Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> РОЗДІЛ 11. ОБЛІК ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ 11.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ

РОЗДІЛ 11. ОБЛІК ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ 11.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ



Основою оновлення основних фондів вітчизняних підпри-ємств є операції з їх придбання. Однак вільних обігових коштів у суб’єктів господарювання за нинішніх ринкових умов ведення бі-знесу зазвичай бракує. Певну нішу тут заповнили бартерні опе-рації, вигідність яких не завжди економічно виправдана.
Тому зростає значення лізингових операцій, а опрацьовані ба-нківськими установами схеми лізингового кредитування бувають дуже доречні. Право на здійснення лізингових операцій передба-чено ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Розвиток лізингових операцій у вітчизняній та світовій комер-ційній практиці обумовлений низкою чинників. Найголовніші з них такі:
• моральне старіння основних фондів;
• зростання конкуренції на ринку банківських послуг;
• активне кількісне зростання капіталомістких проектів, особ-ливо у сфері будівництва, машино-, літако-, суднобудування;
• потреба в економії обігових коштів.
Здебільшого лізинг розглядають як різновид довгострокової оренди. Проте за угодами оренди передбачається або повернення орендованого майна його юридичному власнику, або ж збере-ження за ним права власності на це майно. За лізинговими ж уго-дами можливий перехід права власності від орендодавця до оре-ндаря. Тому лізингові операції нагадують операції купівлі-продажу з відстроченням платежу з тією різницею, що власники змінюються наприкінці терміну угоди, а не на початку її дії. Саме це визначає лізинг зручною формою фінансування споживачів. З одного боку, лізинг — капітальні вкладення, з іншого — форма реалізації продукції, ефективний канал її збуту.
Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що означає «орендувати», або «брати в оренду».
Загалом лізинг і передбачає передання обладнання, машин і механізмів, приладів та інших пристроїв від виробника в оренду споживачеві через посередника, який виконує роль орендодавця.
У світовій практиці поняття «лізинг» використовується для позначення різного роду угод, що визначають оренду товарів тривалого користування. У Законі України «Про лізинг» зазначе-но, що «лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Її зміст полягає в наданні майна що є власністю лізингодавця, у виключ-не користування на визначений строк лізингоодержувачу, або на-бувається у власність лізингодавцем за дорученням і погоджен-ням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових пла-тежів. Отже, лізинг розглядається законодавцем як вид підприє-мницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і на-дання лізингодавцем лізингоодержувачу майна на певний строк і за певну плату. При цьому право власності на об’єкт лізингу за-лишається у лізингодавця на строк дії договору.
З економічного погляду лізинг схожий з кредитом, що нада-ється під основні засоби. В останньому випадку кредитоодержу-вач за рахунок періодичних грошових внесків погашає борг. З метою забезпечення повернення кредиту комерційний банк збе-рігає за собою право на об’єкт, що кредитується, до повного по-гашення кредиту. Лізингоодержувач стає власником об’єкта лі-зингу лише по закінченні терміну угоди. Як видно, у лізинговій операції елементи оренди взаємозв’язані з елементами кредитних правовідносин, а грошовий та матеріальний потоки поєднані комплексом грошово-майнових відносин. Через це лізинг ще на-зивають кредит-орендою.
Поширення лізингових операцій не призупиняє дію угод оре-нди.
До суттєвих відмінностей між орендою і лізингом можна від-нести, зокрема такі:
1. Суб’єктами лізингових відносин є лізингодавець, лізингоо-тримувач та продавець лізингового майна; оренда передбачає два суб’єкти орендних відносин: орендодавець і орендар.
2. За лізингової угоди лізингоодержувач виконує певні функ-ції, характерні для власника. Наприклад, здійснює відбір об’єкта лізингу, вводить його в експлуатацію. Отже, лізингоодержувач може обирати і постачальника лізингового майна, а лізингода-вець тільки здійснює його оплату. За орендних відносин орендо-давець несе відповідальність за всі якісні ознаки майна, переда-ного в оренду.
3. Хоча лізингодавець і залишається власником об’єкта лізин-гу протягом усього терміну дії лізингової угоди, проте ризик екс-плуатації усього об’єкта покладається на лізингоодержувача. За оренди ризикує лише орендодавець.
