Головна Головна -> Підручники -> Підручник Аудит (Савченко В. Я.) скачати онлайн-> Тема 6. Помилки та шахрайство 6.1. Методичні поради до вивчення теми

Тема 6. Помилки та шахрайство 6.1. Методичні поради до вивчення теми



Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:
• поняття помилок та шахрайства;
• виявлення помилок та шахрайства;
• дії аудитора при виявленні помилок та шахрайства.
Фінансова звітність та інша обліково-економічна інформація, як відомо, має схильність до перекручень, які можуть бути резуль¬татом помилок та шахрайства. Перекручення, які можуть мати місце у фінансовій звітності, класифікуються за двома ознаками:
— ненавмисне перекручення;
— навмисне перекручення.
Класифікація перекручень є юридичною проблемою, тому вона не може вирішуватись аудитором.
Згідно з Міжнародними стандартами аудиту термін “помилка” оз¬начає ненавмисні перекручення (похибки) фінансової звітності, такі як:
• арифметичні помилки або описки в первинних документах, облікових регістрах та фінансовій звітності;
• пропущення фактів та їх неправильна інтерпретація;
• неправильне використання облікової політики [1, с. 87].
Згідно з Національними нормативами аудиту “помилка — ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті ариф¬метич¬них або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогля¬ду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в об¬ліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог
і зобов’язань, невідповідне відображення записів в обліку” [2, с. 53].
Згідно з Міжнародними стандартами аудиту “термін “шахрайство” означає навмисні дії однієї або кількох осіб з числа керівників або співробітників суб’єкта або третіх осіб, які призвели до неправильного подання фінансової звітності” [1, с. 87]. Аналогіч¬не визначення наведено і в Національних нормативах аудиту в Україні, а саме: “шахрайство — навмисне неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства” [2, с. 54].
Згідно з Міжнародними стандартами аудиту ознаки шахрайства мають такі дії навмисного характеру [1, с. 87]:
• маніпуляція, фальсифікація, змінення облікових записів і до¬кументів;
• незаконне привласнення активів;
• приховування або пропущення інформації про операції в документах, облікових записах;
• відображення в обліку неіснуючих операцій;
• неправильне використання облікової політики;
• неправильна оцінка активів та неправильне їх списання;
• невідповідне відображення записів в обліку.
Помилки та шахрайство можуть мати місце в обліково-еко¬номічній інформації з різних причин, які поділяють на зовнішні та внутрішньогосподарські
У процесі аудиту аудитор повинен провести діагностику помилок та шахрайства (рис. 6.2).
Дослідження суб’єкта аудиту проводиться за ознаками (умовами та подіями), які можна поділити на такі групи:
• незвичайні умови функціонування суб’єкта;
• стан системи управління персоналом;
• незвичайні операції;
• умови одержання аудиторських доказів.
Більш детальна інформація про визначені ознаки наведена на рис. 6.2.
У зв’язку з тим що помилки та шахрайство стають не тільки причиною викривлень показників фінансової звітності, а й призводять до порушення права власності учасників господарської діяльності (власників, кредиторів, персоналу, держави, третіх осіб), у процесі проведення аудиту використовуються різноманіт¬ні прийоми і способи контрольно-ревізійної роботи, які відомі студентам у результаті вивчення інших навчальних дисциплін,
а також прийоми і способи, притаманні безпосередньо аудиту.
У разі виявлення помилок і шахрайства аудитор повинен відоб¬разити їх сутність, а саме: зміст помилки, посилання на норму закону або іншого нормативного документа, навести перелік та додати необхідні документи, які підтверджують наявність перекручень, пояснення посадових осіб з цього приводу, перелік посад та прізвищ посадових осіб, які припустилися помилок та шахрайства, а також осіб, які санкціонували такі перекручення, назви підрозділів, розмір заподіяної шкоди та інші відомості.
Незважаючи на те що аудитор враховує при формуванні своєї думки лише суттєві перекручення фінансової звітності, у процесі аудиту він повинен зафіксувати всі виявлені ним помилки і факти шахрайства, довести їх до відома замовників аудиту. Подальші дії аудитора залежать від характеру помилок і шахрайства, тому в таких випадках він обов’язково повинен отримати консультацію юристів.
Подальші дії аудитора залежать від конкретних обставин, але отримана аудитором інформація стосовно помилок і шахрайства впливає на його думку стосовно перевіреної фінансової звітності і від аудиторського висновку.
Окремим питанням, яке може призвести до помилок і шахрайства, є необхідність перевірки аудитором дотримання суб’єктами аудиту вимог законодавчих актів та нормативно-інструктивних документів. Детальну інформацію з цього питання можна отримати в МСА та ННА [1, с. 96—106; 2, с. 60—67].








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Аудит (Савченко В. Я.)