Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 12.2. ПРАВИЛА ОБЛІКУ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ РАХУНКІВ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКУ

12.2. ПРАВИЛА ОБЛІКУ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ РАХУНКІВ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКУ



У процесі обліку доходів і витрат банку керуються такими правилами.
Правило перше. При класифікації витрат за елементами і ці-льовим призначенням розрізняють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні витрати виникають у процесі придбання, удоско-налення та доведення основних засобів (необоротних активів) до стану, придатного до експлуатації, тобто вони розраховані на тривалий час. Такі витрати виникають під час капітального ремо-нту, модернізації і реконструкції власних основних засобів або взятих в оренду; вони утворюються під час будівництва нових приміщень, придбання комп’ютерної техніки та у разі виконання інших операцій, пов’язаних з розширенням банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений не-розподілений прибуток минулих років і прибуток, одержаний у поточному році. Капітальні затрати відображаються в активі ба-лансу.
Поточні витрати виникають у процесі здійснення банківсь-ких операцій, а також під час нарахування заробітної плати і премій співробітникам банку; до складу поточних витрат вклю-чають витрати на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що прино-сить користь протягом короткого часу (з фінансового погляду). Джерелом покриття поточних витрат є операційний дохід. Пото-чні витрати списуються відразу або розглядаються як витрати майбутнього періоду, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні витрати помилково зараховуються до складу поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить та-кож до заниження вартості активів у балансі.
Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги не-рідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об’єктивного визначення фінансового результату виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одер-жаним у момент, коли він зароблений, а не коли надійшли відпо-відні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визнаються в обліку в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принци-пу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов’язане з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському об-ліку в один і той самий звітний період.
Виходячи з цих принципів можна класифікувати доходи і ви-трати за такими групами:
1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;
2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід май-бутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені напе-ред, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкла-дені витрати);
3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід); витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов’язань і витрат банку. Отже, керуючись принципом обережності, банк повинен:
• ураховувати доходи від наданих послуг, тільки якщо є впев-неність в одержанні цих доходів;
• якщо немає впевненості в одержанні доходів, ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку тільки після їх фактичного одержання.
Заборгованість за нарахованими доходами визнається сумнів-ною, якщо є невпевненість у її погашенні боржником. Після ви-знання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк здійснює облік таких доходів за відповідними рахунками сумнівних нарахованих доходів. Під сумнівну забор-гованість за нарахованими доходами банки здійснюють форму-вання резервів за рахунок витрат. Якщо є імовірність неотриман-ня економічних вигід від операції та приймається відповідне рішення щодо визнання сумнівної заборгованості за нараховани-ми доходами безнадійною, то заборгованість списується за раху-нок сформованих резервів. Подальший облік такої заборгованості ведеться на позабалансових рахунках групи 960 «Несплачені в строк доходи» до погашення боргу або до закінчення терміну по-зовної давності.
Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікових пе-ріоди. Наприклад, Шевченко П. С. 1 грудня 2003 р. вклав до бан-ку депозит на суму 1000 грн строком на шість місяців. Проценти вкладнику виплачуються за ставкою 15 % річних один раз у три місяці.
Проценти нараховуються щомісяця (31 грудня 2003 р., 31 січ-ня, 28 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 травня 2004 р.), а виплати клієнту проводяться згідно з договором 28 лютого та 31 травня 2004 р. У звіті про прибутки та збитки витрати відображаються як понесені щомісячно, крім того, нараховані процентні витрати за даною угодою за грудень будуть включені до річного звіту про фінансові результати діяльності банку за 2003 р.
Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і ви-трати мають бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.
З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у бан-ку — щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські записи за ти-ми операціями, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проведен-ня називаються регулювальними. Так, у нашому прикладі щомі-сячно понесені і нараховані процентні витрати становлять 12,50 грн. Вони відображаються бухгалтерським регулювальним записом наприкінці кожного місяця:
Д-т 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб»;
К-т 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізич-них осіб».
А 28 лютого та 31 травня 2004 р. виплачуються проценти вкладнику на суму 37,50 грн:
Д-т 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізич-них осіб»;
К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку».
Це вже тільки реєструючий запис, оскільки за його допомогою відображається операція з виплати процентів, які уже враховані в складі понесених витрат.
Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється на-ростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками до-ходів і витрат закриваються підсумковим проведенням в останній день звітного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат — у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з ура-хуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділе-ні об’єкти обліку. Це забезпечує деталізований облік доходів і витрат, що дає можливість накопичувати й одержувати інформа-цію для оцінки фінансового стану банку й ефективності окремих напрямів його діяльності.
Рахунки з обліку прострочених нарахованих доходів включені в групи з обліку активів, що приносять доходи, як парні до раху-нків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (ро-зділу) дають змогу одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов’язані з їх здійсненням. Так, склавши процентні доходи з про-центними витратами, можна розрахувати чистий процентний до-хід.
Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про до-ходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фі-нансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються процентні доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів за технікою записів пасивні, витрат — активні.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат входять до складу першого, другого і третього класів плану рахунків. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних па-сивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. На-приклад, строкові депозити фізичних осіб обліковуються за дру-гим класом, 26 розділом, 263 групою. Ця група включає рахунок 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб», рахунок 2635 «Довгострокові депозити фізичних осіб». Об’єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку 2638 «Нараховані витрати за стро-ковими коштами фізичних осіб» ведеться облік процентів, які банк зобов’язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам депозитів провадиться в терміни, зазначені в угоді.
У третьому класі, розділі 31, у групі 311 ураховуються прид-бані банком боргові цінні папери з метою їх наступного перепро-дажу. За рахунками четвертого порядку цієї групи ведеться облік придбаних боргових цінних паперів (наприклад, облігацій) за ко-нтрагентами. Окремо на рахунках четвертого порядку врахову-ються облігації, випущені державою, місцевими органами держа-вного управління, банками тощо. У складі групи передбачено рахунок 3118 «Нараховані доходи за борговими цінними папера-ми в портфелі банку на продаж». На цьому рахунку обліковують-ся нараховані проценти за цінними паперами до моменту їх про-дажу чи погашення. Рахунок «Нараховані доходи за борговими цінними паперами» до моменту їх продажу чи погашення закри-вається за умови зарахування процентів на кореспондентський рахунок банку. У разі неперерахування процентів сума перено-ситься на рахунок 3119 «Прострочені нараховані доходи за бор-говими цінними паперами в портфелі банку на продаж». За непо-гашеної заборгованості протягом 30 календарних днів сума прострочених процентів списується з балансу.
За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів активні (нараховані, але ще не одержані грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат — пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вва-жати кредиторською заборгованістю).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)