Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> Лекція 13 Нетрадиційні банківські операції і послуги1. Банківські гарантії та поручительства

Лекція 13 Нетрадиційні банківські операції і послуги1. Банківські гарантії та поручительства



Найбільшою сферою застосування банківських гарантій є розрахунки та платежі в міжнародній торгівлі. Метою банківських гарантій є додатко­ве забезпечення фінансових інтересів сторін, що беруть участь у зовніш­ньоторговельних угодах.

На перший погляд зовнішньоторговельний контракт, який докладно визначає зобов’язання сторін, застосування різних санкцій за їх невико­нання, порядок розгляду претензій і спорів, є достатнім забезпеченням виконання контрагентами своїх зобов’язань. Однак на практиці, навіть при самій ретельній розробці умов договору, деякі особливості поставок то­варів, надання послуг або здійснення платежів, які впливають на реаліза­цію даної угоди, проявляються тільки в процесі виконання контракту і, як правило, не можуть бути завчасно враховані. Крім того, процес розгляду претензій в арбітражі займає багато часу і призводить до значних втрат, особливо при розгляді справи в арбітражі третьої країни.

Навіть можливий виграш справи в арбітражі або у суді ще не означає, що питання остаточно врегульоване. Кредитору необхідно здійснити стяг­

нення коштів із боржника, що не завжди можливо (наприклад, якщо ос­танній виявився банкрутом). Саме тому експортери (підрядники, креди­тори) та імпортери (замовники, позичальники) прагнуть додаткового за­безпечення своїх інтересів. При цьому контрагенти прагнуть, щоб ці за­безпечення або взагалі виключали можливість понесення ними будь-яких збитків, або дозволяли швидко задовольнити їх вимоги, за договором. Та­кого роду додаткові забезпечення надаються банками у вигляді письмових односторонніх зобов’язань і називаються банківськими гарантіями, або гарантійними листами. Оскільки часто виступають у вигляді листів, адре­сованих безпосередньо особам, на користь яких вони виставлені (бенефі-ціарам).

Таким чином, гарантію можна визначити як доручення банку-гаран­та, що приймається стосовно до будь-якої особи (бенефіціара) за доручен­ням іншої особи (принципала), в забезпечення виконання останнім своїх зобов’язань перед бенефіціаром. Змістом зобов’язання за гарантією завж­ди є виконання іншого договору, до якого відсилає гарантія. Реалізація га­рантії здійснюється в той момент, коли банк-гарант виконує свої зобов’я­зання перед бенефіціаром (шляхом виплати йому певної суми).

З точки зору підстави для реалізації гарантії поділяються на безумовні і умовні. При наданні безумовної гарантії банк-гарант здійснює платіж бе-нефіціару проти його нічим не обумовленої простої першої вимоги, навіть якщо вона і не підтверджена наданням будь-яких додаткових документів. Дані гарантії найбільш вигідні бенефіціару, оскільки максимально забез­печують його інтереси. Виконання гарантії відбувається в результаті од­ностороннього прийняття рішення бенефіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких спорів. Як правило, вимога бенефіціа­ра повинна бути пред’явлена в межах суми та строку дії гарантії. При вис­тавленні безумовних гарантій банки, як правило, використовують форму­лювання: «Безумовно гарантуємо за першою вимогою бенефіціара». Безу­мовні гарантії виставляються банками переважно за дорученням великих постійних клієнтів, але за ними можуть вимагати внесення забезпечення.

Реалізація умовної гарантії може залежати від виконання певних умов, більш-менш вигідних для бенефіціара. Наприклад:

•    бенефіціар повинен вказати причину заяви своєї вимоги за гаран­тією. Наприклад, приклавши сертифікат про те, що він виконав свої зобо­в’язання, обумовлені контрактом, а його контрагент не здійснив у вста­новлені строки платіж;

•    до вимоги бенефіціара оплати в рахунок гарантії повинні бути до­дані документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов’язань за контрактом. Гарантії, які передбачають надання комплекту товаророзпо-рядчих документів, називаються документарними;

• вимога бенефіціара в рахунок гарантії повинна бути підтверджена спеціальним документом — свідоцтвом уповноваженої третьої особи (тор­гово-промислової палати, арбітражу) про те, що контрагент (наказодавець за гарантією) не виконав свої зобов’язання. Така умова менш вигідна бе-нефіціару, так як потребує багато часу.

