Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> Лекція 4. Розрахункові операції банків 1. Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації в народному господарстві

Лекція 4. Розрахункові операції банків 1. Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації в народному господарстві



Розрахунки — одне з найбільш масових явищ у господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробницт­ва, кожне підприємство, з одного боку, безперервно отримує від поста­чальників сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого — безпе­рервно реалізує готові вироби, що виготовляються, або закуплені товари.

Таким чином, розрахунки між підприємствами, організаціями та уста­новами є однією з необхідних ланок розширеного відтворення. Вони опо­середковують розподіл та перерозподіл суспільного продукту, перетворен­ня його з товарної форми на грошову та навпаки, яке пов’язане при цьому із зміною форм власності. Розрахунки здійснюються на економічній базі кругообороту засобів у процесі виробництва та є суспільним визнанням того, що продукція підприємства має попит у споживачів.

Розрахунки становлять собою відносини, що виникають між підпри­ємствами, організаціями та підприємцями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів у відповідності до укладених договорів. Господарські договори укладають безпосередньо

підприємства, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цими дого­ворами, здійснюються, як правило, через банк.

У тих випадках, коли товар надходить на склад покупця до моменту здійснення платежу через банк, на інтервал часу від дати постачання това­ру до дня його оплати між постачальником та покупцем виникає дебітор­ська (в іншої сторони кредиторська) заборгованість. Тобто, якщо порівняти рух вантажів і платежів по них, то існує неминучий розрив у часі, який ство­рює матеріальну основу виникнення взаємної заборгованості підприємств у процесі реалізації товарів та послуг — це об’єктивна основа розрахунків (більш точно — платежів).

Розрахунки охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову і без­готівкову. Головним чином, готівкові кошти обслуговують рух доходів і витрат населення, приватних громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями та де­далі більшою мірою населенням.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв’язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заро­бітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касу підприємств, знову надходить на їх поточні ра­хунки і далі рухається у безготівковому порядку. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і обумовлюють один одного.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється без­готівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів — це запис по рахунках і залік взаємних боргів, які у підсумку завершують­ся записами по рахунках.

У здійсненні безготівкових розрахунків активну участь бере банківсь­кий кредит, коли для здійснення платежів позикові кошти зараховуються на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на рахунки поста­чальників.

Основна маса розрахунків здійснюється через банки і незначна — че­рез підприємства зв’язку. Це визначає певну специфіку безготівкових роз­рахунків. Так, внаслідок того, що розрахунки здійснюються через фінан­сові інститути, суб’єкти основних економічних відносин і суб’єкти, що беруть участь у розрахунках, не збігаються. Також грошові відносини, як допоміжна та складова функція основних економічних відносин, відок­ремлюються від них через спеціальну нормативну регламентацію — банки здійснюють оперативне управління грошовими коштами клієнтів на підставі правових актів і договорів.

Грошові розрахунки характеризуються одноманітністю, базуються на єдиних засадах. їх організатором і виконавцем виступає банківська систе­ма на чолі з Національним банком України.

Основні принципи та правила організації безготівкових розрахунків є такими.

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування підприємств на підставі комерційних або фінансових угод і вимог відповідних норма­тивно-правових актів.

У випадках, передбачених чинним законодавством, підприємство може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

Кошти з рахунків підприємств банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів — у випадках, передбачених законодавством.

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів із рахунків повинні складатися на відповідних бланках розрахун­кових документів. Щоправда, платник може давати доручення про спи­сання коштів зі свого рахунка у формі розрахункового документа в елект­ронному вигляді, якщо це передбачено договором між ним і банком. По­рядок оформлення, приймання, обробки таких розрахункових документів і здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється ок­ремими нормативно-правовими актами НБУ.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Доручення підприємств про списання коштів зі своїх рахунків прий­маються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахун­ках коштів або, якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання, у разі відсутності (недостатності) коштів на цих рахунках.

Списання коштів із рахунка платника, залежно від конкретного випад­ку, документально оформляється в банку платника розрахунковим доку­ментом, а в окремих випадках — меморіальним ордером, реєстром чеків або реєстром документів за акредитивом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання коштів із рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достат­нього залишку коштів та виконуються частково в межах наявного залиш­ку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

У разі відсутності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде відповідного реє­стру, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів.

Банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений чинним законодавством термін через відсутність коштів на коррахунку, зобов’язаний:

1)   взяти розрахунковий документ платника на облік за відповідним позабалансовим рахунком;

2)   надіслати письмове повідомлення платнику про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини.

Платник, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства.

Припинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізич­них осіб здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України та виключно у випадках, передбачених ними. Віднов­люються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішен­ня про їх зупинення, або за рішенням суду.

У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з ра­хунків клієнтів, за якими уповноваженим державним органом призупине­но видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.

Усі учасники розрахунків повинні дотримуватись платіжної дисциплі­ни. Платіжна дисципліна — це своєчасне перерахування у встановлені тер­міни платежів за поставлену (відвантажену) продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також своєчасна і повна сплата податків до бюджету та відрахувань до позабюджетних фондів.

3 даного визначення випливає, що платіжна дисципліна залежить без­посередньо від учасників угод: купівлі-продажу, постачання, комісії тощо. Факторами, що підвищують платіжну дисципліну, є укладання оформле­ного відповідно до вимог чинного законодавства контракту, вибір опти­мальної форми розрахунків, контроль за станом дебіторської (кредиторсь­кої) заборгованості. Держава лише опосередковано бере участь у даному процесі. Формами такої участі є нормативні вимоги до оформлення пла­тіжних інструментів, порядку документообігу при здійсненні безготівко­вих розрахунків і контроль за розрахунками готівкою.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зараху­вання коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, вста­новлений чинним законодавством. 3а несвоєчасне списання (зарахуван­ня) коштів з рахунків (на рахунки) підприємств банки несуть відпові­дальність згідно з чинним законодавством та укладеними договорами.

