Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> Лекція 5. Касові операції банків і організація готівкового обігу 1. Готівкові розрахунки в народному господарстві України

Лекція 5. Касові операції банків і організація готівкового обігу 1. Готівкові розрахунки в народному господарстві України



Рух грошей здійснюється в двох формах: готівковій і безготівковій. Готів­ковий обіг — це одна із складових грошового обороту, в якій рухаються дер­жавні грошові знаки, що представляє собою сукупність платежів, здійсню­ваних готівкою. Він опосередковує, в основному, оборот грошових доходів населення та в меншій мірі — внутрішньогосподарський оборот.

Взагалі сфера застосування готівкових коштів у більшості розвинутих країн із ринковою економікою є обмеженою. Там основна частина розра­хунків і платежів (93—95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5—7 %) — готівкою1. Такий стан речей пояснюється тим, що за­стосування безготівкових розрахунків, тобто переказування грошових коштів із рахунка платника в установі банку на рахунок одержувача, дає змогу:

1 Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. д.е.н., проф. А.М. Мороза та к.е.н. М.Ф. Пуховкіной. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 60.

•    значно зменшити витрати обігу, пов’язані з готівковими розрахун­ками;

•    звести до мінімуму суму грошей, що перебувають в обігу;

•   раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на банківсь­ких рахунках для надання кредитів суб’єктам господарювання, які потре­бують цього;

•   істотно прискорити розрахунки внаслідок запровадження найнові­ших засобів електронного зв’язку;

•   посилити контроль за виконанням договірних зобов’язань як одер­жувачами грошей, так і платниками.

Водночас у загальній грошовій системі України готівковий обіг про­довжує відігравати значну роль, пов’язану, в основному, з обслуговуван­ням населення в процесі формування і розподілу його грошових доходів. Економіку України в період ринкових перетворень характеризує різке зро­стання питомої ваги готівки в загальній грошовій масі (до 40—50 %)1. Це пояснюється передусім різким збільшенням кількості суб’єктів господа­рювання, особливо в сфері торгівлі і наданні послуг, і, відповідно, зрос­танням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов’язане також з кризовими явищами в еко­номіці в цей період, загостренням інфляційних процесів, намаганням ба­гатьох суб’єктів господарювання зменшувати наявні доходи і ухилятися від сплати податків, а також певною недовірою населення до банківських ус­танов та безготівкових платежів, породженою знеціненням заощаджень громадян.

Наприкінці 1997 р. всім суб’єктам господарювання було надано право здійснювати розрахунки між собою готівкою, що також вплинуло на збільшення її потреби.

Здійснення операцій з готівкою на підприємствах і в організаціях всіх форм власності і видів діяльності, а також в установах банків регламен­тується прийнятим НБУ «Порядком ведення касових операцій у націо­нальній валюті України» та низкою положень «Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видачі готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних ка­сових документів для оформлення цих операцій, передбачають забезпе­чення збереження цінностей, здійснення контролю за дотриманням касо­вої дисципліни, встановлюють відповідальність суб’єктів господарюван­ня за її порушення тощо.

1 Там же.

Вказані документи регламентують також основні принципи організації обігу готівки суб’єктами господарювання:

•   обов’язковість для всіх підприємств і організацій зберігання власних грошових коштів у банківських установах;

•   вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банківських ра­хунків без подання обґрунтовуючих документів;

•   здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в готів­ковій формі;

•   обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах підприємств, че­рез встановлення лімітів залишку готівки в касі;

•           можливість використання касового виторгу (поточних надходжень). При організації готівкового обігу установи банків вирішують такі зав­дання (рис. 5.1):

Завдання банків з організації готівкового обігу

]

повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах

забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі

створення умов для залучення готівки до кас банків

Рис. 5.1. Основні завдання банків з організації готівкового обігу
Територіальні управління НБУ:

• здійснюють аналіз і прогнозування готівкового обігу у відповідному регіоні. На підставі прогнозів касових оборотів визначають потрібний обсяг готівки для нормального та безперебійного функціонування економіки регіону;

сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом впровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків

•   контролюють роботу установ комерційних банків з питань дотриман­ня вимог нормативно-правових актів НБУ;

•   беруть участь у опрацюванні пропозицій щодо скорочення готівко­вого обігу в позабанківській сфері, розвитку та розширення безготів­кових розрахунків, у тому числі в сфері обслуговування населення;

•   інформують місцеві органи виконавчої влади про стан готівкового обігу в регіоні.

