Підсумки



Центральна Рада існувала 13 з половиною місяців — з 17 березня 1917 року до 29 квітня 1918 року. Це був час двох бурхливих революцій — березневої та жовтневої, що знищили підвалини, на яких базувалося старе життя. Центральна Рада віддзеркалювала ці бурхливі події і захоплення соціялістичними ідеями. Величезною заслугою Центральної Ради та її проводу було те, що, вона поновила в Україні державницьку свідомість, приглушену двома віками російської окупації. Вона перейшла разом з усією Україною протягом року величезну еволюцію — від підданства — через автономію — до незалежної Української Держави. Центральна Рада у тяжкі часи війни та анархії нав’язала дипломатичні стосунки з державами Антанти, а на Берестейській конференції дістала визнання незалежности від Центральних Держав — ворогів. На цій конференції делегати Центральної Ради, молоді дипломати — початківці, вступили в змагання з досвідченими «сановними» дипломатами чотирьох держав.

Центральна Рада мало що зробила протягом року. Але це був рік плекання самої ідеї парляментарної держави і рік безперестанної боротьби за існування. Головне, що зробила вона — це добилася визнання прав українського народу на свою державу, свою культуру, свою мову. Головна заслуга Центральної Ради була в тому, що вона поклала фундамент для української школи: укладено було навчальні пляни для українських шкіл — народних, середніх, засновано українські гімназії, яких до осени 1917 року було вже 53 (на приватні та громадські кошти). Звичайно, фактично мало було зроблено у галузі народної освіти, але треба рахуватися з тією опозизиціею, яку ввесь час ставили педагоги і головним чином батьки, що користалися в школах великим впливом через батьківські комітети. Не можна забувати, що багато міської людности — росіяни, жиди, зросійщені українці — мали взагалі антиукраїнське наставления. Справа українізації посунулася вперед, коли створено міністерство освіти і міністром став В. Прокопович. Тоді складено широкий плян українізації школи, заснування українського університету — в Кам’янці-Полільському, народних університетів — в Києві, Харкові, Одесі, професійних шкіл, Педагогічної Академії та Академії Мистецтва у Києві. Ці плани і почини були ширше здійснювані в часах гетьманської держави.

Не зважаючи на технічні та фінансові перешкоди, в Україні відкривалися українські видавництва, які друкували підручники для шкіл. В 1917 р. видано в Україні 677 назв українських книжок та виходило 63 періодичних видання. Засновано український театр, вжито заходів для заснування українських музеїв.

Треба поставити на конто Центральній Раді скупчення біля міністерств кадрів українських працівників різних фахів. Усі вони, за невеликими вийнятками, залишилися працювати у міністерствах і після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2