4. Лізингова угода на відміну від угоди оренди укладається на термін, протягом якого вартість об’єкта амортизується повністю або у більшій частині.
Лізингодавці, лізингоодержувачі та постачальники лізингово-го майна визначаються прямими суб’єктами лізингу. Активну участь у лізингових відносинах виконують також і непрямі учас-ники лізингової угоди, зокрема страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод з лізингу.
Види лізингу можна класифікувати за різними ознаками. Так, залежно від об’єкта лізингу відокремлюють лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби) та лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі). З урахуванням суб’єктів лізингу розрізняють прямий і непрямий лізинг.
Прямий лізинг. Ідеться про лізингові угоди, за умовами яких власник самостійно передає майно у лізинг. По суті — це двосто-ронні угоди
Непрямий лізинг. Передавання майна відбувається за участі посередників. З урахуванням кількості учасників лізингового процесу укладаються тристоронні (рис. 11.2) або багатосторонні лізингові угоди У базовому підручнику «Банківські операції» , добре відомо-му в Україні, детально описуються схеми лізингових процесів, здійснюваних з участю банківських установ. Певна річ, йдеться про багатосторонні лізингові угоди, грошові потоки за якими фор¬муються за чітко опрацьованими напрямами (див. рис. 11.3). Пе-редусім майбутній лізингоодержувач складає заявку, у якій, зок-рема, зазначає: об’єкти лізингу, його технічні характеристики, орієнтовно постачальника та виробника, термін лізингу, його вид, дані про фінансово-господарський стан. Сформована заявка передається лізингодавцю (1). Одержавши заявку та інші необ-хідні документи, лізингодавець у процесі їх перевірки детально вивчає лізинговий проект, глибоко аналізує кредитоспромож-ність потенційного лізингоодержувача (2). Про згоду взяти участь у лізинговому процесі лізингодавець повідомляє лізингоо-держувача, далі передає постачальнику замовлення — наряд та інші документи, на підставі яких визначаються умови лізингової угоди (3).
Між лізингодавцем і лізингоодержувачем укладається договір лізингу (4). При використанні кредиту як джерела фінансування лізингової угоди лізингодавець одержує в банку кредит (5). Між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об’єкта лізингу, яким, зокрема, регулюються їхні взає-мовідносини в процесі виготовлення, доставлення й оплати об’єкта лізингу (6). Постачальник відвантажує об’єкт лізингу лі-зингоодержувачу, який бере на себе обов’язки щодо його прийн-яття. Постачальник, як правило, здійснює монтаж і введення в експлуатацію об’єкта лізингу (7). Після закінчення роботи скла-дається акт прийняття в експлуатацію об’єкта лізингу, який під-писується всіма сторонами лізингової угоди (8). Підписання акта дає право постачальникові на одержання грошових коштів від лі-зингодавця (9). Лізингова угода підлягає страхуванню за домов-леністю сторін договору лізингу відповідно до чинного законо-давства (10). Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування об’єкта лізингу визначається договором лізингу або окремим договором, укладеним з продавцем (11). Лізингоо-держувач за користування об’єктом лізингу сплачує лізингові платежі (12). Після закінчення строку дії договору відбувається повернення об’єкта лізингу лізингодавцю, якщо інше не передба-чено договором лізингу (13). У встановлені строки лізингодавець здійснює погашення кредиту та виплату процентів банку (14).
На практиці можуть застосовуватися різні схеми лізингового процесу із залученням банку. За однією з них банк надає лізинго-вій компанії кредит на придбання об’єкта лізингу під його заста-ву, а лізингова компанія, передавши майно в лізинг, погашає ба-нківський кредит і сплачує проценти за користування ним за рахунок лізингових платежів, отримуваних від лізингоодержува-ча. За другою схемою безпосередньо банк купує майно (стає його власником) і через лізингову компанію здає його в лізинг і отри-мує лізингові платежі. Роль лізингової компанії зводиться до об-слуговування цієї операції.
