Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 14.7. ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКИЙ АУДИТ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ПРИБУТКУ

14.7. ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКИЙ АУДИТ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ПРИБУТКУ



Достовірність фінансового результату діяльності комерційно-го банку визначають за реально одержаними доходами та прави-льно сформованими витратами. Адже від правильності віднесен-ня останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, за-лежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень пода-тків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але сві-доме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому ре-зультаті, під час перевірок органами державної податкової адмі-ністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в кілька разів перевищують суму заниженого подат-ку) і нарахування пені.
Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в то-му, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо до-стовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєча-сно виправити власні помилки і порушення.
Нагальна необхідність у такій попереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бу-ти складений з помилками і порушеннями, а, отже, і недостовір-но.
Внутрішній аудит у процесі перевірки правильності й достові-рності формування доходів і витрат банку керується такими ос-новними законодавчими і нормативними актами:
1. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 349-IV від 24 грудня 2002 р.;
2. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р. (з наступними змінами і допов-неннями);
3. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань пла-тників податків перед бюджетами та державними цільовими фо-ндами» № 2181-III від 21 грудня 2002 р.;
4. Правилами бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банку затверджених Національним банком Укра-їни.
Метою аудиту витрат є обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за рахунок основної дія-льності чи за рахунок прибутку.
Витрати банку обліковуються по класу рахунків № 7 «Витра-ти», з них: різні види операційних витрат — на субрахунках з 70 по 73, а витрати на утримання персоналу і господарські — на су-брахунках з 740 по 749.
Аудит здійснюється за такими напрямами витрат з деталізаці-єю відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету витрат):
• процентні витрати: 1) за коштами, отриманими окремо: а) від НБУ, б) інших банків, в) клієнтів банку; 2) за цінними паперами власного боргу; 3) за операціями з філіями та іншими установами банку; 4) інші;
• комісійні витрати (з деталізацією по операціях): 1) з банка-ми; 2) з клієнтами; 3) з фінансовими інструментами для потреб банку; 4) з філіями і іншими установами банку;
• збитки від торговельних операцій;
• інші банківські операційні витрати;
• витрати на утримання персоналу;
• сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім подат-ку з прибутку;
• витрати на утримання і експлуатацію основних засобів і не-матеріальних активів;
• інші експлуатаційні витрати;
• відрахування в резерви;
• непередбачені витрати.
Необхідно перевірити, чи дотримуються норми за окремими їх видами встановленими законами (на відрядження, представниць-кі, благодійні), або чи зараховуються до складу валових витрат різні види матеріальної допомоги, передбачені як законами, так і колективним договором.
Джерелами інформації є:
• договори й акти, на основі яких здійснювалися витрати;
• розпорядчі і виконавчі первинні документи на надходження і виконання матеріальних цінностей;
• розрахунки нарахування амортизації;
• авансові звіти підзвітних осіб;
• накази по персоналу і особисті картки співробітників по за-робітній платі;
• виписки із рахунків і меморіальні ордери;
• внутрішньобанківські положення: про бюджетування; про облікову політику; про кредитування; про цінні папери; про де-позитну політику тощо;
• протоколи засідання Ради банку, зборів акціонерів, Правлін-ня банку про фонди банку, що регламентують стратегію і тактику щодо витрат банку;
• рішення господарського і народного суду щодо сплати пені, штрафів;
• колективний договір адміністрації із співробітниками банку;
• звіти про фінансові результати (форма № 2-КБ);
• Декларації з податку на прибуток.
Метою аудиту доходів є:
• перевірка правильності формування доходів шляхом перера-хунку;
• аналіз структури доходів, витрат та прибутку з метою визна-чення ефективності діяльності банку.
Операційні доходи банку обліковуються за класом рахунків № 6 „Доходи». У процесі аудиту доходів найважливішим є:
• обґрунтованість одержання доходів, у зв’язку із забороною банкам найматися торговельною, виробничою і страховою діяль-ністю;
• чи не допускалося формування доходу за рахунок позичко-вого рахунка;
• чи дотримується встановлений порядок формування доходів у випадку, коли банк має ліцензію торгівлі цінними паперами і коли не має її;
• чи нараховані доходи в даному звітному періоді включені до валових для оподаткування;
• чи правильно здійснюється зарахування доходів на рахунок доходи майбутніх періодів (3600) і своєчасність списання сум з цього рахунку;
• оскільки доходи від кредитних операцій займають, як прави-ло, найбільшу питому вагу в доходах банку, то їх перевіряють найретельніше на предмет обумовленості в кредитних договорах строків сплати процентів щомісячно чи при погашені кредитів.
Аудит доходів здійснюється за такими напрямами з їх деталі-зацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету доходів):
• процентні доходи в розрізі: 1) від коштів, розміщених у бан-ківському секторі; 2) від кредитів наданих; 3) від цінних паперів; 4) від операцій з філіями та іншими установами банку; 5) інші;
• комісійні доходи від операцій: 1) з банками, 2) з клієнтами, 3) з філіями і іншими установами банку;
• прибуток від торговельних операцій;
• дивідендний дохід;
• інші банківські операційні доходи за операціями з філіями та іншими банківськими установами;
• інші небанківські операційні доходи;
• зменшення резервів по заборгованості;
• непередбачені доходи.
Джерелами інформації для проведення аудиту договорів є:
• договори й акти, на основі яких визначають одержані дохо-ди;
• виписки із рахунків і меморіальні ордери;
• внутрішньобанківські положення: про облікову політику, про бюджетування, про кредитування, про цінні папери, про де-позитну політику тощо;
• протоколи Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку, що регламентують стратегію і тактику банку щодо формування доходів;
• звіти про фінансові результати (форма 2-КБ);
• Декларації з податку на прибуток.
Метою аудиту прибутку (збитку) є підтвердження достовірно-сті його величини, а також структурний її аналіз за видами діяль-ності — процентна, комерційна, торговельна тощо. Він здійсню-ється на кожну звітну дату — кінець місяця, кварталу, року.
Достовірність величини прибутку (збитку) встановлюється перевіркою:
• формування відповідних рахунків, доходів і витрат;
• операцій щодо закриття дохідних і витратних рахунків;
• обґрунтованістю і аналізом інших операцій, пов’язаних з по-зареалізаційними доходами і витратами.
Правомірність розподілу прибутку перевіряється шляхом ви-вчення протоколів зборів акціонерів та Ради банку, положень про фонди банку (розвитку, соціального захисту, матеріального зао-хочення, а також Декларації про прибуток, та на основі виписок із особистих рахунків меморіальних ордерів і облікових регістрів.
Особлива увага надається перевірці обґрунтованості списання позичкових боргів і дебіторської заборгованості за господарсь-кою діяльністю банку.
Програмою проведення внутрішньобанківського аудиту дохо-дів, витрат і прибутку можна вважати оціночну таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов’язаного з ним оподаткування прибутку. Її стру-ктура і зміст такі
Найбільш типовими порушеннями, які виявляються під час перевірки доходів, витрат і збитків, що необґрунтовано занижу-ють прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати такі:
1. Щодо заниження доходів:
а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;
б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його опода-ткування.
2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:
а) віднесення амортизації невиробничих основних фондів;
б) монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та теле-фонізації;
в) списання сплачених штрафів і пені;
г) програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);
д) пряме списання без виправдовувальних документів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)