Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 5. Динаміка кредитного процесу

5. Динаміка кредитного процесу



У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних ме­тоди кредитування. Сутність першого методу полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. По­зика надається на певний строк у декілька тижнів, місяців чи років і пов’я­зана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільо­вої потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка позик суб’єк­там підприємницької діяльності перевищує 80 %, що свідчить про їх значимість.

Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику кредиту в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінан­сування (кредитна лінія). Для банку відкрити кредитну лінію для позичаль­ника означає взяти на себе певне позабалансове зобов’язання про надан­ня грошових коштів.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують ме­тод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичаль­никами, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, який включає організаційні і технічні умови кре­дитування, обумовлює форму позичкового рахунка. Форма позичкового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок докумен­тального оформлення операцій щодо видачі і погашення кредиту та їх відображення в облікових регістрах. Для проведення операцій із кредиту­вання банк може відкрити позичальнику простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позичковий рахунок використовується в банківській прак­тиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики

на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Підприємству може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від кількості видів кредитів, які він отримує в банку.

Спеціальний позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в запозиченні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного доку­мента, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен. Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом сплати гро­шово-розрахункових документів безпосередньо із спеціального позичко­вого рахунка. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка, або через використання строкового зобов’язання з умовними строками погашення. Застосування спеціального позичкового рахунка можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Поточний рахунок з правом на овердрафт відкривається позичальни­кам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді банк визначає максимальну суму овердрафта, або, іншими словами, ліміт за овердрафтом, мету позики, її тривалість, умови надання кредиту і порядок його погашення.

Потреба у банківському овердрафті у прибуткових підприємств може виникнути через те, що він є додатковим джерелом фінансування, яке доз­воляє забезпечити безперервність платіжного обігу; овердрафт надається автоматично при відсутності у підприємства коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів.

Видача позики здійснюється з окремого позичкового рахунка за овер­драфтом шляхом сплати грошово-розрахункових документів. На погашен­ня заборгованості за цим рахунком скеровуються всі суми, які зараховані на поточний рахунок підприємства. Таким чином, по суті, цей рахунок функціонує в режимі спецпозичкового. Як правило, відсоткова ставка за овердрафтом фіксується відносно базової відсоткової ставки банку (на­приклад, 5 пунктів понад базову ставку). У випадку перевищення встанов­леного максимального розміру за овердрафтом банк стягує з клієнта підви­щений відсоток і комісійний збір, розмір якого обумовлюється в угоді.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних до­говорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в пись­мовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін (див. дод. 7).

Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом об­міну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарсь­кої діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм влас­ності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм за­безпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісій­них) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопо­тання, заявки, заяви. У документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунко­вий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів та відбитком печатки, завірену банком та довідку банку про за­лишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

Розмір відсоткової ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком та позичальником при укладанні кредит­ного договору. Причому він неоднаковий не тільки в різних банках, а й в одному і тому самому банку для різних позичальників.

При встановленні розміру відсоткової ставки враховують такі факто­ри: розмір базової відсоткової ставки (ставки рефінансування), встанов­леної банком; вартість залучення кредитних ресурсів на ринку позикових капіталів; співвідношення попиту і пропозиції на кредит; рівень ризику, притаманний даному кредиту; розмір і строк погашення позики; рівень витрат банку, пов’язаних з оформленням кредиту та здійсненням контро­лю за його погашенням; перспективи розвитку економіки (перш за все інфляційного процесу).

Зі свого боку позичальник, здійснюючи переговори про отримання кре­диту, оцінює, перш за все, розмір прибутку, що може отримати від здійснення комерційної угоди, при запропонованому банком рівні відсоткової ставки за кредит. Для цього він створює техніко-економічне обґрунтування або бізнес-план на здійснення операції. Ці документи повинні ретельно аналі­зуватись банком. Не менш важливими факторами для позичальника є дос­тупність кредиту і рівень відсоткових ставок в інших банках.

У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.

Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно враховува­ти також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодав­

ства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого перед­бачається погашення кредиту.

Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спо­рудження об’єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської про­дукції, виробництва товарів народного споживання і таке інше, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встанов­леним законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нор­мам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної докумен­тації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтуван­ня, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.

Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахун­ки необхідності в короткостроковому кредиті на рік із щоквартальною роз­бивкою.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичаль­ника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернен­ня кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі по­зичальника.

Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:

•   матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов’я­зання, гарантійні листи тощо);

•   фінансово-економічна інформація ( бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);

•   матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отри­мані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм тощо).

Кредити надаються суб’єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів із позичкового рахунка як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним за­конодавством та нормативними актами НБУ, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кре­дитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавача­ми сільськогосподарської продукції та в інших випадках, передбачених чинним законодавством та нормативно-правовими актами НБУ.

Кредити в іноземній валюті надаються комерційними банками за умо­ви мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривні на міжбанківському валютному ринку України або в іншу іноземну валю­

ту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних ва­лютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів.

Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків (комісій) здійснюється позичальником із поточного чи валютного рахунків. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашен­ня боргу за кредитом та сплата відсотків здійснюються платіжними дору­ченнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником платі­жною вимогою банку у встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у порядку, встановленому чинним законодавством.

Погашення заборгованості за кредитом та відсотків за його користу­вання здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами при ук­ладенні угоди про надання кредиту з врахуванням чинного законодавства.

Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у пози­чальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обста­вини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усу­нення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід’ємною частиною кредитного до­говору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредит­ного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний про­водити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використан­ня кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розі­рвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у ме­жах зобов’язань позичальника за кредитним договором у порядку, вста­новленому чинним законодавством.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій), при відсутності домовленості про відстрочення погашення кре­диту, банк має право на застосування штрафних санкцій у межах, перед­бачених договором.

У кредитних угодах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін.

Також у кредитних договорах передбачається відповідальність пози­чальника за використання не за цільовим призначенням кредитів у виг­ляді стягнення з позичальника штрафу в розмірі не менше 25 відсотків від

розміру використаного не за призначенням кредиту у порядку, встановле­ному чинним законодавством.

Комерційні банки зобов’язані у кожному випадку неповернення кре­диту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати пи­тання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодав­ством порядку, а в разі неможливості стягнення порушувати у суді справу про банкрутство.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)