Головна Головна -> Підручники -> Підручник Рекреаційні ресурси та курортологія скачати онлайн-> 3.6. Природний рекреаційний потенціал і його визначення на прикладі Карпатського регіону

3.6. Природний рекреаційний потенціал і його визначення на прикладі Карпатського регіону


Економічна оцінка рекреаційних ресурсів з народногосподарської точки зору необхідна для вибору послідовності освоєння тих чи інших об’єктів рекреаційного природокористування. Така оцінка відображає максимально можливий рівень розвитку різних субгалузей рекреації при формуванні програм рекреаційного природокористування.
Природний рекреаційний потенціал (ПРП) є частиною природного потенціалу, який можна розглядати як здатність природних систем (геосистем, екосистем і т.д) виробляти якусь продукцію або роботу, що використовується в господарській діяльності людей, яка виражається групою еколого-економічних показників. Географи і екологи розглядають рекреаційний потенціал як здатність природного середовища сприяти відпочинку і відновленню сили людини.
Під потенціалом рекреаційної галузі (виходячи з етимології поняття “потенціал” – сила, можливість) слід розуміти розвідані і ті, що знаходяться в експлуатації природні рекреаційні ресурси. Об’єктом економічної оцінки ПРП є природні рекреаційні ресурси, характер використання яких визначається відповідними природними умовами рекреаційної діяльності. Отже, до завдання економічної оцінки ПРП регіону входить визначення (в кількісному аспекті) сукупної можливості наявних природних рекреаційних ресурсів задовольняти рекреаційні потреби; виявлення, таким чином, максимальних можливостей їх використання рекреаційною галуззю і розрахунок народногосподарської цінності рекреаційних ресурсів.
Відповідно до поставлених завдань слід визначати критерії економічної оцінки ПРП.
В першому випадку – продуктивність рекреаційних ресурсів, в другому – народногосподарський ефект від їх використання.
Продуктивність рекреаційних ресурсів виражається за допомогою науково обґрунтованих норм споживання природних ресурсів рекреантами, для лікування і відпочинку яких в певний період часу достатньо їх запасів. Норми споживання того чи іншого ресурсу різні і залежать від специфіки ресурсів, тривалості лікування або відпочинку. Норми являють собою знаменник, який дозволяє кількісно порівняти якісно різні види природних ресурсів.
Показником продуктивності ПРП виступає кількість людей, яким можна надати лікування, відпочинок і туристичні послуги виходячи з запасів природних рекреаційних ресурсів регіону за один рік. Цей показник дозволяє не тільки кількісно порівняти рекреаційні ресурси, але і виразити можливості рекреаційного використання різних видів ресурсів і їх суми. Отримавши, таким чином, кількісний вираз можливостей рекреаційного використання природних ресурсів регіону, можна охарактеризувати величину його природного рекреаційного потенціалу.
Виділяють наступну ієрархію ПРП: сукупний ПРП регіону – потенціал субгалузей рекреації 1 рангу (санаторно-курортне лікування, туризм і відпочинок) – потенціали субгалузей рекреації II рангу (бальнеопитне-, грязе-, озокерито- і кліматолікування, тривалий відпочинок і туризм, короткочасний відпочинок) – потенціали окремо взятих родовищ рекреаційних ресурсів, рекреаційних місцевостей.
Методика оцінки ПРП в натуральних показниках включає кілька етапів. На першому оцінюються потенціали родовищ рекреаційних ресурсів, зон туризму і відпочинку. Сума отриманих результатів дає потенціали субгалузей рекреації різних рангів і сукупний ПРП регіону. Оцінка потенціалів окремих родовищ одноякісних ресурсів (мінеральних вод одного бальнеологічного типу, однотипних лікувальних грязей і т.д.) обчислюється за формулою:

