Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 2. Документарний акредитив

2. Документарний акредитив



Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно мен­ша порівняно з банківським переказом та інкасо, однак, саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Застосування акредитива в міжнародних розрахунках регулюється спеціальними документами — Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, виданими Міжнародною торговою палатою у 1993 р. (публікація МТП № 500).

Уніфіковані правила визначають поняття та види акредитивів; спосо­би та порядок їх виконання і передачі; зобов’язання та відповідальність банків; вимоги до документів, що надаються з акредитивами та порядок їх надання; інші питання, що виникають у практиці розрахунків по акреди­тивах; дають тлумачення різних термінів. Правила є обов’язковими для банків, що до них приєдналися, та їх клієнтів, що здійснюють розрахунки по акредитивах. У документарний акредитив включається застереження про те, що Правила є складовою кожного такого акредитива.

Документарний акредитив — грошове зобов’язання банку, що вистав­ляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експор­тера.

Банк, що видає зобов’язання, повинен провести платіж експортеру (ак­цептувати його тратти) або забезпечити здійснення платежу (акцепт тратт) іншим банком. Це зобов’язання є умовним, тому що його реалізація по­в’язана з виконанням експортером певних вимог (передусім з наданням у банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконан­ня всіх його умов).

Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта, повинен здійснити платіж третій особі або повинен оплатити, або акцеп­тувати, або негоціювати (тобто купити або здійснити облік) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитива.

Розрахунки в формі документарних акредитивів більш характерні для угод, що передбачають платіж проти надання експортером документів (го­тівковий платіж) або отримання покупцем короткострокового (до 1 року) комерційного кредиту. Використання документарного акредитива для оплати повної вартості товару при розрахунках у рахунок середньостроко-вого (а тим більше довгострокового) комерційного кредиту вкрай незнач­не. При видачі покупцю кредиту на досить тривалий термін акредитив може використовуватись у поєднанні з іншими формами розрахунків та покри­вати ту частину вартості товару, яка оплачується проти надання банку ко­

мерційних документів, тобто готівкою. При розрахунках по комерційно­му кредиту можуть також відкриватись акредитиви на акцепт строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених банку, що виконує акредитив, або імпортеру. В цьому випадку виконуючий банк здійснює акцепт (або акцепт та сплату) тратт. За допомогою акцепту банк виконує свої зобов’язання по акредитиву. В подальшому сторони вступа­ють у правовідносини, що регулюються нормами вексельного права.

Розрахунки в формі документарного акредитива проводяться таким чином (рис 11.3).

Імпортер

(наказодавець)

~~ж—

7 2

Експортер (бенефіціар)

11 13

Пункт призна­чення

Транспор-

тування

Пункт відванта­ження

7   5   8 12

Банк імпортера

(банк-емітент, виконуючий банк)

10-

Банк експортера

(авізуючий, виконуючий банк)

Рис. 11.3. Порядок здійснення розрахунків документарним акредитивом

1 — експортер та імпортер укладають контракт, в якому визначають, що пла­тежі за поставлений товар будуть проводитись у формі документарного акредити­ва. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера (наказодавця за акредитивом), які фактично повторюють всі умови розділу кон­тракту, що стосується порядку платежу. У зв’язку з цим при укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сфор­мульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах обумовлюється таке:

а) назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага надається банкам,
що є кореспондентами уповноваженого банку);

б) вид акредитива;

в) назва авізуючого та виконуючого банку;

г) порядок утримання банківської комісії;
ґ) умови виконання платежу;

д) перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

е) строки дії акредитива, строки відвантаження тощо.

У ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акредитива, яка стає невід’ємною частиною контракту, тобто підготувати приблизний текст майбутнього акредитива, на який буде спиратись наказодавець-імпортер при поданні своєї зая­ви або доручення на відкриття акредитива в банку. Звичайно, бажано, щоб ця про­

форма була узгоджена, за можливості, з банками, які будуть брати участь в акреди­тивній операції;

2  — після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера;

3  — отримавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку дору­чення (заяву) на відкриття акредитива, в якому зазначає всі необхідні умови. Імпор­тер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказодавцем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкції наказодавця.

