Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 2. Вексельні позики

2. Вексельні позики



Обліковий (дисконтний) кредит. При обліку векселів банк фактично купує у клієнта вексель (зобов’язання третьої особи), одержувачем коштів за яким до дисконту векселя банком був його клієнт. Під час дисконтної

операції останній отримує від банку грошові кошти під облікований век­сель як кредит, який буде сплачений векселедавцем у строк, встановлений у векселі, але одержувачем цих коштів вже стає банк. Передача банку век­селя здійснюється шляхом індосаменту, тобто передавальним надписом на векселі, який містить доручення власника векселя банку отримати на­лежну оплату за векселем. Таким чином, клієнт рефінансує в банку віддані третій особі в кредит кошти. Кредитна установа за необхідності може ре-фінансувати цей вексель у Центральному банку. Ціна купівлі векселя ста­новить собою його номінальну вартість за виключенням ставки за обліко­ву позику.

Обов’язковою умовою при дисконті векселів є їх висока ліквідність. Оскільки у вітчизняній практиці вони виставляються на термін не більше 90 днів, то дисконтний банківський кредит є короткостроковим. Сутність облікових операцій полягає в тому, що відпуск товару в кредит під вексель (комерційний кредит) при дисконті перетворюється на банківський кре­дит, а кредитором для покупця товару в кредит стає банк, якому прода­вець індосував (передав індосаментним надписом) вексель покупця. При дисконтному кредиті векселі повинні мати не менше двох надписів, тобто векселедавця і першого векселеодержувача.

Дана операція здійснюється на підставі договору (див. дод. 8).

Для його укладання використовують такі документи:

•   заява;

•   оригінали векселів, що пропонуються для обліку;

•   дві ксерокопії кожного векселя;

•   реєстр векселів;

•   копії установчих документів векселедержателя;

•   баланс та звіт про фінансові результати за останній звітний період;

•   довідка про стан поточного рахунка векселедержателя-пред’явника;

•   документ, що підтверджує товарний характер векселів.

Надані документи залишаються у розпорядженні співробітника бан­ку. Приймаючи документи на зберігання при розгляді банком питання про їх облік, працівник відділу цінних паперів повинен надати пред’явнику розписку в отриманні векселів.

Необхідно враховувати обмеження при прийнятті векселів на облік. Установам банку рекомендується не обліковувати або обліковувати після ретельного аналізу:

•   неакцептовані переказні векселі, крім переказних векселів строком платежу за пред’явленням, або через стільки-то днів після пред’яв­лення (строк платежу не більше семи днів від пред’явлення);

•   векселі строком платежу за пред’явленням, якщо не визначений строк для пред’явлення;

•   векселі, надані юридичними особами, у яких векселі опротестовува­лися протягом останнього року;

•   неавальовані векселі;

•   недоміцильовані векселі;

•   векселі строком платежу більше трьох місяців з моменту обліку;

•   векселі векселедавців, поточний рахунок яких відкритий в іншому банку.

Під час здійснення даної операції банк проводить юридичну та еконо­мічну експертизу документів.

Юридична експертиза документів передбачає перевірку:

•   дійсності вексельного бланку;

•   правильності заповнення у векселі всіх реквізитів;

•   неперервності індосаментного ряду та законності володіння вексе­лем.

Законним власником векселя є:

•   особа, на ім’я якої виписаний вексель (ремітент);

•   особа, на ім’я якої здійснений останній іменний індосамент;

•  пред’явник, якщо останній індосамент бланковий. Економічна експертиза документів передбачає розрахунок вартості, за

якою векселі можуть бути обліковані, та оцінку кредитоспроможності пред’явника, а також інших відповідальних за векселем осіб.

Вартість, за якою векселі враховуються банком, розраховується на ос­нові відсоткової ставки обліку векселів та узгоджується з векселедержате-лем-пред’явником за кожним векселем окремо.

У випадку незгоди векселедержателя з умовами обліку векселів остан­ньому повертаються оригінали векселів, наданих до обліку, в обмін на роз­писку банку в отриманні векселів.

Вартість обліку векселів строком платежу за пред’явленням або через стільки-то днів після пред’явлення, за якими обумовлено нарахування відсотків на вексельну суму, буде відповідати вартості векселя у векселеда­теля (акцептанта), якщо відсоток за векселем не нижче відсоткової ставки обліку векселів. Якщо відсоток за векселем нижче відсоткової ставки об­ліку векселів, облікова вартість розраховується виходячи з передбачувано­го доходу за цим векселем на передбачувану дату платежу (але не більше трьох місяців від дати обліку).