Пkδ = Vk / nkω   (3.3),

де Пkδ – природний потенціал родовища або групи родовищ кого виду, чол./рік;
Vk – сумарні запаси ресурсу, од./рік;
nk – норма споживання ресурсу на один курс споживання, од.;
ω – часовий коефіцієнт (для оцінки ПРП субгалузей, які використовують невідновлювані природні ресурси).
Як вихідні дані для оцінки потенціалів родовищ лікувальних рекреаційних ресурсів використовують показники об’єму балансових експлуатаційних запасів родовищ лікувальних мінеральних вод, грязей. Потенціал озокеритолікування визначається кількістю отриманого з рудної маси медичного озокериту. Вихідними даними для визначення потенціалів кліматолікування, туризму і відпочинку служать показники площі територій, придатних для відповідних видів рекреаційного використання.
Природний рекреаційний потенціал субгалузей, які використовують рекреаційні ресурси з площинним характером поширення, розраховується за допомогою наступних формул. Так, природний рекреаційний потенціал кліматолікувальної місцевості визначається за формулою:

Пkn = SkNT / t   (3.4),

де Пkn – потенціальна рекреаційна ємність кліматолікувальних місцевостей – ПРП кліматолікування, чол./рік;
Sk – площа курортних лісів в кліматолікувальних місцевостях, га;
N – норматив гранично допустимих рекреаційних навантажень на ландшафти, чол./рік;
Т – тривалість сприятливого для кліматолікування періоду, дн./рік;
t – тривалість курсу кліматолікування, дн.

Природний потенціал короткочасного відпочинку визначається за формулою:

Пkm = (S1N1 + SnNn)t   (3.5),

S1, Sn – площа лісопаркової і лісогосподарської частин лісів зелених зон, га;
N1, Nn – норми допустимих навантажень на ландшафти лісопаркової і лісогосподарської частин зелених зон, чол./га;
t – кількість вихідних і святкових днів за теплий період року, дн./рік.
Для тривалого організованого і неорганізованого туризму з вільним режимом пересування, а також для тривалого відпочинку потенційна ємність зон визначається за формулою:

Пkd = ET / D   (3.6),

де Е – оптимальна одноразова рекреаційна ємність угідь, які виступають як зони туризму і відпочинку, чол.;
D – середня тривалість пересування туриста або рекреанта в межах регіону, дн.
Сумарна одноразова рекреаційна ємність угідь визначається за формулою:

E = S1N1 + S2N2 + … + SnNn (3.7),

де S1, S2, …, Sn – площі ландшафтів, для яких допустимі різні показники рекреаційних навантажень, га;
N1, N2, …, Nn – норми допустимих рекреаційних навантажень, чол./га.
Природний потенціал санаторно-курортного лікування Карпатського регіону включає потенціал бальнеопитне-, грязе-, озокерито- і кліматолікування. Потенціал бальнеопитного лікування визначається запасами лікувальних мінеральних вод. В основу його розрахунку беруться тільки балансові експлуатаційні запаси мінеральних вод, на базі яких можливий розвиток санаторно-курортних закладів.
Норми витрати мінеральних вод на один курс лікування (24 дні) різні в залежності від характеру захворювання, бальнеологічного типу вод, їх мінералізації, способу лікування (ванни, лікування споживанням, інгаляції). Добова доза споживання мінеральних вод при питному лікуванні не перевищує 1,5л, а на приготування ванни використовується до 250л мінеральної води. . Таким чином, на один курс лікування при питному застосуванні мінеральних вод використовується до 36л, а для ванн – 2,5м3.
Високомінералізовані і розсольні води розводяться до середньої або малої мінералізації. Відповідно при оцінці їх рекреаційного потенціалу необхідно вводити коефіцієнт розведення (к=2-4).
Структура запасів мінеральних вод Карпатського регіону наведена в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Родовища з експлуатаційними запасами лікувальних мінеральних вод Карпатського регіону