Найменш вигідні для бенефіціара умовні гарантії, що ставлять здійснення платежу в пряму залежність від згоди на це принципала.

У міжнародній практиці застосовуються прямі гарантії і контргарантії. За прямими гарантіями банк-гарант бере на себе зобов’язання безпосе­редньо перед бенефіціаром. При видачі контргарантій гарантом є, як пра­вило, банк у країні бенефіціара (або третій банк), до якого звертається банк принципала (банк-поручитель). Банк-поручитель виставляє контргаран-тію і просить свого кореспондента видати гарантію на користь бенефіціа-ра під повну відповідальність поручителя. Такі гарантії пов’язані з додат­ковими витратами для поручителя.

Так само, як і акредитиви, гарантії можуть бути відзивними і безвідзив-ними. В останньому випадку зобов’язання банку-гаранта не може бути ска­соване або анульовано без попереднього попередження бенефіціара.

Гарантїї також поділяються на платіжні і договірні. Платіжні гарантії вис­тавляються банками в забезпечення платіжних зобов’язань покупців (борж­ників) стосовно до продавців (кредиторів). Такі гарантії забезпечують інтере­си експортерів; вони видаються перш за все при здійсненні розрахунків за комерційними кредитами. Вони є, як правило, безумовними, такими що пе­редбачають платіж проти простої першої вимоги бенефіціара, і видаються на повну суму кредитної частини угоди і на весь строк погашення кредиту.

Із збільшенням використання в розрахунках на умовах платежу готів­кою банківських переказів та інкасо, зростає роль банківських гарантій своєчасної сплати товару імпортером. Такі платіжні гарантії можуть бути як безумовними, так і умовними. При виставленні документарних гарантій банки-гаранти, як правило, вимагають виписувати товаророзпорядчі до­кументи їх наказу. Більшість банків проводить операції за документарни­ми гарантіями аналогічно операціям за документарними акредитивами, але за рівнем забезпечення вони поступаються останнім.

У розрахунках за інкасо або банківськими переказами з вітчизняним експортером на умовах сплати готівкою забезпечення у вигляді безумов­них платіжних гарантій повинно бути передбачено договором, особливо в тих випадках, коли покупець має можливість отримати товар до його спла­ти. В такій ситуації уповноваженим банкам слід виставляти гарантії тільки після ретельного розгляду в кожному конкретному випадку, так як це по­в’язано із значним ризиком, а у випадку найменших сумнівів уникати та­ких операцій або здійснювати під відповідне забезпечення.

Іншим різновидом банківських гарантій, які використовуються в міжнародних розрахунках, є договірні гарантії. Такі гарантії виставляють­ся банками в забезпечення інтересів імпортерів (замовників). До договір­них гарантій відносять, перш за все, гарантії повернення авансу і гарантії належного виконання контракту, а також тендерні гарантії (гарантії участі в торгах) та гарантії на тимчасовий ввіз (гарантії митного очищення).

До договірних гарантій відносяться також тендерні гарантії (гарантії участі в торгах) та гарантії митного очищення. Ці гарантії можуть бути і не пов’язані безпосередньо з виконанням будь-якого контракту.

За останні роки у міжнародній торгівлі товарами та послугами дістала поширення практика оголошення підприємствами різних країн, які бажа­ють закупити велику партію товару або підібрати підрядника для реалізації великого проекту, міжнародних конкурсів (торги, тендер), для участі у яких запрошуються різні фірми. Учасники торгів надають організаторам свої пропозиції, з яких вибирається найбільш вигідна, після чого фірма, що ви­грала торги, підписує договір з організатором на поставку даного товару, надання послуг або здійснення будь-яких робіт тощо. Якщо фірма відмов­ляється укладати договір, то сторона, що організовує тендер, понесе значні

збитки; крім того, для вибору нового постачальника (підрядника) знадо­биться час і, можливо, організація нового тендера.