Вартість обліку векселів, за якими не обумовлене нарахування відсотків на вексельну суму, розраховується як різниця між номінальною вексель­ною сумою та дисконтом. Сума дисконту розраховується, виходячи з відсоткової ставки обліку векселів. Відсоткова ставка у кожному конкрет­ному випадку обліку векселів встановлюється із врахуванням:

•   мінімального рівня відсоткової ставки обліку;

•   рівня ризику;

•   кон’юнктури ринку капіталів;

•   строковості векселя;

•   кількості передавальних надписів;

•   наявності поручительства (аваля).

Сума облікової ставки утримується банком у момент обліку векселя, але зараховується на прибутковий рахунок банку після погашення вексе­ля, тобто після надходження за ним платежу. Визначення вексельної суми здійснюється за такою формулою (8.1):

Б = N Ч (1 — Т Ч Б) , (8.1)

де Б — сума до сплати за векселем, Б — дисконт, N — номінальна сума векселя, Т — відносна тривалість періоду до моменту платежу за векселем.

Окрім утримання суми дисконту, який є платою за кредит, банки можуть утримувати комісійні за інкасацію векселів (дамно), поштово-телеграфні по­слуги (порто), а також витрати, пов’язані з опротестуванням векселів.

Експертиза документів повинна бути проведена протягом п’яти робо­чих днів із моменту подачі заяви векселедержателем. Після її закінчення уточнюється реєстр векселів, з якого викреслюються векселі, що не відпо­відають вимогам банку (див. дод. 9). Оригінали таких векселів повертаються векселедержателю-пред’явнику з відміткою про повернення в розписці банку про прийняття векселів. Зміни, внесені в реєстр, завіряються підпи­сом відповідального працівника банку.

Реєстр векселів, що відповідають вимогам, з відміткою працівника бан­ку, який проводив їх оцінку, подається на підпис одному з уповноважених осіб.

Позики під заставу векселів. Позики під заставу векселів бувають стро­ковими, коли власник векселів зобов’язаний викупити їх у банку в термін, що встановлюється в момент укладання договору про надання кредиту під заставу векселя, або до вимоги (онкольні позики), повернення яких банк може вимагати в будь-який час після надання кредиту. Для використання позикових коштів банк відкриває клієнту спеціальний позиковий рахунок, з якого позичальник здійснює розрахункові операції в розмірі суми виді­леного кредиту. Така позика може надаватися шляхом видачі клієнту лімітованої чекової книжки. При видачі кредиту під заставу векселів банк обумовлює в договорі максимальний розмір позики, розмір застави та співвідношення між забезпеченням і заборгованістю за рахунком, вели­чину процента та комісії на користь банку, право спрямування в погашен­ня позики сум, що надходять для сплати векселів або інших сум, які надхо­дять на поточний рахунок клієнта.

У забезпечення кредиту приймаються, як правило, банківські векселі строком погашення не пізніше дня повернення основної суми кредиту. Строк такого кредиту не може бути більше, ніж три місяці.

Вартість заставлених векселів повинна бути достатньою для погашен­ня кредиту, відсотків за користування ним, неустойки, передбачених кре­дитним договором (з розрахунку десятиденної прострочки повернення кредиту), відшкодування затрат за іншими витратами, пов’язаними з на­данням векселя до оплати. Ця вартість повинна перевищувати суму вимог, що задовольняються за її рахунок, не менше, ніж на 30 %.

Обов’язковими умовами є доміциляція векселів, наявність банківсь­кого аваля та відмітки про нездійснення протесту.

У всіх векселях, що приймаються в забезпечення кредиту, останній за­пис в індосаментному ряді повинен бути зроблений на ім’я позичальника.

Для укладання договору кредитування під заставу векселів необхідні такі документи:

•   заява;

•   копії установчих документів;

•   техніко-економічне обґрунтування операції, що кредитується;

•   бухгалтерські та статистичні звіти, включаючи звіти про фінансові результати, декларації про доходи, виписки за рахунками позичаль­ника, поточний рахунок якого відкритий в іншому банку, іншу звітність та матеріали для визначення платоспроможності позичаль­ника, а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника;

•   оригінали векселів, що пропонуються в заставу;

•   дві ксерокопії кожного векселя;

•   реєстр векселів, що пропонуються в забезпечення кредиту;

•   документ, що підтверджує товарний характер векселів;

•   картка із зразками підписів і відбитком печатки, якщо клієнт обслу­говується в іншому банку.