Установи комерційних банків:

задовольняють потреби підприємств, підприємців і фізичних осіб -своїх клієнтів — у готівці;

систематично аналізують стан надходжень і видачі готівки;

сприяють залученню вільних коштів населення на вклади та розши­ренню безготівкових перерахувань доходів громадян за їх бажанням на поточні (вкладні) рахунки в установах банків;

сприяють подальшому розвитку безготівкових розрахунків за товари і послуги;

встановлюють підприємствам ліміти залишку готівки в їх касах, поря­док і строки здавання готівкової виручки.

Порядок розрахунків готівкою. Підприємства можуть здійснювати роз­рахунки готівкою як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з ве­денням касової книги встановленої форми.

Підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у книзі обліку до­ходів і витрат, форма та порядок заповнення якої встановлені Державною податковою адміністрацією України.

Сума готівкового платежу одного підприємства іншому не повинна перевищувати десять тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежуєть­ся.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків понад встановлену граничну суму кошти в розмірі перевищення додаються до фактичних залишків готівки в касі платника на кінець дня з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових кви­танцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу то­варів, надання послуг, отримання коштів, а також рахунків-фактур, дого­ворів, актів закупівлі товарів тощо.

Розрахунки готівкою підприємств сфери торгівлі, громадського хар­чування та послуг здійснюються із застосуванням реєстратора розрахун­кових операцій (РРО).

Усі підприємства та підприємці, які відкрили поточні рахунки в уста­новах банків, зберігають на них свої кошти на договірних умовах.

Готівкова виручка, що надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки. Здавання готівкової виручки здійснюється підприємствами (підприємцями) у денні та вечірні каси установ банків самостійно або через інкасаторів, Державну службу охорони при МВС України та пошту для переказу на поточні ра­хунки в банках. Здавання готівкової виручки може здійснюватися на будь-який поточний рахунок господарюючого суб’єкта за його вибором.

Відокремлені підрозділи, що входять до складу підприємств — юридич­них осіб, можуть здавати готівкову виручку до будь-якої установи банку на користь юридичних осіб для зарахування на їх поточні рахунки.

Установи банків, виходячи з потреби в прискоренні обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків, встановлюють підприє­мствам такі строки здавання готівкової виручки, що відображаються в за-явці-розрахунку для встановлення лімітів залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки:

•   для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є установи банку і готівкова виручка здається до установ банків (пошту), — щод­ня в день надходження до кас;

•   для підприємств, які через специфіку діяльності чи режим роботи не можуть щодня здавати готівкову виручку, — наступного дня;

•   для підприємств, що знаходяться в населених пунктах, де немає банків чи пошти, — не рідше ніж один раз за п’ять робочих днів.

Певні особливості встановлені для страхових організацій, які само­стійно визначають строки здавання готівки страховими агентами-фізич-ними особами до кас страховиків або переказами на рахунок страхової організації в установі банку.

Підприємства, що самостійно встановлюють ліміти готівки в касі, ма­ють здавати готівку до установ банків у зазначені вище строки.

З метою забезпечення максимального і своєчасного здавання виручки підприємствами до установ банків та дотримання ними лімітів залишку готівки в касі установи банків можуть створювати вечірні каси для прий­мання готівкової виручки в робочі, вихідні та святкові дні.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні та не мають змоги через відсутність відповідної домовленості з установою банку на інка­сацію чи здавання виручки до вечірньої каси банку, то ця виручка має зда­ватися до каси банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то воно може в ці дні не здавати в установлені строки готівкову виручку до кас установ банків.

Всі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та мають поточні рахунки в банках, можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах установлених їм банками лімітів каси.

При укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування підприємство-юридична особа має подати до банку заявку-розрахунок у двох примірниках для встановлення загального ліміту каси (з урахуванням потреби його відокремлених підрозділів), строків та порядку здавання го­тівкової виручки, яка є невід’ємною частиною цього договору і оформ­ляється як додаток до цього договору, або копію заявки-розрахунку, засвідчену підписом уповноваженого працівника та відбитком печатки ус­танови банку, що встановила ліміт каси, або копію документа про само­стійно встановлений підприємством ліміт каси для внесення розміру цьо­го ліміту в договір на розрахунково-касове обслуговування, що є не­від’ємною умовою цього договору (таблиця 5.1). Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку даним касової книги та бухгал­терського обліку несе підприємство-юридична особа.

У разі звернення підприємства (за наявності обґрунтованих причин) або з ініціативи банку, який установив загальний ліміт каси, він може пе­реглядатися. Для цього підприємство подає до банку заявку-розрахунок, яка і є підставою для перегляду діючого ліміту каси та оформляється до­датковою угодою до договору на розрахунково-касове обслуговування.

Керівники підприємств-юридичних осіб наказом повідомляють розмір установленого ліміту каси, порядок і строки здавання готівкової виручки своїм відокремленим підрозділам, враховуючи при цьому забезпечення своєчасного надходження готівки від відокремлених підрозділів до кас та­ких підприємств-юридичних осіб і установ банків.

Відповідальність за невстановлення лімітів каси підприємствам згідно з чинним законодавством покладається на банки лише в тому разі, якщо за наявності поданої підприємством заявки-розрахунку ліміт каси не був встановлений. Банки не несуть відповідальності за неповідомлення підприємством своїм відокремленим підрозділам розміру встановленого банком ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки тощо.

Ліміт каси для кожного підприємства визначається банками з урахуван­ням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від устано­ви банку, обсягу касових оборотів за всіма рахунками, встановлених строків і порядку здавання готівкової виручки, тривалості операційного часу уста­нови банку, наявності домовленості підприємства з установою банку на інка­сацію та здавання готівкової виручки у вечірню касу банку тощо:

• для підприємств, які мають готівкову виручку зі щоденним строком її здавання, — у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи ран­ком наступного дня;

•   для підприємств, які мають готівкову виручку зі строком її здавання наступного дня, — у межах середньоденної готівкової виручки;

•   для підприємств, що мають готівкову виручку з іншим строком її зда­вання в банк, — у розмірах, що залежать від установлених строків зда­вання виручки та її суми;

•   для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактич­ними витратами готівки, — у межах середньоденної видачі готівки.

Ліміт каси підприємствам (крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг) встановлюється банком за погодженням із керівни­ками підприємств на підставі розрахунку середньоденного надходження готівкової виручки або середньоденної видачі готівки.

У деяких випадках згідно з особливостями діяльності підприємств та на підставі їх відповідних обґрунтувань за письмовим рішенням керівників банків цим підприємствам може встановлюватися ліміт каси в розмірах більших, ніж середньоденна готівкова виручка чи середньоденна видача готівки.

Під час затвердження ліміту каси установа банку має право вимагати від підприємства подання документів, що обґрунтовують розміри касових оборотів, наведених у заявці-розрахунку підприємства.

Згідно з чинним законодавством контроль за дотриманням підприєм­ствами встановлених їм лімітів каси здійснюють органи державної подат­кової служби України та інші органи в межах своєї компетенції.

Органам і підприємствам, що відповідно до Бюджетного кодексу Ук­раїни фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, ліміт каси ус­тановою банку не встановлюється.

Державне казначейство самостійно визначає потребу та порядок вста­новлення такого ліміту в його касі та касах підприємств, установ і органі­зацій, що ним обслуговуються.

Селянські (фермерські) господарства самостійно визначають розмір готівки, що постійно перебуває в їх касах, повідомляючи про нього обслу­говуючі установи банків. Готівку понад визначені розміри вони мають зда­вати до установ банків.

Установи банку з урахуванням специфіки виробництва та переробки продукції можуть за пропозицією сільськогосподарських товаровироб­ників і переробних підприємств встановлювати (переглядати) їм ліміт каси на період заготівлі та переробки сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів за будь-які три місяці сезо­ну виробництва (переробки) сільськогосподарської продукції поперед­нього року.

