Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи

3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи



В останні роки на національних ринках позикових капіталів розвину­тих країн важливу роль почали відігравати спеціалізовані небанківські кре­дитно-фінансові інститути, які посіли важливе місце в накопиченні та мо­білізації грошового капіталу. До числа цих установ слід віднести страхові компанії, пенсійні фонди, позиково-ощадні асоціації, будівельні товари­ства, інвестиційні та фінансові компанії, благочинні фонди, кредитні спілки. Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення та стали важливим постачальником позикового капіталу.

Зростанню впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні передумови: зростання доходів населення в розвинутих країнах,

активний розвиток ринку цінних паперів, надання цими установами спеці­альних послуг, які не можуть надавати банки. Крім того, коло спеціалізо­ваних небанківських установ (страхові компанії, пенсійні фонди), на відміну від банків, можуть акумулювати грошові заощадження на довго­тривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.

Основні форми діяльності цих установ на ринку позикових капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям та державі, мобілізації капіталу через всі види акцій, надання іпотечних та споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Вказані інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових коштів, так і в сфері кредитних операцій.

Інвестиційні компанії здійснюють кредитування малих та середніх фірм. їх інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготрива­лий період і здійснюються в невеликих масштабах на відміну від інвести­ційних банків. Інвестиційні компанії бувають двох видів: відкритого та зак­ритого типу. В першому випадку інвестиційні компанії зобов’язуються викупити свої акції у акціонерів, у другому — ні.

Фінансові компанії здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їх боргових зобов’язань. Серед фінансових компаній важливе місце посіда­ють холдинг-компанії. Купівля зобов’язань дозволяє їм тримати великі пакети акцій компаній і здійснювати контроль за їх діяльністю. До фінан­сових компаній відносяться і кредитні установи, що обслуговують гуртову та роздрібну торгівлю, зокрема, діючі у сфері споживчого кредиту.

Пенсійні фонди створюються фірмами для виплати пенсій працівни­кам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє зменшити податкові платежі фірми та використовувати їх для купівлі акцій інших компаній, що забезпечує зміцнення фінансової потужності даної компанії. У західних країнах пенсійні фонди створюються приватними та державними корпо­раціями, фірмами та підприємствами для виплат пенсій та допомоги пра­цівникам і службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій са­мих пенсійних фондів. У пенсійних фондах західних країн акумулюються значні кошти, які інвестуються переважно в акції акціонерних компаній як на національному, так і на міжнародному ринках позикових капіталів. Профспілкові фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи. Уряд заохочує розвиток пенсійних фондів, тому що частина їх резервів розміщується у короткострокові і довгострокові цінні папери.

В Україні існує пенсійний фонд, який до проголошення незалежності був відділенням пенсійного фонду Радянського Союзу. Кошти пенсійно­го фонду формуються за рахунок обов’язкових строкових внесків підприємств, установ і організацій, осіб, які займаються індивідуальною

діяльністю, в тому числі на підставі індивідуальної (кооперативної) орен­ди або в особистому селянському господарстві, обов’язкових строкових внесків громадян, коштів, направлених на виплату пенсій військовослуж­бовцям строкової служби та особам, які входять до органів внутрішніх справ і національної безпеки. Цей фонд включає кошти на фінансування випла­ти допомоги з догляду за дітьми до досягнення ними віку від 1,5 до 6 років, передбачених централізованими програмами.

У бюджет пенсійного фонду спрямовуються й добровільні внески підприємств, громадських організацій та громадян, інші грошові надход­ження.

Особливо багаточисельною групою є ощадні установи. Ощадні каси — це державні установи, які належать місцевим органам влади (муніципалі­тетам) або створюються при державних поштових установах. Вони залуча­ють вклади дрібних вкладників, купуючи на них облігації державних по­зик. Так, наприклад, у СІЛА існують три види ощадних установ: ощадні банки, ощадно-позикові асоціації та кредитні спілки.

Особливістю ощадних банків є те, що вони купують цінні папери (об­лігації державних та місцевих органів влади). Ощадні банки можуть бути власністю клієнтів (взаємоощадні банки) або функціонувати як акціонерні товариства (фондові ощадні банки). В СІА існують також гарантійні ощадні банки, вкладники яких або отримують стабільний відсоток за вкла­дами («звичайні вкладники»), або відсоток, що коливається в залежності від результатів діяльності банку («спеціальні вкладники»).

