Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 14.5. ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКИЙ АУДИТ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

14.5. ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКИЙ АУДИТ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ



Операції з іноземною валютою та валютними цінностями є важливим напрямом діяльності сучасного банку. Ці операції до-сить різноманітні, і потребують певної класифікації. Насамперед валютні операції поділяють на торговельні та неторговельні, по-точні й операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові опера-ції, власні операції банку та операції, що здійснюються за дору-ченням клієнтів. Отже, існують різні типи валютних операцій, що має враховуватися у процесі управління банківським бізнесом.
Основними напрямами аудиту валютних операцій комерцій-ного банку є:
• оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його кон-курентоспроможності;
• визначення рівня ефективності залучення та використання ресурсів в іноземній валюті;
• дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій;
• дотримання правил купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ва-лютних ринках;
• дотримання правил відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків фізичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності;
• дотримання порядку функціонування кореспондентських ра-хунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та ко-респондентських рахунків банків-нерезидентів у валюті України;
• виконання функцій агента валютного контролю;
• дотримання правил здійснення валютно-обмінних операцій через каси та пункти обміну іноземної валюти;
• дотримання достовірності та встановленого порядку форму-вання звітності про валютні операції;
• дотримання встановлених вимог щодо декларування валют-них цінностей, які належать банку та перебувають за межами України;
• дотримання вимог валютного законодавства під час прове-дення власних валютних операцій банку.
Підрозділ банку, що виконує функції аудиту, має бути забез-печений законодавчими та нормативними документами у сфері валютного законодавства та здійснювати їх моніторинг. До таких документів належить:
1. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контро-лю».
2. Правила використання готівкової іноземної валюти на те-риторії України (Постанова Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 119).
3. Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України (Постанова Правління НБУ від 12 грудня 2002 р. № 502).
4. Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (Постанова Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136).
5. Про введення обов’язкового продажу надходжень в інозем-ній валюті на користь резидентів — юридичних осіб (Постанова Правління НБУ від 4 вересня 1998 р. № 349).
6. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті (Постанова Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527).
7. Положення про відкриття та функціонування кореспонде-нтських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гри-внях (Постанова Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 118).
8. Правила здійснення операцій на міжбанківському валют-ному ринку України (Постанова Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127).
9. Про внесення змін до Правил бухгалтерського обліку упов-новаженими банками України обмінних операцій в іноземній ва-люті та банківських металах (Постанова Правління НБУ від 07 грудня 2000 р. № 471).
У разі відповідності банку установленим чинним законодавст-вом вимогам, йому надається ліцензія (або дозвіл) на право здій-снення валютних операцій і він набуває статусу уповноваженого банку. Це, у свою чергу, покладає на банк обов’язок щодо вико-нання функції агента валютного контролю. Відповідні дозволи повинні мати філії банку, якщо вони уповноважені головним офі-сом та погоджені з територіальними відділеннями Національного банку.
Упевнитись у відповідності обраної банком стратегії стосовно діяльності на валютному ринку та механізмів її реалізації необ-хідно на підставі таких документів, як стратегія банку, рішення профільних комітетів, рішення правління банку, бізнес-плани, бюджети тощо.
Для оцінки рівня операційного (технологічного) ризику слід проаналізувати якість та дотримання адміністративних процедур, що впроваджені у банку, а саме:
1) положення про банківські продукти, технологічні карти, правила здійснення валютних операцій;
2) розпорядчі документи керівника установи банку щодо пов-новажень, які надаються працівникам банку для проведення тих чи інших валютних операцій (види та суми операцій, право уста-новлення курсів обміну валют, право на відкриття рахунків в іно-земній валюті внутрішньобанківських та клієнтських, графіки документообігу);
3) положення про підрозділи, функціональні обов’язки пра-цівників;
4) рівень кваліфікації персоналу;
5) облікова політика банку у частині операцій з іноземною ва-лютою (облікові процедури, порядок формування та збереження документів);
6) перелік установлених лімітів на валютні операції (ліміти на банки-контрагенти, ліміти валютної готівки, ліміти відкритих ва-лютних позицій, ліміти на одного дилера тощо);
7) організаційна структура банку.
