Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 5.4. ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТУ

5.4. ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТУ



Застава — спосіб забезпечення повернення кредиту, коли Банк-кредитор у разі невиконання позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за ним має право задовольнити свої вимоги з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами, згідно з чинним законодавством України. Застава передбачається договором або Законом.
При укладенні угоди про заставу необхідно керуватися Зако-ном України «Про заставу» та методичними рекомендаціями НБУ щодо застосування комерційними банками Закону України «Про заставу».
Угода про заставу укладається між банком-заставодержателем і заставодавцем у письмовій формі. У ній обумовлюються: вид застави (товари, основні засоби, цінні папери), її розмір, терміни виконання зобов’язання щодо повернення кредиту і процентів за ним, склад (опис) та вартість заставленого майна, вид застави (має передбачатися, що заставлене майно залишається у заставо-давця або передається у володіння заставодержателя), місцезна-ходження предмета застави, зобов’язання щодо страхування за-ставленого майна, а також інші умови, стосовно яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. При цьому страхування транспортних засобів згідно з Закону України «Про заставу» є обов’язковим.
У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, тран-спортні засоби, договір застави має бути нотаріально засвідчений на підставі відповідних юридичних документів. Нотаріальне пос-відчення договору застави нерухомого майна здійснюється в но-таріальних органах за місцезнаходженням нерухомого майна, до-говору застави транспортних засобів та космічних об’єктів — за місцем реєстрації цих засобів та об’єктів, договору застави това-рів в обороті або у переробленні — за місцезнаходженням підп-риємства.
Угодою сторін може передбачатися нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це не є обов’язковим від-повідно до законодавства України, але на цьому наполягає одна зі сторін.
Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
У випадках нотаріального посвідчення договору застави, за-ставодавці зобов’язані вести Книгу запису застав відповідного зразка в порядку, що затверджений Кабінетом Міністрів України.
Заставодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Ним може бути не позичальник, а третя особа (майновий поручи-тель), якій предмет застави належить на правах власності або по-вного господарського відання.
До укладення договору застави банк-заставодержатель пови-нен пересвідчитися за документами, а в окремих випадках пере-вірити на місці наявність майна, що передається в заставу, право заставодавця на його власність або господарське володіння, міс-цезнаходження та умови зберігання майна, реальність реалізації його в разі неповернення кредиту і процентів за ним.
Належність переданого в заставу майна заставодавцю переві-ряється на підставі документів, що підтверджують право власно-сті (договір купівлі-продажу, акт приймання-передавання та інші документи, які підтверджують підстави виникнення права влас-ності), а в разі реєстрації майна в органах, що здійснюють реєст-рацію, також і документ, який підтверджує реєстрацію майна за заставодавцем (довідка бюро технічної інвентаризації на примі-щення, технічний паспорт на автотранспортні кошти, свідоцтво про внесення морського (повітряного) судна до відповідного Державного реєстру. Заставодавець також надає виписку з балан-су з розшифруванням балансової вартості предмета застави.
Визначаючи вартість майна, що передається в заставу, слід виходити з можливої ціни реалізації (з урахуванням дооцінки й уцінення). Вартість заставленого майна має бути достатньою для погашення позички.
Об’єктом застави може бути будь-яке майно (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, товари, цінні папери — ак-ції, облігації, сертифікати, інше майно), яке належить заставодав¬цю на правах власності і може бути відчужене ним згідно з чин-ним законодавством України і на яке може бути звернено стягнення.
У разі кредитування сільськогосподарських товаровиробників, крім застави іншого майна, одночасно може бути передбачена за-става майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Бе-ручи в заставу майбутній урожай, слід мати на увазі, що посіви обов’язково мають бути застраховані на випадок їх загибелі та інших несприятливих обставин. У договорі про заставу необхід-но передбачити, що в разі загибелі сільськогосподарської проду-кції (посіви) банку-заставодержателю надається в першу чергу право задоволення вимог щодо погашення кредиту зі страхового відшкодування в межах суми застави.
Майно, що перебуває в загальній спільній власності, можна передати в заставу тільки за згодою всіх власників.
Зміна предмета застави допускається тільки за згодою банку-заставодержателя.
Договір про іпотеку (заставу підприємства в цілому, споруди, будівель, інших об’єктів, безпосередньо пов’язаних із землею) повинен бути нотаріально посвідчений. У договорі необхідно пе-редбачити, що нотаріальна контора одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.
