Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 6. Особливості консорціумного кредитування

6. Особливості консорціумного кредитування



З метою акумуляції кредитних ресурсів як у національній, так і в іно­земній валюті для здійснення кредитування програм із значними обсяга­ми, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника комерційні банки можуть об’єднуватися в консорціуми.

Банківські консорціуми — це тимчасові об’єднання банків, які ство­рюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банка­ми на паритетних засадах.

Консорціуми на постійній основі можуть створюватися для проведен­ня операцій на валютних ринках або для великомасштабних лізингових чи факторингових операцій на ринках позичкових капіталів. При подальшо­му розвитку ринкових відносин банківські консорціуми можуть стати ста­більними об’єднаннями банків для спільного виконання не тільки кредит­них, поручительських чи гарантійних операцій, але й операцій із цінними паперами на фондовому ринку.

Банки об’єднуються для надання консорціумного кредиту на взаємо­вигідних договірних умовах. Банківські консорціуми для надання кредитів можуть створюватися з метою об’єднання кредитних ресурсів, диверсифі­кації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансу банку.

Створення консорціуму банків оформляється шляхом укладання відпо­відного договору. Кількість учасників консорціуму не обмежується.

Координує дії учасників консорціуму головний банк (лідер), який пред­ставляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму головний банк отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що по­кривають його безпосередні витрати.

Банком-координатором, як правило, виступає банк, що обслуговує клієнта, і якому для реалізації проекту необхідні кошти в значних обсягах. Кожний член консорціуму автономно оцінює ефективність проекту і

визначає умови участі в ньому або може пропонувати свій варіант прове­дення тієї чи іншої операції, для якої створюється консорціум. На підставі цих пропозицій визначаються загальні скоординовані дії, які передбача­ються у консорціумному договорі.

Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичаль­никами.

Основою правових взаємовідносин членів консорціуму є зобов’язан­ня, що виникають на підставі укладеного консорціумного договору.

У договорі констатується факт створення консорціуму, визначаються його учасники, консорціумна участь кожного банку (квоти, співвідношен­ня власності), мета, представництво та керівництво консорціуму, обов’яз­ки, права та відповідальність учасників, форми майнової та іншої відпові­дальності, фінансові умови консорціумної угоди, зобов’язання членів кон­сорціуму щодо головного банку (сума внесків або відсотків та комісійних за організацію консорціуму).

У договорі обов’язково передбачаються умови припинення дії консор-ціумної угоди.

У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, але й кілька позичальників, які мають причетність до заходу, що кредитуєть­ся.

Консорціумні кредити ґрунтуються на тих самих принципах, що й інші види банківських кредитів, змінюються тільки механізм акумуляції кре­дитних ресурсів та процедура надання кредитів.

Надання консорціумного кредиту консорціумом здійснюється на за­гальних підставах із дотриманням банками-учасниками економічних нор­мативів.

Позичальник, який бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов’язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку, у кре­дитній угоді. Як правило, головним банком визначається один із великих банків з достатніми пасивами, що має досвід проведення кредитних опе­рацій, налагоджені зв’язки з кредитними та фінансовими установами, ква­ліфікованих працівників і користується високою репутацією у банківсь­ких колах.

Умовою прийняття банків до членів консорціуму є згода на мінімаль­ний розмір участі, який залежить від обсягів кредиту, що надається пози­чальнику, та ступеня ризику за цією операцією. Чим більший ризик за про­ектом, що кредитується, тим більша кількість банків може брати участь у консорціумі. Тим самим зменшується ризик для кожного банку.

Головний банк виконує такі функції посередника між позичальником та банками-учасниками:

•   ведення переговорів про умови кредитної угоди як з позичальником, так і з банками-учасниками;

•   вивчення запропонованого до кредитування проекту та пов’язаного з проведенням цієї операції ризиком;

•   розробка та узгодження кредитної угоди;

•   отримання від банків-учасників коштів у розмірі частки їх участі та надання їх позичальнику;

•   отримання від позичальника коштів на сплату основного боргу та відсотків, комісійних, розподіл їх між банками-учасниками;

•   узгодження умов кредитної операції між членами консорціуму та по­зичальником;

•   контроль за виконанням умов кредитної угоди між кредиторами і по­зичальником, а також за розподілом прибутку та збитків;

•   розповсюдження між банками-учасниками фінансових звітів інфор­мації позичальника.

