Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 4. Операції в іноземній валюті за комерційними угодами клієнтів

4. Операції в іноземній валюті за комерційними угодами клієнтів



Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території Украї­ни представництвами юридичних осіб-нерезидентів дозволяється для за­безпечення витрат працівників підприємства на відрядження за кордон та бронювання місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном згідно з чинним законодавством.

* Далі у всіх випадках, що розглядаються, щодо переміщення валюти через митний кор­дон необхідно враховувати вимогу цієї Інструкції.

Загальна сума іноземної валюти готівкою (дорожніх чеків МПС у вільно конвертованій валюті), що може бути видана одному працівнику-резиденту чи нерезиденту на відрядження за кордон, не може перевищувати суми, встановленої Ыструктщю «Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України»* .
Чинним законодавством передбачена можливість перевезення інозем­ної валюти юридичними особами-резидентами через митний кордон Ук­раїни (табл. 12.3).

Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми ви­везення іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном ви­користовується корпоративна пластикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.

Виплата коштів на представницькі витрати підприємствам для від’їжджаючих за кордон працівників здійснюється уповноваженим бан­ком відповідно до чинного законодавства України за наданою заявкою. У цьому випадку також встановлені певні обмеження (табл. 12.4).
Уповноважений банк при видачі іноземної валюти надає підприємству дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готів­кою.

На транспортних засобах, на яких надавались послуги та/або реалізо­вувався товар за межами України до перетину митного кордону України, додатково дозволяється ввозити отриману виручку в іноземній валюті, сума якої підтверджена записом у Товарно-касовій книзі або чеками РРО.

Іноземна валюта, яка ввозиться і вивозиться юридичними особами-резидентами, підлягає декларуванню у відповідному митному органі підзвітною фізичною особою, яка має доручення підприємства на її вве­зення (вивезення).

Якщо на підприємстві виникла необхідність вивезення (ввезення) ва­люти у сумі, що перевищує норми чинного законодавства, або у випадках, не встановлених ним, то така діяльність потребує одержання індивідуаль­ної ліцензії НБУ. Термін дії такої ліцензії для юридичних осіб становить 1 місяць.

Потреба у вивезенні готівкової іноземної валюти за межі України ви­никає також при відрядженні фізичних осіб зі службових питань.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунка на відряджен­ня за кордон здійснюється уповноваженим банком:

а) за наявності заявки підприємства, що містить такі дані:

номер і дата наказу (розпорядження);

прізвище, ім’я та по батькові осіб, що виїжджають за кордон;

строк перебування за кордоном; розрахунок витрат.

Також подається доручення на отримання коштів на відрядження у касі уповноваженого банку. Документи, що надаються для виплати іноземної валюти на відрядження за кордон, залишаються в уповноваженому банку;

б) відповідно до наданого розрахунку витрат підприємства, але в сумі, що не перевищує на одного працівника 300 доларів США готівкою на добу чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день видачі коштів з каси уповноваженого банку, для оплати добових та витрат за наймання житло­вого приміщення за кордоном.

Для забезпечення транспортних витрат працівника за кордоном під час відрядження видача готівки здійснюється у сумі до 1000 доларів США на одного працівника чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ.

Відшкодування працівнику витрат власних коштів в іноземній валюті у відрядженні за кордоном здійснюється відповідно до чинного законо­давства України у гривнях за офіційним обмінним курсом до іноземних валют, встановленим НБУ.

Видача готівкової іноземної валюти з рахунка на експлуатаційні витра­ти за кордоном здійснюється уповноваженим банком за наявності:

а)  заявки підприємства, що містить такі дані:
мета виїзду;

прізвище, ім’я та по батькові особи, яка вивозить іноземну валюту на експлуатаційні потреби; розрахунок витрат;

б)  доручення на отримання коштів на експлуатаційні витрати в касі
уповноваженого банку.

Банк на підставі розрахунку експлуатаційних витрат транспортних за­собів за кордоном надає підприємству дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою.

Для оплати праці нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом:

•   в офіційних представництвах та представництвах юридичних осіб -нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності;

•   у юридичних осіб-резидентів, постійних представництвах юридич­них осіб-нерезидентів.

