Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 14.6. АУДИТ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

14.6. АУДИТ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ



Ринок фінансових активів в Україні представлений різними цінними паперами: пайовими, борговими, похідними. Щоб орієн-туватися у великій кількості акцій, облігацій, сертифікатів, век-селів, необхідно з’ясувати їх економічне призначення, умови ви-пуску та обігу, шляхи отримання доходу. Цими знаннями повинен володіти аудитор.
Головна мета аудитора — визначити дохідність кожного па-пера, як поточну так і кінцеву. Річ у тім, що фінансові інвестиції пов’язані з певним ризиком як недоотримання очікуваного дохо-ду, так і втрати інвестиційного капіталу. Водночас кваліфікова-ний аналіз кон’юнктури ринку фінансових активів дає змогу оці-нити надійність запропонованих вкладень та вибрати оптимальний варіант.
Для досягнення поставленої мети служба внутрішнього ауди-ту здійснює перевірку портфеля цінних паперів банку з метою:
• забезпечення виконання вимог чинного законодавства Укра-їни;
• забезпечення повноти, своєчасності і вірогідності відобра-ження операцій у первинних документах, бухгалтерських реєст-рах;
• виявлення недоліків у системі внутрішнього контролю і роз-роблення рекомендацій і шляхів їх удосконалювання;
• виявлення сфер потенційних збитків і умов зменшення ризи-ків щодо операцій з цінними паперами.
Основними нормативними документами, що регламентують діяльність банків на ринку цінних паперів, є Закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську дія-льність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємст-ва в Україні», «Про господарські товариства», «Про обіг векселів в Україні», нормативно-правові акти Національного банку Украї-ни (НБУ) та Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
У процесі контролю аудитор перевіряє дотримання банком вимог його внутрішніх положень, методики оцінки привабливос-ті цінних паперів та системи внутрішнього контролю. Він отри-мує від кожного підрозділу, який здійснює операції з цінними паперами, відповідну інформацію (станом на дату проведення ін-спектування). Насамперед це:
а) перелік усіх цінних паперів у портфелі банку;
б) перелік положень, що регламентують усі види діяльності банку з портфелем цінних паперів, та їх документальне підтвер-дження.
Далі аудитор перевіряє копії звітів, що надані Раді банку для розгляду на її засіданнях, список членів Ради та Правління банку, працівників вищої та середньої ланки менеджменту, провідних фахівців, основних акціонерів та пов’язаних із ними осіб.
На підставі зазначених вище документів аудитор повинен зро-бити висновки з таких питань:
1. Наявність Положення про здійснення операцій з цінними паперами, яке визначає і встановлює:
• відповідальність і повноваження щодо операцій з цінними паперами;
• мету здійснення операцій з цінними паперами;
• правила добору й оцінки дилерів цінних паперів;
• класифікацію й оцінку якості цінних паперів;
• інші правила щодо дотримання вимог чинного законодавст-ва.
2. Наявність обмеження повноважень банківських службовців на здійснення операцій з цінними паперами.
3. Чи здійснює керівництво або відповідальні особи банку на-гляд за операціями інвестування цінних паперів?
4. Наявність використання цінних паперів банку як предмета застави щодо вартості, затвердженої керівництвом банку і зафік-сованої в офіційному протоколі засідання Правління банку.
5. Чи надаються Раді директорів (правлінню) звіти керівницт-ва банку щодо цінних паперів, що перебувають у власності бан-ку, їх номінальної вартості, балансової вартості, а також їх варто-сті в поточних цінах?
Керуючись цими вимогами, аудитор перевіряє такі питання:
1) рівень ризиковості;
2) рівень інвестиційної стратегії;
3) аналіз якості документації та звітності з цінних паперів;
4) оцінка рівня формування резервів;
5) оцінка рівня обліку операцій з цінними паперами;
6) оцінка рівня контролю за операціями з цінними паперами.
