Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 2. Особливості управління реальними інвестиціями

2. Особливості управління реальними інвестиціями



Аналіз інвестиційного клімату в країні — це перший етап управління інвестиціями на рівні банку. Він включає в себе аналіз таких прогнозів: динаміки валового внутрішнього продукту, національного доходу і обсягів виробництва промислової продукції; динаміки розподілу національного доходу (накопичення і споживання); розвитку приватизаційних процесів; державного законодавчого регулювання інвестиційної діяльності; розвитку окремих інвестиційних ринків, особливо грошового і фондового.

Наступний етап — вибір конкретних напрямів інвестиційної діяльності банку з врахуванням стратегії його економічного та фінансового розвит­ку. На цьому етапі банк визначає галузеву спрямованість своєї інвестицій­ної діяльності, а також основні форми інвестування на окремих етапах діяльності. Для цього вивчається інвестиційна привабливість окремих га­лузей економіки — їх кон’юнктура, динаміка і перспективи попиту на про­дукцію цих галузей.

Інвестиційна привабливість галузей економіки оцінюється під час про­мислового аналізу, який складається з трьох частин: визначення стадії життєвого циклу галузі; визначення позиції галузі стосовно до ділового циклу; якісний аналіз та прогнозування перспектив розвитку галузі.

Існують такі стадії життєвого циклу галузі (див. рис. 9.4):

Стадії життєвого циклу галузі

Перша

Друга

Третя

Четверта

D D

D D

зростання обсягів продажу і прибутків з прискоренням, високим рівнем ризику і конкуренції, наявністю нових учасників ринку і відносно низьким рівнем капіталовкладень

зростання обсягів продажу без прискорення або з деяким сповільненням, припинення зростання пін або невелике їх зниження, різкий приплив інвестицій і високі витрати на створення, придбання машин, обладнання, зростання дивідендів

припиняється або ушвільнюєгься зростання продажу і прибутків, закінчується модернізація продукції, асортимент стабілізується, зупиняється зростання капітальних затрат і спостерігається їх зниження

зменшення числа підприємств, зайнятих у галузі, їх прибутків, продажу і капіталовкладень

Рис. 9.4. Стадії життєвого циклу галузі1

Для інвестування найбільш доцільним є вкладення капіталу в об’єкти тих галузей, які знаходяться в стадії розширення, коли чітко спостеріга­ються найбільший приріст курсової вартості їх акцій і позитивні перспек­тиви бізнесу.

Оцінка циклічності галузі побудована на порівнянні її динаміки розвит­ку із загальноекономічними тенденціями. За цією ознакою розрізняють:

•   галузі, що зростають, зростання яких проявляється на загальному не­гативному фоні, тому їх виявляють шляхом порівняння загального зростання з галузевим;

•   захищені галузі, які мало залежать від зміни стану економіки в цілому (наприклад, фармацевтична галузь);

•   циклічні галузі, в яких коливання цін і обсягів відбувається одночасно із загальноекономічними змінами (наприклад, виробництво електро­обладнання);

•   контрциклічні галузі, в першу чергу, видобуток мінеральної сирови­ни (газ, вугілля, нафта). Розвиток цих галузей може досягати макси­муму під час нетривалих та неглибоких економічних спадів. Однак глибока депресія може призвести до падіння виробництва і в видо­бувних галузях;

‘ Рис. 9.4, 9.5 і 9.6 узагальнюють підходи A.M. Ковалевої, М.Г. Лапуги, І.Г. Скамай.

• чутливі до зміни доходності. В галузях цієї групи коливання відбува­ються в залежності від зміни процентних ставок (наприклад, банківські послуги).

Такий аналіз дозволяє передбачити зміни відсоткових ставок і мож­ливі зміни загальноекономічної кон’юнктури.

Якісний аналіз, що проводиться наприкінці галузевих досліджень, по­яснює історичний аспект розвитку галузі в даній країні і у світі; умови кон­куренції — наявність вхідних бар’єрів у галузь, відносини між існуючими конкурентами, можливість появи товарів-аналогів; виробничий потенці­ал виробників і платоспроможність покупців; законодавче забезпечення функціонування галузі.

За вищезазначеними даними робляться висновки про перспективи вкладення коштів у підприємства даної галузі.