Якщо сума, одержана як оплата праці, перевищує встановлені чинним законодавством України норми вивезення іноземної валюти за кордон, то фізична особа-нерезидент може перерахувати зазначені кошти з власного рахунка в іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку України, на рахунок в іноземному банку чи вивезти за дозволом НБУ.

Для виконання статутної діяльності представництва Бюро міжнародної організації з міграції, в тому числі для покриття витрат, пов’язаних із за­безпеченням виїзду мігрантів на батьківщину, за рахунок коштів, що на­дійшли від нерезидентів на рахунок зазначеного бюро.

Для виконання зобов’язань, передбачених статтями 116-119 Кодексу торговельного мореплавства, згідно з контрактом на здійснення агентсь­ких послуг щодо виплат морським агентом готівкової іноземної валюти на експлуатаційні потреби капітану судна, що належить (зафрахтоване) суд-новласнику-нерезиденту (в тому числі на оплату праці членів екіпажу, ре­патріацію моряків із судна, яке знаходиться в порту України тощо).

Видача готівкової іноземної валюти з рахунка морського агента-рези­дента здійснюється уповноваженим банком:

а)  у разі отримання тестованого телексного повідомлення від інозем-
ного банку, надісланого за дорученням нерезидента (судновласника), про
зарахування на рахунок в іноземній валюті морського агента-резидента
авансового платежу за здійснення агентських послуг;

б) за умови надання морським агентом-резидентом уповноваженому
банку заявки на зняття з рахунка готівкової іноземної валюти.

Документи, що надаються для виплати коштів в іноземній валюті, за­лишаються в уповноваженому банку.

Уповноважений банк надає морському агенту-резиденту довідку на ім’я капітана судна судновласника-нерезидента для вивезення нерезидентом іноземної валюти на експлуатаційні витрати, оплату праці членів екіпажу та довідки на ім’я членів екіпажу судна при здійсненні їх репатріації в ме­жах сум, визначених судновласником для цих цілей.

Для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення рекламацій, форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною осо­бою-резидентом (або його представництвом), яка надає послуги з опла­тою в іноземній валюті відповідно до чинного законодавства України, зо­бов’язань перед фізичною особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуги.

Видача готівкової іноземної валюти здійснюється уповноваженим бан­ком за заявкою підприємства на виплату іноземної валюти з власних ра­хунків, до якої додаються копії документів, що підтверджують причини невиконання зобов’язань перед фізичними особами, із зазначенням прізвищ фізичних осіб та сум іноземної валюти, що підлягають повернен­ню.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засо­бу платежу або застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб-не-резидентів чи резидентів, а також уповноважених представників юридич­ної особи нерезидента-суб’єкта підприємницької діяльності, коштів у грив­

нях і неможливості здійснення валютнообмінної операції через пункт об­міну іноземної валюти в таких випадках. На територіях митниць у разі:

а) сплати мита, платежів, зборів, штрафів фізичними особами;

б) оформленні перевезень;

в) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і тран-
зитних товарів митними;

г) сплати нерезидентами консульських зборів для відкриття віз;

ґ) оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними службами контролю;

д) оплати нерезидентами послуг з обов’язкового медичного страхування.
На територіях вокзалів, аеропортів та портів у разі:

а) реалізації підприємствам-нерезидентам товарів та послуг з обслуго-
вування іноземних транспортних засобів, їх пасажирів і членів екіпажу.

Розрахунки з нерезидентами здійснюються на підставі рахунка, рахун-ка-фактури або відповідно до укладеного договору, які передбачають оп­лату в готівковій іноземній валюті;

б) переоформлення фізичним особам суб’єктами підприємницької
діяльності квитків та доплати за багаж у день здійснення цього міжнарод-
ного рейсу;

в) реалізації підприємствам через непередбачені обставини пально-
мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та надання
нерезидентам послуг з обслуговування пасажирів і членів екіпажу інозем-
них транспортних засобів;

г) надання підприємствами послуг нерезидентам із застосуванням до-
рожніх чеків міжнародних платіжних систем.

Підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок підприємства є копія рахунка та копія митної декларації про ввезення іно­земної валюти в Україну нерезидентом.

На території України використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам-нерезидентам.

В інших випадках використання готівкової іноземної валюти на тери­торії України як засобу платежу, а також як застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозво­ляється в разі здійснення підприємствами-резидентами торгівлі та надан­ня послуг за межами України на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані), у таких випадках:

а) за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морських, річкових судах, у потягах та в автобусах;

б) за надані послуги з міжнародних пасажирських перевезень та по­ромних переправлень у прикордонних з Україною зонах.

Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах транспортних засобів та яку одержано за продані квитки, товари і перевезення багажу, підлягає обов’язковому декларуванню на митниці та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в сумах, задекла­рованих у митній декларації.

На оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого бан­ку про прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку.

Також дозволяється зараховувати готівкову іноземну валюту на раху­нок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в разі:

а)  отримання її як благодійного внеску від нерезидента;

б) сплати фізичними особами-резидентами та нерезидентами держав-
ного мита згідно з чинним законодавством України;

в) сплати фізичними особами-нерезидентами зборів за дії, пов’язані з
охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Фізичні особи-нерезиденти подають до уповноваженого банку копію митної декларації про ввезення в Україну готівкової іноземної валюти, довідку банку про зняття коштів з рахунка через уповноважений банк.

Невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що була отри­мана підприємством-резидентом для сплати за витрати на відрядження за кордон чи на експлуатаційні витрати за кордоном, підлягає зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті в банку протягом п’яти бан­ківських днів з часу оприбуткування до каси підприємства.

Банку згідно з власними тарифами дозволяється отримувати комісій­ну винагороду у валюті за операціями із її зарахування, або зняття з рахун­ка клієнта, якщо ці операції пов’язані зі сплатою комісій в іноземній ва­люті іноземному банку-кореспонденту.

Банк може приймати від уповноваженого представника нерезидента — суб’єкта підприємницької діяльності, в касу, готівкову вільно конверто­вану валюту в сумі, що не перевищує 10 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, на день здійснення операції, за наявності:

а)  експортного договору (контракту) резидента, в якому передбачено
повну або часткову оплату нерезидентом продукції, виконаних робіт, от-
риманих послуг у готівковій вільно конвертованій іноземній валюті;

б)  оригіналу митної декларації про ввезення повноважним представ-
ником нерезидента-суб’єкта підприємницької діяльності в Україну вільно
конвертованої іноземної валюти;

в) документа, що підтверджує повноваження, надані представнику не-
резидента-суб’єкта підприємницької діяльності, на оплату договору готі-
вковою вільно конвертованою іноземною валютою;

г) копії сторінок паспорта фізичної особи — повноважного представ-
ника нерезидента або документа, що його замінює.

Для підкріплення власної каси уповноважені банки мають право нада­вати один одному міжбанківські кредити у готівковій іноземній валюті і здійснювати купівлю-продаж цієї валюти за безготівкову гривню або за безготівкову іноземну валюту відповідно до чинного законодавства Украї­ни.

Зняття банками-нерезидентами з власного рахунка, відкритого в упов­новаженому банку України, іноземної валюти готівкою для вивезення її за кордон здійснюється за наявності індивідуальної ліцензії на право виве­зення за межі України валютних цінностей, наданої НБУ.

Використання іноземної валюти II групи за Класифікатором інозем­них валют НБУ здійснюється за наявності згоди уповноваженого банку на інкасацію та зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок в іно­земній валюті суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо залишки іноземної валюти залишаються в неробочі часи доби у касах тих суб’єктів підприємницької діяльності, яким дозволяється вико­ристовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк встановлює ліміт зазначених залишків іноземної ва­люти в касі. Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підляга­ють повній інкасації.

Якщо резиденти працюють у вихідні та святкові дні, то вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обо­в’язковою інкасацією понадлімітних залишків до установи уповноваже­ного банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Необхідно пам’ятати, що у наведених випадках іноземна валюта підля­гає продажу в повній сумі на міжбанківському валютному ринку України у встановлені терміни.

