Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника

3. Оцінка кредитоспроможності позичальника



Кредитоспроможність — це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватись за своїми боргови­ми зобов’язаннями.

Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника — юридичної особи перед наданням йому позички, а в подальшому — щок­вартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника. З’ясування кредитоспроможності ґрунтується на виявленні реального фінансового стану позичальника.

Оцінка фінансового стану позичальника — фізичної особи здійснюєть­ся перед наданням йому позички. Подальший аналіз здійснюється у разі змін, які впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, втрата застави з незалежних від позичальника причин, втрата поручителя, виникнення простроченої заборгованості за кредитами або відсотками), про що позичальник повинен інформувати банк.

Оцінка фінансового стану позичальника — юридичної особи здійснюєть­ся на підставі даних офіційної звітності позичальника та інформації з па­кета документів, що надає позичальник при отриманні кредиту.

Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами: 1-й етап — обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника; 2-й етап — оцінка і узагальнення показників та визна­чення класу надійності позичальника. На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показ­ники розподіляються на такі аналітичні групи: І група — попередня оцінка позичальника; ІІ група — показники платоспроможності позичальника; ІІІ група — показники фінансової стійкості позичальника; ІУ група — показ­ники надійності позичальника.

На другому етапі визначається інтегральний показник, розрахунок яко­го ґрунтується на використанні принципу вагомості показників та ко­ефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтеграль­ного показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д).

Система показників, що характеризує фінансовий стан позичальника. І група — попередня оцінка позичальника — здійснюється з метою визначення ринкової позиції позичальника, його взаємовідносин із банком у минулому, пер­спектив розвитку. До цієї групи показників належать:

Період функціонування підприємства (ФП) — кількість років з часу дер­жавної реєстрації підприємства. ФП приймає значення, що дорівнює кількості років функціонування підприємства (числове значення може бути з десятковими знаками). Примітка: У разі функціонування підприємства 5 і більше років ФП приймає значення 5. По підприємствах, які функціо­нують менше одного року, ФП = 0,5.

Наявність бізнес-плану (БП) — характеризує перспективу розвитку підприємства. Показник БП може набувати одного з таких значень: БП=1 при наявності бізнес-плану; БП = 0 при відсутності бізнес-плану.

Прибуткова діяльність (ПД) — свідчить про рентабельну діяльність підприємства. Показник ПД може набувати одного з таких значень:

ПД=3 — прибуткова діяльність за останні 3 роки; ПД=2 — прибуткова діяльність за останні 2 роки; ПД=1 — прибуткова діяльність за останній рік; ПД = 0 — відсутність прибутку.

Погашення позичок у минулому (ПП) — характеризує наявність або відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення кредитів.

Показник ПП може набувати одного з таких значень:

ПП=1 — кредит погашено без проблем; ПП = 0,7 — кредит погашено після відстрочки; ПП=0,1 — кредит прострочений; ПП=0 — позичальник ухиляється від відповідальності. Якщо позичальник не користувався кре­дитами в минулому, ПП = 0,1.

Сплата відсотків за користування кредитом (СВ) — характеризує на­явність або відсутність фактів сплати чи несвоєчасної оплати відсотків за користування кредитом.

Показник СВ може набувати одного з таких значень:

СВ=1 — нараховані відсотки сплачено своєчасно; СВ=0,7 — відсотки сплачено із затримкою платежу; СВ=0,1 — відсотки прострочені; СВ=0 — позичальник ухиляється від відповідальності. Якщо позичальник не ко­ристувався кредитами в минулому, то СВ = 0,1.

IIгрупа — показники платоспроможності позичальника. Коефіцієнт за­гальної ліквідності (К(з.л.)) характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’я­зань за кредитами і розрахунками може бути погашений за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів; чи здатний позичальник взагалі розра­хуватися за своїми борговими зобов’язаннями

К(з.л.) = —, Зп’

де Ао — оборотні активи,

Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з ко­роткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами. Оптимальне теоре­тичне значення показника К(з.л.) — не менше, ніж 2,0.

Коефіцієнт ліквідності (К(л).) — показує, якою мірою оборотні активи покривають короткострокові зобов’язання, а саме наскільки коротко­строкові зобов’язання можуть бути погашені швидколіквідними активами.

( л Ал К(Л) = ^

де Ал — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з ко­роткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами. Оптимальне теоре­тичне значення показника К(л) — не менше ніж 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К(а.л.)) характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколік­відними коштами та цінними паперами.

К(а.л.) =—, 4 ‘ Зп’

де Ав — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх ек­віваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з ко­роткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами. Оптимальне теоре­тичне значення показника Ка.л. — не менше ніж 0,2.

III група — показники фінансової стійкості. Коефіцієнт фінансової стійкості (К(ф.с.)) — показує співвідношення власних джерел до залуче­них коштів.

Власний капітал

К(ф.с.)=-                з       :—.

Залучений капітал

Теоретичне значення К(ф.с.) — не менше ніж 0,6.

Коефіцієнт фінансової автономії (К(ф.а.)) — показує частку власних коштів у загальній сумі заборгованості підприємства.

Власний капітал

К(ф.а.) =                                 .

Валюта балансу

Теоретичне значення К(ф.а.) — не менше ніж 0,2.

Коефіцієнт фінансової залежності (К(ф.з.)) показує частку загальної вартості майна підприємства в розрахунку на 1 гривню власних коштів позичальника.

Валюта балансу

К(Ф-з-)=              ;      :           .

Власний капітал

Коефіцієнт оборотності балансу (К(о.б.)) показує кількість оборотів, що здійснює майно протягом звітного періоду.

Виручка від реалізації за рік

К(о.б.)= —         –               —.