Основним показником оцінки інвестиційної привабливості галузей є рівень прибутковості їх активів, який розраховується в двох варіантах — це прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), віднесений до загальної суми активів, і балансовий прибуток, віднесений до загальної суми активів, що використовуються.

Крім оцінки інвестиційної привабливості галузей, у процесі управлін­ня інвестиціями банк проводить і оцінку інвестиційної привабливості ре­гіонів, тому що продукція підприємств однієї галузі, що знаходиться в ре­гіонах, має різну привабливість.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів країни проводиться за різними факторами, після чого показники регіонів порівнюють із серед­німи показниками по країні.

На підставі отриманих результатів банк приймає рішення про вибір конкретних напрямів і форм інвестування.

У подальшому здійснюється вибір конкретних об’єктів інвестування, що залежить від пропозицій на інвестиційному ринку, серед яких обира­ються окремі проекти і фінансові інструменти, які відповідають основним напрямам інвестиційної діяльності та економічній стратегії банку. Відібрані об’єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності, за результатами якої проводиться ранжування об’єктів за критерієм їх оп­тимального співвідношення між прибутковістю і ризиком. До реалізації обираються ті об’єкти, які забезпечують найбільшу дохідність з наймен­шим рівнем ризику (або з рівнем, який влаштовує інвестора).

Далі визначається ліквідність інвестицій. Під час здійснення інвести­ційної діяльності банки повинні враховувати, що в результаті зміни інвес­тиційного клімату за окремими об’єктами інвестування очікувана до-ходність може значно зменшитись. Тому необхідно контролювати всі зміни і своєчасно приймати рішення про вихід з окремих інвестиційних проектів.

У результаті здійснення всіх зазначених операцій формується інвести­ційний портфель, який становить собою сукупність інвестиційних про­грам, що здійснюються банками. Останньою стадією управління інвести­ціями є управління інвестиційними ризиками. На цьому етапі спочатку необхідно виявити ризик, який може виникнути в процесі інвестування по всіх об’єктах, а потім розробити заходи щодо його мінімізації.

Надаючи кошти у формі кредиту для здійснення інвестицій своїми клієнтами, банк повинен здійснювати контроль інвестиційного процесу на всіх його стадіях (рис. 9.5).

передінвестицшна

здійснюється вибір конкретного інвестиційного
.проекту і проводиться його оцінка_______ ,

інвестиційна

безпосередня реалізація .інвестиційного проекту


конкретного!

постшвестицшна

відбувається експлуатація об’єкта інвестування

Рис. 9.5. Стадії реального інвестування

Процес здійснення реального інвестування починається з пошуку і вибору інвестиційної ідеї з врахуванням цілей розвитку підприємства. На підставі дослідження існуючих можливостей підприємство може сформу­лювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випадку, якщо об­рана ідея відповідає концепції розвитку, вона опрацьовується більш ре­тельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку кон­кретного інвестиційного проекту.

У подальшому, залежно від конкретного виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги до капіталовкладення в інвестиційному проекті. Він має особливо важливе значення при залученні зовнішнього фінансування. Інвестиційний проект дозволяє, в першу чергу, підприєм­ству, а потім і банкам-кредиторам всебічно оцінити очікувану ефективність та доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

Основні складові інвестиційного проекту наведені на рисунку 9.6.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Головним критерієм оцін­ки інвестицій є окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладе­них коштів у формі грошових потоків, які генеруються втіленням у життя фінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації продукції, якщо інвестиційний проект пов’язаний із виробництвом продукції, диві­денди і проценти на вкладений капітал в акції інших підприємств, прибу­ток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі організації, про­центи на депозити в комерційних банках тощо.

Головним питанням при здійсненні оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінностей грошей у часі, в тому числі тако­го фактора, як середньоринкові норми доходності вкладеного капіталу.

Для вирішення цієї проблеми оперують такими поняттями, як вартість початкових грошових вкладень і склад інвестиційних витрат на проекти.

Вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень, становить собою суму інвестицій. Такі вкладення мають довгостроковий характер, причо­

му, якщо за їх рахунок створені нові основні засоби і нематеріальні акти­ви, вартість цих активів протягом тривалого часу поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється. Упродовж «життєвого цик­лу» проекту капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капі­тал, вкладений у оборотні активи, по закінченні «життєвого циклу» про­екту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інве­стицій у фінансові активи становить собою номінальні витрати на ство­рення цих активів.

