Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 7.2. ОБЛІК БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ

7.2. ОБЛІК БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ



Депозити традиційно постають основним джерелом форму-вання ресурсної бази будь якого банку. Вони підґрунтя, завдяки якому, власне, і відбувається розвиток банківського бізнесу. Адже перетворення грошових коштів, залучених у вигляді депо-зитів, на кредити — це і є першооснова банківської діяльності, яка саме і відрізняє банківський бізнес від інших форм бізнесу. Наявність у бухгалтерському балансі в складі зобов’язань особ-ливої статті «Депозити» властива тільки банкам. Отже, насампе-ред потрібно з’ясувати тлумачення терміна «депозит».
Депозит — це грошові кошти, які внесено власником (юриди-чною або фізичною особою) або третьою особою за дорученням і за кошти власника у банк на рахунок для зберігання на визначе-них договором умовах і які підлягають поверненню по закінченні строку дії договору.
Власника депозиту ще називають депонент.
Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, ро-зрізняються залежно від строку, умов внесення і вилучення кош-тів з депозитного рахунка, сплати процентів, а також можливос-тей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик.
Класифікуючи депозити, як правило, беруть до уваги такі ознаки: категорію вкладника, строк депозиту до повернення, мо-жливість часткового вилучення коштів з депозиту.
З погляду вилучення коштів та строку депозити поділяються на депозити до запитання та строкові депозити.
Депозити до запитання — це грошові кошти, які перебува-ють на поточних або подібних до них рахунках і які можуть по-повнюватися та використовуватися власниками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через викорис-тання готівки або розрахункових інструментів. Ці кошти не мають визначеного строку повернення.
Поточний рахунок — це основний рахунок суб’єкта господар-ської діяльності. Без відкриття поточного рахунка підприємство не має права вести будь-яку господарську діяльність. Новоство-рене підприємство для отримання свідоцтва про державну реєст-рацію повинно відкрити тимчасовий поточний рахунок, на який засновники перераховують внески для формування статутного капіталу. Після перерахування засновниками 30 % від оголоше-ного розміру статутного капіталу банк видає підприємству довід-ку для подання в органи державної реєстрації разом з документа-ми, необхідними для здійснення реєстрації.
Отже, поточний рахунок призначено для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підп-риємства. Види діяльності, які може здійснювати підприємство, перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.
Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і ка-сових операцій, які виникають у процесі його діяльності та пе-редбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, що пов’язані з відкриттям, веденням і за-криттям поточного рахунка.
Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунка виконує бю-джетний поточний рахунок. За наявності у таких підприємств інших джерел фінансування, крім бюджетного поточного рахун-ка, їм відкривається поточний рахунок для обслуговування комер-ційної діяльності.
Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедури залежить від категорії клієнта — суб’єкт господарської діяльності або фізична особа.
Для відкриття рахунка підприємство подає банку такі докуме-нти:
1) заявка на відкриття поточного рахунка;
2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі держав-ної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здій-снювати державну реєстрацію;
3) копію належним чином зареєстрованого Статуту (положен-ня);
4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинно-го законодавства чи установчих документів надано право розпо-ряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у карт-ку включається також зразок відбитку печатки підприємства);
6) копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фон-ду України та інших соціальних фондах.
Розглянемо призначення цих документів. Свідоцтво про дер-жавну реєстрацію свідчить про законність діяльності підприємс-тва і підтверджує його право на відкриття поточного рахунка. Статут дозволяє банку отримати інформацію про засновників пі-дприємства і відносини між ними, напрями і види діяльності під-приємства, його юридичну адресу. До Статуту банку додається протокол зборів засновників, де містяться дані щодо осіб, приз-начених на посаду керівника і головного бухгалтера. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право на розпоря-дження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після ви-вчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунка або від-мову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бух-галтерію розпорядження про відкриття рахунка з усіма необхід-ними документами.
Між банком і підприємством (власником рахунка) укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування (до-говір на обслуговування рахунка), в якій зазначається номер від-критого рахунка, передбачені зобов’язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунка, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунка та ін. За угодою банк окремо подає список тарифів комісійної вина-городи за свої операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунка, закриття ра-хунка, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо.
Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх у юридичну слу-жбу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкрит-тя) банк повинен повідомити номер рахунка податкового органу.
Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платі-жного доручення органу Державного казначейства або фінансо-вого органу.
Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім’я.
Поточний рахунок, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо статуті зазначено, що підприємство здійс-нює зовнішньоекономічну діяльність, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.
Поточний рахунок може відкриватись також приватним (фі-зичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юри-дичними особами, тобто для обслуговування руху грошових ко-штів, що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунка приватна особа подає:
1) заяву на відкриття рахунка;
2) картку із зразком підпису;
3) паспорт або документ, що його замінює;
4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.
Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.
Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі балансу «Операції з клієнтами». Аналітичні поточні рахунки суб’єктам господарської діяльності відкриваються до рахунка четвертого порядку № 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської дія-льності». До суб’єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також пі-дприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юриди-чної особи.
