Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківські операції (Стойко О.Я.) скачати онлайн-> 6. Організація готівкових грошових розрахунків

6. Організація готівкових грошових розрахунків



Kасові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком.

Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:

  • · усі суб’єкти господарської діяльності зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;
  • · суб’єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;
  • · витрачання готівки суб’єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ 13.10.97 № 334).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку.

Кошти на виплати, пов’язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства та індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з кас банків. При цьому ними повинна забезпечуватись система­тична і повна сплата податків та обов’язкових платежів до державних цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов’язані здавати її до банку для зарахування на їх рахунки.

Здавання виручки може здійснюватися шляхом:

а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми;

б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків;

в) здачі готівки на підприємство зв’язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств.

Як було зазначено вище, підприємствам дозволяється тримати готівку у своїй касі в межах встановлених лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановлюються банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійснюють операції з готівкою, щорічно протягом першого кварталу. Ліміт регламентує залишки готівки в касі на кінець робочого дня.

Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, селянські спілки самостійно визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх касах, з відповідним повідомленням банку, що їх обслуговує.

Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, а готівка, видана на будь-які інші цілі, – десяти робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.

У разі неповернення у зазначений строк готівка, починаючи з наступного дня, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня, і одержана сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача – за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахун­ково-платіжними) відомостями.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства обліковують у касовій книзі, відділення зв’язку – у касовому щоденнику. Підприємства торгівлі, громадського харчування та сфери послуг здійснення розрахунків з населенням проводять із застосуванням електрон­них контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг.

Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастиковою печаткою.

Записи в касову книгу виконуються касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером чи видатковим документом. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими документами під розписку в касовій книзі. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому документі, як вмотивування залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується у дохід підприємства.

Підприємства торгівлі та сфери обслуговування населення при здійсненні касових операцій з готівкою для нормальної роботи (видачі здачі громадянам) повинні забезпечувати постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів (у розмірі не менше 10% від суми встановленого ліміту залишку готівки в касі).

За порушення діючої практики обігу готівки застосовуються санкції, визначені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»:

• для підприємств – за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах стягується штраф у двократному розмірі сум, що перевищують ліміт каси;

• за неоприбуткування або неповне оприбуткування – у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

• для комерційних банків – за невстановлення лімітів залишків кас у п’ятидесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок.

Комерційні банки займаються прогнозуванням касових оборотів готівки, яка проходить через каси банку. З цією метою всі підприємства подають до комерційного банку, як правило, за 60 днів до початку планового кварталу заявку-розрахунок. У цій заявці показуються касові обороти підприємства по надходженню і видатках готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року.

Відомості подаються в розрізі встановлених НБУ джерел надходжень готівки, а також напрямів її витрачання.

Щоб задовольнити потреби клієнтів у готівкових грошах, у касі банку повинна підтримуватися оптимальна сума готівки. Коли сума готівки завищена, банк несе додаткові витрати, тому що ці кошти не працюють і не приносять прибутку. Якщо ж сума готівки менша за потрібну, то це позначається на ліквідності банку.

Основні джерела надходження готівки в касу банку – це торгова виручка.

Основне джерело відтоку готівки з каси банку – це видача грошей на заробітну плату.

Приплив і відтік готівки здійснюються нерівномірно, що змушує банки прогнозувати ці процеси.

Якщо очікується перевищення витоку готівки над її надходженням, то комерційний банк може отримати готівку від НБУ. Для цього він подає заявку в НБУ за три дні. Дозвіл на підкріплення операційної каси, який дає регіональне управління НБУ, дійсний чотири дні. Банки отримують готівку по чеку. Сума готівки, отримана комерційним банком по чеку, списується з його коррахунку. НБУ стягує плату за касове обслуговування комерційних банків у розмірі 1%.

Якщо в комерційному банку є надлишок готівки, то він з дозволу НБУ може реалізувати її іншому банку. Операція з продажу готівки проходить по коррахунках обох банків у НБУ. В інших випадках надлишок готівки зараховується на коррахунок комерційного банку в НБУ.

Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов’язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Основні поняття і терміни для закріплення матеріалу теми:

Грошовий обіг – це сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення.

Безготівкові розрахунки – це розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються отримувачу.

Платіжне доручення – документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта обслуговуючому банку на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який скла­дається з двох частин: верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг) та нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена у рядку «сума до оплати літерами».

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Акредитив –  це доручення банка покупця іногородньому банку постачальника здійснюва­ти оплату товарно-транспортних документів постачальника за відвантажену продукцію на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Інкасування векселя – це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника.

Доміциляція векселя полягає в дорученні векселедавця комерційному банку сплатити по векселю в установлений строк за рахунок завчасно внесеної в банк суми або стабільного залишку грошей, що повинні бути на рахунку.

Поточний рахунок – це рахунок, який відкривається підприємствам усіх видів та форм власності для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства.

Бюджетний рахунок – це рахунок, який відкривається підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кредитний рахунок – це рахунок, який призначений для обліку кредитів, що надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитний рахунок – це рахунок, який відкривається підприємству на підставі укладе­ного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк.

Електронний розрахунковий документ – банківське повідомлення визначеного формату, яке містить встановлені реквізити і несе інформацію про перерахування коштів, приймає вигляд файлу при передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях.

Система «клієнт-банк» – це спосіб передачі повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.

Міжбанківські розрахунки – система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їх діяльності.

Система електронних міжбанківських розрахунків (СЕП) – комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Кореспондентський рахунок – рахунок, який відкривається комерційному банку – юри­дич­ній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кореспондентські відносини – договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку.

Прямі кореспондентські відносини – це договірні відносини між комерційними банками, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Касова готiвка –  грошi  готiвкою,  що  знаходяться  у  касах банкiв, установ тощо.

Операційна каса – сукупність всіх грошей готівкою, що знаходиться в банку. Приймання грошей від клієнтів протягом операційного дня здійснюється приходною касою, а після операційного дня – вечірньою касою.

Операційний день банку – це період, за який банк виконує грошові послуги.

Інкасація готівки – це переміщення її з кас підприємств і установ до кас комерційних банків.

Підкріплення каси банку – це захід, спрямований на придбання готівки у інших банків для забезпечення всіх строкових виплат.

Касовий оборот – це обсяг видач та надходжень готівкових коштів, що проходять через касу комерційного банку.

Прогнозний розрахунок касових оборотів банку – це розрахунок очікуваних сум надходжень і видач готівки через банківські каси.

Ліміт каси – це граничний залишок грошей в операційній касі з метою максимального скорочення частих або значних перевезень готівки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківські операції (Стойко О.Я.)