№ п/

п

Родовище Область Бальнеологічні групи вод Балансові експлуатаційні запаси всього, м3/добу Спосіб застосування
1 Трускавецьке Львівська З високим вмістом органічних речовин 47,2 П
Сульфідні 6,0 П
Без специфічних компонентів і властивостей 490,8 В
В тому числі розсоли 466,5 В
Всього 544,0 П
2 Східницьке -“- 3 високим вмістом органічних речовин 82,7
3 Моршинське -“- Без специфічних компонентів і властивостей 79,0 В
4 Великолюб-ленське -“- Сульфідні 576,0 В+П
5 Голубинське Закарпатська Вуглекислі 342,0 В+П
6 Ново-полянське -“- -“- 303,0 В+П
7 Полянське -“- -“- 535,0 В+П
8 Сойменське -“- -“- 743,0 В+П
9 Шаянське -“- -“- 251,6 В+П
10 Гірсько-тисенське -“- Вуглекислі 422,0 В
Залізисті 501,0 В+П
11 Калечинське -“- сульфідні 90,0 В
12 Синякське -“- -“- 152,0 В
13 Брусницьке Чернівецька Без специфічних компонентів і властивостей 51,8 П

‘ П – питне, В – вода для ванн.
Природний потенціал грязелікування Карпатського регіону забезпечується запасами торфових лікувальних грязей, геологічні запаси яких становлять 1402 тис. м3. Пелоїдотерапія застосовується у вигляді загальних грязьових процедур і місцевих грязьових аплікацій. В першому випадку на одну процедуру використовується 0,04-0,05м3 грязей, в другому – в декілька разів менше. В середньому на курс грязелікування (10-12 процедур) використовується б іизько 0,2м3 лікувальних грязей.
Озокерит – дуже цінний рекреаційний ресурс. Володіючи низькою теплопровідністю і великою теплоємністю в порівнянні з лікувальними грязями, озокерит сприятливо діє на процес лікування. Озокерит – ресурс багаторазового використання. В Карпатському регіоні експлуатується найбільше за запасами озокеритове родовище на Україні. Сприятливість кліматичних умов території для рекреаційної діяльності – один з найважливіших факторів її рекреаційного освоєння. При рекреаційній оцінці клімату слід виділити два основних етапи:
1) характеристика кліматичних умов території з метою виявлення загального кліматичного фонду;
2) оцінка кліматичних рекреаційних ресурсів.
Кліматичні умови Карпатського регіону різноманітні. Клімат рівнинної частини регіону і низькогір’я (до висоти 1000м над рівнем моря) помірно континентальний. В середньогір’ї за показниками річної амплітуди середньомісячних температур повітря (22°С) він близький до морського. Температурний режим в регіоні типовий для територій з різноманітним рельєфом. Із збільшенням абсолютних висот місцевості, як правило, температура повітря знижується. Середньомісячні температури повітря найтеплішого місяця (липня) змінюються від +21,1 °С (Берегове) до +12,4°С (полонина Пожижевська), а найхолоднішого місяця (січня) – відповідно від -3,0°С до -7,6°С. Середня річна температура повітря в Берегове 9,9°С, на Пожижевській – 3,0°С, на Чорній Горі (2023м над рівнем моря) – 0°С. Кількість опадів по вертикалі, зі сходу на захід, збільшується від надлишкової, досягаючи в деяких пунктах 1400-1600мм на рік.
Сприятливий для літнього відпочинку і туризму період триває на Закарпатті і Передкарпатті понад 5 місяців, з травня до другої половини жовтня, в низькогір’ї – до 4 місяців (червень-вересень), а в середньогір’ї – 3 місяці і менше. Близько 80% днів у цей період характеризуються сприятливими, а понад 90% – комфортними типами погоди. За кількістю днів із сприятливими для туризму і відпочинку погодними умовами Передкарпаття належить до найсприятливіших для рекреації регіонів країни. На Закарпатті річна кількість днів із сприятливими для туризму і відпочинку погодними умовами ще більша (на 8-10%), ніж на Передкарпатті, в Карпатах вона знижується на 20-50%.
Зимовому відпочинку і туризму понад усе сприяють кліматичні умови гірської частини регіону. Сніговий покрив у низькогір’ї з’являється в першій половині листопада і сходить до середини квітня. В середньогірській частині він зберігається ще довше – до початку травня. Сніговий покрив у горах стає стійким у грудні. Руйнування стійкого снігового покриву відбувається в березні. Сприятливість умов для зимових видів рекреаційної діяльності визначається не тільки наявністю снігового покриву, але і фізіолого-кліматичним показником температурного комфорту – середньою температурою.