У заяві про надання кредиту визначаються:

•   цільове направлення кредиту;

•   сума кредиту;

•   строк користування, включаючи конкретні строки погашення;

•   пропоноване забезпечення (з описанням векселів).

Також додається коротка характеристика операції, що кредитується, і розрахунок економічної ефективності її здійснення.

Необхідні також копії установчих документів, документів, що засвід­чують право власності на землю, право оренди, та інших документів, що підтверджують правомочність клієнта в отриманні кредиту, які повинні бути нотаріально завірені.

До техніко-економічного обґрунтування операції, що кредитується, додаються копії контрактів, договорів, включаючи договори оренди при­міщень, обладнання, інших документів, що стосуються здійснення даної операції, з розрахунком очікуваних доходів від реалізації продукції (про­ведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погашен­ня майбутнього кредиту, а також прибутку та рентабельності операції, яка кредитується.

При розгляді питання про видачу кредиту на придбання майна в про­цесі приватизації державних та муніципальних підприємств позичальник надає копію договору між продавцем та покупцем, що містить:

•   відомості про продавця, покупця, посередника, найменування підприємства та його місцезнаходження;

•   дані про склад та ціну активів, у тому числі ціну земельної ділянки (у випадку її продажу) або умови його оренди;

•   інформацію про кількість та ціну акцій, порядок передачі підприєм­ства, форми та строки платежу, взаємні зобов’язання сторін у подаль­шому використанні підприємства.

Позичальник, який не є клієнтом банку, надає копію картки із зразка­ми підписів, що завірена вищою організацією, нотаріусом або посадовою особою того банку, в якому відкритий рахунок, та довідку податкової ад­міністрації про постановку на облік.

Приймаючи документи для розгляду банком питання про приймання векселів у забезпечення кредиту, працівник відділу цінних паперів пови­нен надати пред’явнику розписку в отриманні векселів.

У забезпечення кредиту не рекомендується приймати векселі:

•   неакцептовані переказні;

•   недоміцильовані;

•   строком платежу при пред’явленні, якщо не визначений строк для пред’явлення;

•   строком платежу менше строку повернення кредиту;

•   виписані юридичними особами, векселі яких опротестовувалися за останній рік.

Для прийняття рішення про приймання векселів у забезпечення кре­диту співробітник банку проводить аналіз юридичної надійності векселів, який передбачає:

•   перевірку справжності вексельного бланку;

•   перевірку правильності заповнення у векселі всіх реквізитів згідно з Положенням про простий вексель;

•   перевірку безперервності індосаментного ряду та законності володі­ння векселем.

Економічна експертиза документів полягає:

•   у проведенні заходів з оцінки кредитоспроможності позичальника на підставі інформації, яка є в розпорядженні банку;

•   в оцінці вартості самих векселів, що пропонуються в забезпечення кредиту.

Кредитоспроможність позичальника оцінюється на підставі:

•   показників ліквідності балансу позичальника (коефіцієнт ліквідності не повинен бути нижчим, ніж 0,5; чим нижчий коефіцієнт ліквідності, тим нижчий рівень кредитоспроможності);

•   звітності позичальника (враховується прибуток підприємства за ос­танній рік, кількість працівників, стаж їх роботи за спеціальністю, роз­міри авансових платежів у бюджет, сума кредиторської та дебіторсь­кої заборгованості, в тому числі бюджету, санкції податкової інспекції за останні два роки, структура активів, у тому числі основних засобів, короткострокових вкладів тощо);

•   платіжної дисципліни позичальника (враховуючи своєчасність відра­хувань до бюджету, погашення отриманих раніше кредитів, у тому числі в інших банках);

•   ризику виникнення незабезпечених боргів;

•   інших показників.

При прийнятті рішення про надання кредиту враховуються: по-пер­ше, обґрунтованість всієї суми та строків заявленого кредиту; по-друге, реальність здійснення операції, що кредитується, та грамотність наданого розрахунку її економічної ефективності (врахування всіх податків і зборів, передбачених законодавством); по-третє, достовірність наданих договорів.

