ґ) Проповіді



Окремим видом літературних творів церковного характеру були проповіді, що з кінця XVI ст., після Берестейського Собору, набули особливого значення. Велику ролю в розвитку проповідництва відігравали блискучі проповіді католицького духовенства, насамперед — єзуїтів, які надавали їм великої уваги. В православних церквах проповідям також приділяли поважне місце.

З кінця XVI ст. друкують «Учительні Євангелії», в яких після тексту вміщувано популярні проповіді на євангельські теми. 1606 року, заходами Гедеона Балабана, в Клиросі надруковано виправлений та перевірений текст «Учительної Євангелії» царгородського патріярха Каліста; року 1616 це ж видання повторено в Ев’ю (біля Вільни), а 1638 року — в Києві.

1619 року Кирило Транквіліон Ставровецький видав у Рахманові книгу: «Учительне Євангеліє» — збірку своїх проповідей. Цю книгу на Соборі єпископів, у складі якого були митрополит Йов Борецький, єпископ Ісая Копинський, Ісаак Ворискович та Паїсій Іполитович, засуджено і заборонено читати під загрозою прокляття, а авторові запропоновано переробити її й після апробати старших перевидати. Кирило Транквіліон на це не погодився і перейшов на унію. Після цього він дістав від короля Сігізмунда ІІІ привілей на Чернігівську єпархію.

При катедрах, братствах, манастирях були так звані «казнодії», або провідники. Деякі з них друкували свої проповіді і мали широку популярність. У Києво-Печерському манастирі казнодієм був Тарас 3емко, який сам означав своє становище так: «Ігумен Богоявленський Київський і проповідник слова Божого манастиря Печерського». Ігнатій Оксенович-Старушич був проповідником Богоявленського манастиря. В бібліотеці Києво-Печерської Лаври зберігся приписуваний йому великий рукописний збірник проповідей 1641 рову. Автор їх — людина широко освічена, наводить цитати з книг польських, латинських. Кас’ян Сакович був проповідник Люблинського Братства.

На проповідях, більше ніж на чому іншому, лежав вплив схоластичної науки, «але вони все ж зробили багато в історії нашої літератури. Вплив західньої науки дійсно був настільки значний, що, як виявили пізніші досліди, збірник проповідей, що їх приписували Віденському архимандритові Леонтієві Карповичу, був дослівним перекладом проповідей Петра Скарги; до них було додано тільки звернення до чудотворців печерських.

На смерть о. Л. Карповича в 1620 році Мелетій Смотрицький виголосив проповідь, що в деяких частинах була панегіриком, а закінчувалася молитвою.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Ілюстрована Історія України (Михайло Грушевський)