Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківська справа (Петрук О.М.) скачати онлайн-> 3. Рейтингова оцінка діяльності банку CAMEL

3. Рейтингова оцінка діяльності банку CAMEL



Система рейтингу банків називається CAMEL[1]:

«С» (Capital adequacy) — адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) — якість активів; можливість забезпечення повернен­ня активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«M» (Management) — менеджмент; оцінка методів управління банкі­вської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку робо­ти, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) — надходження або рентабельність; оцінка рентабель­ності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширен­ня банківської діяльності;

«L» (Liquidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Деякі компоненти системи CAMEL можна оцінити за даними звітності, яка подається в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцінка банку за даною системою є безперервним процесом.

Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вклад­ників. Банк із міцним капіталом може витримати значні втрати без ризику для вкладів своїх клієнтів. Для оцінки достатності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

При розрахунку коефіцієнтів використовують поняття «капітал», яке складається з:

•   оплаченої частини акціонерного капіталу, нерозподіленого прибут­ку, а також загальних або передбачених законом резервів (основний капітал);

•   інших видів капіталу, що також можуть бути використані при розра­хунку коефіцієнта (додатковий капітал). До них відносяться резерви переоцінки вартості основних коштів, загальні резервні відрахуван­ня на покриття можливих у майбутньому збитків за кредитами, а та­кож різного роду боргові інструменти, що мають субординований ста­тус відносно інтересів вкладників.

Один із головних напрямків банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких зі них, які не можуть бути стяг­нені або реальна вартість котрих нижче зазначеної в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів, зокрема:

•   інспекторська перевірка на місці;

•   класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можли­вості їх повернення (робиться інспекторами, що мають достатню ква­ліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

•   встановлення кількісного (об’єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності ре­зервних відрахувань банку на покриття збитків за кредитами;

•  перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально

підготовленими у сфері кредитного аналізу (оцінки кредитів), з ме­тою здійснення детальної оцінки діяльності банку. Третім компонентом системи рейтингу CAMEL є управління. Як пра­вило, управління оцінюють в останню чергу, тому що при цьому узагаль­нюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозуміло, що методи управлі­ння необхідно оцінювати суб’єктивно, і для цього не можна використо­вувати коефіцієнтні показники (як за іншими компонентами системи

CAMEL).

Оцінювати управління починають з огляду на ефективність роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності.

Не менш важливо при оцінці методів управління проаналізувати бан­ківську політику і його організаційну структуру, включаючи систему кон­тролю. Політика банку визначає курс за основними напрямками банківсь­кої діяльності (наприклад, надання кредитів, участь у валютно-фінансо­вих операціях, управління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управлінських рішень менеджером банку.

Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання ос­новних напрямків політики банку. Керівництво банку також підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, вклю­чаючи своєчасне надання достовірних звітів у НБУ.

Четвертим компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надход­жень банку, тобто того, який прибуток приносить банк.

Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або гро­шової ін’єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу над­ходить за рахунок прибутків. Ці надходження банку становлять собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який випла­чує велику частину свого прибутку як дивідендів, не забезпечує збільшен­ня свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомо­гою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують коефіцієнтний по­казник рентабельності банку — повернення (віддача) на середню вартість активів. Його розраховують як відношення суми прибутку після сплати податків до вартості активів, за якими він був отриманий.

Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто виявити, яки­ми вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгал­терського обліку) або періодичними (результатом великих окремих опе­рацій).

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оці­нка ліквідності, що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов’язання.

Важливо пам’ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов’язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути кон­вертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов’язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок на­явних ресурсів.

Після оцінки всіх п’ятьох компонентів системи рейтингу CAMEL ви­водять або підсумовують сукупний рейтинг банку.

Аналіз капіталу. При аналізі капіталу необхідно впевнитись у тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій.

Основна задача аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рівні капіталу: основний, додатковий, субординований.

При визначенні доступності капіталу активи банку повинні бути зва­жені з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв.

Рейтинг 1 (сильний) — банки, у яких:

•   нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато пере­вищують 8 і 5 % відповідно;

•   показники капіталу кращі, ніж в інших;

•    за результатами інспекторських перевірок якість активів відмінна. Рейтинг 2 (задовільний) — банки, у яких:

•   нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %;

•   показники капіталу є одними з найкращих;

•   за результатами інспекторських перевірок якість активів є задовіль­ною або середньою.

Рейтинг 3 (посередній) — банки, у яких:

•   показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам;

•   середнє положення проміж інших банків за показниками капіталу;

•    середня якість активів, що визначено в ході перевірок. Рейтинг 4 (граничний) — банки, які:

•    виконують один із двох встановлених нормативів;

•    знаходяться в кінці своєї групи за показниками капіталу;

•   демонструють явну нездатність або проблеми із якістю активів за ре­зультатами інспектування.

Рейтинг 5 (незадовільний) — банки:

•   які порушують встановлені нормативи або які мають негативні по­казники капіталу (дефіцит капіталу);

•   у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

•   що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.

Аналіз якості активів. При аналізі якості активів використовують сис­тему класифікації кредитів. інших видів активів і позабалансових статей. Усі активи. включаючи позабалансові статті. множать на відповідний ко­ефіцієнт ризику. Загальна сума активів. які зважені за ступенем ризику. є середньозваженою вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами. то вони вира­ховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування. які можуть бути використані для покриття можли­вих збитків у майбутньому. то їх додають до суми капіталу.

Зважування на ризик за кожною класифікацією активів виконують. ви­користовуючи дані таблиці 14.5.


