Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> РОЗДІЛ 7. ОБЛІК ДЕПОЗИТНИХ ТА ІНШИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БАНКУ 7.1. ВИЗНАННЯ, ОЦІНКА Й КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БАНКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКІВ ДЛЯ ЇХ ОБЛІКУ

РОЗДІЛ 7. ОБЛІК ДЕПОЗИТНИХ ТА ІНШИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БАНКУ 7.1. ВИЗНАННЯ, ОЦІНКА Й КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БАНКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКІВ ДЛЯ ЇХ ОБЛІКУ



Вивчаючи зобов’язання банку, необхідно згадати відмінності в тлумаченні термінів «власний капітал» та «зобов’язання» як основних елементів фінансового звіту «Баланс», які ми розгляда-ли в першому розділі. Зобов’язання розкривають відносини бан-ку з постачальниками фінансових ресурсів. Джерелами поста-чання ресурсів для банку, крім власного капіталу, можуть бути:
• депозити, які належать до залучених коштів і включають кошти інших банків, кошти суб’єктів господарювання, кошти бюджетів різних рівнів, кошти фізичних осіб;
• позичені кошти (недепозитні запозичення), які банк одержує у вигляді кредитів від інших банків, кредитів від міжнародних фінансових установ, субординованих кредитів та шляхом розмі-щення власних боргових цінних паперів (депозитних сертифіка-тів, облігацій тощо). (Облік операцій з власними борговими зо-бов’язаннями буде розглянуто у розділі «Облік операцій з цінними паперами».)
Зобов’язання показують у бухгалтерському балансі банку в окремому розділі у складі пасивів. Загальна сума зобов’язань ві-дображає суму боргів банку, а їх структура демонструє додаткові джерела фінансування банківського бізнесу та кредиторську за-боргованість банку, яка склалася за проведеними ним операціями з клієнтами та за внутрішньобанківськими операціями. Розгляне-мо особливості подання зобов’язань у бухгалтерському балансі (річному) банку
Зауважимо, що подання зобов’язань у балансі в такому вигля-ді не дає змоги провести фінансовим аналітикам аналіз структури основних джерел формування ресурсів банку. Це пов’язано з тим, що виділені статті зобов’язань об’єднують різні за економічною природою джерела.
Наприклад, стаття «Кошти клієнтів» включає такі джерела: депозити до запитання, строкові депозити, ощадні вклади, креди-ти отримані від міжнародних та інших фінансових організацій, кредиторську заборгованість за операціями з клієнтами.
Такий підхід щодо розкриття зобов’язань застосований і до інших статей зобов’язань. Проте вказані джерела мають суттєві особливості в аспекті їх походження, можливостей доступу до них з боку банку, їх стабільності та вартості для банку.
Для вирішення завдань аналізу ресурсної бази потрібно вико-ристовувати інформацію щодо зобов’язань, яка розкривається в примітках до балансу в річному фінансовому звіті, щоденному балансі, а також в додаткових формах статистичної звітності за депозитними операціями та іншими зобов’язаннями. Додаткові форми звітності складаються за даними аналітичного обліку.
Для прикладу розглянемо розкриття в примітках інформації щодо статті балансу « Кошти клієнтів»
Депозитні та позичені кошти — це основні види зо-бов’язань банку. Вони становлять левову частку зобов’язань бан-ку і відносяться до категорії фінансових зобов’язань. Зо-бов’язання виникають унаслідок здійснення банком операцій, що пов’язані з залученням депозитів та отриманням кредитів, а та-кож деяких інших господарських операцій. Мобілізацію грошо-вих коштів (фінансових ресурсів) банк здійснює, пропонуючи кредиторам банківські продукти у вигляді різноманітних фінан-сових інструментів, а саме: різні види депозитних вкладів, власні ощадні сертифікати й облігації; різні типи запозичень у формі кредитів. Наслідком здійснення операцій з такими фінансовими інструментами є виникнення у банку контрактного зобов’язання, яке підлягає погашенню грошовими коштами. Такі зобов’язання класифікують як фінансові зобов’язання.
Зобов’язання — це заборгованість банку, яка виникла внаслі-док минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів банку, що забезпечують економічні вигоди.
У правовому аспекті зобов’язання виникає у банку на дату пі-дписання угоди між суб’єктами і означає, що банк бере на себе обов’язок або відповідальність діяти у певний спосіб. Воно має юридичну силу і класифікується як цивільно-правове (юридичне) зобов’язання. Його сутність полягає в тому, що воно підлягає ви-конанню у майбутньому. Тобто договори, угоди, контракти — це основні документи, в яких передбачені права й обов’язки сторін і які є підставами для виникнення економічних зобов’язань. Проте потрібно звернути увагу на те, що юридичні і економічні (бухга-лтерські) аспекти визнання зобов’язання не збігаються.