Зважаючи на те, що основою аудиту цінних паперів є бухгал-терський облік, одним із найважливіших етапів аудиторської пе-ревірки є контроль обліку операцій з цінними паперами на балан-сових рахунках банку. Для цього треба отримати розшифрування рахунків: 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибу-тком у портфелі банку на продаж»; 311 «Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж»; 320 «Акції та інші вкладення з нефі-ксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції»; 321 «Бор-гові цінні папери в портфелі банку на інвестиції»; 330 «Цінні па-пери власного боргу, імітовані банком»; 332 «Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком»; 410 «Вкладення в асоційовані компанії»; 420 «Вкладення в дочірні компанії»; 141 «Боргові цін-ні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж»; 142 «Боргові цінні папери, що рефі-нансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції».
Аудитор контролює облік цінних паперів за такими питання-ми
Результатами контролю обліку операцій банку з цінними па-перами є заповнення табл. 14.4 з висновками.
Далі аудитор вивчає рівень контролю якості операцій з такими найважливішими видами цінних паперів як:
1) ощадні (депозитні) сертифікати, які бувають іменні та на пред’явника;
2) фінансових векселів;
3) облігацій;
4) акції.
Треба оцінити інформацію щодо наявності у банку іменних та на пред’явника ощадних (депозитних) сертифікатів. Що стосу-ється ощадного (депозитного) сертифіката, треба пересвідчи-тись, що його бланк має кілька ступенів захисту, подібно грошо-вим знакам.
Перевіряючи векселі, необхідно:
а) отримати дані щодо вексельного портфеля станом на мо-мент перевірки;
б) переконатись, що банком проводиться амортизація дискон-ту за векселем, який міститься у портфелі банку, наприкінці кож-ного місяця.
Окремо слід приділити увагу процедурі передання векселів на зберігання.
За наявності у банку операцій з доміцилювання векселів ауди-тор звертає увагу на таке:
• зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на лицьовому боці векселя «Доміцильований», або «Платник» (банк), і підпис доміциліата;
• чи банк оплачує векселі лише у тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або має на своєму розрахунко-вому (поточному) рахунку суму коштів, достатню для оплати ве-кселів.
При здійсненні банком операцій з купівлі/продажу векселів перевіряється, чи аналітичний облік за рахунками проводиться на особистих рахунках для обліку оборотів і залишків, прийнятих до обліку векселів, заборгованості за виданими коштами у розрізі векселедержателя і векселедавця у межах дозволеного їм креди-ту, а також для контролю за строками і своєчасністю погашення векселів.
Під час перевірки операцій з урахування векселів контролю-ється:
1) чи встановлюються банком певні вимоги до пред’явників та до самих векселів;
2) чи враховує банк зазначені нижче векселі після ґрунтовного аналізу та чи усвідомлюють ризик, який може виникнути, при їх урахуванні (неакцептованих перевідних векселів, крім переказ-них векселів зі строком платежу за пред’явленням або в такий-то час від пред’явлення, коли строк платежу не більше семи днів від пред’явлення);
3) векселі зі строком платежу за пред’явленням, якщо не ви-значений строк для пред’явлення;
4) векселі, надані юридичним особам, векселі яких опротесто-вувалися за останній рік;
5) неавальовані векселі;
6) недоміцильовані векселі;
7) векселі зі строком платежу більше трьох місяців від момен-ту врахування;
8) векселі векселедержателів, розрахунковий рахунок яких ві-дкритий в іншому банку.
У процесі перевірки необхідно визначити, виходячи з чого ро-зраховується ставка врахування за векселем, чи враховуються під час розрахунку ставки такі моменти:
• мінімальний рівень процентної ставки врахування, яка вста-новлюється керівництвом банку;
• рівень ризику, пов’язаний з цією операцією;
• кон’юнктура ринку капіталів;
• строковість векселя;
• кількість передатних надписів;
• наявність поручительства (авалю).