У договорі застави має бути передбачено, що державний збір за нотаріальне посвідчення договору про заставу сплачується за-ставодавцем.
Інвестиційні кредити надаються здебільшого під заставу об’єктів незавершеного будівництва, обладнання, які належать позичальникові на правах власності, в установленому законодав-ством України порядку. Якщо об’єктом застави є незавершене будівництво, позичальник повинен провести його інвентариза-цію, а в окремих випадках — з участю банку-кредитора.
Якщо майно, що передається в заставу, за умовою договору про заставу залишається у заставодавця, останній має право во-лодіти і користуватися предметом застави згідно з його призна-ченням і зобов’язаний вживати заходів, необхідних для збере-ження предмета застави. Заставодержатель має право перевіряти фактичну наявність, розмір, стан та умови зберігання предмета застави і вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави.
У разі застави товарів в обороті й переробленні допускається зміна складу і натуральної форми предмета застави (товарних за-лишків, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції тощо) за умови, що їх загальна вартість не стане меншою від за-значеної в договорі застави.
Укладаючи договір про заставу товарів в обороті та перероб-ленні, слід мати на увазі, що придбані заставодавцем товари, пе-редбачені договором про заставу, стають предметом застави з моменту виникнення на них у заставодавця права власності або повного господарського відання (з моменту їх сплати та прий-мання). При цьому право заставодавця володіти, користуватися та розпоряджатися заставленим товаром в обороті зберігається, якщо він дотримується вимог законодавства, установлених до за-стави товарів в обороті та переробленні.
Цінні папери (акції, облігації, сертифікати) можуть бути при-йняті в заставу за умови передання заставодавцем банку цінних паперів на зберігання. При цьому необхідно оцінити реальну вар-тість цінних паперів і можливість їх реалізації з метою погашен-ня кредиту.
Звернення стягнення на заставлене майно проводиться за рі-шенням суду, арбітражного чи третейського суду, якщо інше не передбачено законом. У випадках, передбачених законодавством України, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріу-са.
Облік забезпечення наданого кредиту (застави, гарантії тощо) здійснюється на позабалансових рахунках:
9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у застав-ника»;
9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку»;
9510 «Надана застава»;
9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95».
Забезпечення враховується за його вартістю, яка вказана в угоді про забезпечення.
Порука (гарантія). Однією з форм забезпечення кредиту мо-же бути поручительство або гарантія юридичної особи: підпри-ємства, організації, банку та інших осіб, яке оформляється як до-говір поруки між банком і поручителем.
Договір поруки складається обов’язково в письмовій формі і включає відповідальність поручителя за виконання в повній сумі зобов’язань щодо повернення позички, яка надається банком-кредитором, та належних процентів за її використання в разі не-виконання позичальником зобов’язань щодо повернення боргу банку згідно з кредитним договором, а також зобов’язання солі-дарної відповідальності з позичальником перед банком-кредитором за виконання зобов’язань щодо повернення позички. Однією з умов договору поруки може бути обумовлене право Ба-нку на безспірне стягнення з поручителя суми заборгованості по-зичальника за кредитом та процентами.
До укладання договору поруки, прийняття гарантії банку не-обхідно ретельно проаналізувати за бухгалтерським обліком по-ручителя (гаранта) його фінансовий стан, платоспроможність і можливість повернути за позичальника несплачений кредит і на-лежні проценти за ним. Такий аналіз необхідно проводити за аналогією до аналізу фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. При цьому слід одержати дані про раніше надані зобов’язання і гарантії, що значаться за балансом поручителя (га-ранта), а також його статут, свідоцтво про державну реєстрацію та інші необхідні банку документи для визначення фінансового стану поручителя (гаранта).
У разі стягнення з поручителя (гаранта) несплаченої Позича-льником позички і процентів банку необхідно на наступний день після настання строку платежу направити в банк, де відкритий розрахунковий рахунок поручителя (гаранта), платіжні докумен-ти на безспірне стягнення боргу з поточного рахунка поручителя (гаранта), якщо такий порядок стягнення боргу передбачено до-говором поруки, та одночасно направити поручителю (гаранту) письмову претензію з повідомленням про її одержання, в якій ви-класти сутність вимог банку.