Поточні рахунки, які відкриваються підприємствам (крім бю-джетних) та фізичним особам за своїм характером є активно-пасивними. Згідно з нормативними актами НБУ передбачена мо-жливість функціонування поточних рахунків як у режимі депози-тного, так і в режимі кредитного рахунків. Поточний рахунок можна використовувати як кредитний тільки у разі підписання підприємством або фізичною особою з банком кредитної угоди на право отримання кредиту овердрафт.
Якщо клієнт банку не має права на отримання кредиту оверд-рафт, тоді відкритий йому поточний рахунок може мати тільки кредитовий залишок. У противному разі поточний рахунок клієн-та може мати як кредитовий, так і дебетовий залишок, тобто до-зволяється оплата розрахункових документів з поточного рахун-ка клієнта у разі відсутності у нього власних грошових коштів шляхом автоматичного кредитування.
За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної), інвестиційної, фінансової діяльно-сті підприємства. Основні операції за поточним рахунком: зара-хування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержану сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату за-робітної плати та відрядження; податкові та інші обов’язкові пла-тежі до бюджету; зарахування сум отриманих кредитів і сплата процентів за кредит; розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.
У зарубіжній економічній літературі для означення таких де-позитів користуються терміном «транзакційні рахунки». У вітчи-зняних банках до найпоширеніших депозитів до запитання нале-жать: «Поточні рахунки», які відкриваються усім категоріям клі-єнтів банків; «Кореспондентські рахунки інших банків», «Кошти за довірчими операціями», «Кошти для розрахунків платіжними картками» та деякі інші рахунки. За залишками коштів на депо-зитних рахунках до запитання банки або зовсім не сплачують процентів, або запроваджують за ними низькі процентні ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, об-слуговуючи поточні рахунки. Характеристика поточних рахунків, режим їх функціонування та облік операцій за цими рахунками розглянуті раніше у розділі ???.
Строкові депозити, чи депозити на певний строк, — це гро-шові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, при-носять власникові процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і мають бути повернуті депо-ненту у визначений строк.
У складі строкових депозитів розрізняють ощадні вклади (де-позити) і власне строкові депозити.
Ощадні вклади — це різновид строкових депозитів. У сучас-ній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:
• оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної кни-жки;
• для виконання операцій щодо внесення, поповнення чи ви-лучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книж-ку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;
• вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання.
Типи ощадних вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самос-тійно.
Власне строкові депозити мають такі особливості:
• чітко фіксований строк зберігання;
• оформляються депозитною угодою;
• у разі дострокового вилучення депозиту банк запроваджує штрафні санкції.
Строкові депозитні рахунки можуть відкриватися усім катего-ріям клієнтів банку: суб’єктам господарської діяльності, центра-льним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і фізичним особам.
Для обліку операцій за ощадними вкладами і строковими де-позитами у банку відкриваються бухгалтерські рахунки, які ма-ють назву депозитні рахунки.
Класифікація в плані рахунків строкових, включаючи ощадні, депозитних рахунків наведена нижче
Отже, класифікація синтетичних рахунків враховує ще одну ознаку: термін залучення депозитів. Згідно з цією ознакою стро-кові депозити поділяються на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік).
Депозитні рахунки мають мультивалютний характер. На наве-дених рахунках відображаються операції із залучення та викори-стання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національ-ній, так і в іноземній валюті.
Сплата процентного доходу — важлива особливість депозит-них рахунків. Чинними правилами передбачено щомісячне нара-хування процентів незалежно від дати їх фактичної виплати згід-но з угодою. Нараховані проценти обліковуються на пасивному балансовому рахунку «Нараховані витрати за строковими депо-зитами».
В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних ра-хунків відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. У номер рахунка вно-сять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку тощо.
Депозитна операція — це операція із залучення коштів на де-позитні рахунки. Під час її здійснення виконуються такі облікові операції:
• відкриття і реєстрація депозитного рахунка;
• облік операцій щодо залучення коштів на депозит;
• облік операцій з вилучення коштів з депозиту;
• нарахування процентів за депозитом і операції щодо їх спла-ти клієнтам;
• облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та за-криття депозитного рахунка.
Банк відкриває клієнтам строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі таких документів:
• депозитної угоди;
• картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підп-риємств);
• паспорта або документа, що його замінює, довідки про на-дання ідентифікаційного коду (для фізичних осіб).
Депозитна угода (договір) укладається між банком та підпри-ємством чи фізичною особою. Вона засвідчує право комерційно-го банку розпоряджатися цими грошовими коштами та право вкладника отримувати у чітко визначений строк суму депозиту та процентів за користування ним. В угоді зазначається: дата вне-сення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на де-позитний рахунок, процентна ставка за користування депозитом, періодичність виплати процентів, порядок повернення депозиту і процентів після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер ві-дкритого особового депозитного рахунка.
Підписана депозитна угода передається в бухгалтерію. Усі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою визнання депозиту й відкриття депозитного рахунка є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.
Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підпри-ємства мають право перераховувати кошти на депозитний ра-хунок тільки з поточного рахунка. Фізичні особи можуть вкласти кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунка.