Ліміт каси для підприємств грального бізнесу встановлюється з ураху­ванням особливостей діяльності та режиму роботи цих закладів відповід­

но до переліку та правил ведення азартних ігор та затвердженого підприє­мством положення про призовий фонд у межах середньоденної видачі го­тівки, але не більше максимально можливого виграшу відвідувача.

Фінансовим установам і підприємствам поштового зв’язку ліміт каси банком не встановлюється. Зазначені установи самостійно встановлюють ліміт каси.

Зазначені підприємства самостійно встановлюють такий ліміт у їх ка­сах та касах структурних підрозділів, які входять до їх складу.

Для новостворених підприємств на перші три місяці їх роботи ліміт каси має встановлюватися банками, виходячи з наданих цими підприємствами прогнозних розрахунків. Після чого встановлений ліміт каси переглядаєть­ся та затверджується за фактичними показниками діяльності підприємства за три календарних місяці на загальних підставах.

Релігійним організаціям, які не здійснюють виробничу або інші види підприємницької діяльності, ліміт каси не встановлюється.

Вся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.

Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення її обліку в повній сумі фактичних надходжень з оформленням цієї операції прибут­ковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в той же день.

При проведенні розрахунків підприємств у сфері торгівлі та послуг го­тівкою із застосуванням РРО таким оприбуткуванням є здійснення обліку готівки через РРО із складанням того самого дня звітів у КОРО та оформ­лення готівки прибутковим касовим ордером з відповідним записом у ка­совій книзі.

У разі роботи підприємств у сфері торгівлі (послуг) у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона прове­дена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше на­ступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку.

Готівкова виручка підприємств може використовуватися ними для за­безпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків за податками і зборами. Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Цільове призначення готівки, яку одержують підприємства (підприємці) із своїх поточних рахунків, має зазначатися ними в грошово­му чеку з чітким формулюванням суті операцій, що будуть здійснюватися. Установи банків зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які здійснюють значні та/або сумнівні операції, та відповідно до вимог чинного законодавства

України повідомляти про ідентифікацію осіб, які їх здійснили, відповід­ним органам згідно з законодавством, яке регулює питання боротьби з організованою злочинністю.

Надання установами банків кредитів суб’єктам господарської діяль­ності, а також їх погашення та сплата за ними відсотків мають здійснюва­тись у безготівковій формі. У готівковій формі може надаватися кредит суб’єктам господарської діяльності лише для розрахунків із здавальника­ми сільськогосподарської продукції та фізичним особам, а також малим і середнім підприємствам (для їх розвитку) за кредитною лінією Європейсь­кого банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств у національній валюті в сумі, яка на дату зарахування готівки не перевищує еквівалент 10000 доларів США за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком.

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку в своїх ка­сах понад встановлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до на­стання строків цих виплат.

Підприємства, що мають поточні рахунки в банках, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинно­му законодавству.

Для своєчасного одержання в установі банку готівки підприємства у встановлені банком строки мають попередити установу банку про необхі­дну суму коштів у банкнотах та розмінній монеті.

Підприємства мають право зберігати в своїй касі готівку, що одержана в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, понад встановле­ний ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом встанов­лених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше на­ступного робочого дня.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов’яза­них з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад вста­новлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (роз­рахунково-платіжних) відомостях.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повно­го звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Підзвітні особи зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одер­жаних у касі сум у такі строки:

•   за відрядженнями — протягом трьох робочих днів після повернення;

•   на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторин­ної сировини — протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки;

•   на всі інші виробничі потреби — наступного робочого дня після ви­дачі готівки.

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відрядженні виробничих питань, то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження подає до бухгалтерії авансовий звіт.

Фізичні особи, які одержали готівку із застосуванням корпоративної картки для вирішення виробничих питань або на відрядження, викорис­товують її за цільовим призначенням без оприбуткування в касі підприєм­ства. Зазначені особи подають до бухгалтерії авансовий звіт разом з підтвер­джуючими документами в порядку, що визначений для підзвітних осіб.

До підприємств можуть застосовуватися штрафні санкції згідно з чин­ним законодавством України за:

•   перевищення встановлених лімітів каси;

•   неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

•   перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за її видачу під звіт без повного звітування щодо ра­ніше виданих коштів;

•   витрачання готівки з виручки на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

•   використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

•   проведення готівкових розрахунків без платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)