Дні із середніми температурами повітря, сприятливими для зимових видів відпочинку і туризму, найчастіше повторюються в Передкарпатті з третьої декади грудня по першу декаду лютого. Сприятливий для рекреаційної діяльності період триває тут 1-2 місяці. В Карпатській низовині його тривалість становить від 3 до 5 місяців, а в середніх широтах досягає 6 місяців (листопад-квітень). В середньому близько 70-80% днів у цей період характеризуються сприятливими типами погоди для зимової рекреаційної діяльності.
Таким чином, на території Карпатського регіону виділяють три кліматичні рекреаційні зони:
1. Закарпаття і Передкарпаття, де клімат найбільш сприятливий для літніх видів туризму і відпочинку;
2. нижня зона Карпат (абсолютні висоти місцевості до 1000м над рівнем моря) із сприятливими кліматичними умовами як для літніх, так і для зимових видів туризму і відпочинку;
3. середньогірська зона Карпат, де клімат найсприятливіший для зимових видів туризму і відпочинку.
Кліматолікуванню в Карпатах в найбільшій мірі сприяють біокліматичні умови міжгірських котловин Верховинсько-Путилівського низькогір’я, долин верхньої течії рік Прут, Тиса і їх приток, Вулканічного хребта. Середньорічна кількість днів зі сприятливими для кліматотерапії типами погоди тут понад 200.
Природні ресурси туризму і відпочинку регіону представлені головним чином мальовничими лісовими масивами Карпат. Можливості їх рекреаційного використання визначаються площею заліснених ландшафтів і граничне допустимими рекреаційними навантаженнями. Крім того, вони залежать і від тривалості сприятливого для туризму і відпочинку кліматичного періоду.
Визначення природного потенціалу туризму, відпочинку і кліматолікування безпосередньо пов’язане з проблемою рекреаційного зонування лісових масивів Карпат.
Загальна площа лісового фонду в Карпатському регіоні становить близько 2 млн. га, в тому числі покриті лісом -близько 1,8 млн. га. Площа лісів зелених зон, а вони в регіоні виділені для 44 міст і селищ, становить 153,6 тис. га. З них на лісопаркову частину припадає 44,8 тис. га. Ці ліси розміщені в основному в Передкарпатті і Закарпатті. Площа курортних лісів у регіоні становить 35,6 тис. га.
Таким чином, ліси як ресурси туризму, відпочинку і кліматолікування в регіоні можна поділити на 3 основні функціональні групи:
1. для використання як зон масового, головним чином короткочасного, відпочинку (загальна площа 153,6 тис. га);
2. для зон тривалого відпочинку, масового туризму із вільним режимом пересування і маршрутного туризму (загальна площа 1,6 млн. га);
3. для кліматолікування (загальна площа 35,6 тис. га). В кожному випадку рекреаційне використання лісів повинно розглядатися як один з видів комплексного лісогосподарювання, не виключаючи інших його видів. Найважливішою умовою при цьому є екологічність усіх видів лісогосподарювання без винятку.
Середній показник гранично допустимих навантажень для необлаштованих лісових ландшафтів Карпат становить З чол./га, а середня тривалість курсу кліматолікування – 48 днів.
При розрахунках природного потенціалу короткочасного туризму в якості нормативу допустимих навантажень на ландшафти лісопаркової частини зелених зон береться 2 чол./га. Сприятливий період для літніх видів відпочинку триває в Передкарпатті і Закарпатті близько 5 місяців (травень-вересень). Кількість вихідних і святкових днів за цей період близько 15.
Таким чином, маючи об’єктивні дані про потенціал галузей рекреації в регіоні, можна зробити висновки про потенційні можливості регіону у задоволенні рекреаційних потреб за видами рекреаційної діяльності і за характером використання рекреаційних ресурсів.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Рекреаційні ресурси та курортологія