Склад інвестиційних витрат на проекти, пов’язані з виробництвом то­варів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівницт­во будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устат­кування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов’язково треба врахувати також суму авансування в обо­ротні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, не­завершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту є неможливим.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба врахову­вати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов’язаний з впровадженням нових об’єктів замість застарілих. У разі реалізації об’єктів основних засобів, які підляга­ють заміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об’єкта (остання ж приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операцій з продажу).

Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестицій, — запорука якості розрахунків окупності інвестицій, бо саме вони і є об’єктом оцінки окупності.

Грошовий потік становить собою дисконтований або недисконтова-ний дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто прибуток за виключенням платежів до державного бюджету) і аморти­заційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо у завершальний період «життєвого циклу» проек­ту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вар­тості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються у грошовому потоці за останній пе­ріод.

Основними моментами в процесі оцінки окремого проекту або скла­дання бюджету капіталовкладень є (див. рис. 9.7):

Складові процесу оцінки проекту

Прогнозування обсягів реалізації з врахуванням можливого попиту на продукцію

Оскільки більша частіша проектів пов’язана з податковим випуском продукції

Оцінка припустимого значення ціни капіталу І X   Ч Відносний рівень затрат при

І £__ / використанні того чи іншого

[джерела фінансування

Рис. 9.7. Складові процесу оцінки інвестиційного проекту

Інвестиційні проекти, що аналізуються в процесі складання бюджету капіталовкладень, вимагають дотримання виконання таких правил1:

•   з кожним інвестиційним проектом прийнято пов’язувати грошовий потік, елементи якого являють собою або чисті відпливи, або чисті при­пливи грошових коштів. У цьому випадку під чистим відпливом грошових коштів у к-му році розуміється перевищення поточних грошових витрат за проектом над поточними грошовими надходженнями (при оберненому співвідношенні має місце чистий приплив). Інколи в аналізі використо­вується не грошовий потік, а послідовність прогнозних значень чистого річного прибутку, який генерується проектом;

•   як правило, аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження не є безу­мовним або обов’язковим; іншими словами, аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості (місяць, квартал, рік, п’ятиріччя тощо), необхідно лише пам’ятати про узгодження величин еле­ментів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду;

•   припускається, що весь обсяг інвестицій здійснюється наприкінці року, який передує попередньому, що генерується проектом припливу гро­шових коштів, хоча, в принципі, інвестиції можуть здійснюватись протя­гом наступних років;

•   приплив (відплив) грошових коштів має місце наприкінці попереднього року (подібна логіка зрозуміла і виправдана, оскільки саме так розраховується, наприклад, прибуток — зростаючим підсумком на кінець звітного періоду);

•   коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки про­ектів за допомогою методів, що засновані на дисконтованих оцінках, по-

Викладено за В.В. Ковальовим.

винен відповідати тривалості періоду, яку покладено в основу інвестицій­ного проекту (наприклад, річна ставка береться тільки в тому випадку, коли тривалість періоду — рік).

Оцінка грошових потоків. Найважливішим завданням економічного аналізу інвестиційних проектів є розрахунок майбутніх грошових потоків, які виникають при реалізації виробленої продукції.

Тільки грошові потоки, що надходять, здатні забезпечити окупність інвестиційного проекту. Тому саме вони, а не прибуток, стають централь­ним фактором в аналізі. Інакше кажучи, економічний аналіз інвестицій­них рішень повинен базуватись на вивченні доходів та видатків у формі грошових потоків.

Для кожного окремого інвестиційного проекту необхідна інформація про очікувані грошові потоки з врахуванням податкових платежів. Харак­тер такої інформації показаний у прикладі 9.1.