Оцінка вартості векселів, що пропонуються в забезпечення кредиту, здійснюється на підставі вартості погашення векселя на певну дату за ви­рахуванням витрат банку на пред’явлення векселя до платежу.

Заставна вартість узгоджується з векселедержателем-пред’явником за кожним векселем окремо. У випадку незгоди позичальника із заставною вартістю векселів останньому повертаються бланки векселів, надані разом із проханням про видачу кредиту, в обмін на розписку банку в отриманні векселів.

Після завершення експертизи уточнюється реєстр векселів, з якого викреслюються векселі, що не відповідають вимогам банку. Бланк вексе­ля, викресленого з реєстру, повертається векселедержателю-пред’явику з відміткою про повернення в розписці банку про прийняття векселів. Якщо питання про надання кредиту або прийняття в заставу наданих векселів вирішене позитивно, складається остаточний реєстр векселів і укладаєть­ся кредитний договір, невід’ємною частиною якого є договір застави.

При використанні такого кредиту банк повинен слідкувати за розмі­рами вільного залишку ліміту на позиковому рахунку. Перед проведенням
операції зі спеціального позикового рахунка позичальника відповідальний банківський службовець перевіряє наявність залишків невикористаного кредиту, їх відповідність ліміту граничних сум, що надходять на його пога­шення, відповідність ліміту граничних залишків з графіком надходження сум на його погашення, обумовленому в кредитному договорі. Кредит на­дається в сумі надлишку вексельного забезпечення, але не більше невико­ристаного ліміту. Правилами «Про порядок проведення банками операцій з векселями» встановлена така схема розрахунків використання позик ви­даних під заставу векселів:

Основні відмінності між дисконтом векселів і позик під заставу век­селів полягають у слідуючому.

1.  При здійсненні обліку векселів банк стає їх власником, при позиці -векселі передаються йому як гарантії забезпечення повернення кредиту. В цьому випадку банку надається право на отримання платежів за закладе­ними векселями, тільки якщо позичальник повертає кредит. При дисконті джерелом погашення кредиту виступають платежі за векселем.

2.  При заставі векселів клієнт отримує кредит у межах 60—90 % від валюти (суми) векселів до певного строку і використовує заставу, пара­лельно погашає її в повному обсязі до встановленого строку. При пору­шенні графіку погашення позики, банком може бути призупинений ра­хунок, чого не можна зробити при дисконті векселів, оскільки в цьому випадку кредит видається одразу на повну суму векселя за вирахуванням облікової ставки.

3.  При заставі векселів їх сума обліковується на позабалансових рахун­ках. При обліку (дисконті) векселів їх сума відображається в загальному балансі банку. Тобто, здійснюючи дисконтні операції, банки можуть аку­мулювати значну частину векселів. При правильній організації вексель­

ний портфель може стати надійним джерелом доходу, більш стійким, ніж цінні папери (наприклад, акції), оскільки ліквідність векселів обумовлена точними строками, а також різними варіантами використання векселів і їх захисту.

Переоблік і перезастава векселів. Облікові (дисконтні) ставки і заставні операції з векселями дають банкам можливість із меншим ризиком пору­шення ліквідності вкладати в ці операції менш сталі депозити (залишки на рахунках клієнтів), так як при неочікуваному вилученні таких коштів ко­мерційні банки для додержання своєї ліквідності можуть рефінансуватися в Національному (Центральному) банку або в інших комерційних банках у формі переобліку або перезастави векселів. На первинному етапі розвит­ку вексельного ринку, ринку цінних паперів, внаслідок нерозвинутості век­сельного обігу, Національний банк, як і всі суб’єкти фінансово-господарсь­кої діяльності, відноситься обережно до переобліку і перезастави векселів. Переоблік і перезастава векселів здійснюється тільки за таких умов:

•   усі надані векселі за терміном оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб їх можна було своєчасно отримати на місці платежу;

•   надані векселі повинні містити не менше двох підписів, не враховую­чи підпису того комерційного банку, який надав ці векселі, переказні векселі — ще і акцепт платника;

•   наявність ліміту кредитування. При цьому до переобліку приймаються тільки обліковані векселі, а до перезастави—як обліковані за дискон­тними операціями, так і векселі, що взяті як застави під операції по­зики.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)