Головна Головна -> Підручники -> Підручник Аналіз банківської діяльності (Герасимович А.М.) скачати онлайн-> 5.6. Аналіз структури кредитного портфеля

5.6. Аналіз структури кредитного портфеля



Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ура­ховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку.

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

  • оцінка фінансового стану позичальника;
  • погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи використовуються такі показники:

  • коефіцієнт абсолютної ліквідності;
  • проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);
  • коефіцієнт загальної ліквідності;
  • коефіцієнт автономії;
  • коефіцієнт фінансового важеля;
  • коефіцієнт маневреності;
  • коефіцієнт фінансової стійкості;
  • коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;
  • обсяг реалізації та прибутку;
  • показники прибутковості;
  • склад та динаміка дебіторо-кредиторської заборгованості;
  • грошові потоки позичальника.

Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:

  • ефективність управління позичальника;
  • ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;
  • наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;
  • погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;
  • професіоналізм керівництва.

Оцінювання фінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв (рис. 5.1).

Критерії оцінки фінансового стану позичальника — комерційного банку

Рис. 5.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника — комерційного банку

Під час оцінювання фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:

  • соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;
  • наявність реальної застави;
  • вік та здоров’я клієнта;
  • загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;
  • інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;
  • зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій (рис. 5.2):

Категорії кредитів за ступенем ризику

Рис. 5.2. Категорії кредитів за ступенем ризику

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованос ті за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

  • добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;
  • слабким — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;
  • недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Погашення заборгованості, фінансовий стан (клас) Обслуговування боргу позичальником
добре слабке незадовільне
А стандартна під контролем субстандартна
Б стандартна субстандартна субстандартна
В субстандартна субстандартна сумнівна
Г сумнівна сумнівна безнадійна
Д сумнівна безнадійна безнадійна

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Групи кредитів Рівень резерву (ступінь ризику), %
  • стандартні
1
  • під контролем
5
  • субстандартні
20
  • сумнівні
50
  • безнадійні
100

Комерційний банк формує резерв під стандартну заборгованість за кредитами щоквартально.

Під нестандартну заборгованість за кредитами, віднесеними до категорії «під контролем», «субстандартні», «безнадійні», комерційний банк формує резерв у повному обсязі також щоквартально.

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п’ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Розглянемо структуру кредитного портфеля банку за групами ризику, яка склалася за останні два роки на умовному прикладі (табл. 5.10). Сукупний кредитний портфель банку наведено в табл. 5.11.

КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ «А»

Назва позичальника Мета позики Вид та розмір забезпечення, % Сума позики згідно з угодою Непогашена сума позики
1. Завод «Іскра» (державне підприємство) Переозброєння виробництва згідно з програмою конверсії (будівництво) Гарантія Мінобо­рони, 100 17 000 4000
2. ТОВ

«Фенікс»

Придбання комплекту­ючих Застава основних фондів, 125 4200 4200
3. АТП № 95 На закупівлю пально-мастильних матеріалів Застава транспорт­них засобів, 60 30 000 19 550
4. ТОВ «Лакс» Закупівля товарів народного споживання Застава нерухомості, 100 (страхування) 10 000 6500
5. Редукторний завод (державне підприємство) На виплату заробітної плати Бланковий кредит 7000 7000
6. МП «Скарб» Закупівля сільськогосподарської продукції Застава нерухомості, 100 6200 6200
7. ЗАТ

«Алмаз»

Закупівля товарів народного спожи­вання Договір застави товарів за контрактом, 100 % 35 000 33 000
8. СП Укр-

зовнішторг

Закупівля товарів Застава нерухомості, 125 3280 3280
9. МП «Руна» Закупівля товарів народного споживання 10 000 7500
10. Фізична особа Вергуненко М. В. На індивідуальне жит­лове будівництво Застава транспортного засобу 20 12
11. Фізична особа Тюхляєв А. Ю. Поліпшення житлових умов Застава нерухомості, 100 40 40
? ? 122 740 91 282

Таблиця 5.10

СТАНОМ НА 1.01.2002 р., тис. грн

Дата надання та погашення позики Дата останнього платежу Ризик Процентна ставка за кредитом Умови сплати процентів Примітки
6.04.2000 р. 5.03.2002 р. (>2 років) 1.06.2001 1 25 Кожні 6 місяців разом із сумою основного боргу
17.02.2001 р.