У бухгалтерському обліку зобов’язання реєструється і відо-бражається у балансі банку лише тоді, коли у зв’язку з ним ви-никає заборгованість, тобто сума боргу (економічне зобов’язан¬ня) банку перед суб’єктом (контрагентом), з яким підписано угоду.
Приклад. Банк 14 вересня 2003 р. підписує депозитну угоду з фірмою «Еталон» на залучення 10 000 грн у депозит терміном на шість місяців за відсотковою ставкою 15 % річних і сплатою від-сотків одночасно з поверненням депозиту на наступний день по закінченні строку дії угоди; фірма «Еталон» зобов’язується пере-рахувати кошти в банк 16 вересня 2003 р. Підписання угоди означає, що банк зобов’язався діяти таким способом: сплатити відсотки від суми депозиту 1000 грн за ставкою 15 % річних; збе-регти кошти, що залучені в депозит, і повернути їх фізичній особі разом з відсотками на дату, узгоджену в депозитній угоді. Відпо-відно до підписаної угоди юридична особа зобов’язалася вкласти в банк на депозитний рахунок 10 000 грн. На дату підписання де-позитної угоди 14 вересня 2003 р. таке зобов’язання не відобра-жається в бухгалтерському обліку, тому що виникнення юридич-ного зобов’язання не супроводжується рухом грошових коштів і виникненням заборгованості. Заборгованість (борг) банку на су-му 10 000 грн виникає тільки після перерахування 16 вересня 2003 р. фірмою «Еталон» грошових коштів на депозитний раху-нок і одержання банком права використання цих коштів.
Отже, 16 вересня є датою виникнення зобов’язання у банку. На цю дату заборгованість за депозитом підлягає реєстрації в бу-хгалтерському обліку та відображається в щоденному балансі ба-нку. Разом з тим невиконання укладеної угоди банком може при-звести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку. Повернення банком суми депозиту і відсотків веде до зменшення його наявних гро-шових коштів (ресурсів) і означає погашення зобов’язання (боргу).
Сутнісними ознаками будь якого зобов’язання є:
• суб’єкти або особи, між якими підписана угода;
• об’єкт або те, на що спрямовані права й обов’язки суб’єктів (їхні дії);
• зміст зобов’язання, який визначає певний вид або тип зо-бов’язання.
Такі ознаки дають змогу ідентифікувати зобов’язання у кож-ному конкретному випадку і враховуються під час побудови ме-ханізму обліку зобов’язань та їх відображення у балансі.
Розглянемо структуру бухгалтерських рахунків щодо обліку зобов’язань та їх розміщення у плані рахунків комерційного бан-ку
Розміщення бухгалтерських рахунків для обліку зобов’язань підпорядковано таким принципам:
• за суб’єктами (контрагентами);
• за видами зобов’язань;
• за термінами розпорядження коштами.
Основні суб’єкти — кредитори, від яких банк отримує грошо-ві кошти для формування ресурсної бази. Це: 1) інші банки; 2) державні установи та установи органів місцевого самоврядуван-ня; 3) суб’єкти господарювання; 4) фізичні особи; 5) небанківські фінансові установи. Так, наприклад, на рахунку другого порядку за номером 16 «Кошти інших банків» показується загальна сума заборгованості комерційного банку за отриманими грошовими коштами у вигляді депозитів та кредитів перед іншими комер-ційними банками.
Синтетичний облік зобов’язань банку ведеться окремо за кожною групою суб’єктів (банки; суб’єкти господарювання; ор-гани державного та місцевого самоврядування; бюджетні та позабюджетні кошти; фінансові установи — не банки; фізичні особи) на певних бухгалтерських синтетичних рахунках другого та третього порядку.
У рамках рахунків за суб’єктами окремо також виділяють бухгалтерські рахунки третього порядку для обліку зобов’язань за їх видами та типами. Так, на рахунку 160 «Кошти до запи-тання інших банків» відображається заборгованість за сумами коштів, що залучені від інших банків на відкриті їм у цьому бан-ку кореспондентські рахунки (депозити до вимоги). На рахунку 161 «Строкові депозити інших банків» обліковується загальна сума заборгованості перед іншими комерційними банками за за-лученими від них строковими депозитами, а на рахунку 162 «Кредити, які отримано від інших банків» показується загальна сума боргу за одержаними від інших комерційних банків запози-чень у формі різних видів кредитів.
