Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківське право (Костютенко О.А.) скачати онлайн-> ГЛАВА 15. Банки як учасники податкових правовідносин § 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють виконанню платниками податків їх податкових обов’язків

ГЛАВА 15. Банки як учасники податкових правовідносин § 1. Правовий статус банків як осіб, які сприяють виконанню платниками податків їх податкових обов’язків



Необхідно зазначити, що банки та інші фінансові установи можуть брати участь у податкових правовідносинах у двох статусах:
– як особи, що сприяють справлянню податків, зборів (обов’язкових платежів);
– як платники податків, зборів (обов’язкових платежів).
Права та обов’язки банків як осіб, що сприяють справлянню податків, зборів (обов’язкових платежів)
Сприяння банків і небанківських фінансових установ справлянню податків, зборів та інших обов’язкових платежів полягає у веденні рахунків платників податків, та, відповідно, перерахуванні сум податків, зборів й інших обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Обов’язки банків та інших небанківських фінансових установ в сфері податкових відносин визначені, в першу чергу, в Законі України “Про систему оподаткування”, Законі України “Про банки і банківську діяльність”, Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про систему оподаткування” фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов’язкових платежів) лише за умови пред’явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.
Згідно із законодавством України банківські рахунки підприємців — юридичних осіб та фізичних осіб перебувають на обліку в органах державної податкової служби. Так, відповідно до статті 5 Закону України “Про систему оподаткування” фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про закриття рахунка платника податків і зборів (обов’язкових платежів) — юридичної чи фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків.
Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника податків — суб’єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.
Форма і зміст повідомлень визначаються центральним органом державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби України.
Ця вимога закону знайшла своє закріплення і у відповідному підзаконному акті Національного банку України. Так, відповідно до пункту 1.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, у разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби (далі — повідомлення) (1) операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення. Повідомлення зберігається в справі з юридичного оформлення рахунка. Видаткові операції за рахунком відокремленого підрозділу юридичної особи-підприємця здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про систему оподаткування” фінансові установи зобов’язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків — клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, на письмову вимогу суду або за рішенням суду. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Це право податкових органів на отримання інформації від банків обмежене Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. Відповідно до пункту 5 статті 11 цього Закону органи державної податкової служби мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України “Про банки і банківську діяльність”, довідки та/або копії документів лише про наявність банківських рахунків. Інформація про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності надається виключно на підставі рішення суду.
Фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін. Термін виконання банками доручень платників податків визначений у Законі України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”. Відповідно до статті 8 цього Закону банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Фінансова відповідальність банків за невиконання або неналежне виконання доручень клієнтів—платників податків з перерахування сум податків, зборів (обов’язкових платежів) передбачена Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до пункту 16.5 статті 16 цього Закону за порушення строків перерахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Це положення Закону має дуже важливе значення, оскільки відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.
При стягненні коштів та майна платників податків—клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ, створених відповідно до закону, податкові органи або державні виконавці не мають права звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських рахунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових організацій або небанківських фінансових установ, сформованих відповідно до законодавства.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківське право (Костютенко О.А.)