У зв’язку з цим в умовах проведення торгів зазначається вимога до учас­ників про внесення застави (часто в валюті країни проведення торгів) у розмірі 5—10% від суми майбутнього контракту. Це не завжди вигідно май­бутньому експортеру, тому що пов’язано із іммобілізацією його коштів. Тому умови тендеру, як правило, передбачають можливість виставлення гарантії за дорученням учасника торгів — тендерної гарантії. Тендерна га­рантія забезпечує виплату певної суми у випадку відмови організації, яка виграла торги, від укладання контракту і, як правило, передбачає платіж за першою вимогою бенефіціара. Умови торгів можуть передбачати вис­тавлення тендерної гарантії одним із місцевих банків, у цьому випадку банк принципала — учасника торгів виставляє контргарантію на користь місце­вого банку, доручаючи останньому видати гарантію на користь організа­тора торгів під його повну відповідальність. Після підписання контракту, тендерна гарантія може бути переоформлена в гарантію належного вико­нання контракту.

Гарантія виконання (Performance Bond)

Видається за дорученням експортера на користь імпортера. Умови зов­нішньоторгових договорів, як правило, передбачають санкції до експор­тера (підрядника) у випадку невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов’язань. Такими санкціями виступають конвенціональні штра­фи. Гарантії належного виконання контракту забезпечують виплату бан­ком-гарантом сум штрафів за вимогою беніфіціара. Найчастіше такі га­рантії видаються при здійсненні підрядного будівництва, а їх сума, як пра­вило, не перевищує 10—15 % суми контракту.

Строк дії. В обсязі повної суми до повного виконання договору, що в більшості випадків включає і строк гарантії на поставлені виробничі об’єк­ти та обладнання.

Імпортери (замовники) здебільшого наполягають на виставленні на їх користь безумовних гарантій виконання. Однак експортери прагнуть до надання гарантій, що передбачають платежі на основі спеціальних доку­ментів, що засвідчують неналежне виконання продавцем (підрядником) умов договору. Такий перелік документів узгоджується сторонами.

Гарантія авансу (Advance Payment Guarantee)

Видається банком за дорученням експортера (підрядника), який, у відповідності з умовами договору, отримує авансом повну вартість товару або її частину. Змістом такої гарантії є зобов’язання банку з повернення суми авансу (або його невикористаної частини) у випадку невиконання продавцем (підрядником) своїх зобов’язань із поставки товару (проведен­ню робіт), передбачених контрактом. Якщо контракт передбачає постав­

ку товару частинами (поетапне проведення робіт), то обсяг зобов’язань банку-гаранту, як правило, зменшується в міру здійснення експортером відвантажень (або закінчення підрядником окремих етапів робіт).

Гарантії повернення авансу, що виставляються іноземними банками на користь вітчизняних імпортерів (замовників), найчастіше є безумовни­ми і можуть бути реалізовані проти простої першої вимоги беніфіціару. Авансові гарантії, що видавались у попередні роки комерційним банком за дорученням вітчизняних експортерів (підрядників), містять умову про надання арбітражного рішення, що зобов’язує продавця повернути отри­маний аванс або його частину.

Сума гарантії. Сума авансу.

Зниження суми гарантії. На противагу гарантії виконання, як прави­ло, обумовлюється, що сума гарантії автоматично знижується пропорцій­но сумі часткових поставок. Доказом виконання поставки виступає, як правило, належне виконання акредитива.

Строк дії. В гарантії авансу повинно передбачатись її погашення по закінченні поставок за договором.

Набрання чинності. Гарантія, як правило, виставляється перед отри­манням авансу, але повинна вступати в силу лише після надходження аван­су. Відповідне застереження необхідно включати в текст гарантії завжди, коли це можливо.

