Головна Головна -> Підручники -> Підручник Банківські операції (Коваленко) скачати онлайн-> Місце та роль комерційних банків на ринку цінних паперів. Професійна діяльність на фондовому ринку

Місце та роль комерційних банків на ринку цінних паперів. Професійна діяльність на фондовому ринку



Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, який надається, якщо:
1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;
2) банк не є об’єктом застосування заходів впливу;
3) банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей план схвалений НБУ;
4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:
1) інвестиція у будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;
2) юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;
3) регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України
.
Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників.

Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 % капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 % розміру капіталу банку. Це обмеження не застосовується у разі, якщо:
1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв’язку з реалізацією права заставодержателя, і банк не утримує їх більше одного року;
2) банком з метою створення фінансової холдингової групи придбані акції, емітентом яких є інший банк;
3) цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року, який отримав їх у результаті андеррайтингу;
4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.
Роль і місце комерційних банків на фондовому ринку неоднакові в різних країнах і залежать від законодавства і традицій ведення банківської справи. Так, у США, як і певною мірою в Японії, операції банків з цінними паперами законодавчо обмежуються. Тому банки цих країн вимушені шукати опосередковані шляхи доступу на фондовий ринок, а саме: через участь у капіталі спеціалізованих фінансово-кредитних установ або шляхом співробітництва з ними. У США розвиток банківської системи проходив у жорстких регламентованих обмеженнях. Були прийняті спеціальні закони: МАС FADEN, 1927 р., який обмежив географічний розвиток банківської мережі, та GLASS-8ТЕАСАІХ, 1933 р., що встановив суворе державне регулювання банківської діяльності. Законом було заборонено вкладати кошти в цінні папери та організовувати їх випуск. Таким чином, закон змусив банки розділити інвестиційну та банківську діяльність.
Якщо ж розглянути універсальну модель, то відповідно до неї банки можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. На практиці цим займаються у Німеччині, Франції, Нідерландах, Швейцарії. Така модель притаманна і комерційним банкам України, в яких спостерігається тенденція до універсалізації.
Участь комерційних банків в інвестиційному бізнесі можна розглядати з двох аспектів. Позитивними сторонами можна вважати такі:
1. Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.
2. Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банків, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.
3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталів поліпшує потік інформації, посилює конкурентоспроможність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненні кредитів.
Аргументами «проти» участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі є:
1. Операції з цінними паперами є ризикованішим видом діяльності, ніж банківська справа.
2. Збитки банку від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізуючій банківську систему.
3. Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.
4. Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.
5. Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк продовжуватиме його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за
допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного й іншого обслуговування випуску обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності. Професійну діяльність на ринку цінних паперів юридичні та фізичні особи здійснюють тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством і нормативними документами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Комерційні банки можуть здійснювати операції з цінними паперами в трьох напрямах:
1) як емітенти цінних паперів (випуск акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, емісія банківських векселів);
2) як інвестори (вкладання коштів банків у цінні папери);
3) як посередники, що виконують операції з цінними паперами в інтересах та за дорученням своїх клієнтів (брокерські операції, дилерські, довірчі, реєстраторські, депозитні, розрахунково-клірингові, консультаційні).
Діяльністю по випуску цінних паперів визначається виконання торговцями цінних паперів за дорученням від імені та за рахунок емітента обов’язків з організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець може брати на себе зобов’язання викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Обігом цінних паперів називають укладання та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов’язане з їх випуском.

Торгівля цінними паперами — це здійснення угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінними паперами проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність), або від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерські чи комерційні операції).
Іншим видом діяльності комерційного банку на ринку цінних паперів є депозитарна, тобто діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами. Вона може здійснюватися юридичними особами, що одержали в установленому порядку дозвіл Комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення депозитарної діяльності.
Обслуговування обігу державних цінних паперів та депозитарна діяльність щодо державних цінних паперів здійснюється депозитарієм НБУ, який є складовою верхнього рівня Національної Депозитарної системи України.
Депозитарій НБУ здійснює такі види депозитарної діяльності:
1) зберігання та обслуговування обігу державних цінних паперів та операцій емітента щодо випущених ним державних цінних паперів;
2) кліринг і розрахунки за угодами щодо державних цінних паперів.
Власник цінних паперів чи особа, яка діє за його дорученням, що користуються послугами депозитарію зі зберігання цінних паперів та обліку прав власності на них, є його депонентами (клієнтами).
Депозитарна діяльність поділяється на такі види:
1) відповідальне зберігання та облік прав власності на цінні папери;
2) депозитарні операції з цінними паперами, тобто комплекс облікових дій, результатом яких є зміна залишків на рахунку депо (депозитарного обліку);
3) розрахунково-клірингові операції по угодах з цінними паперами, які укладаються на фондових біржах або в електронних торговельно-інформаційних мережах (ЕТІМ).
Комерційні банки можуть здійснювати діяльність з управління цінними паперами, тобто таку, що ведеться від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом терміну, визначеного стосовно управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб.
У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів комерційні банки можуть надавати послуги, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринках цінних паперів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Банківські операції (Коваленко)