Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 3. Документарне інкасо

3. Документарне інкасо



Спрощено інкасо можна визначити як доручення експортера (креди­тора) своєму банку отримати від імпортера (платника, боржника) безпо­середньо або через інший банк відповідну суму або підтвердження того, що ця сума буде сплачена у встановлені строки.

Розрахунки у формі інкасо з попереднім акцептом отримали велике поширення в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як у розрахунках на умовах платежу готівкою, так і в розрахунках у рахунок комерційного кредиту.

На сьогодні діє редакція Правил 1995 р., публікація МТП № 550, які визначають види інкасо, порядок надання документів до платежу і здійснення платежу, акцепту, повідомлення про здійснення платежу, ак­цепту або про несплату (неакцепту) та інші питання. До Правил приєдна­лись банки багатьох країн світу, в тому числі і України.

Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій із документами, з метою: 1) отримання акцепту і/або платежу; 2) передачі документів про­ти акцепту і/ або платежу; 3) передачі документів на інших умовах (у за­лежності від ситуації).

Використання Правил є зручним тому, що вони дають одне тлумачен­ня багатьох термінів і питань, які виникають у практиці здійснення розра­хунків за інкасо. Це досягається за рахунок того, що Правила є обов’язко­вими як для банків, так і для клієнтів, які використовують інкасо.

Учасниками інкасо є:

•    довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму банку;

•    банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

•    банк, що інкасує будь-який банк, крім банку-ремітента (наприклад, кореспондентський банк), який бере участь у операції з виконання інкасового доручення довірителя;

•   банк, що представляє банк, який інкасує, надає платнику документи до оплати (як правило — банк, що обслуговує платника);

•   платник (покупець, замовник або уповноважені ним особи) — особа, якій повинні бути видані банком, що представляє, фінансові та/або комерційні документи для сплати відповідно до інкасового доручен­ня довірителя.

Визначають два види інкасо: чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінан­сових документів, і документарне інкасо — інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів (рис. 11.6).

Інкасо

Чисте

проведення розрахунку виключно за фінансовими документами

Документарне

інкасо фінансових документів, що супроводжуються товарними документами, або інкасо тільки товарних У~) документів, являє собою доручення експортера банкові одержати від імпортера суму коштів, належних за контрактом (взамін за передані останньому товарні документи), і перерахувати її експортерові

Рис. 11.6. Види інкасо

Для того, щоб попередити відмову платника від оплати інкасованих документів, особливо коли його платоспроможність викликає сумнів, ек­спортеру доцільно наполягати на пред’явленні на його ім’я банківської гарантії на весь термін дії контракту (угоди).

Чисте інкасо, відповідно до Правил з інкасо, означає інкасацію банка­ми фінансових документів, що не супроводжуються комерційними доку­ментами.

У зв’язку з цим під фінансовими документами розуміють переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи, що викорис­товуються для отримання платежу грошима. До комерційних документів відносяться контракти, рахунки-фактури, відвантажувальні документи (СМЫ, авіа- та залізничні накладні, бортові коносаменти), документи, що підтверджують право власності на вантаж (акти приймання-передачі) та інші документи, що не є фінансовими.

Фінансові документи при інкасуванні пересилаються між банками че­рез спецпошту.

Як правило, при проведенні зовнішньоекономічної операції з вико­ристанням інкасової форми розрахунків імпортер надає перевагу оплаті

на умовах товарного кредиту. Тому ця форма розрахунків у міжнародній практиці є основною.

Усі документи, відправлені на інкасо, повинні супроводжуватись інка­совими дорученнями довірителя, яке містить повні та точні інструкції бан­кам, що беруть участь в операції інкасо, а також повну адресу платника, або доміціля, за яким повинно бути зроблене надання фінансових доку­ментів (в даному випадку — векселів).

Крім того, при передачі векселів між покупцем та продавцем через бан­ки з чистим інкасо непотрібно виконувати будь-які митні процедури з їх оформлення.

Слід пам’ятати, що всі міжнародні розрахунки за інкасо, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційни­ми угодами, здійснюються резидентами України тільки через уповнова­жені банки, а не поштою або шляхом передачі «з рук в руки» за актом. Тоб­то вексельна форма розрахунків по експортно-імпортних контрактах може здійснюватись тільки через уповноважені банки шляхом інкасо, а не шля­хом звичайної передачі за актом з подальшим вивезенням векселя повно­важним представником (фізичною особою) продавця або покупця через митний кордон України.

У розрахунках по комерційному кредиту інкасо документів і векселів, як правило, супроводжується виставленням по дорученню імпортера бан­ківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у разі неоплати імпортером документів (векселів) в обумовлений термін. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпечення акцепту тратт, направлених на інкасо.

Інкасо імпортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує (за наявності згоди) з його рахунка належну експортерові суму. Порядок здійснення цих операцій регламентований Міжнародною торговою палатою.

При імпортних операціях, отримавши від іноземного банку інкасове доручення в трьох примірниках разом із комерційними або фінансовими документами, український банк перевіряє повноту і точність дотримання необхідних вимог, наявність документів і не пізніше наступного дня дру­гий примірник інкасового доручення з доданими документами передає імпортеру. Для отримання вказаних документів суб’єкти ЗЕД подають у банк Генеральне або разове зобов’язання, оскільки до їх сплати ці доку­менти знаходяться в розпорядженні банку. На інкасових дорученнях, що надходять, зазначається термін оплати інкасованих документів. Інкасо з терміном оплати за пред’явленням або без вказівки терміну оплачуються

протягом двох тижнів від дня отримання документів українським банком. Інкасове доручення сплачується не пізніше дня настання відповідного тер­міну.