Якщо між сторонами за контрактом існує спеціальна домовленість, імпортер може дати доручення на відкриття акредитива через певний час від дати укладання контракту;

4  — після відкриття акредитива, в якому банк-емітент, як правило, зазначає, яким чином буде проводитись зарахування коштів, цей документ направляється експортеру (бенефіціару), на користь якого він відкритий. При цьому банк-емі-тент відсилає акредитив бенефіціару, як правило, через банк, що обслуговує ос­таннього, в завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експор­теру. Такий банк називається авізуючим банком;

5  — отримавши від емітента акредитив, авізуючий банк за зовнішніми ознака­ми перевіряє його достовірність та передає бенефіціару. Авізуючий банк також от­римує примірник акредитивного листа або телекса, оскільки він уповноважений на прийом від бенефіціара документів по акредитиву, їх перевірку та відсилання банку-емітенту, а в ряді випадків назначається емітентом як виконуючий акреди­тив банку, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (купівлю) або акцепт тратт експортера.

Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на відповідність умовам кон­тракту. У разі будь-якої невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитива (або про його неприйняття) та вимагати у наказо-давця внесення в нього необхідних змін;

6  — експортер (бенефіціар) відвантажує товар у встановлені строки у тому ви­падку, якщо погоджується з умовами відкритого на його користь акредитива;

7  — отримання експортером транспортних документів від перевізника, надан­ня їх разом з іншими документами в свій банк;

8  — банк експортера перевіряє всі документи для того, щоб впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива;

9  — після перевірки банк експортера відсилає документи банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації, зазначаючи у своєму супровідному листі, як по­винна бути зарахована виручка;

10  — отримавши документи, емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера;

11  — дебетується рахунок імпортера;

12  — банк експортера зараховує виручку бенефіціару;

13  — імпортер, отримавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.

У практиці розрахунків застосовуються різні види акредитивів, які кла­сифікуються за ступенем гарантованості платежу і за методами виконання

акредитива. За ступенем гарантованості виконання зобов’язань контра­гентами зовнішньоекономічної угоди виділяють такі види акредитивів (рис. 11.4).

Акредитив

непідтверджений

підтверджений

банк, що бере     участь у цій операції (авізуючий), не бере на  себе зобов’язання   з   виконання цього У”) акредитива, однак повинен ретельно перевірити за зовнішніми ознаками дійсність такого акредитива

відповідальність по такому акредитиву на прохання банку-емітента бере на себе інший банк, що бере

В

участь в операції. Таким чином, за виконання умов даного акредитива відповідають і банк-емігент (банк імпортера), і підтверджуючий банк (банк експортера), за що останній отримує визначену винагороду

безвідзивний

відзивний

може бути анульований тільки за згодою експортера, на якого він відкритий, але не раніше вказаного строку його дії

може бути в будь-який момент анульований імпортером або банком

непокритий

^—. акредитив, який банк відкриває, але не переказує / / валюту, а дає тільки зобов’язання про сплату тратт

покритий

акредитив, який банк відкриває і одночасно переказує валюту

Рис. 11.4. Види акредитивів за ступенем забезпечення платежу

Менш поширені на Україні, але використовуються у світовій практиці акредитиви, що класифікуються за методом виконання (див. рис. 11.5).

Акредитивна форма розрахунків може використовуватися при розра­хунках за товари (послуги), що експортуються з України, та за товари (по­слуги), що імпортуються в Україну.

Порядок застосування цієї форми розрахунків у першому випадку та­кий: отримавши акредитив від іноземного банку, відповідний українсь­кий банк перевіряє його дійсність і протягом трьох робочих днів направ­ляє українському експортеру (бенефіціару) авізо (повідомлення) про відкриття йому акредитива з додатком необхідних документів, призначе­них для бенефіціара. Експортер перевіряє відповідність акредитива умо­вам, що зафіксовані в контракті (суму, вид акредитива — відзивний або безвідзивний, термін його дії тощо), та повідомляє банку свої зауваження, якщо вони є, протягом трьох днів з моменту отримання авізо. Одночасно експортер направляє наказодавцю акредитива вимогу про зміну його умов

відповідно до зауважень. Якщо протягом вказаного строку зауваження до банку не надійшли, то вважається, що бенефіціар (експортер) погоджується з усіма умовами акредитива. Виконання акредитива здійснюється через банк експортера або імпортера.