Ощадно-позикові асоціації продають сертифікати своїм клієнтам. Вони приймають на свої рахунки ощадні вклади та інші чекові депозити і вида­ють позики під заставу нерухомості. Ощадно-позикові асоціації можуть бути організовані або як кооперативи (взаємні компанії), або як акціонерні товариства (фондові компанії).

Кредитні спілки є різновидом кооперативів, створюваних окремими групами населення з метою об’єднання коштів для вирішення практич­них проблем. Кредитні спілки створюються на паях для короткостроково­го кредитування їх учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля тощо).

Страхові компанії здійснюють страхування життя або майна. В нашій країні існує майнове і особисте страхування. Майнове страхування розріз­няють залежно від категорії та виду застрахованого майна — страхування будівель та споруд, сільськогосподарських культур та тварин, засобів ав­тотранспорту і рибальських суден, домашнього майна тощо.

Особисте страхування поділяють на страхування життя, яке включає змішане страхування, страхування дітей, шлюбне, страхування пенсій, на випадок смерті та втрати працездатності (довічне і на певний строк), стра­

хування від нещасних випадків, в якому розрізняють особисте страхуван­ня, страхування за рахунок підприємств і організацій, страхування паса­жирів.

Кошти страхових організацій складаються із статутного фонду, поточ­них надходжень від страхових операцій та фондів спеціального призначен­ня.

У міру розвитку в нашій країні ринкових відносин виникають нові фор­ми страхування, альтернативні державному. За аналогією із західними дер­жавами утворюються страхові компанії, які бувають двох видів: акціонерні та взаємні.

Кошти акціонерної страхової організації формуються шляхом об’єд­нання індивідуальних капіталів окремих підприємств, організацій та при­ватних осіб. При створенні акціонерного товариства кожний акціонер по­винен внести певну суму грошей. Участь окремого акціонера в акціонерній компанії виражається у володінні ним акціями, які дають право на одер­жання пропорційної частки доходу. Акціонерні компанії на відміну від взаємних застосовують тверді тарифи.

Взаємні страхові компанії становлять собою кооперативну форму організації. їх капітал утворюється за рахунок платежів окремих осіб. Кож­ний застрахований згідно з правилами організації компанії стає частко­вим її співвласником. Тарифи взаємних компаній вищі, ніж у акціонер­них. Капітал цих компаній утворюється за рахунок продажу полісів, які дають право на участь у прибутках. Кожний застрахований вносить стра­хові платежі залежно від припустимої суми збитків компанії. Якщо в ре­зультаті здійснення страхових операцій у компаній залишається прибуток, він розподіляється між її членами або спрямовується на рахунок майбутніх платежів чи на збільшення страхової суми.

В Україні до небанківських кредитних установ належать також каси взаємної допомоги та ломбарди.

Каси взаємної допомоги — громадські кредитні установи, які об’єдну­ють на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робіт­ників та службовців — членів профспілки: у відділах соціального забезпе­чення місцевих рад народних депутатів — для пенсіонерів. Кошти каси взаємної допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотації профспілко­вих органів та інших грошових надходжень. За рахунок цих коштів нада­ються довгострокові (до шести, в окремих випадках до десяти місяців) та короткострокові (до чергового одержання заробітної плати) позики. За рішенням правління каси її членам може бути надана відстрочка повер­нення довгострокових позик до трьох місяців. Граничні розміри позичок

встановлюються правлінням каси, причому довгострокових позичок — за­лежно від суми внесків, нагромаджених членом каси.

Позики надаються без стягнення відсотків. При їх несвоєчасному по­верненні стягується пеня в розмірі 1 % від суми залишку боргу за кожний прострочений місяць. Члену, який вибув із каси, повертаються його вне­ски за мінусом його заборгованостей за позиками.

Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під за­ставу рухомого майна. В нашій країні вони виникли на початку 20-х років. Ломбарди є державними госпрозрахунковими підприємствами. Вони пе­ребувають у розпорядженні місцевих Рад у системі установ побутового об­слуговування. Ломбарди були створені з метою надання можливості насе­ленню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжит­ку, а також брати позику під заставу цих речей.

Ломбарди видають позики на строк до трьох місяців у розмірі 75 % від вартості оцінки заставлених речей і до 90 % вартості виробів з дорогоцін­них металів, каміння, годинників у золотій оправі тощо. Оцінка речей, що здаються на зберігання або під заставу для одержання позики, здійснюється за домовленістю сторін, а вироби з дорогоцінних металів — за державними розцінками. Для розвитку своїх операцій ломбарди можуть користуватися банківським кредитом.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)