Інкасо експортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отриман­ня банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними докумен­тами. Банк експортера одразу після пред’явлення продавцем товарних до­кументів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з подальшим отри­манням відповідної суми від банку імпортера, який, у свою чергу, отримує гроші від покупця.

При розрахунках у формі інкасо з телеграфним повідомленням інозем­ному банку направляється телеграма з повідомленням про висилання до­кументів, в яких містяться основні дані з цієї операції. Якщо платіж здійснюється за телеграмою українського банку про отримання ним на інкасо відповідних документів, то відсилка самих документів здійснюєть­ся по отриманні авізо від іноземного банку про зарахування коштів на ра­хунок українського банку і після цього здійснюється зарахування коштів на рахунок експортера.

За звичайного інкасо український банк отримані товарні та інші доку­менти з інкасовим дорученням відсилає поштою й у встановлений конт­рольний термін чекає отримання авізо про перерахування коштів. При отриманні коштів здійснюється їх зарахування на рахунок експортера. При використанні інкасової форми розрахунків із розстрочкою платежу банк імпортера зберігає тратту до настання строку платежу.

Загальний механізм інкасової форми розрахунків передбачає таке: експор­тер, відвантаживши товар згідно з умовами контракту, оформлює необхідні комерційні документи і передає їх в уповноважений банк України, обу­мовлений у контракті. Уповноважений банк пересилає комплект доку­ментів банку імпортера або банку-кореспондента в країні імпортера. Банк імпортера повідомляє покупця і передає йому ці документи проти акцепту термінової тратти.

В інкасовому дорученні можуть бути такі види інструкцій, які стосу­ються видачі документів:

1)   платнику проти платежу;

2)   платнику проти акцепту (тратт);

3)   документи без оплати.

Розрахунок за інкасо, як правило, передбачає видачу документів про­ти платежу. Другий вид інструкцій використовується при розрахунках по комерційному кредиту. Тут імпортер отримує документи після акцепту пе-реказного векселя (тратти), направленого при інкасовому дорученні.

Банк імпортера здійснює переказ на кореспондуючий рахунок і інфор­мує про це банк експортера. Банк експортера здійснює зарахування на ра­хунок українського експортера валютної виручки. Організацію докумен­тообігу по акцепту або надходження грошових коштів бере на себе банк експортера. Банк імпортера (банк-емітент) контролює сплату суми імпор­тером. При відмові імпортера про акцепт банк-емітент перевіряє обґрун­тованість відмови і повідомляє про це банк-ремітент (банк експортера). При цьому банк-ремітент приймає заходи зі стягнення платежу.

Завдяки акцепту імпортер бере на себе обов’язок здійснити платіж у визначений термін. У тих випадках, коли наданий імпортеру коротко­строковий комерційний кредит (як правило, на термін до трьох місяців) не оформляється векселем, банки на підставі інструкцій довіреної особи видають документи платнику без оплати. При цьому експортер, як прави­ло, добивається від імпортера виставлення банківської гарантії в забезпе­чення платежів за контрактом. Документи можуть бути видані без оплати також під письмове зобов’язання платника здійснити платіж у визначений строк.

Банки, які беруть участь у розрахунках по інкасо, виступають у ролі посередників і не несуть ніякої відповідальності за несплату або неакцепт документів (тратт). їх обов’язки обмежуються тим, що вони повинні нада­ти імпортеру документи або тратти до сплати (до акцепту) або направити документи (тратти) іншому банку для представлення до сплати (акцепту).

У разі неплатежу або неакцепту банк імпортер сповіщає про це довірену особу або його банк.

Інкасова форма розрахунків певною мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів або акцепту тратт (якщо, звичайно, експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння яким він вступає після його оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам інструкцій про видачу документів без опла­ти.

Документи, отримані імпортером для перевірки, залишаються в роз­порядженні банку до моменту їх оплати (акцепту тратт) і у разі неоплати повертаються банку з вказаними причинами неоплати (неакцепту). Од­нак імпортер може отримати товар (наприклад, по одному із оригіналів коносаменту, який надано експортером капітанською поштою) до моменту представлення йому документів. Тоді збільшується ризик необґрунтова-ної затримки платежу покупцем, відмова від оплати товару тощо.

Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона передбачає оплату дійсно поставленого товару, а витрати з проведення інка­сової операції відносно невеликі. Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за своєчасністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реальних важелів впливу на імпортера з ме­тою прискорення оплати (акцепту) документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати (акцепту), який може займати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон; в останньому випадку експортер понесе витрати, що пов’язані із зберіганням вантажу, його продажу третій особі або транспортуванням назад у свою країну, значний розрив у часі між відвантаженням товару і отриманням валютної виручки, особливо при довготривалому транспортуванні вантажів.

У розрахунках за комерційним кредитом інкасо документів і векселів зазвичай супроводжуються виставленням за дорученням імпортера банків­ської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у випадку несплати імпортером документів (векселів) в обумовлені строки. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпеченні акцепту тратт, що направляються на інкасо.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)