Приклад 9.11

Підприємство розглядає можливість капіталовкладень у придбання нової тех­нологічної лінії. Повна вартість лінії з доставкою і монтажем 420 тис. грн Термін експлуатації 5 років. Амортизація здійснюється прямолінійним методом (20 %), а суми, виручені від ліквідації обладнання, відшкодують витрати на його демонтаж. Виручка від реалізації продукції, виробленої на даній лінії, прогнозується в таких обсягах за роками: 285600 грн, 310800 грн, 344400 грн, 336000 грн, 288400 грн

Поточні витрати за роками оцінюються так: 142800 грн в перший рік експлуа­тації. У поточних витратах враховуються витрати на оплату праці, сировини, мате­ріалів, енергії та інші експлуатаційні витрати. Щорічно експлуатаційні витрати збільшуються на 4 %. Податки і платежі з прибутку складають 40 %.

1 Розраховано за Я.С. Мелкумовим.

Разом із збільшенням обсягу випуску продукції зростає не тільки обсяг при­бутку, а й величина податків. Для розрахунку реального грошового потоку амор­тизація та будь-які інші номінально грошові витрати повинні додаватися до чисто­го доходу (валовий доход мінус податки). Розрахунок потоку чистих грошових над­ходжень наведений у таблиці 9.1.

Лекція 9. Інвестиційні операції банків Таблиця 9.1

Показники Роки
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й
1. Обсяг реалізації 285600,0 310800,0 344400,0 336000,0 288400,0
2. Поточні витрати -142800,0 -148512,0 -154452,5 -160630,6 -167055,8
3. Амортизація (знос) -84000,0 -84000,0 -84000,0 -84000,0 -84000,0
4 .Прибуток до оподаткування 58800,0 78288,0 105947,5 91369,4 37344,2
5. Податок на прибуток -23520,0 -31315,2 -42379,0 -36547,8 -14937,7
6. Чистий прибуток 35280,0 46972,8 63568,5 54821,6 22406,5
7. Чисті грошові надходження (р. 3+р. 6) 119280,0 130972,8 147568,5 138821,6 106406,5

У даному прикладі складові грошового потоку є додатніми величина­ми. Разом із тим на практиці зустрічаються грошові потоки, складові яких можуть бути як додатними, так і від’ємними величинами, тобто характер грошових потоків може змінюватися від проекту до проекту, тому можли­вий інший підхід до оцінки грошового потоку.

Приклад 9.2__________________________________________________________

Підприємство планує замінити старе обладнання на нове, яке має принципо­во нові параметри. Ціна нового обладнання становить 77700 грн, для установки потрібно 6300 грн, тобто загальні витрати складають 84000 грн При реалізації об­ладнання в разі його вибуття після закінчення строку експлуатації буде отримано

8400 грн

Таким чином, стартовий потік грошових коштів складе 75600 грн Введення нового обладнання призведе до економії грошових коштів у розмірі 29820 грн у рік до оподаткування протягом п’яти років, після чого економія припиниться.

Під час аналізу даного проекту різниця між величинами грошових потоків по­каже, чи варто продовжувати роботу на старому обладнанні, чи доцільніше замі­нити його на нове.

Так як термін експлуатації обладнання даного типу складає більше одного року, ми не можемо одразу вирахувати всю його вартість із прибутку для зменшення при­бутку до оподаткування, тобто ми повинні нарахувати на нього амортизацію.

Розрахунок валового прибутку як бази оподаткування проводиться так само, як і в попередньому прикладі.

Припустимо, що обладнання, яке підприємство планує придбати, має термін амортизації 5 років і амортизаційні відрахування проводяться рівними частинами протягом усього строку експлуатації.

Річна норма амортизації складає 20 % повної вартості обладнання, тобто 84000 х 0,2 = 16800 грн

На підставі наведених даних можна знайти очікуваний чистий (після оподат­кування) поток грошових коштів.
Розрахунок наведений у таблиці 9.2.

Для розрахунку чистого потоку грошових коштів додаткові витрати на сплату податку на прибуток вираховуються з величини щорічної економії грошових коштів (29820 – 5880 = 23940).

Дана цифра (23940) порівнюється з додатковим доходом після сплати податків, який дорівнює 8820 грн в рік. Грошовий потік і чистий прибуток відрізняються на суму додаткового зносу (23940 — 15120 = 8820). Внаслідок того, що початкові вит­рати складають 75600 грн, можна замінити старе обладнання на нове, очікуючи отримати чисту економію 23940 грн щорічно протягом п’яти років.

Після вивчення принципів визначення грошових потоків, наступним етапом є ознайомлення з методом аналізу ефективності інвестиційних про­ектів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)