Середня валюта балансу

Середня валюта балансу визначається як середнє арифметичне цього показника на початок і кінець року. Позитивним є збільшення даного по­казника.

Коефіцієнт маневреності власних коштів (К(м.)) характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

К(м.) =

Вк-Ан

Вк ‘

де Вк — власний капітал підприємства, Ан — необоротні активи. Оптимальне теоретичне значення показника К(м.) — не менше ніж 0,5.

IV група — показники надійності підприємства. Коефіцієнт забезпечення
кредиту (К(з.)) характеризує наявність, обсяг та якість забезпечення по-
вернення кредиту.

К(з.) = 2 у випадках, якщо забезпеченням кредиту є :

•   гарантії Уряду України;

•   гарантії банків, зареєстрованих як юридичні особи у країнах, віднесе­них до категорії А;

•   грошові вклади і депозити позичальника, розміщені у банку, що надає позичку.

К(з.) = 0,5 у випадках, коли забезпеченням кредиту є гарантії (поручи­тельство) чи страхування ризику.

V разі, якщо забезпеченням кредиту є застава майна, коефіцієнт забез­печення визначається так:

Вартість застави

К(з.)= ————————————- —.

Сума кредиту та процентів

Вартість застави визначається на підставі договору застави, сума кре­диту і процентів — виходячи з кредитного договору. Вартість майна та май­нових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається за реаль­ною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.

Оборотність дебіторської заборгованості (О(д.з.)). Цей показник роз­раховується за даними річного звіту і його значення використовуються та­кож на квартальні дати.

Виручка від реалізації за рік

О (д.з.)————————– .

Середня дебіторська заборгованість

Середня дебіторська заборгованість визначається як середнє арифме­тичне суми цієї заборгованості на початок і кінець року. Показник О(д.з.) оцінюється шляхом порівняння з попереднім періодом і може набувати таких значень:

О(д.з.) = 2 — у разі зменшення його розрахункового значення у по­

рівнянні з попереднім періодом; О(д.з.) = 1 — у разі, якщо його розрахун­кове значення знаходиться на рівні попереднього періоду; О(д.з.) = 0 — у разі збільшення його розрахункового значення проти попереднього пері­оду.

Оборотність кредиторської заборгованості (0(к.з.)). Цей показник роз­раховується та оцінюється аналогічно О(д.з.).

Виручка від реалізації за рік

0(к.з.) =

Середня кредиторська заборгованість ‘

Оборотність готової продукції (О(г.п.)):

Виручка від реалізації за рік

0(г.п.) =                                                                                 .

Обсяг виробництва продукції за звітний період

Оцінка показника здійснюється шляхом порівняння з попереднім пе­ріодом О(г.п.) може набувати таких значень:

О(г.п.) = 2 — у разі зменшення його значення у порівнянні з попереднім періодом; О(г.п.) = 1 у разі, якщо його значення знаходиться на рівні по­переднього періоду; О(г.п.) = 0 — у разі збільшення його значення у по­рівнянні з попереднім періодом.

Примітка: По підприємствах з сезонним циклом виробництва оцінка О(г.п.) здійснюється за даними річного звіту і це значення враховується при оцінці фінансового стану позичальника на квартальні дати.

III. Порядок визначення інтегрованого показника.

1. Попередньо здійснюється оцінка розрахованих фактичних значень К(з.л.), К(л.), К(а.л.), К(ф.с.), К(ф.а.), К(а.в.), К(з.). Оцінка здійснюється згідно з таблицею 1. Залежно від того, в яких параметрах знаходиться фак­тичне значення коефіцієнта, останній набуває одне із значень (2, 1, або 0).

2.
Усі розраховані фактичні значення коефіцієнтів вносяться до таб­лиці 2 (колонка 5). В колонку 6 вноситься оцінка кожного коефіцієнта (К(з.л.), К(л.), К(а.л.), К(ф.с.), К(ф.а.), К(а.в.), К(з.), яка визначена на підставі таблиці 3. Оскільки додаткова оцінка першої та четвертої групи показників (за винятком К(з.)) не передбачена, то в колонці 6 таблиці 2 показуються їх розраховані фактичні значення (кол.5 = кол.6).

3.   Одержану оцінку помножити на вагове значення коефіцієнта (кол. 5 х кол.4).

4.   Суму значень показників по кожній групі помножити на вагомий коефіцієнт відповідної групи.

5.   Знайти суму значень усіх груп (Б).

б.Виходячи із суми значень усіх показників, визначається клас пози­чальника на підставі рейтингової шкали (табл. 3). Залежно від того, в яких параметрах знаходиться значення Б, позичальник відноситься до певного класу (А, Б, В, Г, Д).

Визначення класу позичальника. Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості, солідності та можливості виконувати свої зобов’я­зання перед банком підприємство-позичальник повинно бути віднесеним до одного з п’яти класів, які характеризують його надійність:

Клас А — підприємство з дуже стійким фінансовим станом;

Клас Б — підприємство зі стійким фінансовим станом;

Клас В — підприємство має ознаки фінансового напруження;

Клас Г — підприємство підвищеного ризику;
Клас Д — підприємство з незадовільним фінансовим станом.

Для визначення класу позичальника визначається інтегрований показ­ник його фінансового стану, який розраховується на підставі наведених вище коефіцієнтів, їх вагових значень та вагових коефіцієнтів аналітичних груп.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника—фізичної особи ма­ють враховуватися загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, май­но, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством Украї­ни; відповідні підтверджувальні документи); соціальна стабільність клієнта, тоб­то наявність постійної роботи, сімейний стан; вік клієнта; інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своє­часність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо; ділова репутація; інша інформація.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)