Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> РОЗДІЛ 8. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ 8.1. ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ І ОПЕРАЦІЙ З НИМИ

РОЗДІЛ 8. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ 8.1. ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ І ОПЕРАЦІЙ З НИМИ



Відповідно до законодавства України цінні папери являють собою грошові документи, які:
а) засвідчують право володіння або відносини позики;
б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;
в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді диві-дендів або процентів;
г) передбачають можливість передання грошових та інших прав, пов’язаних з володінням цими документами, іншим особам.
Основним критерієм, згідно з яким одні грошові документи вважають цінними паперами, а інші — ні, є законодавче закріп-лення переліку цінних паперів. Так, відповідно до Закону Украї-ни «Про цінні папери і фондову біржу» в редакції 1991 р. (зі змі-нами та доповненнями) в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:
• акції;
• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
• облігації місцевих позик;
• облігації підприємств;
• казначейські зобов’язання;
• ощадні сертифікати;
• інвестиційні сертифікати;
• векселі;
• приватизаційні папери.
Грошові документи, які не включені в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають установленим у законі вимогам, не мають правового статусу цінного папера. Наприклад, не нале-жать до категорії цінних паперів чеки, квитанції, грошові ордери тощо.
На ринку України випускаються та обертаються такі види цінних паперів, як акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі. Найпоширенішими цінними паперами є:
а) цінні папери, які засвідчують участь в емітенті (акції);
б) цінні папери, які засвідчують наявність боргових взаємо-відносин між власником цінного папера і особою, яка його випу-стила, тобто боргові цінні папери (облігації, ощадні сертифікати, векселі).
В обігу також можуть перебувати похідні цінних паперів (фо-рвардні та ф’ючерсні контракти, опціони тощо, тобто документи, які засвідчують наявність у їх власників певних спеціальних прав щодо цінних паперів) та цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу на території України.
Цінні папери можуть бути іменними і на пред’явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачене чинним законодавством, передаються шляхом вчинення на цінному папері повного індо-саменту (передавального запису, який засвідчує перехід прав власності за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.
За формою випуску цінні папери поділяються на:
• цінні папери в паперовій (документарній) формі;
• цінні папери у вигляді електронних записів на ДЕПО-рахунках (бездокументарна форма). Облік прав власності за цін-ними паперами, що випущені у формі записів на рахунках у сис-темі електронного обігу цінних паперів здійснюється у кількіс-ному виразі на спеціальних рахунках «ДЕПО» поза балансом, у Національній депозитарній системі, згідно з чинним законодав-ством України.
З метою групування цінних паперів за видами сплати доходу, їх можна умовно поділити на:
а) цінні папери з визначеним прибутком, тобто дають процен-тний дохід (за фіксованою річною ставкою процента, купона);
б) цінні папери з невизначеним прибутком (акції та папери, які засвідчують право на паї).
Цінні папери можуть бути об’єктом операцій купівлі-продажу, використовуватися для здійснення розрахунків, а також як заста-ва для забезпечення платежів і кредитів.
Комерційні банки є найбільш активними серед інституційних інвесторів (пенсійних фондів, страхових компаній, господарчих товариств тощо). До того ж комерційні банки в класичному ро-зумінні являють собою у належний спосіб проліцензовані фінан-сові установи, головне завдання яких полягає у тому, щоб залу-чати грошові кошти на зберігання і потім використовувати частину одержаних коштів для розміщення за активними опера-ціями (здебільшого для видачі кредитів) з метою отримання при-бутку. У разі зменшення попиту на кредити певна частина гро-шових коштів, які перебувають у розпорядженні комерційного банку, залишається незапитаною, її можна використовувати для придбання цінних паперів.
Основною метою інвестицій банку у цінні папери є збережен-ня існуючих вільних коштів від знецінення, одержання прибутку, а також створення диверсифікованого портфеля цінних паперів, який може забезпечити зменшення ризику неповернення коштів інвестором.
Крім інвесторів, учасниками ринку цінних паперів є емітенти та особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів. Згідно з Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» професійна діяльність на ринку цінних паперів здійснюється виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій). Тому за наявності відповідної ліцензії банки можуть здійснювати такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів (рис. 8.1):
• торгівлю цінними паперами — укладання цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних папе-рів проти їх поставки новому власнику за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок (дилерська діяльність);
• депозитарну діяльність — діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;
• діяльність з управління цінними паперами — діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління пе-реданими у володіння цінними паперами, які належать на праві власності іншій особі, в інтересах цієї особи;
• діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних папе-рів — збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників цінних паперів.
Якщо оцінювати операції за ступенем ризику, то їх можна по-ділити на активні (операції з надання коштів) та пасивні (операції з залучення коштів).
До активних операцій з цінними паперами відносятья операції з надання клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (урахування векселів, операції РЕПО) або прийняття зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств за цінними паперами, авалів, акцептів тощо). Такі операції пов’язані з кредитним ризиком або нездатністю контра-гента виконувати частково або в повному обсязі свої зо-бов’язання згідно з угодою, тому відносяться до кредитної діяль-ності банку. Вкладання коштів у цінні папери — операції, які за своєю сутністю є торговельними, також відносяться до активних операцій банків.
До пасивних операцій з цінними паперами належать операції, що проводяться з метою залучення коштів (випуск банком цін-них паперів-облігацій, ощадних сертифікатів). Серед пасивних операцій є й такі, що пов’язані з кредитним ризиком (перевраху-вання векселів, отримання кредитів під заставу векселів), та такі, що відносяться до торговельних (продаж придбаних цінних па-перів).
До інших операцій з цінними паперами відносять розрахунко-ві операції з векселями (оформлення заборгованості векселями, розрахунки з використанням векселів), комісійні та довірчі опе-рації (інкасування векселів, оплата векселів, за якими банк ви-ступає особливим платником — доміціліатом, зберігання цінних паперів, купівля-продаж або обмін цінних паперів за дорученням клієнтів).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)