Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> Лекція 7. Кредитні операції банків 1. Поняття та класифікація кредитів

Лекція 7. Кредитні операції банків 1. Поняття та класифікація кредитів



Кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передаєть­ся у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, стро-ковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно кре­дитні операції банків полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (по­зичальників) та громадян.

Сучасний стан кредитних операцій вітчизняних банків характеризуєть­ся даними, наведеними у табл. 7.1:

1 ІПлапак О., Пушкаръов В., Карцева Г. Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціону­вання і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. — 2003. — № 3. — С. 5.

З таблиці видно, що кредитний портфель банківської системи Украї­ни за минулий рік збільшився на 45,6 % (за 2001 р. — на 35,8 %) і на 01.01.2003 р. становив 46735,6 млн грн Зокрема, чистий кредитний порт­фель (загальний кредитний портфель, скоригований на суму сформова­них резервів під кредитні ризики) дорівнював 43160,8 млн грн Збільшення відбулося, в основному, за рахунок зростання обсягу кредитів, наданих

суб’єктам господарювання, — на 11625,3 млн грн, іншим банкам — на 1133,9 млн грн, фізичним особам — на 1881,4 млн грн.

Випереджаючими темпами продовжували зростати обсяги довгостро­кових кредитів та позичок в інвестиційну діяльність. Обсяги довгостроко­вих кредитів збільшились на 88,1 % і на 01.01.2003 р. становили 10689,7 млн грн або 22,9 % від загального обсягу кредитного портфеля. Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність збільшилися на 83,7%.

Протягом 2002 року найвищими темпами зростали обсяги кредитів, наданих фізичним особам, — порівняно з початком року вони збільшили­ся у 2,4 разу (за 2001 рік — на 45,9%) і на 01.01.2003 р. дорівнювали 3 254,8 млн грн.

1 Шлапак О., Пушкарьов В., Карчева Г. Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціону­вання і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. — 2003. — № 3. — С. 5.

Зростанню обсягів кредитування сприяло зниження процентних ста­вок за кредитами банків, внаслідок чого позички стали доступнішими для суб’єктів господарювання та населення. Якщо у 2001 році середньозваже­на ставка за кредитами дорівнювала 26,1 %, то у 2002 році — 20,8 %.

Завдяки позитивним змінам у динаміці активів та кредитного портфеля прогресивні зрушення відбулись і в їх структурі. Збільшилась частка кре­дитного портфеля в загальних активах — з 63,2 до 68,9 %, довгострокових кредитів у кредитному портфелі — з 17,7 до 22,9 %, кредитів у інвестиційну діяльність — з 3,4 до 4,2%, кредитів, наданих фізичним особам, — з 4,3 до 7,0%. Водночас знизилась частка кредитів, наданих іншим банкам, — з 12,3 до 10,9 %. Покращалась якість кредитного портфеля. Зокрема частка про­блемних (прострочених та сумнівних) позичок скоротилася з 5,8 до 4,5%.

У структурі кредитів, наданих суб’єктам господарювання, частка по­зичок для фінансування поточної діяльності становить 62,3 %, кредити за експортно-імпортними операціями — 15,9 %; за внутрішніми торговель­ними операціями — 10,5 %; позички в інвестиційну діяльність — 5,2 %; вра­ховані векселі — 3,2 %; овердрафт — 2,3 %; РЕПО — 0,2 %; факторинг — 0,2 %; інші кредити — 0,3 %. Тобто, основна частина позичок спрямовуєть­ся у поточну діяльність.

За видами діяльності кредити, надані суб’єктам підприємницької діяль­ності, розподіляються таким чином: позички, спрямовані в оптову торгів­лю та посередництво у торгівлі, — 34,1 %; сільське господарство, мислив­ство і пов’язані з ними послуги — 6,7 %; харчову промисловість — 8,6 %; металургію — 5,4 %; виробництво машин та устаткування — 2,7 %; вироб­ництво електроенергії, газу і води — 3,9 %; хімічне виробництво — 2,4 %; будівництво — 2,3 %; торгівлю транспортними засобами та їх ремонт — 3,0 %; роздрібну торгівлю побутовими товарами та їх ремонт — 2,9 %; в інші види діяльності — 28,0 %.

Незважаючи на перерозподіл кредитних ресурсів зі сфери обслугову­вання у виробничу сферу, значна частина кредитних коштів, як і раніше, спрямовується у невиробничі галузі, в основному, в торгівлю та посеред­ництво у торгівлі.

Важливе практичне значення має класифікація кредитів. Кредити, які надаються банками, класифікуються за такими ознаками: За строками користування:

а)  короткострокові — до 1 року,

б) середньострокові — до 3 років,

в) довгострокові — понад 3 роки.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками підприємствам у разі їх тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із вит­ратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись суб’єктам господарю­вання на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капіталь­них вкладень.

Для формування основних фондів можуть надаватись довгострокові кредити. Об’єктами такого кредитування, як правило, є капітальні витра­ти на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачене умовами кредитного договору) розраховуються з моменту от­римання до повного погашення кредиту та відсотків за його користуван­ня. Надання кредиту відбувається переважно, шляхом зарахування на ра­хунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового ра­хунка позичальника.

За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними папе-
рами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової орга-
нізації);

г) незабезпечені (бланкові).

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевірений авторитет у банківських колах.

За ступенем ризику:

а)  стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.
За методами надання:

а)  у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою,
із стягненням комісії за зобов’язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

ґ) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

В економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості ознак кла­сифікації видів кредиту. Наведені вище ознаки є найбільш поширеними. Інколи в літературі та нормативних актах має місце ототожнення понять «види кредиту» та «форми кредиту», що є спірним.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі фор­ми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи — споживчий кредит.

Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка визначає відно­сини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредит­них відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини та можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зо­бов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін у певному місці.

Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, ви­конані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстроч­ка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інших угод про надання кредиту можна не укладати.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

•   сплати боржником за векселем;

•   передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юри­дичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

•   переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених догово­ром сторін.

Лізинговий кредит — це інвестування власних чи залучених фінансо­вих коштів, яке полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодер-жувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або на-бувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи по­годженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових пла­тежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об’єк­том лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підста­вою для розірвання договору лізингу.

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приво­ду надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпо­течні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, зе­мельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об’єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит — кредит, який надається переважно в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України для придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачене умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються, виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових бу­динків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, май­нових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів. Строк повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру креди­ту, платоспроможності позичальника.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або го­тівкою.

Кредит може надаватись позичальнику банківським консорціумом та­кими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з
подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або гру-
пою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних
ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній
операції.

У Положенні НБУ «Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків» у залежності від кри­терію ризику кредити класифікують на стандартні, під контролем, субстан-дартні, сумнівні та безнадійні.

За кордоном класифікація кредитів здебільшого складається і дотри­мується самими банками. Систематичний метод контролю за якістю бан­ківського кредитного портфеля полягає в класифікації кредитів у залеж­ності від того, наскільки позичальник дотримується термінів та умов кре­дитних угод, зокрема щодо умов обслуговування позики. Крім того, термін «класифікований» кредит відноситься до офіційної системи класифікації, що використовують органи нагляду. У кожній країни ці системи неодна­кові і часто переглядаються.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)