протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.

Банки, що мають відділення та/або власні обмінні пункти, повинні щокварталу надавати Національному банку інформацію про наявність та кількість цих відділень або власних обмінних пунктів із зазначенням їх внутрішньобанківського реєстраційного коду, місцезнаходження та структурну підпорядкованість (банку або філії) за формою, установленою Національним банком. Нагляд за діяльністю відділень здійснює територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням цього відділення.

Реєстрація представництв іноземних банків

Для реєстрації представництва банку-нерезидента уповноважена особа подає до Національного банку такі документи:

― клопотання про реєстрацію представництва, засвідчене підписом уповноваженої особи та відбитком печатки банку;

― витяг із банківського (торговельного) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію банку;

― положення про представництво в чотирьох примірниках;

― доручення іноземного банку керівникові представництва на право здійснення представницьких функцій.

Документи для реєстрації представництва розглядаються Генеральним департаментом банківського нагляду, Юридичним департаментом (у разі потреби — іншими департаментами) і подаються на розгляд Комісії Національного банку. Після прийняття відповідного рішення представництву видається свідоцтво про державну реєстрацію.

Національний банк може відмовити в реєстрації представництва іноземного банку в разі:

  • порушення порядку реєстрації;
  • невідповідності поданих документів чинному законодавству України;
  • недостовірності інформації або перевищення представництвом своїх повноважень (комерційна діяльність, виконання банківських операцій).

Для забезпечення своєї діяльності представництво відкриває поточний рахунок в уповноваженому банку. Банк, у якому відкрито поточний рахунок представництва, під час проведення операцій з обслуговування рахунка дотримується вимог законодавства України.

Представництво не може здійснювати банківські операції.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Національний банк і грошово-кредитна політика (А.М. Мороза М.Ф. Пуховкіної)