3.10.2001 р.

(8 міс.)

4 20 Щомісячно Подано позов в Арбітражний суд
15.10.2001 р.

15.01.2002 р.

(3 міс.)

18.12.2001 2 25 Щомісячно
8.08.2001

12.02.2002

(7 міс.)

30.01.2001 3 25 Щомісячно
25.12.2001

25.01.2002

(1 міс.)

3 20 Одночасно з по­верненням основ­ної суми боргу після закінчення договору
12.02.2000

5.11.2000 (простроч.)

0 5 30 Щомісячно Подано позов в Арбітражний суд
10.10.2001

15.04.2002

(6 міс.)

10.11.2001 1 25 Щомісячно
4.01.2000

4.01.2001

(простроч.)

5 35 Валютне про­строчення. Подано позов в Арбітражний суд
15.12.2001

15.03.2002

(3 міс.)

30.12.2001 1 26
3.01.2001

5.06.2002

(> 1 року)

12.12.2001 2 25 Кожні шість місяців разом із сумою основного боргу
5.07.2001

31.12.2002

0 3 25 Кожні шість місяців разом із сумою основного боргу
? ? ? ? ?

Таблиця 5.11

СТРУКТУРА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ «А» ЗА ГРУПАМИ РИЗИКУ

Групи кредитів 2001 р. 2002 р. Відхилення
сума, тис. грн структура, % сума, тис. грн структура, % сума, тис. грн структура, %
1. Стандартні 79 090 58,5 62 000 50,5 –17 090 –8
2. Під контролем 29 470 21,8 30 020 24,5 +550 +2,7
3. Субстандартні 11 760 8,7 17 040 13,9 +5280 +5,2
4. Сумнівні 5680 4,2 4200 3,4 –1480 –0,8
5. Безнадійні 9190 6,8 9480 7,7 +290 +0,9
Усього 13 519 100 122 740 100 –12 450 0

З таблиці видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високоризикованих кредитів збільшилась на 5,3 процентного пункту (з 19,7 % у 2001 р. до 25 % у 2002 р.). При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2 процентного пункту, або на 5280 тис. грн). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високоризикована кредитна політика.

З огляду на таке становище аналіз треба деталізувати в напрямі виявлення причин збільшення питомої ваги небезпечних та безнадійних (збиткових) кредитів і проаналізувати можливі наслідки та заходи щодо їх усунення.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

Як видно з даних табл. 5.12, банк визначається нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена в торговельно-посередницьку діяльність — 47,5 %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галузі. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

Таблиця 5.12

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ГАЛУЗЕВОЮ ОЗНАКОЮ

Галузь Базисний період Звітний період Відхилення

абсолютне

сума, тис. грн структура, % сума, тис. грн структура, % сума, тис. грн структура, %
1. Промисловість 12 032 8,9 11 200 9,1 –832 +0,2
2. Сільське господарство 2974 2,2 6200 5,1 +3226 +2,9
3. Будівництво 20 954 15,5 17 000 13,9 –3954 –1,6
4. Торгівля 98 283 72,7 58 280 47,5 –40 003 –25,2
5. Транспорт 30 000 24,4 +30 000 +24,4
6. Споживчі позики 946 0,7 60 0,05 –886 –0,65
Усього 13 519 100 122 740 100 12 450

Проте порівняно з попереднім періодом диверсифікація кредитних вкладень дещо поліпшилась. З’явилися вкладення в транспортну галузь (24,4 %), збільшилася частка кредитних вкладень у сільське господарство та промисловість.

Отже, незважаючи на відносне поліпшення галузевої структури кредитного портфеля банку, все ж слід з метою зниження ризику продовжувати політику подальшого збільшення кредитних вкладень у промисловість, будівництво, сільське господарств о, споживчі позики і зменшувати кредитування інших, не основних галузей народного господарства, де розташована головна зона кредитного ризику банку. Останньому слід розробити обґрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства.