Якщо по закінченні місячного терміну з дня отримання пору-чителем (гарантом) претензії банк-кредитор не одержить від по-ручителя (гаранта) кошти на погашення заборгованості за креди-том і процентами в повній сумі, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштів необхідно вирішувати через суд у встановленому законом порядку.
Питання продовження строку погашення кредиту, забезпече-ного порукою (гарантією), може бути вирішене тільки після по-годження з поручителем (гарантом) нового терміну дії поруки (гарантії), що оформляється додатковою угодою за договором поруки, і продовженням терміну дії гарантії, оформленої у відпо-відний спосіб. Продовження гарантійних зобов’язань має бути оформлене до настання терміну погашення кредиту.
Гарантії, поруки та страхові поліси, отримані як забезпечення кредитної операції, ураховуються на позабалансових рахунках:
Д-т «Контррахунок позабалансу»;
К-т «901 «Гарантії, отримані від банків», 903 «Гарантії, що отримані від клієнтів» — на суму, що підлягає отриманню у разі виконання гарантії.
Так, якщо за угодою гарантія покриває лише суму фактично наданих коштів за кредитною угодою, то саме в цій сумі гарантія враховується на позабалансі.
Гарантійні зобов’язання обліковуються на відповідних поза-балансових рахунках.
Страхування відповідальності позичальника за непога-шення кредиту і несплати процентів за користування ним. Формою забезпечення повернення кредиту і сплати процентів по ньому може бути добровільне страхування відповідальності по-зичальника перед банком щодо виконання зобов’язань, передба-чених кредитною угодою.
Для вибору надійної страхової компанії і найбільш вигідних банку і позичальнику умов страхування рекомендується до при-йняття рішення про забезпечення зобов’язань позичальника стра-хуванням, уважно вивчити фінансовий стан конкретної страхової компанії, її платоспроможність і умови (правила) страхування.
Про платоспроможність страхової компанії можна судити за наявністю перевищення фактичного розміру її вільних активів над нормативом. Крім того, рекомендується проаналізувати фі-нансові можливості страхової компанії щодо страхування конк-ретного позичальника-страхувальника. При цьому слід звернути увагу на те, що страховики зобов’язані дотримуватися норматив-них співвідношень між сумою власного статутного фонду зі страховим резервом та обсягом прийнятих страхових зо-бов’язань.
Страхові зобов’язання (перестрахування), крім обов’язкових щодо статутного фонду і страхових резервів, не повинні переви-щувати 30-кратної її величини. Максимальний обсяг страхових зобов’язань за окремим договором страхування не може переви-щувати 10 % від суми статутного фонду і страхових резервів.
У зв’язку з тим, що договір страхування набуває чинності піс-ля сплати страхувальником суми страхового платежу (премії) страховику, він повинен передбачати одноразову сплату страхо-вої премії в повному обсязі. Сплату страховиком страхового пла-тежу перевіряє банк.
Необхідно стежити за тим, щоб у договорі страхування не пе-редбачалися причини, через які страхова компанія може відмови-ти у відшкодуванні: нецільове використання кредиту позичаль-ником, дострокове скасування договору страхування до погашення страхувальником (позичальником) боргу банку та ін.
У разі виявлення недопустимих для банку умов страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і процен-тів за ним банк може рекомендувати позичальникові укласти до-говір страхування зі страховою компанією, передбачивши в ньо-му особливі умови на зміну діючих умов страхування.
За результатами аналізу всіх поданих матеріалів, з урахуван-ням внесених банком поправок, укладається договір страхування, який подається в банк разом зі страховим полісом.
Одночасно з підписанням кредитного договору або в період дії договору страхування страхувальником (позичальником) мо-же бути перевідступлено банку право вимоги від страховика сплати страхового відшкодування шляхом укладення відповідно-го договору. Такий договір може бути двостороннім — між стра-хувальником (позичальником) і банком або тристороннім — з участю страховика. В останньому випадку в договорі може бути передбачено надання страховиком банку-кредитору права на без-спірне списання страхової суми.
У разі перестрахування страховою компанією свого ризику слід вимагати подання нею договорів перестрахування ризику виконання відповідних зобов’язань.
Страховим випадком у страхуванні відповідальності позича-льника є непогашення кредиту і процентів за ним в установлені кредитним договором терміни, що й має бути передбачено в до-говорі страхування.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)