Аудитор установлює, чи мають векселі, які враховуються, не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселедер-жателя (чим більша кількість передатних написів, тим надійні-шим вважається вексель), а також чи проводять спеціалісти банку під час вирішення питань про врахування векселів юридичну ек-спертизу документів, яка передбачає перевірку:
• достовірності вексельного бланку;
• правильності заповнення всіх реквізитів у векселі згідно з Положенням про переказний та простий вексель;
• безперервності передатних індосаментів і законності воло-діння векселем;
• чи оцінюється кредитоспроможність пред’явника та інших відповідальних за векселем осіб;
• чи підписаний передатний напис керівником і головним бух-галтером юридичної особи-індосанта і завірений печаткою;
• чи організовує банк ведення хронологічних, систематичних записів і контроль за строками настання платежів за векселями і пред’явлення їх до опротестування.
Перевіряючи операції з авалювання векселів, слід з’ясувати, чи мають місце у банку випадки надання авалю за зазначеними нижче векселями та чи усвідомлює банк ризик, який притаман-ний указаним операціям:
• зі строком платежу за пред’явленням або строком більше шести місяців від моменту пред’явлення;
• з юридичними особами, векселі яких опротестовувалися про-тягом останнього року або мають прострочену заборгованість за наданими кредитами;
• з юридичними особами, до яких банком були застосовані штрафні санкції, а також розрахунковий рахунок яких відкрито в іншому банку.
Банк може поручитися за вексельне зобов’язання підприємст-ва. У цьому випадку здійснюється контроль за розрахунковим рахунком підприємства. Банк повинен не допустити закриття ро-зрахункового рахунка та за тиждень до дати платежу за векселя-ми і протягом трьох календарних днів з моменту настання строку платежу не допустити залишків коштів за рахунками менше, ніж необхідно для погашення векселя (крім випадків обов’язкових платежів у бюджет).
Важливим етапом контролю операцій з цінними паперами є аудит операцій з акціями. У даному разі слід звернути увагу на:
• чи перевіряється банком право власності продавця на акції шляхом відправлення письмового запиту реєстратору або збері-гачу;
• чи готується банком анкета власника цінного папера, згідно з вимогами реєстратора, необхідна для перереєстрації прав власно-сті на акції;
• чи є в балансі банку paxунок 3202 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком, які випущені банком, у портфелі банку на інвестиції»;
• чи є кредити підприємствам, акції яких придбано.
Важливо оцінити, чи аналізує банк (тобто чи оцінює співвід-ношення) дані щодо придбання акцій підприємства та видачу кредитів цьому підприємству (якщо мають місце такі факти), а також наявність даних аналітичного обліку за акціями.
Треба перевірити, чи веде банк зведений реєстр власників ак-цій (емітованих банком), в який повинен вноситися власник акції тільки після повної сплати вартості акцій, на які він підписався.
Підтвердженням якості системи внутрішнього контролю є проведення банком зовнішнього аудиту юридичних осіб — акці-онерів (учасників).
Аудитор перевіряє процедуру запобігання несанкціонованому доступу до службової інформації та її неправомірному викорис-танню у разі суміщення різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Згідно з діючою практикою сучасного аудиту необхідно конт-ролювати два напрями. По-перше, поділ несумісних обов’язків і обмеження доступу до цінних паперів. По-друге, фізичну безпеку цінних паперів. Виходячи з цього треба перевіряти.
Якщо банк використовує інтернет-технології на ринку цінних паперів, то необхідно перевіряти наявність систем контролю, які б могли своєчасно реагувати на будь-які несанкціоновані дії з бо-ку дилерів.
Матеріали аудиту з переліком порушень розглядає керівник банку, який приймає рішення щодо затвердження результатів ін-вентаризації, яке оформляється наказом.
Завершується аудит операцій банків з цінними паперами на-писанням звіту. Виявлені недоліки і порушення нормативно-правових актів у систематизованому порядку за їх значущістю викладають у документі аудиту згідно з чинним законодавством та стандартами аудиту.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)