На підставі вивчення зазначених вище документів та проце-дур, їх аналізу, перевірки дотримання установлених правил, гра-фіків, розпоряджень необхідно оцінити рівень операційного та технологічного ризику банку. Так, наприклад, наявність конкрет-них осіб, які мають повноваження здійснювати ті чи інші валютні операції, визначення обсягу цих операцій та процедури контролю мінімізують можливість несанкціонованого здійснення операції або перевищення повноважень. Одночасно наявність належно оформлених посадових інструкцій, які визначають функції конк-ретного працівника, забезпечить його відповідальність. Установ-лення графіків документообігу, регламентів обробки документів допоможе уникнути скарг клієнтів стосовно обслуговування та непорозумінь між працівниками.
Оцінювання організаційної структури банку — це аналіз стру-ктури банку з погляду її функціональності та відповідності обся-гу та характеру операційного процесу.
Важливим етапом аудиту валютних операцій банку є оціню-вання ресурсної бази в іноземній валюті та ефективності їх вико-ристання, що здійснюється на підставі балансових звітів, статис-тичної інформації, звітів про залучені та розміщені кошти в іноземній валюті, аналізу вартості залучених ресурсів та розмі-щених ресурсів, дохідність від операцій в іноземній валюті, порі-вняння їх з показниками минулих періодів.
Після того, як одержано інформацію стосовно основних пока-зників діяльності банку на валютному ринку, визначено її пріо-ритетні напрями, основні експортно-імпортні тенденції клієнтів та організацію обліково-операційного процесу, доцільно перейти до наступного етапу — аналізу порядку виконання валютних операцій.
Для здійснення розрахунків в іноземній валюті банки відкри-вають кореспондентські рахунки як у банках-резидентах, так і в банках-нерезидентах. Першочергово аудитору, слід перевірити документи, що супроводжують відкриття кореспондентських ра-хунків та їх обслуговування. Одним із основних документів є угода про відкриття кореспондентського рахунку, в якій в обов’язковому порядку мають бути відображені такі питання: предмет угоди, порядок ведення рахунка, обов’язки сторін, від-повідальність сторін, розв’язання спорів, чинність угоди, особли-ві умови, реквізити сторін, тарифи.
Позитивним моментом, є наявність укладених додаткових угод (або визначення цих питань в основній угоді) щодо обслуго-вування за акредитивною формою розрахунків, прискорення ро-зшуку платежів, проведення міжбанківських операцій, про нетор-говельні операції тощо.
Найважливішим питанням перевірки кореспондентських ра-хунків є дотримання режиму їх використання. Для цього слід ви-значити перелік операцій зарахування та списання коштів на ко-респондентські рахунки у такому розрізі:
• банків-резидентів в іноземній валюті;
• банків-нерезидентів в іноземній валюті;
• банків-нерезидентів у гривнях.
З метою визначення оптимальності та ефективності кореспон-дентської мережі, слід проаналізувати кореспондентські рахунки, їх кількість, обсяги операцій тощо. Рішення щодо кількості коре-спондентських рахунків, вибору країни, валюти рахунку та умов платежів повинні прийматися з урахуванням експортно-імпортних тенденцій клієнтів банку та забезпечення власних пот-реб банку у розрахунках за валютними операціями. Якщо за де-якими з них числяться кошти та не здійснюються операції, то це можна розцінювати як відволікання коштів або навіть приховане кредитування.
Особливої уваги потребують кореспондентські рахунки, за якими не проводяться операції і на них немає залишків або вони незначні. Така ситуація означає додаткові витрати банку на роз-рахунково-касове обслуговування.
Для аналізу операцій за кореспондентськими рахунками та їх обсягів слід використовувати форми статистичної звітності або дані бухгалтерського обліку (виписки за балансовими рахунками 1500 і 1600) у розрізі банків.