Для отримання консорціумного кредиту позичальник готує і подає го­ловному банку, як правило, такі документи:

•   клопотання на отримання кредиту із зазначенням характеру діяль­ності, фінансового стану позичальника;

•   дані про мету та призначення кредиту;

•   строк, протягом якого планується користування кредитом;

•   строки користування кредитом за періодами (якщо кредит надається не за один раз);

•   техніко-економічне обґрунтування проекту, що може бути прокре-дитований;

•   інформацію про гаранта;

•    інші документи, потрібні для прийняття рішення про кредитування. Кредитні взаємовідносини між консорціумом та позичальником регу­люються кредитною угодою, яка підписується всіма учасниками.

Консорціумна кредитна угода має включати такі основні статті:

•    перелік учасників консорціумної угоди;

•    сума та термін користування кредитом;

•    періодичність та порядок надання кредитів;

•    відсоткова ставка, порядок нарахування та сплати відсотків;

•    строки та сума внесків у рахунок погашення боргу;

•    умови дострокового погашення;

•   порядок компенсації позичальником можливого збільшення вартості проекту;

•   умови дострокового стягнення заборгованості за наданими кредитами;

•   порядок нарахування та сплати штрафних санкцій за затримку повер­нення кредиту;

•   санкції за порушення умов кредитної угоди;

•   порядок стягнення та розмір всіх видів комісій та витрат;

•   механізм кредитування;

•   підписи та печатки всіх учасників угоди.

Після підписання кредитна консорціумна угода набуває юридичної сили і є обов’язковою для виконання всіма учасниками угоди.

Після укладання кредитної угоди головний банк консорціуму акуму­лює кошти банків-учасників і розпочинає кредитування позичальника у порядку, передбаченому кредитною угодою.

Кредит може надаватися банківським консорціумом таким чином:

•   за допомогою акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку;

•   шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або групою банків, а кредитування здійснювати у міру виникнення по­треби в кредиті;

•   шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ре­сурсів за рахунок залучення інших банків до участі у консорціумній угоді.

Банківські консорціуми для запобігання ризику неповернення кредитів можуть не тільки удосконалювати механізм кредитування, але й вимагати від позичальника надання гарантійних зобов’язань інших банків, держав­них установ, Уряду, а також страхування ризику неповернення кредитів.

У разі якщо члени консорціуму та позичальник знаходяться у різних регіонах України, консорціум може використати банк позичальника або одну з філій банку-учасника, що знаходиться у цьому регіоні, для кредиту­вання консорціумної угоди і здійснення контролю за цільовим викорис­танням коштів та своєчасним погашенням кредитів.

У разі настання строків погашення зобов’язань позичальник повертає кредиторам не тільки суму позички та відсотки за кредит, але й відшкодо­вує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної опе­рації у сумі та в строк, обумовлені у кредитному договорі.

Повернення кредиту, сплата відсотків, комісійних, які покривають витрати банків-учасників кредитної операції, здійснюються пропорційно їх ролі та частці участі, що передбачена консорціумною угодою.

Після повного погашення кредиту, відсотків та інших платежів, що належать консорціуму, він складає свої повноваження. У разі потреби, в подальшому спільна діяльність банків-учасників може бути відновлена.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит.

При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальниками.

Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасниками умовами.

Кожний банк може самостійно надавати позичальнику визначену ча­стку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

Формами консорціумного кредиту також можуть бути спільні гарантії або поручительства банків за зобов’язаннями оплатити борг. При цьому оформляється угода як кредит із стягненням плати в залежності від виду вимоги, строку та суми кредиту.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)