Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 9.3. ОБЛІК ОБМІННИХ ОПЕРАЦІЙ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

9.3. ОБЛІК ОБМІННИХ ОПЕРАЦІЙ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ



До обмінних операцій з іноземною валютою належать опера-ції, коли одна валюта обмінюється на іншу. До таких операцій належать купівля-продаж іноземної валюти та конвертація, які можуть здійснюватись як у готівковій, так і безготівковій формі.
Для операцій купівлі-продажу іноземної валюти слід брати до уваги:
1) дату валютування:
• за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківсь-ких металів) — це обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту (бан-ківські метали) і виконує своє зобов’язання щодо передавання контрагенту проданої валюти (банківських металів);
• за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріа-льних активів тощо — це дата здійснення оплати куплених акти-вів і одержання плати за продані активи.
2) дату операції — дата укладення договору про обмінну опе-рацію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання:
• купити актив; і на цю дату в нього виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов’язання його оплатити;
• продати актив; і на цю дату в нього виникає зобов’язання пе-редати контрагенту проданий актив і право одержати передбаче-ну договором оплату. Операції за цією датою відображаються у бухгалтерському обліку за позабалансовими рахунками.
Дата розрахунку — це дата фактичного проведення розрахун-ку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.
Проведення за балансовими рахунками здійснюються на дату валютування;
3) дата розрахунку та дата валютування можуть збігатися. Різ-ниця між датою розрахунку та датою валютування виникає під час передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахун-ку та дата валютування не збігаються, то використовуються такі рахунки:
2800 (А) «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;
2900 (П) «Кредиторська заборгованість за операціями з купів-лі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних мета-лів для клієнтів»;
3540 (А) «Дебіторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;
3640 (П) «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».
Нереалізований результат від операцій з іноземною валю-тою — це:
• позитивний (від’ємний) результат переоцінки активів і зо-бов’язань банку в іноземній валюті та банківських металах у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов’язань у національній ва-люті, а їх вартість в іноземній валюті (банківських металах) за-лишається без змін, тобто не відбувається руху коштів в інозем-ній валюті (банківських металах);
• позитивна (від’ємна) різниця між балансовою вартістю при-дбаної (проданої) іноземної валюти (банківських металів) та вар-тістю придбання (продажу), якщо курс купівлі (продажу) не збі-гається з поточним офіційним валютним курсом.
Обмінні операції — операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу.
Операції купівлі-продажу валюти на умовах спот — це опе-рації з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день з дня укладення договору.
Реалізований результат від операції з іноземною валютою — це фактично одержані доходи або понесені витрати за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів).
Оскільки метою здійснення операцій торгівлі іноземною ва-лютою (крім тих фінансових інструментів, що використовуються з метою хеджування) є отримання прибутку як різниці між варті-стю придбання іноземної валюти й вартістю її продажу. Такий прибуток становить реалізований фінансовий результат та розра-ховується за одним із методів:
а) перший прийшов, перший пішов (FIFO). Для визначення до-ходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізо-ваної іноземної валюти множиться на різницю між курсом про-дажу та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;
б) метод середньозваженої. Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;
в) останній прийшов, перший пішов (LIFO). Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалі-зованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.
Вибір методу розрахунку реалізованого фінансового результа-ту доцільно обирати залежно від обсягів операцій банку, тенден-цій на валютному ринку, попиту на іноземну валюту у певний період, та найголовніше — залежно від коливань курсу іноземної валюти. Так, ураховуючи повільне зростання курсу іноземної ва-люти, або у періоди його стабільності у банківській практиці найбільшого поширення набув метод середньозваженої.

Приклад 6. Розрахунок доходу за методом середньозваженої:
Банк купив 500 дол. США за 1620 грн:
100 дол. США за курсом 5,2 грн — 520 грн;
100 дол. США за курсом 5,4 грн — 540 грн;
100 дол. США за курсом 5,6 грн — 560 грн.
Банк продав 150 дол. США за 825 грн (курс 5,5 грн).
Дохід банку розраховується у такий спосіб:
Середньозважений курс купівлі становить:
(100 USD • 5,2 + 100 USD • 5,4 + 100 USD • 5,6) / 300 USD = 5,4 грн.
Дохід становить: 150 • (5,5 – 5,4) = 15 грн.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)