Акредитив

звичайний

^”^відкривається на конкретну особу

Акредитив може бути переказано тільки у тому випадку, якщо є однозначне  підтвердження  банку-емітента,  що акредитив пеоеказний (тоанс- ^”переказний”. Пов’язані з переказом витрати сплачуються \*    я        -і    У /першим бенефщіаром, якщо не узгоджено інше. Передбачає

ферабельний)

можливість його використання повністю або частково однією або декількома особами, окрім самого бенефіціара, – іншими бенефщіарами

револьверний (відновлюваний)

акредитив, що поповнюється в міру його використання. В акре­дитивному дорученні вказується мінімальна сума (квота), нижче якої залишок за акредитивом не повинен скорочуватись, а нале-І_ жить до поповнення. В практиці вітчизняних банків та органі-Ь /запій револьверні акредитиви поділяються на кумулятивні, якщо в заяві вказується, чи є право у бенефіціара використовувати су­ми, що залишилися від попереднього строку (платіж здійсню­ється раз на місяць або квартал), і некумулятивні (без права використання залишку)

резервний Гстенд-бай”)

D

іноді називають чистим акредитивом, є спеціальним видом ак­редитива та за сутністю більше схожий на банківську гарантію

З червоним застереженням”

передбачає оплату невідвантаженого товару. Може бути будь­” вид акредитива, що передбачає виплату виконуючим експортеру авансів до визначеної суми

Рис. 11.5. Види акредитивів за методом виконання

При визначенні строку виконання акредитива необхідно враховувати час поштового обігу відповідних документів. Зібравши документи, експор­тер направляє їх до банку з листом-дорученням. Якщо виконуючим є банк експортера, то він здійснює платежі по наданні документів або ж у відпо­відності з умовами акредитива акцептує виставлені векселі (тратти) проти наданих експортером документів. Банк здійснює оплату експортерам з ак­редитива тільки після отримання відповідного відшкодування від інозем­ного банку.

За товари та послуги, що імпортуються українським підприємствам і організаціям, виконання акредитивної форми здійснюється таким чином: українські підприємства надають в уповноважений банк заяву на відкрит­тя акредитива на бланку встановленої форми в трьох примірниках. Заява

повинна бути підписана двома посадовими особами, уповноваженими від імені даної організації підписувати доручення банку, здійснювати платежі за кордон. Ця заява скріплюється печаткою підприємства.

У тих випадках, коли сума акредитива виражена в валюті контракту, а платіж передбачено в іншій валюті, в заяві в цьому випадку повинен бути вказаний курс перерахунку або спосіб визначення цього курсу (на яке число і на якому валютному ринку).

Виконуючим банком при акредитивній формі розрахунків по імпорт­них операціях може бути або український банк, що отримав таке доручен­ня, або іноземний банк.

У разі, якщо розрахунки здійснюються вітчизняним банком, то він після перевірки отриманих від іноземного банку товаророзпорядчих та інших документів, оформлених іноземною фірмою-експортером, здійснює платежі в терміни, визначені в акредитиві.

Вказані документи видаються наказодавцю акредитива за генеральним дорученням для перевірки та отримання імпортних товарів.

Якщо акредитив виконується іноземним банком, то отримані украї­нським банком товаророзпорядчі та інші документи перевіряються і пере­даються (під зобов’язання) протягом трьох робочих днів з дня їх отриман­ня від іноземного банку підприємству-імпортеру.