За строком використання позики поділяються на:

  • строкові;
  • безстрокові (до запитання).

Строкові — це позики надані на визначений у договорі термін.

У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кре­дитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виника­ють у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів:

  • до 1 місяця;
  • від 1 до 3 місяців;
  • від 3 до 6 місяців;
  • від 6 місяців до 1 року.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:

— кредити зі строком від 1 до 2 років;

— кредити зі строком використання понад 2 роки.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.

Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів.

Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути погашені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:

  • стандартні;
  • пролонговані;
  • прострочені;
  • безнадійні.

Стандартні — це кредити, за якими проценти та сума основного боргу сплачуються вчасно, без прострочки платежу.

Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені позичальником.

При аналізі кредитного портфеля в розрізі строків використання необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик. Розглянемо структуру кредитів, що склалася за строками використання (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА СТРОКАМИ ВИКОРИСТАННЯ

Термін використання 2001 р. 2002 р. Відхилення
сума, тис. грн структура,  % сума, тис. грн структура,  % сума, тис. грн структура,  %
1. Короткострокові, всього 101 933 75,4 92 000 74,9 – 9933 – 0,5
У тому числі

до 1 місяця

16 764 12,4 7000 5,7 – 9764 – 6,7
від 1 до 3 місяців 52 318 38,7 40 000 32,6 – 12318 – 6,1
від 3 до 6 місяців 25 686 19,0 35 000 28,5 + 9314 + 9,5
від 6 до 12 місяців 7165 5,3 10 000 8,1 + 2835 + 2,8
2. Довгострокові, всього 18 350 13,6 17 060 13,9 –1290 +0,3
У тому числі:

від 1 до 2 років

18 350 13,6 17 060 13,9 –1290 +0,3
понад 2 роки
3. Безстрокові
4. Пролонговані 5680 4,2 4200 3,4 –1480 –0,8
5. Прострочені 9190 6,8 9480 7,7 +290 +0,9
Разом 13 519 100 122 740 100 –12 450

Наведений приклад свідчить, що за аналізований період структура кредитів за строками використання майже не змінилася. Питома вага короткострокових позик у звітному періоді становила 74,9 %. У попередньому періоді вона дорівнювала 75,4 %. Довгострокові кредити були надані згідно з державною цільовою програмою конверсії на переозброєння виробництва та на споживчі цілі фізичним особам. Причому порушення строків погашення спостерігалося не за довгостроковими кредитами, а за короткостроковими. Частка пролонгованих та прострочених креди­тів майже не змінилась і в аналізованому періоді становила — 11,1 %. Дещо збільшилася питома вага прострочених кредитів (на 0,9 процентного пункту).

У структурі короткострокових кредитів найбільша частка кредитів терміном використання від одного до трьох місяців (32,6 %) та від трьох до шести місяців (28,5 %), така ж тенденція спостерігалась і в попередньому періоді. Але там короткострокових кредитів з терміном використання до 1 місяця видавалося вдвічі більше.

Така структура кредитного портфеля з огляду на строк використання цілком закономірна. Як зазначалося, банк здебільшого видає кредити, спрямовані на торговельно-посередницькі цілі, які не потребують ресурсів на великий термін. Більш обережна політика банку стосовно довгострокових кредитів як найбільш ризикованих цілком виправдана. Хоча в даному разі проблеми повернення кредитів мали місце не з довгостроковими кредитами, а, навпаки, з короткостроковими, що пояснюєть­ся недостатньою роботою банку щодо оцінювання кредитоспроможності позичальників.

Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна поділити на такі групи:

  • кредити юридичним особам державної форми власності;
  • кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);
  • юридичним особам з недержавною формою власності.

У тому числі:

  • акціонерним товариствам;
  • приватним підприємствам;
  • кооперативним підприємствам;
  • спільним підприємствам тощо;
  • фізичним особам;
  • міжбанківські кредити.

