Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 1.4. ПАРАМЕТРИ І ФОРМИ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ

1.4. ПАРАМЕТРИ І ФОРМИ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ



Попередній виклад в основному було приділено розгляду за-собів бухгалтерського обліку, за допомогою яких відбувається передання фінансової інформації. Утім, складанню і передаванню фінансової звітності передує реалізація фінансовим обліком при-наймні ще двох функцій: 1) запис інформації про операції, які виконуються банком, та можливість відобразити ці операції в аг-регованому вигляді у фінансовій звітності для аналізу та управ-ління; 2) запис детальної інформації про параметри та контраген-тів кожної господарської операції з метою отримання звітів різного рівня для внутрішнього користування, подання органам, що здійснюють перевірки, та для обчислення макроекономічних параметрів грошово-кредитної статистики. Крім того, ураховую-чи високий ступінь автоматизації ведення бухгалтерського облі-ку, необхідно передбачити низку параметрів для автоматизовано-го виконання завдань, наприклад, для нарахування процентів, складання допоміжної фінансової звітності за окремими видами операцій (кредитними, депозитними тощо).
Здійснення агрегованого обліку для виконання першої функції забезпечується за допомогою синтетичного обліку, тобто з вико-ристанням бухгалтерських рахунків, їх перелік наведено у плані рахунків.
Але всю необхідну інформацію неможливо відобразити на рі-вні лише балансових рахунків: це призведе до того, що план ра-хунків стане громіздким та незручним для роботи. Щоденна де-тальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку — особовому рахунку.
Особовий рахунок є формою облікового регістру. Обліковий регістр — це письмовий документ (бухгалтерська форма), який містить накопичені та систематизовані за певними ознаками дані первинних документів. Особові рахунки ведуться за всіма відк-ритими в банку аналітичними рахунками. Основним аналітичним регістром у банку є особовий рахунок. У ньому відбиваються за встановленими параметрами ознаки господарських операцій, що здійснені банком, які дають змогу з граничною точністю встано-вити: від кого або кому, звідки або куди перераховані грошові кошти і за що саме. До основних синтетичних регістрів належать: бухгалтерський журнал, в якому фіксуються всі проведені бан-ком за робочий день господарські операції, оборотно-сальдова відомість, перевірна відомість.
Облікові регістри є базою для складання бухгалтерської звіт-ності. найважливішою складовою бухгалтерської звітності є зага-льна фінансова звітність. Фінансова звітність — це бухгалтерсь-ка звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності банку за звітній обліковий період.
Виокремлення особових рахунків залежить від виду активу, зобов’язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами.
Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунка IV порядку відводяться окремі аркуші. У ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). У разі закриття рахунка в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. Книга зберігається у головного бухгалтера; зміни у реєстраційних записах можуть здійснюватись тільки а його дозволу. За деякими балансовими рахунками аналі-тичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в опе-раційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного за-пису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням. Наприклад, для обліку касових операцій застосовується «Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку»; для обліку основних засобів — «Журнал обліку основних засобів»; у разі розрахунків розрахунковими чеками може використовуватися зведений особовий рахунок за аналітичним рахунком «Розрахунки чеками»; видачу розрахункових чекових книжок можна обліковувати за спеціальними картками обліку тощо.
У деяких випадках як регістри аналітичного обліку викорис-товуються примірники документів. Наприклад, для обліку доку-ментів, не сплачених у строк через відсутність коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку «Документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку» розміщуються перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення та ін.).
У сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований. У зв’язку з цим, з метою збереження інформа-ції про кожний окремий об’єкт аналітичного обліку, оптимізації його ведення і підготовки звітності комерційними банками, Наці-ональним банком України було розроблено «Методичні вказівки щодо ведення параметрів аналітичного обліку». В основу цього нормативного документа покладено таку класифікацію: парамет-ри поділяються на обов’язкові та необов’язкові (рекомендовані); на такі, що стосуються контрагентів (клієнтів), і ті, що стосують-ся безпосередньо аналітичних (особових) рахунків: Кожен об’єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів, необ-хідних для побудови звітності
Обов’язкові параметри запроваджуються з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов’язковими під час оформлення нового контрагента або у разі відкриття аналітичного рахунку. Загальні обов’язкові параметри дозволяють: 1) отримати інформацію про усі відкриті клієнту ра-хунки; 2) вибрати сукупність рахунків, які мають задану характе-ристику для складання звітності.
Необов’язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватися при організації управлінського і податкового обліку в банку, а також при наданні звітності мене-джерам банку та іншим органам.
Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналі-тичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Такі пара-метри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку України. Наприклад, для кредитних рахунків ці параметри пе-редбачають забезпечення, вид кредиту, дату видачі кредиту, дату повернення, кількість пролонгацій; для депозитних рахунків — дату і строк розміщення, дату повернення коштів.
Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п’ять (зліва направо) жорст-ко регламентовані, інші дев’ять (від шостого знака до чотирнад-цятого) банк формує самостійно відповідно до визначених пара-метрів аналітичного обліку. Знаки набувають значень від 0 до 9. Номер рахунка не може містити менше ніж п’ять знаків.
Схема побудови номера аналітичного (особового) рахунка на-ведена нижче
У номер аналітичного рахунка включають лише частину па-раметрів з усього набору; інші параметри зберігаються поза но-мером рахунка і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та побудові звітності.
Розглянемо на прикладі можливий підхід до формування но-мера аналітичного рахунка виходячи з наведеної інформації про контрагентів банку та бухгалтерські рахунки
Згідно з наведеною у табл. 1.17—1.19 інформацією банк са-мостійно визначає параметри, які увійшли до сегменту С (*********) на схемі:
• характеристика контрагента (один знак);
• порядковий номер аналітичного рахунку (два знаки);
• код контрагента (до шести знаків).
У номері рахунка код валюти виноситься на окремому полі та виділяється похилою рискою вправо «/». У табл. 1.20 ключовий розряд замінено на символ «к».
Особові рахунки включають такі обов’язкові реквізити:
• номер особового рахунка;
• сума вхідного залишку;
• дата останнього руху за рахунком;
• дата здійснення поточної операції;
• номер документа, на підставі якого здійснюється запис;
• номер банку-кореспондента;
• номер рахунка-кореспондента;
• код операції;
• код валюти;
• сума операції;
• суми обігів за дебетом і кредитом;
• сума вихідного залишку;
• реквізити банку, який веде рахунок.
Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках, передруковуються за встановленими стандартами і вважаються вихідними документами банків. Другий примірник особового ра-хунка є випискою з цього рахунка і призначений для видачі кліє-нту. До виписок з особових рахунків додаються документи (їх копії), на підставі яких зроблено записи за кредитом рахунка.
На документах, що додаються до виписок, проставляється штамп банку, який оформляє виписки з особових рахунків, а та-кож календарний штамп дати проведення документа за особовим рахунком, якщо ця дата не збігається з датою виписки документа.
Приклад особового рахунка наведено нижче:
Надруковано 05/05/03 20:33:23
300142 АТ Укрінбанк м. Київ
1014 ТзОВ «АТЕК»
ТзОВ «АТЕК»
Рахунок 26001001014001 5/05/03 4/05/03 Вик. 12
Вхідний залишок КРЕДИТ* 2388.88








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)