Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.) скачати онлайн-> 14.9. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ ВЛАСНОГО ТА РЕГУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

14.9. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ ВЛАСНОГО ТА РЕГУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ



Згідно з визначенням, наведеним в Інструкції про застосуван-ня Плану рахунків бухгалтерського обліку в установах комерцій-них банків України, затвердженій Постановою Правління Націо-нального банку № 388 від 28 листопада 1997 р., капітал банку — це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зо-бов’язань. Виходячи з даного визначення до капіталу банку на-лежать кошти, які обліковані за рахунками п’ятого класу.
Але, крім даного визначення капіталу банку, існує поняття ре-гулятивного капіталу, який згідно з Інструкцією про порядок ре-гулювання діяльності банків в Україні, що затверджена Постано-вою Правління Національного банку № 368 від 28 серпня 2001 р., є одним з найважливіших показників діяльності банків. Його ос-новне призначення — покриття негативних наслідків різних ри-зиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та за-безпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Складовими регулятивного капіталу банку є основний капітал (капітал 1-го рівня) та додатковий капітал (ка-пітал 2-го рівня),
Основний капітал складається з таких елементів:
• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (який визначається як різниця між зареєстрованим статутним ка-піталом, несплаченим зареєстрованим статутним капіталом та акціями, що викуплені в акціонерів);
• розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нероз-поділеного прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінан-совій звітності), а саме: дивіденди, направлені на збільшення ста-тутного капіталу; емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик у процесі проведення бан-ківських операцій;
• прибуток минулих років;
• прибуток минулих років, що очікує затвердження.
Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) не може перевищува-ти розмір основного капіталу. Він складається з таких елементів:
• резерви під стандартну заборгованість інших банків;
• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитни-ми операціями банків;
• результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням ін-дексу девальвації чи ревальвації гривні;
• результат переоцінки основних засобів;
• прибуток поточного року;
• субординований борг, що враховується до капіталу (субор-динований капітал у межах 50 % від розміру основного капіталу).
Водночас при розрахунку розміру регулятивного капіталу ос-новний капітал підлягає зменшенню на суму:
• недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитни-ми операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідо-вуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстро-вані в офшорних зонах;
• нематеріальних активів за вирахуванням суми зносу;
• капітальних вкладень у нематеріальні активи;
• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
• збитків поточного року.
Загальна сума регулятивного капіталу додатково зменшується на:
• акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у порт-фелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;
• інвестиції в капітал (що не консолідуються) установ у розмі-рі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи;
• кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.
Здійснюючи порівняльний аналіз джерел формування власно-го капіталу банку та регулятивного капіталу (в розрізі наведених елементів та з урахуванням складових даних елементів), не важко з’ясувати спільні та відмінні можливості збільшення обох видів капіталу банку.
Порівнюючи джерела формування обох видів капіталу один з одним видно, що існує теоретична можливість перевищення роз-міру регулятивного капіталу над розміром власного капіталу за-вдяки більшій кількості джерел створення регулятивного капіта-лу через використання пасивних операцій (залучення коштів на умовах субординованого боргу) та через досить високу якість кредитних вкладень на міжбанківському ринку та в позики юри-дичним і фізичним особам (стандартні бланкові кредити).
Аналогічно порівняємо відвернення (причини зменшення) власного та регулятивного капіталів. З порівняння бачимо, що невдалий підхід щодо політики інвестування, недосконала якість кредитного портфеля банку може призвести до істотного змен-шення регулятивного капіталу банку (порівняно з розміром влас-ного). Окрім прямого впливу на зменшення регулятивного капі-талу через відвернення, існує також побічний вплив через зменшення поточного прибутку у зв’язку з необхідністю форму-вання резервів під активні операції банківської установи, а відпо-відно, якість та розмір нестандартної заборгованості кредитного портфеля, розмір та розподіл дебіторської заборгованості за гру-пами ризику, інвестиції банку в цінні папери за категоріями ма-ють велике значення при визначенні поточного розміру регуля-тивного капіталу банку. Водночас наведені позиції не мають впливу на поточний розмір власного капіталу банку, але відігра-ють досить суттєву роль у майбутньому. Ураховуючи наведене, аналіз динаміки розміру регулятивного капіталу за певний про-міжок часу звітного періоду дає можливість відносного прогно-зування змін розміру власного капіталу на кінець даного звітного періоду.
Визначення елементів і, як наслідок, видів банківських опера-цій, що впливають на розмір власного та регулятивного капіталів, дає змогу скласти програми аудиторської перевірки капіталу ба-нку. Розглянемо програми перевірки капіталів обох видів окремо








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік і аудит у банках (Герасимович А. М., Кіндрацька Л. М.)