Аналізуючи кредитний портфель з цього погляду, особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

Таблиця 5.14

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Види позичальників 2001 р. 2002 р. Відхилення
сума, тис. грн структура, % сума, тис. грн структура, % сума, тис. грн структура, %
1. Юридичні особи державної форми власності 17 900 13,2 24 000 19,6 +6100 +6,4
2. Юридичні особи змішаної форми власності (з державною часткою) 18 950 14,0 34 200 27,9 +15 250 +13,9
3. Юридичні особи недержавної форми власності 98 181 72,7 64 480 52,5 –33 701 –20,2
У тому числі:
акціонерні товариства 79 300 58,7 55 000 44,8 –24 300 –13,9
спільні підприємства 5051 3,7 3280 2,7 –1771 –1
приватні підприємства 9030 6,7 6200 5,0 –2830 –1,7
кооперативні підприємства 4800 3,6 –4800 –3,6
< p>інші
4. Фізичні особи 159 0,1 60 – 99 0,05 –0,05
5. Міжбанківські кредити
Разом 135 190 100 122 740 100 –12 450

Як свідчать дані табл. 5.14 міжбанківські кредити в аналізованому періоді не надавалися. Найбільшою є частка кредитів виданих недержавним юридичним особам — 52,5 % (у попередньому періоді — 72,7 %). Серед них найбільше видавалося кредитів акціонерним товариствам (відповідно 44,85 % у звітному періоді, та 58,7 % — у базисному). Зросла частка кредитів, виданих юридич­ним особам державної форми власності, з 13,2 до 19,6 % у звітному періоді, та частка кредитів, виданих юридичним особам змішаної форми власності з державною часткою з 14 % у базисному періоді до 27,9 % у звітному. Це пояснюється цілеспрямованою роботою щодо підтримання державних підприємств.

Питома вага кредитів іншим позичальникам незначна. Кредити фізичним особам посідають незначне місце в структурі кредитного портфеля і мають тенденцію до зниження.

Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника.

Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють:

  • забезпечені (ломбардні) позики;
  • незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Таблиця 5.15

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Характер забезпечення 2001 р. 2002 р. Відхилення
тис. грн % тис. грн % тис. грн %
1. Забезпечені (лом-

бардні) позики

126 990 94,0 115 740 94,3 –11 250 +0,3
2. Незабезпечені (бланкові) позики 8200 6,0 7000 5,7 –1200 –0,3
Усього 135 190 100 122 740 100 –12 450

З табл. 5.15 видно, що в аналізованому періоді питома вага незабезпечених кредитів була незначною — 5,7 %. На такому самому рівні вона була й у попередньому періоді. Незважаючи на певний ризик неповернення бланкового кредиту, як показують дані аналізу, до безнадійних та збиткових кредитів були віднесені саме найбільш забезпечені кредити, а бланкові погашалися своєчасно та в повному обсязі.

Аналіз можна продовжувати в напрямі більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо).

Таблиця 5.16

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Вид забезпечення 2001 р. 2002 р. Відхилення
тис. грн % тис. грн % тис. грн %
1. Застава 105 590 78,1 88 740 72,3 –16 850 –5,8
У тому числі
нерухомість 25 800 19,1 13 720 11,2 – 12 080 –7,9
товарно-матері­альні цінності 51 590 19,1 45 000 36,7 –6590 –1,5
транспортні засоби 28 200 20,9 30 020 24,5 +1820 +3,6
2. Гарантія 6000 4,4 17 000 13,9 +11 000 +9,5
3. Страховий поліс 15 400 11,4 10 000 8,1 –5400 –3,3
4. Без забезпечення 8200 6,1 7000 5,7 –1200 –0,4
Разом 135 190 100 122 740 100 –12 450 ?

Так, з даних табл. 5.16 видно, що найбільш поширеним видом забезпечення кредитів є застава товарно-матеріальних цінностей. У ба­зисному періоді їх частка становила 38,2 %, а у звітному — 36,7 %. Високою є частка таких видів забезпечення, як нерухомість (19,1 %) та застава транспортних засобів (20,9 %). Приблизно така сама тенденція була й у звітному періоді. Частка кредитів без забезпечення була незначною (6,1 % у базисному періоді та 5,7 %  — у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

Аналіз структури кредитного портфеля можна продовжувати за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, за цілями кредитування тощо).

Після вивчення структури кредитних вкладень їх слід проаналізувати з якісної; а саме: з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Аналіз банківської діяльності (Герасимович А.М.)