[1] Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинщя та проф. A.M. Герасимовича. — Житомир: ПП “Рута”, 2001.

Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак у даний момент часу вони не є серйозною проблемою; субстандартними — активи, що є проблемними і за якими остаточне погашення не гарантова­не; сумнівними — активи, за якими передбачаються збитки, але їхній розмір поки не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені.

Якість активів (АК) визначають за формулою:

^ _   Середньозважена вартість класифікованих активів 100% Капітал банку

Рейтингова оцінка:

якщо АК менше     5 %                         — 1 (сильний),

5—15 %     — 2 (задовільний),

15—30 %    — 3 (посередній),

30—50 %    — 4 (граничний),

більш 50 % — 5 (незадовільний). Аналіз ефективності роботи банку. Рівень надходжень (РН) розрахову­ють за формулою:

р^_     Чистий прибуток після сплати податків і до виплати дивідендів х 100% Середня вартість всіх активів

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних даних з ура­хуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень вста­новлюють у залежності від коефіцієнта прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

більший 1 %   — 1 (сильний),

0,75—1,0%      — 2 (задовільний),

0,50—0,75 %    — 3 (посередній),

0,25—0,5%      — 4 (граничний),

менше 0,25 %, або чисті збитки — 5 (незадовільний).

Аналіз ліквідності банку. Ліквідність аналізують з метою з’ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями в обумовлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності є такими:

•   перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

•   експертна оцінка за приведеними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення по­казників постійно підтримується понад встановлених нормативів. Висо­кий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко за­лучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності краще, ніж в інших банках.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вище за середній. Є можливість залучати кошти у випадку першої необхідності. Коефіцієнт ліквідності вище за середній у порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний мо­мент. Як правило, виконуються нормативні вимоги з ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні в порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від за­лучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти. за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижче середніх у порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 5(незадовільний). Значна недостатність ліквідних активів. По­стійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти. за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності в порівнянні з інши­ми банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує. що порушен­ня встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох одночасно) тягне за собою віднесення стану ліквідності банку до незадовільної кате­горії.

Аналіз менеджменту банку. Експертна оцінка управління банком про­водиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовіль­ний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку. які цілком виконуються. Оче­видна цілісність. компетентність і здатність управління банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи. в основному. є адекватни­ми і виконуються. Відсутність явних недоліків у методах керівництва бан­ком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або за­довільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити розроблені правила роботи банку або більш ретельно їх дотри­муватись. Виникає деяка стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи є посередніми і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і вста­новлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не дотримується. Очевидні факти незадовільного управління.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є гра­ничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законо­давства і нормативів. Правила роботи відсутні або їх не дотримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

Визначення сукупного рейтингу банку. Сукупний рейтинг є загальною оцінкою і розраховується таким чином: бали за кожним з п’яти компо­нентів підсумовуються і діляться на 5. результат округляється до цілого числа:

1.0—1.4 — до 1 — рейтинг сильний; 1.6—2.4 — до 2 — задовільний; 2.6—3.4 — до 3 — посередній; 3.6—4.4 — до 4 — граничний; 4.6—5.0 — до 5 — незадовільний.

Банки. що одержали рейтинг 1. або сильний, мають такі характеристи­ки:

•   фінансовий стан є надійним за всіма аспектами;

•   виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;

•   фінансовий стан стійкий до змін і проблем. що відбуваються в еко­номіці або банківському секторі;

•   фінансовий стан не викликає у наглядових органів підстав для зане­покоєння.

Банкам. що мають рейтинг 2. або задовільний, властиві такі характери­стики:

•   в основному у всіх аспектах фінансовий стан є надійним;

•   виявлені проблеми. які може вирішити керівництво банку;

•   фінансове становище в основному стабільне. отже. банк може при­стосуватися до умов економічної кон’юнктури. що змінюється;

•   занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених у ході перевірки або аналізу звітності проблем. які може вирішити ке­рівництво банку.

Банки. що одержали рейтинг 3. або посередній, мають такі характерис­тики:

•   банк ослаблений у фінансовому й операційному відношенні. а також допущені порушення законів і нормативних актів;

•   фінансовий стан має тенденцію до погіршення. якщо умови в еко­номіці або банківському секторі будуть розвиватися несприятливо; фінансовий стан. мабуть. погіршиться. якщо не будуть прийняті не­гайні заходи для виправлення ситуації або вжиті заходи не будуть до­сить ефективними;

•         фінансовий стан викликає особливе занепокоєння в органів нагляду. Банки. що одержали рейтинг 4 або граничний, мають такі характерис­тики:

•   виявлена велика кількість недоліків у фінансовій діяльності;

•   ознаки нестабільного становища. що не усуваються належним чи­ном;

•   якщо не будуть прийняті заходи для виправлення ситуації. станови­ще банку може погіршитися до такого ступеня. що поставить під сумнів можливість його існування;

•  є ознаки. що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;

•   банк потребує пильного нагляду і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій з вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають такі характеристики:

•   існує високий ступінь імовірності банкрутства в найближчому май­бутньому; є ряд серйозних недоліків;

•   становище настільки критичне, що потрібна негайна фінансова до­помога власників банку або інших фінансових джерел;

•   якщо не прийняти оперативних заходів для виправлення ситуації або наданню фінансової підтримки, мабуть, буде потрібно здійснити злит­тя банку з іншою банківською установою, його продаж або почати процедуру його ліквідації.

•   Таким чином, за допомогою системи рейтингу CAMEL здійснюють висновок про фінансовий стан кредитної установи, її положення се­ред інших банків.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківська справа (Петрук О.М.)