У свою чергу бухгалтерські рахунки третього порядку для обліку певних видів та типів зобов’язань включають рахунки че-твертого порядку, на яких такі зобов’язання обліковуються згі-дно з термінами розпорядження ними. На окремих рахунках об-ліковуються короткострокові та довгострокові зобов’язання. Так, на рахунку 1621 «Кредити овернайт, які отримано від інших бан-ків» відображається заборгованість за одноденними кредитами, запозиченими на міжбанківському ринку від інших комерційних банків, а на рахунку 1623 «Інші короткострокові кредити, які отримано від інших банків» обліковуються решта отриманих від інших банків короткострокових кредитів на строк до одного року.
Важливою особливістю депозитних залучень та запозичень у формі кредитів та розміщення цінних паперів, власної емісії є те, що за ними банк мусить сплачувати проценти. Проценти — це плата за користування грошовими коштами, які банку не нале-жать.
Нарахування процентів за мобілізованими грошовими кошта-ми банк здійснює згідно з правилами, установленими Національ-ним Банком України, не рідше одного разу на місяць. Згідно з за-гальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку «нарахування доходів та витрат і відповідності» нараховані ви-трати виникають як витрати, які фактично вже мали місце, але ще не сплачені. Тобто стаття в складі зобов’язань «Нараховані ви-трати до сплати» показує борг банку перед клієнтом за сумою процентів, які банк мусить сплатити клієнту за користування його грошовими коштами. Витрати обліковуються у тому звіт-ному періоді, до якого вони відносяться. Відображення нарахова-них витрат в обліку здійснюється за допомогою регулюючих бух-галтерських проведень, які складаються на підставі розрахунку, що має назву «відомості щодо нарахованих витрат до сплати».
За правилами обліку, установленими в банку, зобов’язання за мобілізованими грошовими коштами обліковуються за двома су-мами:
1) за основною сумою боргу;
2) за сумою процентів, нарахованих на основну суму боргу.
Основна сума боргу за мобілізованими грошовими кошта-ми — це сума номіналу депозиту або кредиту, яка вказана в до-говорі і яка є об’єктом договору. У прикладі, розглянутому вище, основна сума боргу за депозитом, що є об’єктом депозитної уго-ди фірми « Еталон» з банком, становить за номіналом 10 000 грн.
У змісті договору передбачено, що депозит залучений банком на шість місяців та зі сплатою 15 % річних; сума процентів спла-чується по закінченні строку дії договору. Це означає, що банк 16 вересня 2003 р. отримає 10 000 грн, а через шість місяців на дату 17 березня 2004 р. мусить повернути фірмі 10 750 грн:
10 000 (основа сума боргу) + 750 (нараховані проценти) = 10 750.
На дату виникнення, тобто на 16 вересня 2003 р., зобов’язання за залученим депозитом визначається й обліковується в балансі за сумою його номіналу 1000 грн. Якщо ж використовувати для позначення методу оцінювання зобов’язання за номіналом бухга-лтерський термін, то потрібно сказати, що на дату виникнення усі зобов’язання, зокрема і депозит, оцінюють за його історичною собівартістю (ціною придбання).
Між датою виникнення і датою погашення (повернення) зо-бов’язання оцінюють з використанням методу оцінки «теперіш-ня вартість», тобто за сумою, яка складається з суми основно-го боргу й нарахованих процентів. Застосування методу оцінки «теперішня вартість» ґрунтується на концепції теперішньої і майбутньої вартості грошей, яку ви вивчали в курсі «Інвестиції». Для полегшення розрахунків суми зобов’язання (Основна сума боргу + Нараховані проценти) за залученими або запозиченими грошовими коштами на проміжні дати або на дату погашення можна використовувати фінансові таблиці «Таблиці значень те-перішньої та майбутньої вартості».
У плані рахунків банку до кожного рахунка третього порядку, за яким обліковується сукупна сума боргу за певним типом зо-бов’язання, відкриваються рахунки четвертого порядку окремо для обліку основної суми боргу й нарахованих процентів за цим типом зобов’язання.
Слід запам’ятати, що всі бухгалтерські рахунки для обліку зо-бов’язань за своїм характером є пасивними і можуть мати тільки кредитове сальдо. За кредитом рахунка показується вини-кнення або збільшення зобов’язання, а за дебетом — зменшення або погашення зобов’язання.
Аналітичні бухгалтерські рахунки відкриваються окремо за кожним суб’єктом та видом або типом зобов’язання. Такий по-рядок дає можливість проконтролювати стан заборгованості пе-ред кожним клієнтом. У номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, тип залучених або запозичених коштів, тер-мін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну став-ку тощо. Така інформація потрібна для управління процентним ризиком та ризиком ліквідності. Далі зупинимось на особливос-тях обліку основних видів зобов’язань банку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)