Якщо іноземний банк, що виконує акредитив, знаходить розбіжності в наданих йому експортером документах, то він інформує про наявні зау­важення український банк, а останній без затримок повідомляє про це підприємство-наказодавець акредитива, який зобов’язаний протягом п’яти робочих днів повідомити банк про своє рішення щодо можливості прий­няття по акредитиву документів із вказаними розбіжностями. Після на­правлення запиту організації-наказодавцю український банк (після отри­мання згоди на приймання документів з розбіжностями або неотримання заперечень) повідомляє протягом п’яти робочих днів за телеграфом іно­земному банку про згоду на здійснення платежу (або на акцепт виставле­ної експортером тратти при наданні комерційного кредиту).

Якщо ж організація-наказодавець своєчасно відмовиться від прийняття по акредитиву документів із розбіжностями, то вітчизняний банк інфор­мує телеграфом про це іноземний банк і виконавця, а якщо іноземний банк уже здійснив сплату бенефіціару (експортеру), то вітчизняний банк вима­гає повернення цих сум із відсотками.

Переваги та недоліки даної форми розрахунків є такими.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійне забезпечення платежу, отримане, як прави­ло, до початку відвантаження. Здійснення платежу по акредитиву не по­в’язано зі згодою покупця на сплату товару. Крім цього, експортер має

можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким спо­собом, а в ряді випадків — до прибуття товару в пункт призначення. На­решті, бенефіціар може отримати під забезпечення акредитива кредит бан­ку, що особливо важливо, якщо він є посередником.

Водночас акредитив вважається найбільш складною формою розра­хунків для експортера, так як отримання платежу пов’язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк. Встановлюю­чи жорсткі умови до оформлення документів з точки зору відповідності їх умовам акредитива, банки захищають інтереси імпортерів, так як діють на підставі їх інструкцій.

Основним недоліком акредитивної форми розрахунків для контр­агентів є, по-перше, певні затримки обігу документів через банки і, по-друге, висока вартість акредитива. За проведення операції (відкриття, аві-зування, підтвердження, прийом і перевірку документів по акредитиву тощо) банки утримують комісію, що залежить від суми акредитива.

Банківські витрати на відкриття, авізування, підтвердження акреди­тива і за виконання платежів по ньому утримуються банками відповідно до умов акредитивів на підставі діючих банківських тарифів.

Відкриття акредитива, його підтвердження (непідтверджені акредити­ви майже не використовуються, оскільки не дають жодних гарантій), здійснення платежу по ньому будуть коштувати клієнту від 0,75 % до 1,5 %. До того ж мінімальні комісійні по акредитивах значно більші: 100-150 дол. США — за відкриття, 100—200 дол. США — за підтвердження та 100-300 дол. США — за здійснення платежу.

А якщо виникають питання з документами по акредитиву, то кожен запит з цього питання буде коштувати клієнту ще 0,15-0,3 % (мінімум — 50-70 дол. США). Стільки ж коштує анулювання акредитива або зміни його умов, до того ж комісійні, зібрані за відкриття та підтвердження, резиден­ту можуть не повернути, якщо їх не поверне нашому банку іноземний банк, що підтверджує цей акредитив.

Що стосується експортних операцій, то зарахування валютної виручки на рахунок у більшості банків клієнтам не коштує ні копійки, тоді як авізу-вання експортного акредитива обійдеться в 40—60 дол. США, або 0,15-0,3 %.

При відкритті акредитива його наказодавець повинен чітко і конкрет­но вказати, за чий рахунок повинні бути сплачені ті або інші витрати по акредитиву (поштово-телеграфні витрати, комісія за відкриття, авізуван­ня, підтвердження акредитива, платіжна комісія та ін.) — за рахунок нака-зодавця акредитива чи за рахунок бенефіціара. Це необхідно для того, щоб співробітник банку при нарахуванні комісії мав можливість віднести її за рахунок тієї сторони, яка повинна її сплачувати відповідно до умов кон­тракту і акредитива.

У міжнародній торгівлі склалась практика розподілу банківських вит­рат між контрагентами, кожен з яких сплачує банківські комісії на тери­торії своєї країни. Українським організаціям, що проводять розрахунки по акредитиву, слід домагатися сплати всіх банківських витрат за рахунок іноземних контрагентів.

Тому акредитив використовується, якщо контракти укладаються на великі суми та ризик ненадходження товару або грошей дуже великий.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)