Наступним етапом аудиторської перевірки доцільно виділити операції відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті за таки-ми категоріями клієнтів:
1. Відкриття та обслуговування поточних та депозитних раху-нків нерезидентів у національній валюті.
2. Відкриття та обслуговування поточних та депозитних раху-нків фізичних осіб-резидентів в іноземній валюті.
3. Відкриття та обслуговування поточних та депозитних раху-нків фізичних осіб-нерезидентів в іноземній валюті.
4. Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті постійним представництвам юридичних осіб-нерезидентів.
Для перевірки правомірності відкриття та обслуговування по-точних та депозитних рахунків клієнтів банку необхідно переві-рити комплект документів (юридичну справу клієнта), що були підставою для відкриття рахунку, та всі наступні документи, які свідчать про зміни у статусі клієнта та порядку розрахунків. Слід врахувати, що фізичні особи-нерезиденти можуть відкривати ра-хунки в національній та іноземній валюті на території України за умови надання нотаріально засвідченої копії легалізованого до-зволу центрального банку іноземної держави, громадянином якої є фізична особа, якщо це передбачено угодами, укладеними між Національним банком України та центральними банками інозем-них держав.
У разі відкриття рахунків фізичним особам-нерезидентам, які тимчасово прибули в Україну з метою навчання, стажування, лі-кування, оздоровлення, у відрядження або в приватних справах, договори між банком та цими особами укладаються виключно на термін їх перебування в Україні. Після закінчення терміну пере-бування в Україні фізичної особи-нерезидента банк закриває ра-хунок у порядку, передбаченому умовами договору.
Найбільший обсяг операцій за рахунками фізичних осіб ста-новлять перекази, що здійснюються на території України та поза її межами. Порядок їх здійснення залежить від резидентності, суми, мети.
Переказування (сума) коштів в іноземній валюті за межі Укра-їни з рахунків фізичних осіб здійснюється з урахуванням його мети (лікування, допомога родичам, навчання тощо) та на підста-ві документів, що підтверджують реквізити переказу.
Операції фізичних осіб за переказами іноземної валюти по-винні реєструватись у журналах обліку переказів іноземної валюти у день їх здійснення. Усі сторінки журналів мають бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені підписами уповноважених осіб.
Наступним етапом перевірки операцій клієнтів є вивчення платіжних документів, особових рахунків, експортно-імпортних контрактів та виписок за ними, які надають інформацію про при-значення платежів та відповідність їх установленому режиму ви-користання.
Питання, яким слід приділити особливу увагу під час аудиту обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті суб’єктів підприємницької діяльності, такі:
1. Відповідність пакета документів на відкриття та обслугову-вання рахунка установленому порядку. Своєчасність внесення змін до документів стосовно змін у статусі суб’єкта, повнова-женнях керівників тощо.
2. Своєчасність повідомлення про взяття рахунка на облік по-датковим органом. Датою початку видаткових операцій за рахун-ком є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлен-ня.
3. Дотримання установлених вимог до документів, на підставі яких здійснюються розрахунки.
4. Правомірність розрахунків в іноземній валюті та дотриман-ня установлених термінів розрахунків, використання валютних коштів, що надійшли на поточний (розподільний) рахунок і до-тримання порядку їх обов’язкового продажу.
5. Правомірність використання готівкової валюти з поточних рахунків.
До операцій, що підлягають аудиторській перевірці, належать такі валютно-обмінні операції:
• купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
• продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;
• купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валю-ту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
• конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іно-земної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
• прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Здійснення зазначених вище операцій дозволяється лише у ра-зі наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями.
Аудитору слід звернути увагу на:
• дату, з якої розпочато проведення операцій у пункті обміну валюти, тобто не раніше його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку;
• оформлення наказу, його зміст, наявність необхідних рекві-зитів;
• порядок оформлення документів у разі змін значення курсів купівлі та продажу іноземних валют у касі протягом робочого дня;
• нарахування комісійної винагороди, що сплачується під час здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конверта-ції готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іно-земних держав та іменних чеків установлюються згідно з тари-фами банку;
• правомірність здійснення валютно-обмінних операцій каса-ми банків, обмінними пунктами та обмінними пунктами агентів;
• повноту документів, які повинен мати на робочому місці ка-сир;
Операції з конвертації готівкової іноземної валюти. Опера-ції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються бан-ками та їх пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Під час їх здійснення використовується крос-курс, визначений згідно з офі-ційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що вста-новлений НБУ на день проведення операції.
