Резюме



1. Будь-яка бізнесова діяльність об’єктивно зв’язана з ризиком, тобто ймовірною загрозою втрати підприємцем власних ресурсів, зменшення чи втрати очікуваного прибутку, появи додаткових (непередбачених) витрат внаслідок дії певної сукупності чинників. Найчастіше ризики спричиняють:

* несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;
* техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють надто швидке техніко-економічне старіння продукту бізнесу;
* конкуренція у сфері однотипного бізнесу;
* нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;
* непрогнозоване перевищення виробничих витрат;
* труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;
* недостатня компетенція персоналу фірми.

2. У бізнесі можуть мати місце різноманітні ризики, зв’язані з:

* неправильним вибором місії і цілей підприємництва;
* недостатніми інвестиціями;
* недотриманням запланованих строків реалізації підприємницької ідеї;
* хибними чи недостатніми маркетинговими дослідженнями;
* недосконалою системою взаємодії з партнерами по бізнесу;
* непередбаченими витратами;
* недостатнім забезпеченням прав власності на конкретні ви-роби;
* розробкою та впровадженням конкурентами інноваційних проектів;
* конфліктними ситуаціями законодавчого й соціального характеру.

3. Концепція управління ризиками має охоплювати:

* оцінку ступеня ризику й побічних результатів, здатних негативно вплинути на економіку фірми;
* опрацювання економічних та інших заходів для запобігання можливим негативним наслідкам ризикованої діяльності.

4. Загальний підхід до оцінки ймовірних ризиків має грунтуватися на:

* виявленні різноспрямованих чинників, що збільшують (зменшують) негативний вплив певного виду ризику на бізнесову діяльність;
* оцінці конкретного виду ризику стосовно ліквідності підприємницького проекту і визначенні доцільності його інвестування;
* встановленні допустимого рівня можливого ризику;
* здійсненні конкретних заходів для зниження ризику в бізнесовій діяльності.

5. Можливе використання кількох методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме:

* статистичного методу, коли ступінь ризику визначається розрахунком середньоквадратичних відхилень від очікуваних показників;
* методу доцільності витрат, що базується на ідентифікації зон ризику з урахуванням різного ступеня ризику окремих елементів витрат;
* методу експертних оцінок, що уможливлює використання бальних оцінок імовірності конкретного ризику та його впливу на ефективність діяльності фірми;
* аналітичного методу (методу аналізу чутливості), реалізація якого здійснюється поетапно: 1) визначають ключові параметри підприємницької діяльності; 2) з’ясовують чинники, що впливатимуть на досягнення результатів і ступінь можливого ризику; 3) розраховують значення ключових параметрів та обгрунтовують спроби зменшення ризику;
* методу аналогій, що грунтується на аналізі ризиків в аналогічних проектах, реалізованих раніше іншими підприємцями.

6. У загальному вигляді ціна ризику може обчислюватися як різниця між очікуваним (без урахування ризику) прибутком від конкретного підприємницького проекту і прибутком з імовірним ризиком. При цьому величину прибутку розраховують як різницю між ціною товару і визначеною собівартістю (валовими витратами) його виготовлення.
7. Так звані альтернативні плани складаються з метою своєчасного реагування на можливі негативні наслідки ризикової ситуації. Безпосередня процедура розробки цих планів охоплює такі етапи:

1) виявлення основних чинників зовнішнього й внутрішнього середовища конкретного бізнесу, що спричиняють ситуацію ризику;

2) прогнозування масштабів впливу цих чинників на бізнесовий проект;

3) визначення ймовірності появи цих чинників;

4) формування альтернативного плану дій, виходячи з найбільш реальних припущень.

При цьому визначають так звані критичні точки, досягнення яких свідчить про несприятливий розвиток подій і необхідність використати альтернативні плани.

8. Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.

У практиці господарювання найпоширенішими зовнішніми способами вважають:

* хеджування (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною;
* страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.

Найбільш типовими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

* підвищення ефективності управління фірмою (у тому числі й за рахунок значного розширення інформаційного поля, що використовується в процесі розробки бізнес-планів);
* диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (встановлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів;
* самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних обігових коштів).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування (Покропивний С. Ф.)