Готівкова іноземна валюта, отримана підприємствами в уповноваже­ному банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників рахунків згідно з чинним законодавством України покладаєть­ся відповідальність за цільове використання цих коштів.

На території України сплата резидентами та нерезидентами зборів та здійснення платежів готівкою у всіх інших випадках проводиться у грив­нях, і тільки за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ — в іноземній валюті.

Купувати та продавати іноземну валюту, минаючи уповноважені бан­ки, не дозволяється. Для здійснення цих операцій підприємство укладає

договір із банком та сплачує йому за надання цієї послуги комісійну вина­городу. В свою чергу, банки проводять такі операції на валютному ринку, де діють певні обмеження.

Проводяться такі операції виключно на Міжбанківському валютному ринку України, на аукціонах НБУ через уповноважені банки, які купують іноземну валюту за дорученням клієнтів із метою її перерахування за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть купувати на Міжбанкі-вському валютному ринку України валюту з метою:

•   забезпечення виконання їх зобов’язань перед нерезидентами з імпор­ту товарів (робіт, послуг);

•   покриття витрат на службові відрядження за кордон;

•   попередньої оплати послуг зв’язку і транспорту;

•   розрахунків за картками міжнародних платіжних систем;

•   передоплати періодичної та поліграфічної продукції;

•   оплати за переробку давальницької сировини, за капітальне будів­ництво, за надання туристичних і страхових послуг, за участь у семі­нарах, проживання в готелях;

•   сплати мита і послуг патентних повірених на підставі відповідних до­кументів і довідки Державної податкової адміністрації;

•   погашення кредитів нерезидентів відповідно до укладених угод;

•   перерахування за кордон пенсій, стипендій, аліментів у порядку, пе­редбаченому угодами з неторговельних платежів із відповідними дер­жавами;

•   репатріації капіталу, який належить іноземному інвестору, інвесто­ваного в економіку України, або дивідендів;

•    з іншою метою, передбаченою чинним законодавством України.

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валют­ному ринку України при розрахунках з нерезидентами з торговельних опе­рацій є:

•   договір із нерезидентом, оформлений згідно з вимогами чинного за­конодавства України, або інший документ, який відповідно до чин­ного законодавства України має силу договору;

•   вантажна митна декларація у разі, якщо товар ввезено на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснено митне офор­млення тимчасово ввезених вантажів під зобов’язання про їх зворот­не вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти). Копія вантажної митної декларації засвідчується круглою гербовою печат­кою і підписом керівника відповідної митниці;

•   акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) або інший доку­мент, що засвідчує надання послуг, виконання робіт;

•   документи, передбачені при документарній формі розрахунків (ак­редитив, інкасо);

•   довідка Державної податкової адміністрації, у якій резидент зареєст­рований як платник податків, із зазначенням інформації про основ­ний поточний рахунок резидента в національній та іноземній валюті (у випадку купівлі іноземної валюти І групи Класифікатора).

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валют­ному ринку України резидентами при здійсненні розрахунків з неторго­вельних операцій є:

•   заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон, на експлуа­таційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кор­дон (див. лекцію 8);

•   документи, які мають силу договору і можуть використовуватись згідно з міжнародною практикою для оплати участі в міжнародних вистав­ках, конгресах; для оплати за навчання, лікування, патентування; для сплати митних платежів; для відшкодування витрат судових, арбітраж­них, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

•   рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів;

•  угоди між пенсійними фондами про перекази за межі України пенсій в іноземній валюті.

Для придбання іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України підприємство подає заяву в уповноважений банк (див. зразок 12.3). До заяви додається копія контракту.

Після передачі заяви підприємство перераховує еквівалент у націо­нальній валюті в банк за аукціонним курсом попередніх торгів з комісій­ною винагородою уповноваженому банку та біржі.

На оригіналах документів, на підставі яких придбано іноземну валюту, проставляється відмітка банку про суму придбаної валюти. Копії цих до­кументів із зазначеною відміткою завіряються печаткою і підписом керів­ника підприємства або нотаріусом і зберігаються в банку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)