Здійснені операції повинні бути відображені касою банку та пунктом обміну валюти в реєстрі конвертації іноземної валюти. Комісійну винагороду в іноземній валюті сплачує клієнт у тій ва-люті, що конвертується.
Аудит валютної позиції банку. Діяльність банків на валют-них ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іно-земній валюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елемен-тів ринкового ризику), які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.
Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) і зобов’язань (балансових і позабалансових) ба-нку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважа-ється закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою пере-вищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою ва-лютою перевищує обсяг зобов’язань.
Ураховуючи, що співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті впливає на валютну позицію банку, необхідно здійснити аналіз валютної позиції банку та операцій які не неї впливають. При цьому важливо проаналізувати:
1) співвідношення розміру валютної позиції і капіталу банку;
2) структуру валютної позиції у розрізі валют;
3) структуру валютної позиції у розрізі операцій;
4) динаміку змін у структурі валютної позиції за звітний пері-од.
Стан валютної позиції банку залежно від коливань курсу іно-земної валюти може привести як до негативних курсових різ-ниць, що, відповідно, є збитками банку, так і до позитивних кур-сових різниць, які формують додаткові доходи.
Слід проаналізувати, які заходи вживаються банком для управління валютною позицію. Одним із інструментів такого управління є установлення лімітів:
• на загальну відкриту валютну позицію;
• на коротку відкриту валютну позицію;
• на довгу відкриту валютну позицію;
• на позиції за окремими валютами;
• на одного дилера;
• на філії тощо.
Аудит бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою.
Для аудиту бухгалтерського обліку валютних операцій вико-ристовують:
• облікову політику банку, яка визначає правила обліку валю-тних операцій;
• бухгалтерські баланси, виписки з аналітичних рахунків;
• первинні та меморіальні документи.
При відображенні в обліку валютних операцій використову-ється принцип мультивалютності, який забезпечується викорис-танням технічних рахунків. Необхідно визначити, чи дотриму-ється банк установленого обліковою політикою порядку ведення аналітичного обліку технічних рахунків та переоцінки валютних статей, у тому числі і позабалансових. Наприкінці кожного опе-раційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних раху-нках 3800 та 3801 повинні бути однаковими.
При цьому слід враховувати, що всі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні. Монетарні статті — це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зо-бов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті — це статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Від монетарності статті залежить порядок використання курсу іноземної валюти. Так, монетарні статті балансу переоцінюються за кожної зміни офіційного курсу НБУ, немонетарні відобража-ються у балансі на дату розрахунку. Виходячи з цього необхідно перевірити, як відображаються у бухгалтерському обліку розра-хунки в іноземній валюті за відрядження, представницькі видат-ки, за придбання основних фондів та матеріальних цінностей.
Серед валютних операцій, безумовно, є такі, які відобража-ються на позабалансових рахунках, а саме: вимоги та зо-бов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику (угоди з купівлі або продажу валюти, за якими дата укладання угоди та дата розрахунку не збігаються). Аудитору необхідно впевнитись, що всі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов’язання, відображаються у балансі за датою операції. Операції, за якими дата операції не збігається з датою розрахунку, впливають на розмір позабалансової валютної позиції, тому для обліку таких операцій використовується техні-чний рахунок 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами». Для визначення достовір-ності відображення у бухгалтерському обліку позабалансових ро-зрахунків в іноземній валюті необхідно порівняти дату укладення угоди банку з датою розрахунків за нею. У разі неправильного відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку ви-никає загроза недостовірного обчислення розміру валютної пози-ції і, як наслідок, перекручення бухгалтерської звітності та нена-лежна оцінка валютного ризику.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)