З депозитного рахунка підприємства грошові кошти можна перерахувати тільки на його поточний рахунок. Нараховані про-центи за депозитом можуть бути перераховані або на депозитний рахунок підприємства або на його поточний рахунок. З депозит-ного рахунка фізичної особи кошти повертають за її бажанням або готівкою або шляхом перерахування на вказаний поточний або інший депозитний рахунок. Такий порядок поширюється і на сплату процентів.
Проценти за депозитом банк може сплачувати із використан-ням таких методів:
одночасно з поверненням депозиту (на дату повернення депо-зиту);
• періодично;
• авансом (на дату внесення коштів в депозит).
Розглянемо реєстрацію в обліку та відображення в балансі де-позитних операцій банку.
Припустимо, що в банку першого лютого 2004 р. ВАТ «Сві-точ» розміщений депозит у розмірі 2 000 000 грн терміном на три місяці під процентну ставку 15 % річних. Кошти в депозит пере-раховано з поточного рахунку з іншого банку. Згідно з депозит-ною угодою проценти сплачуються по закінченні строку дії депо-зитного договору шляхом перерахування на поточний рахунок клієнта. В обліковій політиці банку передбачено нарахування процентів в останній робочий день місяця із застосуванням мето-ду обчислення 360/30.
Нам потрібно з’ясувати:
а) у який спосіб депозитна (господарська) операція має бути зареєстрована і відображена в аналітичному та синтетичному об-ліку;
б) яка інформація щодо заборгованості за залученим депози-том має бути розкрита у фінансовій звітності банку за перший квартал, який закінчується 31 березня 2004 р.
1. Перший етап. З’ясуємо, яка інформація про цей депозит пі-длягає відображенню в аналітичному обліку
2. Другий етап. Складаємо бухгалтерські проведення за депо-зитною операцією (табл. 7.7):
а) на дату перерахування коштів у депозит;
б) між датою виникнення депозиту та його поверненням;
в) на дату повернення депозиту.
3. Третій етап. Розносимо здійснені господарські операції на бухгалтерські рахунки за обліковий період з 1 лютого до 31 бере-зня (перший квартал):4. Четвертий етап. Продемонструємо у фінансових звітах, що складаються по закінченні І кварталу 2004 р., результати гос-подарських операцій за депозитом.
Аналізуючи відображення в обліку результатів депозитної операції, слід порівняти суму зобов’язання банку за залученим депозитом на різні дати. На дату залучення депозиту 1 лютого заборгованість банку перед депонентом становить 2 000 000 грн. На дату складання проміжного квартального балансу (І квартал) 1 квітня — 2 050 000 грн (сума номіналу депозиту — 2 000 000 грн та 50 000 грн — сума нарахованих, але ще не сплачених де-поненту процентів). На дату повернення 1 травня — 2 075 000 грн (сума номіналу 2 000 000 грн та 75 000 грн нараховані проце-нти).
У наведеному прикладі сплата процентів здійснюється одно-часно з поверненням депозиту. Запам’ятайте, проценти за корис-тування депозитом банк починає нараховувати з наступного дня після зарахування коштів на депозитний рахунок. Тому між да-тою виникнення депозиту та його поверненням сума заборгова-ності банку за процентами, які ще не сплачені фірмі, накопичу-ється і показується на рахунку «Нараховані проценти за строковими коштами суб’єктів господарської діяльності». Ця заборгованість погашається тільки після сплати банком суми процентів. Тобто в нашому прикладі — після перерахування 75 000 грн на поточний рахунок фірми. Після перерахування банком суми процентів залишок на рахунку «Нараховані проценти за строковими коштами СГД» дорівнює нулю Далі розглянемо особливості відображення в обліку депозит-них операцій при використані методу сплати процентів за корис-тування депозитом авансом.
Припустимо, що банк 1 травня залучає депозит від приватної особи громадянина С. М. Петренка на суму 5000 грн на три міся-ці за ставкою 20 % річних зі сплатою процентів авансом. Обчис-лення процентів відбувається за методом «30/360» із використан-ням номінальної процентної ставки.
Розрахуємо суми процентів, що підлягають сплаті:

Операції щодо залучення вказаного короткострокового депо-зиту відображаються такими бухгалтерськими проведеннями Отже, друге бухгалтерське проведення ілюструє, що проценти на суму 250 грн, які банк сплачує авансом на дату залучення де-позиту, розглядаються як відкладені витрати і обліковуються за дебетом рахунка «Витрати майбутніх періодів». Тобто згідно з бухгалтерським принципом відповідності доходів та витрат сплачені банком авансом (наперед) проценти не можна показува-ти як поточні витрати. Вони відображаються як інші активи бан-ку і підлягають щомісячній амортизації протягом трьох місяців дії депозитної угоди. Амортизація відкладених витрат (витрат майбутніх періодів) означає їх віднесення поетапно частинами на поточні витрати банку. У нашому прикладі відповідно до обліко-вої політики банку кожного місяця 30 числа на поточні витрати банку відноситься одна третина від суми сплачених авансом про-центів (250 : 3 = 83,3).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)