Гарантія платежу (Payment Guarantee)

Мета. Гарантія платежу виставляється, як правило, для забезпечення роз­рахунків за відкритим рахунком, причому можливі різні варіанти. Так, гаран­тія може бути виставлена в забезпечення повної оплати поставки товару та послуг. Пред’явлення вимоги бенефіціаром проводиться шляхом письмової заяви, що товар поставлений, але оплата при настанні строку не отримана.

Інша можливість застосування гарантії платежу полягає в частковому забезпеченні договору тривалої дії, що укладається між продавцем та по­купцем на поставку споживчих товарів або надання послуг. У такому дого­ворі узгоджуються щомісячні поставки, що сплачуються за відкритим ра­хунком. Замість відкриття акредитива на всю суму сторони домовляються про виставлення гарантії платежу, яка повинна покривати ризик неопла-ти поставок за період 1—3 місяці. Це зобов’язання банку є дійсним до пов­ного здійснення поставок за річним договором, а вимога може бути пред’яв­лена, якщо покупець товарів або послуг не сплатить будь-якої суми, що стала терміновою в межах цього періоду.

Резервний акредитив («стенд-бай» (Standby) акредитив)

Акредитив «стенд-бай» (резервний акредитив) підпорядковується Уні­фікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів. Він може застосовуватись як замість гарантій оферти, виконання та авансу, та як га­

рантії платежу і є забезпеченням платежу на випадок, коли третя особа не проведе обіцяного забезпечення. Його текст оформлюється як текст зви­чайного акредитива з деякими відмінностями:

а)  виставлення вимоги має на увазі тільки той випадок, коли обіцяне
виконання не здійснено;

б) для доведення невиконання достатньо заяви про це бенефіціара за
акредитивом «стенд-бай» разом із копіями документів, що підтверджують
поставку, наприклад, у формі дублікатів відвантажувальних документів,
векселів за пред’явленням тощо.

Платежі за резервним акредитивом виконуються банками на підставі заяви бенефіціара про те, що наказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх зобов’язань. При цьому банки не перевіряють достовірність такої заяви, тобто виконують платіж безумовно. Отже, резервний акреди­тив можна розглядати як гарантію забезпечення платежу в тому разі, якщо наказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх обов’язків за контрактом.

Цей вид акредитива із змістом гарантії використовується передусім у США, де виставлення банківських гарантій європейського типу не дозво­ляється законом.

Гарантія в забезпечення позики

Гарантія в забезпечення позики виставляється для забезпечення по­вернення позики банку (іншої установи чи підприємства) з урахуванням основного боргу, відсотків та інших витрат. Відшкодування за даною га­рантією здійснюється після звернення кредитора, яке оформлене належ­ним чином та відправлене поштою, телексом, телеграмою тощо.

Сума встановлюється за домовленістю і зменшується пропорційно з погашенням позики і відсотків.

Термін дії гарантії — до вказаної в ній дати або до повного виконання своїх зобов’язань боржником.

Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення). Видається банками за дорученням підрядників для забезпечення безмитного тимчасового вве­зення обладнання або матеріалів, необхідних для будівництва або прове­дення інших робіт (наприклад, геологічних пошуків). Таке обладнання (матеріали) повинно бути вивезено після закінчення робіт. Гарантія мит­ної очистки забезпечує виплату мита, якщо воно не буде вивезено.

На відміну від акредитивів та інкасо, банківські гарантії не регулюють­ся міжнародними документами, їх застосування визначається національ­ним законодавством країни гаранта. Щоправда, в 1978 р. Міжнародна тор­гова палата розробила «Уніфіковані правила по договірних гарантіях» (пуб­лікація МТП № 325), однак вони мають факультативний характер і можуть застосовуватися, якщо не суперечать національному законодавству.

Вексельні авалі та резервні акредитиви («стенд-бай»), які по суті також є гарантіями, за інших умов є більш доцільними, так як вони регулюються міжнародними законами і правилами, яких дотримуються більшість країн.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)