Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківські операції (Коваленко) скачати онлайн-> Операції по залученню вкладів і депозитів

Операції по залученню вкладів і депозитів



У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином:
1) депозити;
2) недепозитні залучені кошти.
Депозит (вклад) — це грошові кошти у готівковій або безготівковій формах, національній або іноземних валютах, передані до банку їх власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника для зберігання на визначених умовах.
Операції, пов’язані із залученням коштів на вклади, називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту в банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти.
Недепозитні залучені кошти — це кошти, які банк отримує у вигляді позички або шляхом продажу власних боргових зобов’язань на грошовому ринку.
Недепозитні джерела банківських ресурсів, відрізняються від депозитних тим, що мають, по-перше, не персональний характер, тобто не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а залучаються на ринку на кореспондентській основі, і, по-друге, ініціатива залучення цих коштів належить самому банку.
Недепозитними залученими ресурсами користуються переважно великі банки. Придбання таких ресурсів здійснюються великими сумами, тому вважається, що такі операції мають оптовий характер.
Важливою умовою стимулювання депозитів є підвищення надійності банків та банківської системи в цілому.
Сучасна банківська практика характеризується значним розмаїттям вкладів депозитів, які бувають:
I. Залежно від категорії вкладника: «депозити юридичних осіб; *депозити фізичних осіб.
II. Залежно від строку і порядку вилучення:
* вклади до запитання;
*строкові вклади.
III. Залежно від економічного змісту:
* вклади до запитання;
*строкові вклади;
*ощадні вклади;
*цінні папери.
Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, тому їх ще називають транзакційними. Ці вклади розміщуються в банках на поточних і контокорентних рахунках і можуть у будь-який час за вимогою клієнта поповнюватися або вилучатися, причому частково або повністю, у готівковій чи безготівковій формі.
Вкладами до запитання є також кредитові залишки коштів на контокорентних рахунках, рахунках з овердрафтом, а також спеціальних карткових рахунках.
Оскільки для банку ресурси у вкладах до запитання є нестабільними (незручними для планування, прогнозування), то вкладникам цих коштів або взагалі не виплачують винагороду, або платять мінімальні відсотки. Для стимулювання приросту вкладів до запитання банки можуть пропонувати додаткові послуги клієнтам, з якими укладена угода про розрахунково-касове обслуговування, наприклад пільги при наданні кредитів, безкоштовні консультативні послуги, а також підвищену якість обслуговування.
Витрати на ведення рахунків до запитання частково або повністю покриваються за рахунок комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування. Деякі банки можуть не стягувати комісії з клієнтів у випадках, коли на рахунках підтримується стабільний, не нижче певного рівня залишок.
Строкові вклади – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках протягом встановленого терміну, який визначається при відкритті цих рахунків. Ці депозити призначені для заощадження коштів, їх збереження. По строкових депозитах виплачується вищий відсоток, ніж по вкладах до запитання, оскільки для банків вони зручніші для планування. Дострокове вилучення коштів з рахунків можливе за умови попереднього повідомлення, причому на клієнта накладаються санкції, відсотки за зберігання коштів не нараховуються взагалі або нараховуються за ставкою, аналогічною вкладам до запитання.
Диференціація відсотків за строковими вкладами залежить від терміну, виду депозиту, періоду повідомлення про дострокове вилучення коштів, попиту і пропозиції на грошовому ринку, потреби банку в ресурсах.
Строкові депозити оформлюються депозитною угодою, яка засвідчує право банку управляти залученими коштами та право клієнта отримати суми вкладу та відсотків по ньому в чітко обумовлений строк.
Основні реквізити депозитної угоди:
1) назва та адреса банку, який приймає депозит;
2) назва та адреса власника коштів;
3) дата внесення депозиту;
4) сума депозиту;
5) дата повернення коштів;
6) відсоткова ставка;
7) зобов’язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;
8) підписи сторін.
Угода укладається у двох примірниках.
Часто банки встановлюють мінімальний розмір вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на певну групу вкладників. Банки можуть закріпити в угоді право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути розірвано. Усі спори між банком і вкладником вирішуються у судовому порядку.
Однією з форм строкових вкладів є депозитні та ощадні сертифікати. Депозитний сертифікат надається юридичним, а ощадний — фізичним особам. Сертифікат — це письмове свідоцтво банку про внесення вкладником грошових коштів, що дає останньому право на одержання після встановленого строку депозита і відсотків по ньому. Сертифікати бувають:
* іменні і на пред’явника;
*у національній та іноземній валютах;
*у паперовій та безпаперовій формах;
* строкові і до запитання.
Ощадні вклади є проміжною формою між вкладами до запитання і строковими депозитами. їх відмінністю від строкових депозитів є те, що по ощадних вкладах не встановлюються фіксований термін зберігання і фіксована сума, вони не потребують попереднього повідомлення про вилучення.
Характерні особливості ощадних вкладів:
1) невелика мінімальна сума;
2) поступове нагромадження коштів на рахунку;
3) видача власникові вкладу іменного свідоцтва — ощадної книжки.
Деякі банки відмовляються від ощадної книжки і замінюють її виписками про стан рахунку. Це зменшує витрати банку на ведення рахунку, а також запобігає зловживанням, пов’язаним із злочином, шахрайством.
Порядок вилучення коштів з ощадного вкладу регламентується в угоді між банком і клієнтом. Банки можуть вимагати попереднього повідомлення про вилучення значних сум вкладу.
Відсоткові ставки по цих вкладах вищі за ставки по вкладу до запитання, але нижчі ніж по строковому вкладу.
Ощадні вклади забезпечують стабільні залишки коштів, що є зручним для банку.
За депозитами банки можуть нараховувати прості і складні відсотки. Найбільш поширеним і традиційним є нарахування простих відсотків за формулою:
В = (С Вc К) / (365 • 100%),
де В — сума нарахованих простих відсотків; С — сума вкладу; Вс — відсоткова ставка по депозиту; К— кількість днів у періоді.
Дохід по складних відсотках передбачає нарахування відсотка на відсоток. Сума, яку отримує вкладник наприкінці терміну вкладу, при нарахуванні складних відсотків обчислюється за формулою:
Р(1+R)n,
де n — період вкладу; R — відсоткова ставка по депозиту; Р -сума угоди.
Для компенсації втрат від інфляції банки можуть пропонувати клієнтам виплату відсотків наперед. У разі дострокового вилучення вкладу банк вилучає суму виплачених відсотків із суми депозиту.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківські операції (Коваленко)