Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківські операції (Коваленко) скачати онлайн-> Розрахунки з використанням платіжних карток

Розрахунки з використанням платіжних карток



Банківська платіжна картка –це ідентифікаційний засіб, за допомогою якого держателю картки надається можливість здійснити оплату товарів і отримати готівку.
Ідентифікування держателя картки здійснюється нанесенням номера та терміну дії картки, ім’я та прізвища власника, зразка його підпису.
У практиці діяльності комерційних банків використовуються різні види пластикових карток:
1) дебетна (дає змогу розпоряджатися грошима в межах залишків коштів на кореспондентському рахунку);
2) кредитна (допускає використання коштів понад наявну на рахунку суму, але в межах встановленого банком ліміту кредитування).
За характером рахунків розрізняють:
1) власну картку, яка дає можливість фізичній особі розпоряджатися власним картковим рахунком;
2) корпоративну картку (дає змогу фізичній особі розпоряджатись картковим рахунком юридичної особи).
За технічними параметрами:
1) картки з магнітною стрічкою (містить на зворотній стороні закодовану магнітну доріжку з певною інформацією: банківські реквізити власника, номер рахунку, номер секретного коду,
строк дії картки, максимальна сума коштів, якою може скористатися власник);
2) картки з мікропроцесором (існує можливість обробляти інформацію; така картка є безпечнішою, зручною для власника, однак вона дорожча).
Для отримання картки клієнт пише заяву, заповнює спеціальну анкету і укладає угоду з банком. Після виготовлення картки її видають клієнту разом із секретним РIN-кодом, який забороняється повідомляти іншим особам. Власнику картки відкривають картковий рахунок, тобто рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою картки. Банк, який обслуговує картковий рахунок і видає картку, називається банком-емітентом.
Схема можливого використання картки:
I. Купуючи товари, власник картки пред’являє її касиру, який перевіряє, чи картка належить власнику, за допомогою посвідчення. Якщо є можливість, касир перевіряє, чи не значиться номер картки в стоп-аркуші. Після цього він друкує квитанцію, в якій містяться дані про суму операції, дату, номер картки.
II. Перевірка платоспроможності власника картки. Торговець або касир робить запит про наявність суми платежу на картковому рахунку. Запит робиться або за допомогою телефону, або за допомогою терміналу, зв’язаного з комп’ютером банку-екваєра або/і процесингового центру.
III. Утвердження згоди чи незгоди на оплату передається торговцеві.
IV. Розрахунок з клієнтом:
1) у разі позитивного рішення касир дає на підпис три примірника квитанції і видає товар;
2) у разі негативного рішення касир повинен діяти відповідно до правил, прийнятих у магазині.
V. Передача квитанції в банк і розрахунок з торговцем.
VI. Розрахунок між банками.
Якщо торговець і власник картки обслуговуються в різних банках, то за допомогою Міжбанківських розрахунків гроші перераховуються з банку-емітента до банку-екваєра.
Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має певні переваги:
1) зростає залучення грошових коштів у внутрішньобанківський обіг;
2) знижується частка готівки в грошовій масі;
3) з’являється додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківські операції (Коваленко)