У вітчизняній практиці види лізингу класифікують ще й за іншими ознаками, зокрема за характером лізингових платежів (лізинг із грошовими, компенсаційними чи змішаними платежа-ми або на основі надання зустрічних послуг); за цільовими приз-наченнями (дійсний, фіктивний); за умовами амортизації (лізинг з повною та неповною амортизацією); залежно від намірів учас-ників щодо термінів угод (строковий і повноправний); залежно від обсягу послуг із обслуговування майна, переданого в лізинг (чистий лізинг, лізинг із частковим, повним обслуговуванням, лі-зинг за рахунок власних чи залучених коштів, роздільний (пайо-вий)). Розрізняють також внутрішній (національний) та зовніш-ній (міжнародний) лізинг, відповідно — експортний та імпортний лізинг.
Як би не класифікувати лізингові операції, важливо розуміти, що лізинг як економічна категорія — явище багатоаспектне, ме-ханізм якого визначає сукупність операцій, комплекс відносин. Функціонування окремих елементів цих відносин унеможливлю-ється поза зв’язком з іншими.
Зазвичай класифікаційні ознаки виду лізингу жодною мірою не впливають на методику бухгалтерського обліку, за винятком облікових процедур щодо фінансового та оперативного лізингу. Лізинг розглядається як фінансовий або оперативний залежно від того, чи передбачається правом лізингу передавання всіх ризиків і вигод, пов’язаних з користуванням та володінням активом від лізингодавця до лізингоотримувача. За оперативного лізингу ак-тиви обліковуються на балансі лізингодавця, а за фінансового — на балансі лізингоодержувача.
Втім, як за фінансового, так і за оперативного лізингу основні засоби протягом терміну дії угоди залишаються власністю лізин-годавця.
До об’єктів лізингу (оренди) відносять необоротні активи, що є власністю лізингодавця або придбані ним у власність у відпові-дного продавця майна з доручення і за погодженням з лізингоо-держувачем.
Передавання об’єкта в лізинг здійснюється в термін і на умо-вах, визначених в угоді про лізинг. Можливе продовження тнрміну лізингу, про що слід зробити спеціальне застереження в лізинговій угоді. В угоді треба зазначити:
• об’єкт лізингу;
• термін лізингу;
• ринкову вартість основних засобів;
• термін проведення платежів та їх суму;
• фактичну процентну ставку лізингу (якщо ринкова вартість процентної ставки перевищує теперішню вартість мінімальних лізингових платежів із урахуванням процентної ставки, що при-рощується);
• процентну ставку лізингоодержувача, що прирощується (у противному разі);
• умови переоцінювання вартості об’єкта лізингу згідно із за-конодавством;
• право власності на майно після закінчення терміну лізингу;
• інше.
Угодою передбачається, що в разі можливості та наміру лізин-гоодержувача придбати об’єкт лізингу (оренди) за ціною, ниж-чою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові платежі мають включати мінімальну лізингову плату за весь строк лізингу та суму, яку слід сплатити згідно з угодою на придбання об’єкта лізингу (оренди).
Лізингова угода є базовим документом лізингової операції, зміст якого засвідчує умови її здійснення. З огляду на це, угода містить вказівки щодо інвестування грошових коштів у предмет лізингу і щодо його передання лізингоотримувачу. В угоді також обумовлюються процедури майнових розрахунків, повернення предмета лізингу та обставини припинення дії лізингової угоди за очевидних порушень обов’язків сторін.
Під терміном «строк (термін) лізингу» розуміється строк від дати передання майна лізингоодержувачу до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоодержувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.
Лізингоодержувач щомісяця сплачує лізингодавцю певну су-му за використання майна у вигляді лізингової плати, яка вклю-чає суму частини вартості об’єкта лізингу; суму, сплачувану як проценти за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу; винагороду; компенсацію інших витрат лізингодавця, які передбачені угодою.
Лізингові платежі як на балансі лізингоодержувача, так і на балансі лізингодавця поділяються на процентні платежі за пози-ками та платежі за основною сумою непогашеної заборгованості.
Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий пері-од з урахуванням процентної ставки, що застосовується до зали-шкової суми активу та зобов’язання за фінансовим лізингом.
Основні засоби, передані (отримані) у фінансовий лізинг, об-ліковуються за меншою з двох вартостей — теперішньою (із ура-хуванням процентної ставки, що прирощується) або ринковою.
Концепція теперішньої вартості пов’язана з вартістю грошей, що змінюється в часі, тобто гривня, отримана сьогодні, дорожча за гривню, яку можна буде отримати будь-коли в майбутньому, що пов’язано із розрахунком складного дисконту для кожного лі-зингового платежу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)