3а необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, не-достовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи та подаючи до банку окреме платі­жне доручення про сплату пені. Відповідальність за правильність визна­чення суми пені, повноту і своєчасність її сплати несе платник.

У платіжному документі про сплату пені в реквізиті «Призначення пла­тежу» зазначається: «Пеня за прострочення… (вид платежу)», а також но­мер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нарахована пеня. Крім того, у цьому реквізиті пла­тіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з поси­ланням на закон, згідно з яким встановлено її розмір.

3аконодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення під час виконання грошових зобов’язань або здійснення примусового списання коштів.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов’язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ.

Всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, а також спірні питання між банками та їх клієнтами вирішу­ються ними відповідно до чинного законодавства. Претензії за розрахун­ками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами без участі обслуговуючих банків.

Безготівкові розрахунки здійснюються тільки на підставі письмових (електронних) документів, які характеризуються суворою стандартизацією, кодифікацією та уніфікацією.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операцій­ного часу1, він виконує в день їх надходження, а ті, що надійшли після опе­раційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Якщо платіжні вимоги надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються частково, а в разі відсутності коштів на рахунку платника такі документи цього са­мого дня повертаються без виконання.

1 Час роботи установи банку з клієнтами, протягом якого банк приймає розрахункові документи, що мають бути оброблені, передані та виконані цією установою банку про­тягом цього робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється установою банку самостійно та зазначається в її внутрішніх нормативних документах.

Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного опе­раційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконан­ня платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково. 3а

відсутності коштів для виконання платіжних вимог, такі документи повер­таються без виконання.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні додержується такий пріоритет: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім — розрахун­кові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього — платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші до­кументи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

Розрахункові документи, надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування1 , надсилаються цим банком до банку платника в день їх над­ходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, — на­ступного робочого дня. Строки відсилання документів, передбачених до­говором про відкриття акредитива, визначаються цим договором.

Списання коштів з рахунка платника здійснюється на підставі першо­го примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. У разі технічної можливості вра­хування коштів, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня, банк може здійснювати платежі з їх рахунків із врахуванням цих сум.

Банк платника може робити в розрахункових документах виправлен­ня реквізитів лише у двох випадках:

•   часткового виконання розрахункового документа;

•   зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника.

У разі надходження до банку рішення органу, який згідно з законом виконує функції з ліквідації або реорганізації підприємства, банк платни­ка не пізніше наступного робочого дня припиняє приймання доручень платника та розпоряджень стягувачів про списання коштів.

Платіжну вимогу стягувач може відкликати в будь-який час до списан­ня коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує стягувача, листа про відкликання.

Банк платника в такому разі повертає без виконання платіжну вимогу, що надходить у банк після отримання ним листа про її відкликання. Ця платіжна вимога повертається з усіма супровідними документами, що на­давались разом із нею.

1 Одержання банком грошей за дорученням клієнта й зарахування цих грошей на його банківський рахунок на підставі розрахункових документів.

Банк одержувача зобов’язаний зарахувати кошти на рахунок підприє­мства за розрахунковими документами в електронному вигляді в день от­

римання їх від НБУ, якщо під час здійснення контролю реквізитів цих до­кументів не було виявлено розбіжностей. Під час зарахування коштів за розрахунковим документом у електронному вигляді банк одержувача обо­в’язково перевіряє відповідність номера рахунка одержувача, що зазначе­ний у цьому документі, номера рахунка, що відкритий у банку, і зараховує кошти лише тоді, коли ці рахунки збігаються. Додатковий контроль за за­рахуванням коштів на рахунки своїх клієнтів за розрахунковими докумен­тами в електронному вигляді банк здійснює, якщо це передбачено догово­ром про розрахунково-касове обслуговування одержувача коштів.

У разі виявлення розбіжностей у реквізитах перевірених розрахунко­вих документів банк зараховує кошти на спеціальний рахунок. Якщо кош­ти зараховані на такий рахунок внаслідок відсутності в банку рахунка, заз­наченого в розрахунковому документі, або його закриття, то кошти повер­таються не пізніше наступного робочого дня після їх надходження. В іншому випадку не пізніше наступного робочого дня відповідними кана­лами зв’язку надсилається запит до банку платника для з’ясування (уточ­нення) реквізитів розрахункового документа. Якщо протягом трьох робо­чих днів з дня надсилання запиту відповідь від банку платника не одержа­на, то нез’ясована сума повертається на рахунок, з якого кошти надійшли.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного одержува­ча, мають повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відпові­дно до чинного законодавства. У разі невиконання даної вимоги за будь-яких причин у зазначений строк їх повернення здійснюється у судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного одержувача, не несе відпові­дальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на по­вернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах, кожній з яких властиві певний порядок і місце проведених розрахунків (іншими умова­ми), обов’язкових для банку та контрагентів за господарською операцією.

3а формами безготівкові розрахунки поділяються на: розрахунки за то­варними операціями і розрахунки за нетоварними операціями. У першому ви­падку розрахунки завершують угоди, пов’язані з товарооборотом та послу­гами. У другому—розрахунки з бюджетом, установами банків, біржами тощо.

3дійснюються безготівкові розрахунки за такими видами розрахунко­вих документів:

•   платіжними дорученнями;

•   платіжними вимогами-дорученнями;

•   чеками;

•   акредитивами;

•   векселями;

• інкасовими дорученнями.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окреми­ми нормативно-правовими актами Національного банку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)